• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Індивідуальна психологія. Концепція Альфреда Адлера

Тема 13. Неопсихоаналітичні концепції

План лекції

1. Індивідуальна психологія. Концепція Альфреда Адлера

2. Аналітична психологія. Концепція Карла Юнга

3. Соціокультурна психологія Карен Хорні

4. Концепція Еріха Фромма

Неофрейдизм – напрямок у психології, що виник в 20-30-і рр., у якому ключові поняття психоаналізу З.Фрейда були перероблені, на основі постулату про соціальну детермінованість психіки людини. Але в основі всіх нових теоретичних побудов психоаналізу лежать поняття несвідомого і принципової конфліктності відносин особистості і суспільства, про які писав Фрейд. Найбільш впливовими представниками неофрейдизму є К. Хорні, Г.С.Саллівен, А. Адлер, К.Юнг, Е. Фромм.

Індивідуальна психологія - напрямок глибинної психології. У назві цього напрямку, похідного від латинського individuum, що означає неподільний, виражається його кредо - досліджувати цілісність особистості без членування її на свідоме і несвідоме. В усіх проявах особистості провідною є така якість, як реалізація життєвої мети чи смислу життя, що починається в дитини вже в перші 3 - 5 років і в якій формується особливий життєвий стиль. Як ціль, так і стиль життя особистості тісно пов'язані з умовами сімейного виховання. На ранніх етапах формування цього психологічного напрямку в якості рушійних сил розвитку особистості розглядалося прагнення до компенсації вродженого почуття неповноцінності за рахунок досягнення атрибутів влади і могутності. Надалі рушійною силою розвитку став розглядатися соціальний інтерес як прагнення співпрацювати з іншими людьми для досягнення загальних цілей. При недорозвиненості розвитку можливі прояви злочинності, наркоманії, психопатологічних відхилень.

Засновником “індивідуального” напрямку став один із видатних учасників психоаналітичного руху Альфред Адлер.

Альфред Адлер(1870-1937) - австрійський психолог, один з провідних діячів психоаналітичного напрямку. Спробував створити свій варіант психоаналізу, що послужило підставою розриву з З.Фрейдом. Розглянемо основні погляди А. Адлера детальніше.

Адлер, на противагу Фрейду, відкидав ідею розчленовування особистості на три інстанції (“Воно”, “Я”, ”Над-Я”) і орієнтувався на принцип єдності особистості і важливість соціальних факторів у людській поведінці. Адлер розглядав соціальні спонукання, соціальні почуття як основу людського існування, а індивіда - як соціальну істоту. Він підкреслював, що індивід не може розглядатися незалежно від суспільства, оскільки ті чи інші його якості виявляються в процесі взаємодії з соціальним середовищем. З цього Адлер зробив висновок про те, що особистість соціальна по своєму формуванню і що вона існує тільки в контексті суспільних відносин. Основним ефективним індикатором “феноменів психічного життя”, виступає “соціальне почуття”, що виражає стосунки між людьми. Саме соціальність, колективність являють собою сенс життя. Найважливішими категоріями індивідуальної психології Адлера є “комплекс неповноцінності”, який може сформуватися в дитинстві, і “принцип компенсації і зверхкомпенсації”. Почуття неповноцінності викликає в індивіда неусвідомлене прагнення до його подолання. Це прагнення породжується “соціальним почуттям”. Від “соціального почуття” залежить і почуття переваги, і єдність особистості, і її здоров'я. В усіх людських невдачах, у неслухняності дітей, у злочинності, самогубстві, алкоголізмі, кокаїнізмі, у статевих збоченнях, - фактично у всіх нервових проявах - Адлер знаходив недостатність необхідного рівня соціального почуття.

На думку Адлера, прагнучи самоствердитися серед інших, індивід намагається перебороти свою реальну чи мниму “неповноцінність” шляхом стимуляції власних здібностей.

Механізми компенсації і зверхкомпенсації Адлер проголосив рушійними силами психічного розвитку і домінуючими мотивами людської діяльності і поведінки. З цього випливало, що прагнення до особистої переваги над іншими визначає всю психіку індивіда, хоча сам індивід, як правило, не усвідомлює наявність даного прагнення.

Переоцінка Адлером місця і ролі “комплексу неповноцінності“ у структурі людини і її поведінки нині визнається не тільки супротивниками, але і прихильниками його вчення, хоча і констатується реальність існування комплексу неповноцінності.

Читайте також:

1. Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.
2. Аналітична психологія. Концепція Карла Юнга
3. Англійська педагогіка XVII ст. Педагогічна концепція Дж.Локка
4. Витратна концепція оцінки потенціалу підприємства
5. Витратна концепція оцінки потенціалу підприємства
6. Відповідно до розділу 5 Тимчасового регламенту Кабінету Мі­ністрів України концепція повинна мати шість розділів.
7. Вітчизняна концепція витрат виробництва і прибутку.
8. Геоцентрична концепція.
9. Гуманітарно-демократичний напрям (концепція).
10. Економічна концепція вартості відображає погляд ринку на вигоди, що придбаваються тим, хто стає власником даних товарів або користується даними послугами
11. Економічна концепція Прудона.
12. Економічні проблеми підприємництва. Концепція та шляхи їх вирішення

Переглядів: 4263