Вітчизняна концепція витрат виробництва і прибутку.

З точки зору традиційного в недалекому минулому підходу, що ґрунтувався на марксистському варіанті теорії трудової вартості, всі витрати виробництва вимірюються витратами праці.

При цьому розрізнялись витрати виробництва суспільства, куди включались витрати усієї праці (вартість всього продукту): С + V + т(С -вартість праці, уречевленої в засобах виробництва, V- вартість необхідної праці, m - вартість додаткової праці), а також витрати виробництва підприємства, які складають лише частину вартості товару -V + m.

Такий поділ витрат був пов'язаний із бажанням виявити особливості так званої капіталістичної експлуатації найманої праці. В результаті марксистська теорія зробила такий висновок: той факт, що додаткова вартість (m) та її форма на підприємстві - прибуток (р), створюється всім авансованим капіталом - постійним (вартість засобів виробництва) і змінним (вартість робочої сили), тобто C + V- лише видимість, в дійсності ж, за переконанням марксистів, прибуток створюється виключно робочою силою (працею) і привласнюється власником капіталу.

Марксова теорія витрат виробництва ґрунтується на двох принципових категоріях: витрат виробництва і витрат обігу.

Витрати виробництва - це витрати підприємств з метою створення продукту і наступного одержання прибутку (затрати на заробітну плату, сировину, енергію, паливо, матеріали, амортизацію засобів праці і таке інше). Витрати обігу - це витрати, пов'язані з реалізацією (купівлею-продажем товарів). При цьому в витратах обігу виділяли чисті витрати обігу (на купівлю-продаж, заробітну плату продавців і касирів, маркетинг, рекламу, утримання торговельних приміщень, консультації, касові операції тощо) і додаткові витрати обігу(на зберігання, транспортування, сортування, розфасовку, упакування товарів тощо). Додаткові витрати обігу - продовження витрат виробництва, адже вони збільшують (доповнюють) вартість товару, тоді як в обігу, з точки зору трудової вартості, вартість не зростає, а тільки перерозподіляється.

Марксистська теорія, розглядаючи витрати виробництва, абстрагувалась від двох обставин: по-перше,від проблем коливання цін навколо вартості під впливом попиту і пропозиції; по-друге,від проблем зміни витрат в залежності від кількості виробленого продукту. Це утруднювало застосування даної теорії на практиці.

Витрати виробництва в господарській практиці поділялись на матеріальні витрати,або витрати засобів виробництва, і витрати на оплату праці: С+ V= k.

При цьому виділялись суспільно необхідні та індивідуальні витрати виробництва. Суспільно необхідні витрати— це необхідні витрати на створення даного товару за середніх в галузі умов виробництва. Індивідуальні витрати- це витрати виробництва кожного окремого виробника.

Ринкова ціна товару формується на основі суспільних витрат виробництва і середнього прибутку (прибуток усереднюється в результаті міжгалузевої конкуренції), тому підприємствам необхідно зменшувати свої індивідуальні витрати, що збільшує їх прибуток. Щоб порівняти суспільні і індивідуальні витрати, вводився показник собівартості продукту,що показує витрати виробництва одиниці товару в грошовій оцінці.

До собівартості включаються прямі і опосередковані (непрямі) затрати. Прямі затрати - це затрати, безпосередньо пов'язані із створенням одиниці товару (наприклад, для тканини - це бавовна чи вовна); опосередковані затрати - це затрати, необхідні для загального здійснення виробничого процесу на фірмі (управління, освітлення тощо). В західних країнах прямі і частина опосередкованих затрат відносять до змінних витрат фірми, а інша частина непрямих затрат - до постійних витрат.

Розрізняється фабрично-заводська собівартість(сумарні затрати на виробництво одиниці продукції) і повна собівартість(сумарні затрати на виробництво і реалізацію одиниці продукту), тобто виробничаі комерційна собівартість.

Розрахункова собівартість- це очікувана собівартість товару, а фактична собівартістьпоказує дійсні витрати на виробництво одиниці товару.

За своїм характером витрати виробництва поділялись на капітальні (разові) і поточні. Капітальні витрати- це затрати на заміну і поповнення основних фондів (засобів праці), а поточні витративідображають затрати на постійне поповнення оборотних фондів (предметів праці, енергії, робочої сили).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Доходи підприємства.	\|	Суть ринку праці, умови його становлення та механізм функціонування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.