Оцінка частки відрахувань за геологорозвідувальні роботи (ГРР) у вартості мінеральної продукції

Вид корисних копалин	Вид товарної продукції	Одиниця вимірювання	Частка відрахувань за ГРР у вартості товарної продукції, %
Нафта	Нафта	Т	8,5
Газ природний	Газ природний	тис. м³	6,0
Вугілля кам‘яне	Вугілля	Т	0,7-0,8
Вугілля буре	Вугілля	Т	0,4-0,5
Залізна руда незба-гачена	Концентрат	Т	1,5-1,6 до 1,8
Залізна руда збагачена	Мартенівська руда	Т	2,4
Марганцева руда	Концентрат	Т	0,7-0,8
Титанова руда	Ільменітів концентрат	Т	1,3-1,4
Титаново-цирконієва руда	Ільменітів, рутиловий, цирконієвий концентрати	Т	0,5-0,8
Вапняки флюсові	Щебінь	Т	1,25
Сірчана руда	Сірка гранульована	Т	1,2
Калієво-магнієва сіль	Калімагнезія	Т	3,5
Гіпс	Гіпс	Т	0,3
Цегельно-черепична сировина	Цегла	Т	0,25
Камінь будівельний	Щебінь	М³	0,5

– плата за використання підземного простору: для зберігання природного газу і газопродуктів, нафти і нафтопродуктів; виробництва і збереження винопродуктів; вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин; зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів, речовин, матеріалів; іншої господарської діяльності.

3). Плата за використання водних ресурсів є двох видів: за використання і споживання води і за спеціальне використання.

Повна ставка плати за використання і споживання води складається з двох ставок:

– за використання води як природного ресурсу (складається з рентної оцінки за замикаючими витратами). Нормативи плати подані у таблицях 29 і 30.

– за забір води, її очищення і розподіл між водокористувачами в системі водопостачання (оцінюється за витратами на виконання цих робіт). Місцеві органи влади мають широкі повноваження диференціації тарифів за водопостачання залежно від категорії споживачів. Як правило, для населення і комунального господарства ставки відповідно у 4-4,5 і 2,0-2,5 рази нижчі, ніж для підприємств. Чинні також різні дотації. За понаднадлімітне використання води для підприємств платежі збільшуються у 1-5 разів (конкретний коефіцієнт вибирається згідно з рішенням місцевої влади);

Плата за спеціальне використання водних ресурсів:

– для потреб гідроелектроенергетики, крім ГАЕС, що функціонують у комплексі з ГЕС;

– для потреб вантажного транспорту;

– для потреб пасажирського.

4). Плата (збори) за спеціальне використання лісових ресурсів. Ставки платежів за використання лісових ресурсів називаються лісовими таксами. Вони передбачають попенну оплату і застосовуються під час відпуску заготівельником деревини лісових порід на пні. Такси враховують породу, діаметр, висоту, якість дерев, зручність заготівлі і місце її розташування. Такси поділяються на два лісотаксові пояси:

– до першого належать усі ліси, крім лісів Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та гірських лісів Львівської областей;

– другий складається з названих вище лісів Карпатського економічного району, такси за які на 15 % нижчі, ніж для першого поясу.

Залежно від місця розміщення ліси поділяються на 5 лісотаксових розрядів: 1-й – відстань від лісосіки до пункту вивозу деревини – до 10 км; 2-й – 10,1-25 км; 3-й – 25,1-40 км; 4-й – 40,1-60 км; 5-й – 60,1 км і більше. Ця відстань корегується коефіцієнтом, який враховує рельєф і географічні особливості лісової ділянки:

– ліси з рівнинним рельєфом – 1,10;

– ліси з горбистим рельєфом або ліси заболочені понад 50 % – 1,25;

– ліси з гірським рельєфом – 1,5.

Такси диференціюються залежно від розміру деревини, яка поділяється:

– на велику – діаметр (відрізаний) стовбура у верхньому перетині без кори становить від 25 см і більше;

– середню – від 13 до 24 см;

– дрібну – від 3 до 12 см.

Окремо встановлені такси для некондиційної деревини (дров) у розмірі 25 % від такс дрібної деревини. Такси враховують також породу дерев.

5). Плата за спеціальне використання об‘єктів тваринного світувироблена для мисливського і промислового господарств, для комерційної торгівлі дикими тваринами.

У мисливському господарстві на полювання за дикими птахами (гагарою, лебедем, гусаком, качкою, дрохвою, стрепетом та ін.) і звірами (кротом, кролем, зайцем, ондатрою, вовком, лисицею, ведмедем, куницею, горностаєм, борсуком, бобром, видрою, кабаном, ланню, оленем, козулею, лосем, зубром та ін.) спочатку слід одержати ліцензію (або спеціальну картку для дрібних тварин), де визначено терміни, норми відстрілу, види тварин та ін., і заплатити за неї. Для великих тварин ліцензії набагато дорожчі. Наприклад, вартість відстрілу 1 особини лося коштує 2,5 мінімальних неоподаткованих місячних зарплат громадян України; благородного оленя – 2; плямистого оленя – 1,5; лані – 1; козулі – 0,5; кабана – 1,2; ведмедя – 60. Для іноземців ціна ліцензій вища у 6-7 разів. Вбитий звір залишається власністю держави, але мисливець може його придбати за пільговою ціною – з 30-процентную знижкою від чинної розцінки.

В деяких областях , наприклад Волинській впроваджена також плата за використання мисливських угідь.

На вилов диких тварин (крім занесених до Червоної книги) для торгівлітреба отримати спеціальний дозвіл. Нормативи плати встановлені у доларах США (виплачуються у гривнях за офіційним курсом Нацбанку України). Перелік диких тварин, на які встановлено плату, перевищує 100 найменувань (ссавців, птахів, земноводних, змій, молюсків, метеликів, жуків та інших комах). Наприклад, їжак коштує 5 $ США, рукокрилі – 15; білка – 10; ласка – 10; чорний щур – 4; ховрашок – 2; хом‘як – 1; чорний шуліка – 270; яструб – 100; сова – 40; лелека – 60; жайворонок – 5; ластівка – 7; синиця – 10; грак – 5; іволга – 20; жаба – 0,1-0,5; тритон – 0,5; гадюка – 15; вуж – 2; ящірка – 10; черепаха болотна – 7; полоз – 30; мотиль – 0,09-0,15; метелики – у середньому 0,15-0,4; метелик павлиноглазка велика нічна – 1,5; жуки – у середньому 0,1-0,4; інші комахи – у середньому 0,01-0,3.

Плата за вилучення пташиних яєць встановлена на рівні 50 % від платіжного тарифу за відповідний вид. Від плати звільняються наукові установи, зоопарки та інші спеціальні організації.

Плата за вилов риби і використання інших водних живих ресурсів. На вилов риби та інших мешканців водойм видається спеціальний дозвіл з визначенням квоти (ліміту) на обсяг промислу. Плата встановлена у доларах США за 1 тонну ресурсу. Для вилову дозволено понад 60 видів тварин (крім занесених до Червоної книги). Наприклад, для внутрішніх водойм плата становить: карась – 17,7; лящ – 40,7; окунь – 31,4; сазан – 71,3; щука – 62,4; раки – 34,4; для Чорного і Азовського морів: камбала калкан – 66,9; акула катран – 183,8; кілька чорноморська – 18,1; осетер російський – 384,5; севрюга – 384,5; оселедець дунайський – 115,3; оселедець керченський – 98,3; скумбрія – 94; ставрида – 68,0; хамса чорноморська – 39,8; креветки – 34,4; мідії – 55,0; тарань – 19,4; судак – 68,6; водорості – 2 дол. США за тонну.

Риболовні організації спочатку виплачують аванс (до 10 % вартості квоти); потім щоквартально оплачують збори за фактичний вилов ресурсів, а повний розрахунок відбувається після закінчення року. Плата за вилов у межах квоти належить до витрат виробництва, а за понадлімітне використання відраховується з прибутку підприємства.

6). Платежі за використання радіочастотного ресурсу. Ставки платежів за 1 МГц смуги радіочастот (у гривнях) відрізняються залежно від виду використання ефіру, частотного діапазону і регіону.

Ставки одноразових платежів є стартовим для аукціону чи конкурсу на видання ліцензій. Ставки переглядаються щорічно.

На закінчення підрозділу про економіку ресурсовикористання слід також додати, що у високорозвинених країнах платежі за використання ресурсів, як правило, значно більші за обсягом і різноманітніші за видами і формами виплати. Там поширені виплати одноразових бонусів, орендних платежів (переважно за використання землі) і “роялті” (плата за право освоєння родовищ; існує поряд з рентними платежами), які дають великі доходи для федеральної казни. Великі виплати за використання ресурсів стримують їх видобуток у своїх країнах, тому гірничодобувні фірми часто шукають джерела надходження мінеральних ресурсів у менш розвинених країнах, де збори за використання ресурсів незначні. Таким чином, виробляється своєрідна політика збереження власних природних ресурсів і експансія видобутку ресурсів у відсталих країнах світу, що швидко винищують свої природні багатства і погіршують власний екологічний стан у зв‘язку з недостатньо розвинутою природоохоронною законодавчою базою.

Відносно невеликі платіжні ставки за ресурси в Україні не стимулюють більш ефективного їх використання. Але наші підприємства перебувають зараз під таким потужним податковим пресом (за рахунок багатьох інших обов‘язкових платежів), що збільшення екологічних зборів може тільки погіршити економічний розвиток країни. Потрібна науковообґрунтована, виважена податкова реформа, у тому числі, з урахуванням екологічних інтересів суспільства.

У країнах з високим економічним рівнем розвитку поширене також використання побічних методів стимулювання раціонального використання ресурсів. Дуже високі ціни на ресурси сприяють розвиткові малоресурсомістких технологій.

Стимулюється різними способами використання вторинних ресурсів, що є набагато вигіднішим, ніж експлуатація первинних ресурсів. Наймасштабніше цей напрямок розвинений у сфері використання металів, особливо кольорових.

Існують також інші методи впливу. Наприклад, у США в окремих штатах власники земельних ділянок сплачують менший земельний податок, поки вони не вирубують лісів на територіях своїх володінь. Для підвищення інтересу підприємців до видобування нетрадиційних природних ресурсів (технології їх експлуатації вироблені недостатньо або за затратами на видобуток вони поступаються традиційним видам сировини і енергії) надаються дуже великі податкові, інвестиційні (пільгові кредити, субсидії, знижка на амортизаційні відрахування та ін.) та інші пільги. Така ресурсозберігальна політика для нашої країни поки що не доступна.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Платежі (збори) за використання природних ресурсів	\|	Економіка відшкодування збитків від забруднення та інших порушень стану навколишнього середовища

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.057 сек.