• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сучасна економічна теорія.

Напрями:

1 неокласичний;

2 кейнсіанський;

3 інституційно-соціологічний;

4 марксистський.

Неокласичний напрям сформувався у протистоянні з марксизмом ще у 70-ті роки XIX ст. і відстоює ідею мінімального, опосередкованого втручання держави в економіку. Концепція „граничної корисності" — коли вартість товару визначається суб'єктивно споживачем і зумовлена корисністю граничного (останнього) екземпляра, який задовольняє найменш значущу (граничну) потребу в ньому. Англійський економіст Алан Маршалл (1842 - 1924) І український учений Михайло Туган-Барановський (1865 - 1919) стверджували, що необхідно об'єднати теорію трудової вартості і теорію „граничної корисності".

Нині неокласичний напрям представлений двома теоріями - монетаризмом і неолібералізмом. Представник монетаризму Мілтон Фрідман стверджує, що державне регулювання економіки повинно обмежуватися контролем над грошовою масою, кількістю грошей в обігу. Неоліберальна теорія (Фрідріх-Август фон Хаєк - 1899 - 1992) відстоює принципи вільної ринкової економіки, виступає проти моделі змішаної економіки.

Кейнсіанський напрям (Джон Кейнс - 1883 - 1946). Він стверджував, що без активного втручання держави в економіку капіталістичний лад не може існувати. Він обґрунтував необхідність державного регулювання сукупного попиту і сукупності пропозиції за допомогою фінансово-кредитних важелів, зокрема збільшення державних інвестицій, зниження відсоткової ставки під час кризи.

Інституційно-соціальний напрям, або інституціоналізм стверджує думку, що у процесі розвитку суспільства здійснюється природний відбір інститутів, система яких утворює своєрідну культуру і визначає тип цивілізації. Інститутами за сучасних умов вважають корпорації, державу, профспілки та ін., а вирішальними факторами розвитку - техніку, науково-технічний прогрес. Засновник інституціоналізму є американський економіст Торстейн Веблен (1857 - 1929), який звинувачував підприємців у надмірному прагненні до наживи, до придушення ними конкуренції, обмеження випуску товарів та ін.

Сучасні представники інституціоналізму американські вчені Гардінер Мінз (1896 - 1982), Джон Гелбрейт (народився у 1908 р) вважають, що в корпорації відбувається відокремлення власності від процесу її управління, а отже - від влади. Найбільш прогресивними ідеями інституціоналістів є ствердження необхідності участі трудящих у розподілі власності та управлінні виробництвом.

Марксистський напрям. Сучасні марксисти виступають за синтез трудовою теорії вартості та позитивних сторін концепції граничної корисності з урахуванням вирішальної ролі першої, за плюралізм типів і форм власності, в тому числі приватної, за умови домінування трудової колективної та державної власності; за оптимальне поєднання ринкових та державних важелів регулювання економіки при переважанні державних; визнають роль функціонуючих капіталістів у створенні вартості й додаткової вартості.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. Бюджет як економічна і правова категорія
3. Бюджет як економічна категорія
4. Бюджет як економічна категорія
5. Бюджет як економічна категорія та його складові
6. Бюджет як економічна категорія.
7. В межах наукового підходу існує велика кількість концепцій, але найбільш переконлива – еволюційна теорія.
8. Взаємозв'язок сукупного попиту та сукупної пропозиції. Макроекономічна рівновага
9. Визначення поняття системи. Економічна система як особливий клас систем
10. ВИРОБНИЧО-ОРГАНІЗАЦІЙНА ТА ЕКОНОМІЧНА СТРУКТУРИЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА
11. Власність як економічна категорія
12. Власність як економічна категорія втілена в реальне економічне життя. Інтеграція виробництва — форма існування в реальному економічному житті усуспільнення виробництва.

Переглядів: 564