Визначення поняття системи. Економічна система як особливий клас систем

ТЕМА 2. СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ ТА КРИЗИ, КРИЗОВИХ ЯВИЩ ТА САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Визначення поняття системи. Економічна система як особливий клас систем

2.2. Ключові характеристики економічних систем

2.3. Сутність кризи та механізм виникнення кризових явищ. Види криз

2.4. Економічна сутність санації підприємства

Поняття "система" відіграє надзвичайно важливу роль у економіці і, зокрема, у антикризовому управління. Ця роль настільки важлива, оскільки моделювання та вивчення об'єкта починається завжди із розгляду його саме як системи.

Системою в кібернетиціназивають взаємопов'язану сукупність деяких цілком певних універсальних складових одиниць – елементів, які перебувають у певних співвідношеннях і зв'язках між собою, завдяки чому вони і складають деяку певну неподільність, унітарність, цілісність. Елементи системи об'єднані спільним функціональним середовищем (а для соціальних і економічних систем – ще й спільною метою їх функціонування), у рамках якого елементи під дією системних взаємозв'язків частково втрачають свої індивідуальні властивості й здобувають спеціалізацію.

Функціональне або системовмісне середовище системи –це характерна для системи сукупність правил і параметрів (часто сформульованих у вигляді законів або алгоритмів), за якими здійснюються взаємодія (взаємообмін) між елементами системи й функціонування (розвиток) системи в цілому. Інакше кажучи, функціональне середовище системи – це сукупність зв'язків між елементами системи, а системовмісне середовище – це сукупність елементів зовнішнього середовища та зв'язків між ними.

Компоненти системи –множина відносно однорідних елементів (окремих елементів та окремих підсистем), які об'єднані спільними функціями при забезпеченні виконання спільних задач розвитку системи (для соціальних і економічних систем – ще й цілей такого розвитку).

Елементи системи – це умовно неподільна, самостійно функціонуюча частина системи. Підкреслимо, що виділення елементів (розбивка системи на елементи) – це операція, у певному сенсі слова, суб'єктивна. І хоча вона найчастіше повністю визначає успіх або невдачу всього дослідження, вона надзвичайно важко піддається регламентації. Як правило, таке розчленовування системи здійснюється відповідно до якихось апріорних уявлень дослідника. І, звичайно, виділення елементів істотно залежить від постановки задачі, яка стоїть перед дослідником.

Цілісність якісних особливостей економічної системи визначається її елементами (їхньою природою, властивостями) та структурою, яку формують відносини між її елементами.

Структура економічної системи (від лат. structura – будова, розташування, порядок) – це сукупність сталих зв'язків економічної системи, які забезпечують її цілісність та визначають можливості її функціонування. Водночас структура системи –це сукупність "ключових" елементів, які перебувають між собою у "сильних" зв'язках з певною ієрархією, по яких забезпечується обмін енергією, масою та інформацією між елементами системи і які визначають як функціонування системи в цілому, так і способи її взаємодії із зовнішнім середовищем. Такі елементи, що "задають структуру", є свого роду "унікальними", виділеними, – але виділеними не за своєю індивідуальною (наприклад, для соціальних або економічних систем – особистісною) специфікою, а за своїм місцем та своєю роллю у функціонуванні всієї системи.

Загальновизнано, що економічна система має багаторівневу, ієрархічну структуру, її окремі ланки (структурні елементи, рівні ієрархії) є динамічними підсистемами, які мають певну самостійність і розвиваються за загальними для всієї економічної системи законами, а також за властивими лише їм тенденціями. Аналіз засвідчує, що в сучасній економічній літературі обґрунтовуються різні підходи до визначення структурних елементів економічної системи. Наприклад, досить поширеним є погляд, згідно з яким економічна система складається з трьох основних ланок:

– продуктивних сил, які визначають її матеріально-речовий зміст;

– економічних відносин, зокрема техніко-економічних, організаційно-економічних і соціально-економічних;

– механізму господарювання, який поєднує дію об'єктивних факторів (економічних законів) та суб'єктивних чинників (цілеспрямованої людської діяльності) з метою забезпечення динамічної рівноваги в суспільному виробництві.

Згідно з іншим підходом, основними елементами економічної системи є:

– технологічні уклади: доіндустріальний, перехідний до індустріального, індустріальний, пізньоіндустріальний, постінду-стріальний;

– спосіб координації, який може набувати форм натурального, ринкового та постринкового господарства;

– відносини привласнення/відчуження, які мають форму особистої залежності; формального підпорядкування праці капіталу; реального підпорядкування праці капіталу; соціалізації капіталу за панування фінансового капіталу та посткапіталіс-тичних відносин привласнення.

Прихильники ордолібералізму виокремлюють такі ланки економічної системи:

– елементи господарювання (природні, капітальні ресурси, люди в ролі виробників та споживачів);

– економічні відносини (відносини виробництва, розподілу та споживання всередині господарських одиниць та між ними);

– господарський порядок, або організацію, яка конституюється з обов'язкових для господарського процесу правових норм та інституційних правил.

Прихильники інституційного підходу вважають основними структурними ланками економічної системи:

– підсистему прийняття рішень (сукупність правил розподілу повноважень у сфері прийняття рішень серед членів суспільства), осбливу роль в якій відіграє порядок власності, який визначає характер відносин між суб'єктами (підпорядкування, стимулювання, авторитету);

– інформаційну підсистему, яка охоплює канали збирання, зберігання, передання та зворотного контролю актуальної інформації і виконує функцію узгодження й координації економічних рішень (командний та ринковий механізми);

– мотиваційну підсистему, що ґрунтується на механізмах та правилах, які забезпечують практичну реалізацію господарських рішень (примушення, матеріальне стимулювання, лояльність, суспільна самосвідомість, традиції тощо).

Отже, економічні системи характеризуються наявністю множини взаємопов'язаних підсистем та елементів, які формують їхню внутрішню структуру та забезпечують функціональну організацію відповідних зв'язків. Саме у структурі економічної системи, її функціонуванні та цільовій спрямованості, які тісно пов'язані між собою, виявляється її специфічність, неповторність та "індивідуальність". Важливо зазначити, що головною характеристикою якості структури економічної системи є її збалансованість і пропорційність. Водночас структура системи є динамічною та найбільш вразливою з погляду втрати стійкості. Відтак структурні трансформації відбуваються за умов перетворення хоча б одного елемента системи.

Враховуючи багатоманітність підходів та конструктивну критику наявних дефініцій, можна дати таке визначення економічної системи: економічна система – це надскладна, організаційно неоднорідна цілісність підсистем та елементів економіки, процесуальними атрибутами якої є самоорганізація, саморозвиток, історичність та людинорозмірність.

Аналіз економічної літератури засвідчує, що проблеми сутності та структури економічних систем постійно перебувають у полі зору вітчизняних і зарубіжних дослідників, є предметом численних наукових дискусій.

Це зумовлено:

– складністю та поліструктурністю об'єкта дослідження, наявністю багатоманітних характеристик, кожна з яких, відображаючи суттєві сторони економічної системи, не є повною і не дає можливості дати їй вичерпну характеристику;

– мультипарадигмальністю сучасного економічного знання, співіснуванням та взаємодією науково-дослідних програм, що конкурують, прихильники яких "дивляться в одному напрямі", проте "здійснюють свої дослідження в різних світах".

Наприклад, прибічники неокласичної парадигми трактують економічну систему як своєрідний механізм функціонування та координації господарських процесів, за допомогою якого вирішуються основні проблеми, пов'язані з задоволенням людських потреб в умовах обмеженості ресурсів: "Що виробляти?", "Як?", "Для кого?" Картезіанській традиції ліберальної неокласики, що ґрунтується на механістичному підході, протистоїть розуміння економіки як "органічної матерії", властиве класичному інституціоналізму, марксизму, кейнсіанству. У зв'язку з цим у сучасній науковій літературі можна побачити обґрунтування доцільності використання поняття "економічний організм" у розумінні складноорганізованої єдності. Так, російський вчений Е. Азроянц, трактуючи систему як модель організму та зіставляючи структуру цих понять, пропонує такі схематичні форми: система = елементи + зв'язки; організм = елементи + зв'язки + смисли + процеси¹.

Дослідження еволюції наукових підходів до аналізу сутності та структури економічної системи, зумовило певну їхню класифікацію:

Рис. 1.1. Теоретико-методологічні підходи до трактування сутності економічної системи

Функціональний підхідпов'язаний із трактуванням природи економічної системи на основі виявлення її спрямованості, особливостей взаємодії з навколишнім середовищем та механізму вирішення основних проблем господарської життєдіяльності суспільства. Прибічники зазначеного підходу трактують економічну систему як набір механізмів для прийняття та виконання рішень стосовно виробництва, доходів і споживання на певній території або як формальну соціально-економічну структуру, що організує виробництво товарів, затребуваних у внутрішньому середовищі відповідно до довгострокової стратегії.

Слід погодитися з тим, що визначення спрямованості та механізму функціонування економічної системи важливе для поглибленого розуміння її сутності. Загальновідомо, що функція як сенс існування та призначення системи є основним системоутворюючим чинником. Вона визначається для системи ззовні та розкриває її роль стосовно більш загальної системи, до складу якої вона (система) входить як елемент (підсистема), що взаємодіє з іншими підсистемами. Не заперечуючи плідності такого підходу до виявлення сутності економічної системи слід, однак, звернути увагу на його невідповідність вимогам категоріальності філософського поняття "система", в якому насамперед ідеться про комплекс взаємопов'язаних елементів, що формують певну цілісність.

Структурно-морфологічний підхідспрямований на розкриття сутності економічної системи шляхом дослідження її субординованої ієрархічної будови (виокремлення суттєвих взаємозв'язків та конституюючих елементів), елементного складу (гомогенного, гетерогенного, змішаного), зв'язків (прямих, зворотних, нейтральних) та закономірностей формоутворення. Прихильники такого підходу характеризують економічну систему як надскладну, упорядковану, саморегульовану цілісність множини економічних і сутнісних неекономічних відносин або як одну з підсистем суспільства, що інтегрує в собі сукупність усіх компонентів (елементів, ланок) економіки (галузі, підприємства, індивідуальні господарства), природне середовище і виробничі відносини.

Інституційний підхідґрунтується на розумінні економічної системи як сукупності взаємопов'язаних інституцій функціонування, розвитку та регулювання національної економіки. На думку прибічників цього підходу, інституції є ключовими елементами економічної системи, які визначають множину можливих форм організації господарської життєдіяльності людства, у межах яких економічні агенти кооперуються або конкурують один з одним. На думку відомого західного дослідника О. Вільямсона, поняття "економічна система", "економічний устрій", "правила", "інституції" означають однакові або близькі за змістом сутності, а саме: відносно тривалі, підкріплені відповідними механізмами, правила людської поведінки, на які можуть орієнтуватися дійові особи у повторюваних інтерактивних відносинах.

Інформаційний підхідпов'язаний із трактуванням інформації як феномена структури, що постійно розвивається; дослідженням рівня організації (дезорганізації) системи, визначенням її впорядкованості та перспектив вдосконалення. Прихильники цього підходу вбачають основне призначення інформаційної основи в управлінні процесами метаболізму, збиранні, зберіганні й відтворенні необхідної інформації; синхронізації діяльності окремих ланок економічної системи; забезпеченні трансформації речовинно-енергетичних потоків із метою вилучення вільної енергії; транспортуванні зазначених потоків усередині системи; відновленні функціональних підсистем, які втрачають свої властивості, тощо.

Еволюційно-генетпичний підхідспрямований на дослідження економічної системи як складного динамічного об'єкта, що саморозвивається. Прихильники зазначеного підходу основну увагу приділяють висвітленню процесів зародження та еволюції економічної системи: її походження, основних етапів розвитку і перспектив подальшого існування. На їхню думку, суть системи не можна зрозуміти без опори на соціогенез, соціогенетичне накопичення досвіду, розкриття закономірностей спадковості, мінливості та добору в динаміці систем, дослідження їхнього генотипу (спадкового ядра), механізмів і наслідків його оновлення, збагачення та межі змін у кризових ситуаціях.

Границя системи –межі, що дозволяють зробити поділ на "внутрішнє" (наприклад, функціональне середовище системи) і "зовнішнє" середовища для розглянутої системи. Цікаво, що саме через "прикордонні" елементи, а точніше, "місця", які вони займають, і відбувається весь обмін масою, енергією та інформацією між системою і її оточенням.

Таким чином, щоб задати систему, ми повинні описати (задати) наступне:

– універсальні складові одиниці (функціональні) елементи системи,

– зв'язки, які існують між цими елементами,

– спеціально виділити структуру системи (як сукупність "специфічних місць", потрапляючи в які елементи здобувають "особливу вагу й значення", а також систему зв'язків між такими "виділеними" місцями), і. нарешті,

– сукупність "прикордонних" (що належать до границі) елементів (скоріше навіть – не їх самих, а тих "місць", тих положень елементів у системі, знаходження в яких надає цим елементам здатність "відмежовувати" внутрішність системи від навколишнього середовища).

Загалом кажучи, на базі однієї й тієї ж сукупності об'єктів можна побудувати багато різних систем. Задаючи різним образом "структуроутворюючі" ознаки, ці елементи можуть бути згруповані по-різному, між ними можуть бути встановлені різні зв'язки, і, в результаті, можуть бути отримані різні системи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економічні проблеми підприємництва. Концепція та шляхи їх вирішення	\|	Ключові характеристики економічних систем

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.