Технологія вирощування багаторічних злакових трав.

Біологічні особливості багаторічних злакових трав.

Особливості кущіння злакових трав.

Значення багаторічних злакових трав.

Література: Єрмакова Л.М. Кормовиробництво. с. 214...223

1. Значення багаторічних злакових трав. Злакові багаторічні трави дуже поширені в природних кормових угіддях, їх висівають і в кормових сівозмінах для одержання кормів - - з/к , сіно, сінаж, а також для відновлення структури грунту з багаторічних трав польового травосіяння поширені тимофіївка лучна, стоколос безостий, житняк, райграс, грястиця збірна, пирій без кореневищний. Ці культури в природних умовах забезпечують одержання зелених кормів на протязі пасовищного періоду, їх використовують для створення нових високопродуктивних культурних пасовищ, а для при поверхневому поліпшенні угідь для покращення травостою. Ці культури широко використовують при озелелененні парків, створенні спортивних майданчиків, живих куточків природи, в парковому господарстві при впровадженні ланшадіючого дизайну. 2. Особливості кущіння злакових трав. Характерною рисою цих "культур є здатність кущитися і вегетативно розмножуватися. За особливостями кущення і розташування пагонів у кущах розрізняють кореневищні, кущовий—кущові-пухко-кущові і щільнокущові багаторічні злакові трави. До кореневищного відносяться стоколос безостий, лисохвіст лучний, тонконіг лучний, канарникочеретяний та ін. У посівах ці трави утворять густий травостій, що складається восновному з вегетативних і у меншій мірі генеративних пагонів. Зазвичай ці злаки довголітні і ростуть повільно.

Нешільнокущові злаки (тимофіївка лучна, костриця лучна, нажитницяпасовищна, райграс високий, грястицязбірна) у посівах утворять швидкоростучі густий травостій з більшою кількістю генеративних нагонів. Вони формують більш високі урожаї насіння, ніж кореневищні злаки. На Україні нещільнокущові злаки займають основні площі посівів серед багаторічних злакових грав. Щільнокущові злакові трави у польовому травосіянні невикористовуються. Розрізняють озимі і ярі форми злакових трав. До озимих відносяться костриця лучна, грястиця збірна, пажитниця пасовищна, до ярих - райграс високий, пажитниця багатоукісна, тимофіївка лучна; напівозимих — лисохвіст лучний, стоколос безостий. Озимі в ріксівби не утворюють генеративних пагонів і не плодоносять. У наступні роки вони не плодоносятьу другому укосі. Ярі в рік сівби дають урожай насіння, а в наступні - формують їх і в другому укосі. 3.Біологічні особливості багаторічних злакових трав. Злакові трави відносяться до родини тонконогових (Роасеае) і становлять основну масу травостоїв на луках і пасовищах. Коренева система в них мичкувата і складається з маси дрібних тонких коренів, які розташовуються переважно у верхньому (до 10 см) шарі ґрунту (лише окремі проникають на глибину 1-2 м). Якібобові трави, злакові утворять травостій із трьох типів пагонів: генеративних, вегетативних подовжених і укорочених. . Листки злакових трав складаються, з піхви і листкової пластинки. У різних трав вони неоднакової довжини і ширини. При довжині листкових пластинок понад 20 см листки вважаються, довгими, при ширині понад 7 мм, — широкими, а менше 5 мм -вузькими. Злакові травиє типовими перехреснозапильними рослинами,- Пилок їх переноситься від рослини до рослини вітром (анемофільне запилення). Дослідженнями встановлено, шо багато трав найінтенсивніше цвітуть і запилюються з 6 до 10 год (тимофіївка лучна, костриця лучна, грястиця збірна, райграс високий, лисохвіст лучний), а деякі з 17 до 19 год (стоколос безостий, костриця червона). Залежно від виду в межах суцвіття раніше зацвітають верхні або середні квітки

Багаторічні тонконогові (злакові) трави широко вирощуються у всіх зонах України в польовому і лучному травосіянні. Стоколос безостий найбільш продуктивний на заплавних землях. У Лісостепу він рекомендується у вигляді злакового компонента для травосумішей при освоєнні схилів. Костриця лучна рекомендується як основний компонент для поліпшення пасовищ у різних районах. Тимофіївка лучна поширена н районах достатнього зволоження - Полісся, північного і західного Лісостепу, Карпат. Грястицю збірну вирощують у чистих посівах і сумішках на суходільних луках, осушених торфовищах у Поліссі і Лісостепу. Пажитниця пасовищна вирощується в західних районах України. Райграс високий використовується в сумішках з еспарцетом у Лісостепу і у північних районах Степу для освоєння еродованих земель. 4.Технологія вирощування багаторічних злакових трав. Злакові трави рідко вирощують на польових землях в одновидових посівах. Частіше їх використовують як компоненти сумішей з люцерною, конюшиною, еспарцетом, лядвенцем рогатим, буркуном дворічним. Тому підготовка ґрунту для них аналогічна підготовці для бобових культур. Важливою особливістю злакових трав є їх добра реакція на азотовмісні добрива. У травостоях тривалого використання (4 - 7 років) в кормових сівозмінах, на вивідних полях польових сівозмін, у ґрунтозахисних сівозмінах і на схилах азотні підживлення навесні (N₃₀-₄₅) і після укосів (N₃₀) обов'язково поєднують з одноразовим внесенням фосфорних і калійних добрив, їх вносять навесні повною запланованою нормою (Р₆₀К₆₀, Р₉₀К₆₀) і восени (Р₄₅К₄₅) для кращої перезимівлі. Калійні добрива особливо потрібні на супіщаних ґрунтах, де калію в ґрунті мало. Калій запобігає нагромадженню в ґрунті нітратів, яке спостерігається при внесенні лише азотних або азотно-фосфорних туків. У міру кущення злаків і зменшення в травосумішах бобових трав дози азоту підвищують — на незрошуваних площах 90 — 120 кг/га д. р., на зрошуваних 150 — 200 кг/га в Лісостепу і на Поліссі, в Степу 70 - 90 кг/га. Це дає змогу різко підвищити врожайність переважно злакових травостоїв (з 200 - 300 до 350 - 450 ц/га).

Норми висіву злакових трав в одновидових посівах для укісного використання 8—10 млн схожих насінин на гектар. У сумішах на чорноземних ґрунтах досить висівати половину цієї норми, на супіщаних ґрунтах, де злакові кущаться гірше, — 60 %. Строки сівби весняні й літні. Можна також висівати злакові трави на другому році використання бобових — люцерни й еспарцету, а також ремонтувати зріджені на другий рік посіви конюшини. Для цього використовують тіньовитривалі трави, які швидко ростуть (грястицю збірну — для насівання люцерни й еспарцету, райграс багатоукісний — для насівання конюшини лучної). Весняне й післяукісне боронування злакової дернини зубовими боронами не завжди доцільне. Краще для цього застосовувати голчасті, а на дернині стоколосу навесні можна використовувати дискові борони.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Бобових трав на корм.	\|	Особливості кущіння злакових трав.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.