МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Казка про жабу-мандрівницюЗбиралися гуси-лебеді восени летіти до теплих країв. Жабі теж захотілося туди потрапити і почала вона просити птахів узяти її з собою. Ті й раді б, але як це зробити? І жаба придумала. «Хай два птахи в дзьобах гілочку тримають, а я зубами за неї вчеплюся посередині, так і полетимо». Пролітають птахи над різними країнами, а люди всюди дивляться і дивуються: «Подивіться, гуси-лебеді жабу несуть! І хто ж це придумав? Хто до цього додумався?!» Жаба летить, і її розпирає від самоповаги — це ж вона все придумала. І дуже образливо їй, що люди там, внизу, не знають, що це саме вона така розумна. Терпіла, терпіла жаба, не витримала і закричала: «Це я придумала!» Випустила вона з рота прутик, і упала в болото, так і не потрапивши до теплих країв. Психологи в чомусь схожі на цю жабу, коли починають вихвалятись: «Це я придумала, як працювати з дитиною! Це я навчила вихователя (батьків), що слід робити!» В такому випадку психолог втрачає довіру, пошану й надію на підтримку людей, з якими він працює, потрапляючи в болото власної пихи, так і не набувши професійної майстерності й не заслуговуючи на людську вдячність. Як наслідок — у самого психолога виникає величезна кількість образ, комплексів і розчарувань. М. М. Пришвін не випадково відзначав, що «найбільше щастя — не вважати себе особливим, а бути як усі люди». Практичному психологу системи освіти повинні бути притаманні: - широта інтересів і незалежність поглядів; - готовність до контактів та вміння їх підтримувати; - уміння емоційно приваблювати до себе людей; - здатність зберігати самовладання і виражати власні емоції; - прагнення до пізнання себе та інших; - усвідомлення меж своєї професійної компетентності; - адекватне почуття відповідальності за свої дії та слова; - здатність прогнозувати наслідки того або іншого вчинку. Одним з найскладніших завдань практичного психолога навчального закладу є організація продуктивної взаємодії всіх учасників педагогічного процесу, навчання їх взаємодії одне з одним і всіх разом. Така взаємодія або співпраця можлива за умови розуміння і чіткого виконання всіма фахівцями своїх професійних і функціональних обов’язків. Повноцінність взаємодії, яка зумовлює ефективність діяльності, можлива тоді, коли, з одного боку, є однодумці, а з іншого — кожний чітко усвідомлює свої функції та можливості: вихователь не підміняє батьків і психолога, а психолог — вихователя, батьків, соціального працівника. Сприйняття індивідуальності людини як цінності Орираючись на норми етичного кодекса практичний психолог повинен беззаперечно усвідомлювати факт, що будь-яка дитина унікальна вже тому, що з’явилася на світ і їй даровано життя. Кожна дитина цікава сама по собі: слухняна і неслухняна, красива і не дуже, розумна і не дуже. Кожний дорослий також унікальний, незалежно від професії, посади, соціального статусу. Колектив або група дітей, колектив або група дорослих не можуть бути метою в діяльності як психологів, так і педагогів. Проте група однолітків або колег може створити умови для розвитку особистості кожного з учасників групи. Звідси і основний принцип роботи практичного психолога — підхід до кожної дитини як до цілісного і неповторного, як до унікальності і неповторності, що зароджується. В основі цього принципу лежать найважливіші психологічні закономірності, про які не можна забувати: • поступовість; • нерівномірність; • асинхронність психічного розвитку; • індивідуальні варіанти проходження вікових етапів онтогенезу. Тому так важливо надавати дитині шанс, можливість створювати себе, підтримувати почуття того, що у неї все гаразд і в неї вірять. Ще зовсім недавно в навчанні та вихованні основна увага приділялася найслабкішим місцям, «зонам відставання», притаманним дитині. Сьогодні все частіше спираються на суб’єктивно-успішну (цікаву, привабливу) для дитини сферу знань або діяльності, яка прогресивно впливає на становлення її особистості, дозволяє розвиватися її інтересам, упевненості у своїх силах, здібностях. Годі й казати, це значно важче, ніж просто дізнатися про рівень розвитку тієї або іншої психічної функції або всіх функцій тієї або іншої психічної властивості, якості дитини тощо. Сьогодні важливим, хоча і дуже важким у роботі практичного психолога є завдання звести всі ці знання про дитину воєдино, співвіднести їх з віком дитини і з її індивідуальними особливостями й індивідуальним темпом розвитку. Безумовно, це вимагає великих інтелектуальних витрат і професійної майстерності. Сьогодні як ніколи актуальним є попередження Л.С.Виготського про те, що «цілісне вивчення особистості дитини в її взаємодії з навколишнім середовищем повинно лягти в основу всіх досліджень». Ще один видатний психолог С. Л. Рубінштейн звертав увагу на те, що, для того щоб зрозуміти єство особистості, треба спробувати відповісти на такі запитання: чого хоче людина? Відповідь на це запитання допоможе розкрити спрямованість особистості — її потреби, мотиви, цілі, інтереси, ідеали, переконання, світогляд, установки тощо; що може і вміє людина? Це питання про здібності, про їхній рівень, талант, геніальність тощо; що вона є? Це питання про характер людини: можна багато чого бажати, багато на що бути здатним, але не досягти успіху в житті і діяльності через особливості характеру, який визначає етичне і вольове ставлення до себе, до людей, до світу; що відчуває людина? Емоції, відчуття, переживання є підґрунтям внутрішнього світу людини і роблять цей її світ багатим або мізерним. Останнє запитання пропонується нами як актуальне для нашого часу. І. В. Дубровіна зазначає, що тільки відповівши на ці запитання, проаналізувавши всі взаємозв’язки і взаємовплив позначених психологічних явищ в контексті віку і статі дитини, враховуючи індивідуальні варіанти її вікових змін, можна підійти до розуміння суті її проблем в психічному розвитку і становленні особистості. Читайте також:
|
||||||||
|