• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

КРИТЕРІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПРИДАТНОСТІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

Тема 1.4. ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА. ОСОБИСТІСНІ ТА ПРОФЕСІЙНІ ЯКОСТІ ПРАЦІВНИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ

До людини, яка претендує на посаду практичного психолога, висувається система вимог, яка містить два компоненти. Це вимоги як до професійної компетентності фахівця, так і до його особистості.

Особлива увага у дослідженнях проблем підготовки практичного психолога приділяється виявленню компонентів професіоналізму психолога, його спеціальних здібностей та визначенню процедури підготовки психологів.

Д. Б. Богоявленська вважає, що особистість психолога-професіонала повинна відзначатися двома параметрами:

ü досконалим володінням теоретичними знаннями і способами роботи;

ü здатністю до швидкої адаптації.

Для становлення професіоналізму психолога, як зазначає О. Ф. Бондаренко, необхідно забезпечити системність, науковий універсалізм у професійній та особистісній підготовці.

Враховуючи модель особистості практичного психолога, сконструйовану В. Панком та Н. Чепелєвою, при прогнозуванні успішності практичної діяльності психолога слід звернути увагу на ряд складових його особистості.

Визначення професійної придатності особистості здійснюється за такими критеріями:

-фізичний стан. Необхідність його врахування зумовлена, по-перше, зв'язком між деякими соматичними захворюваннями (виразка, діабет, серцево-судинні захворювання тощо) і рисами характеру людини. Крім того, психолог повинен мати потужну енергетику і засоби її відновлення, інакше робота може негативно вплинути на здоров'я психолога. По-друге, існує ряд фізичних вад, які несумісні з посадою практикуючого психолога. До таких вад відносять інвалідність, глибокі косметичні дефекти, дефекти мовлення тощо;

-психічне здоров'я належить до надзвичайно важливих вимог, оскільки психологічними спеціальностями часто прагнуть оволодіти акцентуйовані особистості або люди з помітними особистісними проблемами, які переноситимуть на роботу свої власні проблеми. Це робитиме їх діяльність неефективною або й шкідливою та небезпечною;

-інтелект, особливо його вербальний компонент. Досвід засвідчує, що практикуючі спеціалісти з показниками інтелекту нижче середнього, як правило, мають багато ускладнень у роботі, особливо консультаційній. Саме інтелект забезпечує ефективний аналіз рис і якостей особистості, дає змогу долати стереотипи (як особистісні, так і професійні), є центральним механізмом у розумінні поведінки іншої людини. Особливу роль відіграє соціальний інтелект;

-система механізмів особистісної регуляції та емоційної витривалості;

-особливості мотиваційної сфери. Професія практичного психолога мотивується інтересом до інших людей та бажанням надавати допомогу у розв'язанні проблем спілкування, діяльності, життя в цілому. Психологічним механізмом такого інтересу, як стверджують В.Г.Панок і Л.Уманець, є усвідомлення та подолання власних проблем аналогічного плану.

Виходячи з аналізу типових задач діяльності фахівцяз психології, визначається система вмінь,необхідних йому для вирішеннятипових задач.

Психолог повинен володіти такими вміннями:

а) дослідницькі (гностичні) вміння:

• визначати психологічну проблему в умовах конкретної си­туації, розробляти шляхи подолання проблеми через постановку низки завдань;

• поєднувати теоретичний аналіз проблем з їх оптимальним вирішенням;

• знаходити найбільш ефективні засоби вирішення психологі­чної задачі;

• з'ясовувати причинно-наслідкові зв'язки і заходи по оптимізації власної професійної діяльності;

г) інтерактивно-комунікативні вміння:

—оволодівати інноваційним стилем професійної діяльності та гуманним ставленням до людини;

—впливати на роботу персоналу з метою досягнення бажано­го результату праці і задоволення його потреб;

—реагувати на всі складнощі життя колективу, виділяти і розвивати позитивні складові;

—встановлювати емпатичні зв'язки з клієнтом;

д) діагностичні вміння:

• методично правильно проводити анкетування, тестування, заходи психокорекції та інших впливів на людину;

• використовувати психологічний інструментарій, адекватний задачі і особливостям праці персоналу;

• інтерпретувати результати психодіагностики, виявляти вла­стивості особистості і можливості її продуктивної діяльності;

є) дидактичні вміння:

—продуктивно навчати, забезпечувати розвиток і корекцію діяльності особистості та колективу;

—здійснювати вибір і реалізацію продуктивних моделей, ал­горитму і технології діяльності;

—організувати соціально-психологічну роботу і особисто брати участь у проведенні адекватних заходів;

є) проектувальні вміння:

• формувати позитивну «Я-концепцію» у клієнта, самоаналіз і адаптацію до нових реальних умов;

• здійснювати первинну профілактику алкоголізму, наркома­нії та інших шкідливих звичок людини;

• проводити психологічну експертизу і корекцію асоціальної поведінки, психологічну реабілітацію людини;

• консультувати керівників і працівників установ з питань ви­користання;

психології з метою ефективної організації виробничої діяльності.

Основу мотиваційної сфери повинна складати гуманістична спрямованість особистості. В це поняття вкладається кілька особистісних якостей і рис, в основному мотиваційної і світоглядної природи: альтруїстичні позиції, ролі, установки у міжособистісному спілкуванні, високий рівень мотивації до професії, переважання пізнавальних, альтруїстичних, емпатичних мотивів у роботі з клієнтами, готовність до роботи з клієнтами та націленість на позитивний результат.

1.4.2.ПРОБЛЕМИ, ЯКІ ОЧІКУЮТЬ НА ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА-ПОЧАТКІВЦЯ

У процесі адаптації практичного психолога до умов конкретного навчального закладу в нього складається певна система стосунків з учасниками педагогічного процесу: адміністрацією, педагогами, дітьми й батьками. Взаємини, що надалі впливатимуть на ефективність діяльності психолога, вимагають від нього особливої уваги.

Перша бесіда із керівником навчального закладу допомагає визначити пріоритети в діяльності психолога, з’ясувати очікування і виявити потенційні можливості обох сторін. Обговорюються функціональні обов’язки психолога, складається посадова інструкція фахівця, яка надалі регулюватиме його діяльність.

Посадова інструкція містить (Див Додаток):

загальні положення;

обов’язки практичного психолога;

права практичного психолога;

відповідальність практичного психолога;

взаємостосунки.

Необхідно пам’ятати, що обсяг роботи психолога безпосередньо залежить від його кваліфікаційного рівня і кількості ставок у навчальному закладі. Згідно з листом Міністерства освіти і науки України від 15.06.2004 р. №1/9-324 навантаження практичного психолога залежить від кількості груп в дошкільному закладі.

Під час першої зустрічі із керівником навчального закладу необхідно обговорити також і графік роботи психолога.

У процесі безпосередньої діяльності практичного психолога до посадової інструкції можуть вноситися зміни, що дозволяє чіткіше вибудувати систему його роботи. Це цілком закономірно, і тому слід застосовувати.

Під час першої бесіди з адміністрацією психологу необхідно обговорити тимчасові межі адаптаційного періоду. Зазвичай він складає два місяці. Цей час відводиться для первинного поверхневого ознайомлення фахівця з проблематикою взаємостосунків у колективі, налагодження контактів, вивчення контингенту вихованців та їхніх батьків, аналізу звернень, вивчення діяльності попередника.

Почуття безпорадності

Кожний психолог, який приходить у новий колектив, стикається з низкою типових для більшості його колег проблем.

Перше, що відчуває молодий фахівець,— це розгубленість. Здається, що зробити треба багато, а часу — обмаль. Слід зупинитися і не впадати в паніку, адже хапаючись за вирішення всіх проблем одночасно, бажаючи показати себе грамотним фахівцем, за декілька тижнів початківець доводить себе до виснаження, і як наслідок — захворює і йде на лікарняний.

Розпочинати свою роботу слід з того, що виходить найкраще: провести діагностичне обстеження дітей згідно з планом, обладнати кабінет, куточок психологічного розвантаження для педагогів. Вирішувати проблеми слід поступово, у міру їх виникнення!

Входження до педагогічного колективу

Фахівець, який працює в педагогічному колективі, має вирішити для себе: яку позицію зайняти, налагоджувати дружні взаємостосунки з колек­тивом чи зберігати нейтралітет. Для початку психолог повинен виявити, які стосунки склалися між працівниками дошкільного закладу, розібратися в тонкощах взаємостосунків у жіночому колективі.

За характером взаємостосунки поділяються на декілька ліній:

• завідуюча — методист;

• завідуюча — колектив, педколектив;

• завідуюча — окремі фахівці (логопед, психолог, керівники гуртків тощо);

• окремі фахівці — педагоги груп;

• педагог-напарник — педагог-напарник.

Необхідно виявити нюанси взаємостосунків, існуючих в кожній із ліній, проаналізувати їх, виділити проблемні зони. Психологові найкраще дотримуватись нейтральної позиції (мета-позиції), слідкувати за тим, щоб не підпасти під вплив будь-якої з груп, особливо коли йдеться про конфлікт. Уміння розпізнавати людей — найцінніша навичка, яка набувається лише в результаті спілкування.

Проблема «особистісного» дорослішання

Професійна схильність до рефлексії сприяє тому, що психолог починає помічати та відчувати суттєві зміни у власному світогляді, у своїх поглядах на події та речі. Такі зміни не завжди тішать його. Але вони неминуче відбуваються і, як правило, мають позитивні результати для особистості психолога. Слід бути готовим до таких змін і приймати їх належним чином.

Проблема налагоджування контактів з дітьми та їхніми батьками

Ця проблема може вирішуватись за допомогою педагогів-вихователів. Якщо стосунки між психологом і ними склались позитивні, педагоги за необхідності або у разі виникнення проблем порадять батькам звернутися за допомогою до психолога. Але психолог і сам повинен потурбуватися про себе: помістити відповідну інформацію для батьків (свій графік роботи, відомості щодо вікових та психологічних проблем, проведеного діагностичного обстеження дітей і можливість спілкування з психологом щодо його результатів у години прийому тощо).

Повне «занурення» в роботу (проблема професійного вигоряння)

Часто молоді фахівці віддають роботі всі свої сили й час. Таке завзяття справляє приємне враження на адміністрацію, однак для самого фахівця воно небезпечне перевантаженнями, порушенням балансу між роботою і особистим життям. Крім того, з часом «запал початківця» згасає, а керівництво дивується й обурюється через те, що фахівець завершив роботу вчасно.

У разі виникнення «виробничої необхідності» (об’їзди, перевірки тощо, якими рясніє життя навчального закладу) слід залишитися після роботи і надати допомогу тим, хто її потребує.

Якщо психолог обирає саме такий стиль своєї роботи, то через дуже короткий час на нього очікує проблема професійного вигоряння.

Критичне ставлення педагогів та батьків до віку (читай — «наявності досвіду») психолога

Своє небажання звертатися за допомогою до психолога деякі педагоги і батьки мотивують його молодістю. В такому випадку у пригоді стане почуття гумору. Одна розумна жінка-психолог на подібний закид стосовно віку відповіла: «Ау нас, психологів, професійний обов’язок — виглядати молодо!»

Таким чином, перші кроки психолога в колективі — період відпові­дальний і важкий. Від того, як фахівець себе зарекомендує, залежить успішність його подальшої роботи.

Для побудови власної моделі діяльності психологу важливо виявити очікування педагогів, їхні уявлення про роботу психолога. Це можна зробити під час безпосередніх бесід з педагогами, а також проводячи власні спостереження. Краще, якщо психолог сам завітає до педагога в групі. Не варто ставити педагогові прямі запитання. Під час таких бесід «випливає» багато підводних камінців, непомітних на перший погляд: особистісні особливості педагога, особливості його взаємостосунків з адміністрацією, цінності колективу, система роботи з батьками, професійна позиція педа­гога, його ставлення до дітей тощо. Завдання психолога — виділити важли­ве для себе. Поспілкуватись необхідно з кожним співробітником закладу, включаючи і помічників вихователів.

Якщо психологічна служба в закладі вже діяла, новому фахівцеві необхідно проаналізувати закономірності її функціонування, плани, документацію, особливості взаємостосунків, що склалися у попереднього психолога з колективом. Нераціонально змінювати існуючу систему, слід використовувати її, взявши до уваги її позитивні моменти і позбавившись негативних.

Якщо психологічна служба в закладі — нововведення, необхідно ознайомити колектив з особливостями роботи психолога, напрямами і формами його діяльності, його можливостями й очікуваннями. Таке знайомство можна провести у формі групової консультації, семінару, ділової гри.

Під час першого року діяльності психолог повинен надавати особливої уваги роботі з педагогами. Побудувавши позитивну взаємодію з педагогами, психолог отримує можливість найефективнішого вирішення цілої низки проблем. Для того, щоб зацікавити педагогів, залучити їх до бесід в неформальній обстановці, можна використовувати «сюрпризні момен­ти»: письмові запрошення, конкурси, психологічні ігри. Важливо, щоб такі неформальні бесіди проходили чітко за планом. Психолог повинен досягати мети, спрямовуючи хід бесіди в потрібне русло.

Психологу слід якомога частіше бувати в групах. Педагоги повинні усвідомити, що психолог — це помічник, а не контролер. Створена атмосфера довіри виключає тиск на педагогів з боку психолога. Адже метою діяльності як педагога, так і психолога є створення сприятливих умов для розвитку дитини, забезпечення її благополуччя, а різниця в їхній діяльності полягає лише в засобах досягнення цієї мети.

Багато залежить від моделі поведінки психолога у закладі.

У книзі М. Р. Бітянової «Організація психологічної роботи в школі» виділяється кілька моделей міжособистісних стосунків психолога і пе-дагогів, що складаються між ними в повсякденному спілкуванні. Їх, з деякими корективами, можна спостерігати і в умовах функціонування дошкільного закладу.

Модель поведінки «При завідуючій». За такої позиції психолог стає особистим психотерапевтом адміністратора. Як наслідок — ділові стосунки підміняються особистими, стосунки з педагогами перестають бути довірливими. Така позиція психолога від самого початку є неефективною і призводить до ускладнень в подальшому, оскільки спроба змінити її викликає порушення ділових стосунків. Хоча така позиція й дозволяє психологу реально впливати на педагогічний процес, для самого психолога вона матиме найжалюгідніші наслідки: він стане об’єктом пліток, на нього будуть часто скаржитись, а його невдачі будуть радувати недоброзичливців. За таких умов найдієвішими методами впливу на колектив залишаються лише адміністративні заходи, а вони лише знижують ефективність психологічної роботи.

Модель поведінки «Найрозумніший». За наслідками вона подібна до першої, але на відміну від неї провокується стилем поведінки самого психолога. Ця модель викликає яскраво виражене іронічне ставлення з боку педагогів з великим стажем, стиль спілкування яких характеризується авторитарністю та агресивністю. У разі виникнення проблеми, вони часто знімають з себе відповідальність, звертаючись до психолога з вимогою «зробити що-небудь». Подібна реакція виникає у педагогів у відповідь на шляхетне бажання психолога «навчити, як треба», на ви­користання ним наукової термінології, часто незрозумілої педагогам, а також на зайву критичність стосовно того, як будувалася діяльність навчального закладу до його приходу. У будь-якому випадку така позиція не є ефективною.

Модель поведінки «Сам по собі». За такої позиції психолог фактично не є учасником психологічного процесу, всі знають про його існування, але нікому не зрозумілий зміст його діяльності. Працює він час від часу й епізодично. Він не зрозумілий для колективу. І якщо спершу колектив проявляє цікавість до діяльності психолога, то надалі інтерес поступово зникає і про цього фахівця забувають. Така позиція психолога може бути вигідною, з одного боку, для адміністрації, яка не зацікавлена у втручанні у звичний перебіг справ, а з іншого, псевдопсихологам, які з якої-небудь причини не хочуть або не вміють працювати.

Модель поведінки «Один з нас». Така позиція психолога надає можливість встановити рівноправні стосунки з педагогами, активно підключитися до загальної системи діяльності, підвищуючи її ефективність. Однак поряд із цим існує небезпека бути залученим до емоційних міжособистісних контактів педагогів, які не завжди мають позитивне забарвлення. За такої позиції буде важко зберегти нейтралітет як основний принцип діяльності психолога.

Модель поведінки «Чарівна паличка». Надавання допомоги, яка ні в якому разі не є психологічною (зокрема виконання всіляких прохань доручень як адміністрації, так і педагогів), стає основним змістом діяльності психолога. Таку роль часто грають молоді фахівці, які не бажають псувати стосунки з колегами та адміністрацією через свої особистісні особливості.

Для того щоб уникнути маніпулювання собою, важливо визначитись із пріоритетами, усвідомити і прийняти їх. Уміння тактовно, але твердо відмовляти виробляється з часом, але воно — єдиний захист від маніпуляторів.

Зовсім не обов’язково категорично відмовлятися від виконання завдань, які не стосуються професійних обов’язків психолога. Виконання подібних доручень не повинно стати основним змістом діяльності психолога. Робота ж на групі замість вихователя (з такими про­ханнями адміністрація звертається до психолога особливо часто) має свої переваги, наприклад надає можливість ближче познайомитись з батьками, взаємодіяти з дітьми в різних видах діяльності.

Проте необхідно пам’ятати, що завдання вихователя і психолога в дошкільному навчальному закладі різні, тому грамотні керівники, які бажають утримати фахівця в закладі, намагаються не використовувати психолога в якості вихователя.

Слід звернути особливу увагу на ще один важливий момент. Це — зовнішній вигляд психолога. Звичайно, багато залежить від його смаку і матеріального статку. Однак існують загальні умови, яких слід дотримуватись:

1. Акуратність і чистота.

2. «Стримані» макіяж і зачіска.

3. Мінімальна кількість прикрас.

4. Зручний і комфортний одяг. Найкраще мати «робочий комплект», який надасть можливість активно працювати з дітьми.

Образ психолога повинен складатися з упевненості в собі і респектабельності.

Наявність «робочого комплекту» є ще й психогігієнічним чинником: переодягаючись на роботі, психолог звільняється від особистих проблем. Зворотний процес відбувається, коли фахівець йде додому. Дотримання правил власної психогігієни дуже важливе в роботі психолога, оскільки змістом його роботи є постійне спілкування з людьми, які приходять зі своїми проблемами. Психолог теж людина, і у його житті теж можуть бути труднощі. Тому для нього важливо знайти способи, які допомогли б налаштуватися на роботу або зняти з себе тягар чужих проблем. Кожен обирає своє: аутогенне тренування, душ, музика, ритуальні дії тощо.

Підсумовуючи сказане вище, можна зробити висновок про те, що професійна адаптація психолога не може обмежуватися часовими межами, які є дуже умовними. Важливо розвивати в собі вміння змінюватися, бути відкритим і не боятися робити помилки. Як сказав один філософ: «Людині властиво помилятися», — а інша розумна людина додала: «Не помиляється лише той, хто нічого не робить!»

1.4.3. ПРОФЕСІЙНА ПОЗИЦІЯ

Виходячи із особливостей своєї діяльності практичний психолог навчальної установи неминуче посідає роль посередника або арбітра під час розв’язання конфліктів між іншими людьми і певною мірою — роль коректора їхніх дій. Такого роду діяльність висуває підвищені вимоги до особистісних якостей психолога і вимагає розуміння ним не тільки суті своєї роботи, але й чіткого визначення меж свого професійного впливу.

Головним принципом для сказаного вище має бути такий: не вирішувати за іншу людину її проблему, а вирішувати цю проблему разом із нею, вселяючи в неї віру у свої сили, свої можливості, себе.

Психологічна служба освіти захищає і забезпечує право кожної дитини на повноцінний психічний розвиток. При цьому важливо розуміти, що психолог захищає дитину не від когось конкретно, а від порушень умов для нормального життя і сприятливого розвитку.

Будь-який «важкий» випадок у поведінці або в розвитку дитини — не привід для докорів педагогу (вихователю, батькам), а сигнал до спільної роботи. Будь-який успіх — це привід підтримати психолога в його намаганнях вирішувати складні проблеми дітей.

Наведемо приклад того, як не слід поводитись психологу. До нього часто звертається відомий психолог І. В. Дубровіна.

Читайте також:

1. Актуальність проблеми професійної етики соціальної роботи
2. Алгебраїчні критерії стійкості
3. Будова СВА. Стандарти практичного застосування.
4. В якості критеріїв для оцінки або вимірювання предмета завдання з надання впевненості не можуть використовуватись очікування, судження або власний досвід аудитора.
5. ВЗАЄМОДІЯ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З БАТЬКАМИ ШКОЛЯРІВ
6. Взаємозвязок соціалізації та професійної адаптації в
7. Види критеріїв оптимальності
8. Види планів щодо різних критеріїв
9. Види професійної консультації.
10. Види та критерії вибору заходів медичного характеру
11. Види та прийоми пам’яті. Розвиток професійної пам’яті
12. Вимоги до критеріїв прийняття управлінських рішень

Переглядів: 2798