Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Соціальний захист державного виконавця

Державний виконавець перебуває під захистом закону. Держава гарантує захист здоров'я, честі, гідності, житла, майна державних виконавців та членів їх сімей від злочинних посягань та інших протиправних дій.

Образа державного виконавця, опір, погроза, насильство, незаконне втручання в діяльність державного виконавця з виконання рішень та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на нього обов'язків, тягнуть за собою кримінальну, адміністративну чи іншу встановлену законом відповідальність.

Державні виконавці, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечуються житлом у першочерговому порядку відповідно до законодавства. Державні виконавці мають право на першочергове встановлення квартирних телефонів.

Державний виконавець підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного заробітку за останньою посадою, яку він обіймає. Порядок та умови страхування державних виконавців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У разі загибелі державного виконавця під час виконання службових обов'язків сім'ї загиблого або його утриманцям виплачується одноразова допомога у розмірі десятирічного заробітку загиблого за останньою посадою, яку він обіймав, і призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». За сім'єю загиблого державного виконавця зберігається право на одержання жилої площі.

У разі каліцтва, одержаного державним виконавцем під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього терміну, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися при виконанні службових обов'язків, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного заробітку (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія з інвалідності.

Збитки, завдані майну державного виконавця чи членів його сім'ї у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, відшкодовуються у встановленому законом порядку в повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, а також інших надбавок згідно із законодавством.

За забезпечення реального, своєчасного і законного виконання виконавчого документа державні виконавці одержують винагороду в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» - в розмірі двох відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а по виконавчому документу немайнового характеру - не більше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порядок виплати означеної винагороди встановлюється Міністерством юстиції України.

Фінансове і матеріальне забезпечення діяльності працівників органів державної виконавчої служби та фінансування витрат на проведення та організацію виконавчих дій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється Законом України «Про виконавче провадження».

Чисельність працівників органів державної виконавчої служби, порядок та норми матеріального забезпечення їх діяльності встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства юстиції України.

Державним виконавцям, які за рішенням керівника відповідного органу державної виконавчої служби використовують в службових цілях власний транспорт, виплачується грошова компенсація в розмірах, встановлених законодавством.

Працівник органів державної виконавчої служби під час службового відрядження користується правом придбання без черги проїзних документів на всі види транспорту і влаштування в готелі.

Працівники органів державної виконавчої служби забезпечуються безоплатним форменим одягом за нормами, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

До осіб, які претендують на посаду державного виконавця, закон висуває певні вимоги. Державним виконавцем може бути громадянин України, який має юридичну освіту, здатний за своїми особистими і діловими якостями виконувати покладені на нього обов'язки.

Заступником директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - начальником відділу примусового виконання рішень, заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головним державним виконавцем, старшим державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, його заступниками, головним державним виконавцем, старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної

виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, начальником районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби призначається громадянин, що проживає постійно на території України не менше п'яти років, з вищою юридичною освітою та зі стажем юридичної роботи не менше, ніж три роки.

За успіхи в роботі з виконання рішень державний виконавець може бути заохочений Міністром юстиції України, начальником Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальниками управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі з їх власної ініціативи та за поданням начальника відповідного органу державної виконавчої служби.

Дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Органи державної виконавчої служби України як і органи юстиції в цілому, поступово формуються у єдину правоохоронну структуру.

На теперішній час державні виконавці працюють в умовах надмірного навантаження і принципової неузгодженості багатьох процедур примусового виконання. За час існування служби прийнято низку законів, що негативно впливають на коло прав державних виконавців і результативність роботи. До таких слід віднести - Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та ін.

Водночас, державні виконавці, не зважаючи на конфліктність своєї роботи, на даний час позбавлені фізичного захисту від неправомірних посягань з боку несумлінних учасників виконавчого провадження, оскільки в структурі органів юстиції України відсутні спеціальні озброєні підрозділи, головним покликанням яких було б здійснення захисту державних виконавців при проведенні останніми процесуальних виконавчих дій.

2.4. Контроль за діяльністю державних виконавців . Деонтологічні аспекти виконавчого провадження

Глава контролю за діяльністю державних виконавців і їх відповідальністю невід'ємно пов'язана з деонтологічними питаннями їх роботи і організацією добору і підготовки кадрів для цієї максимально стресової і виснажливої роботи.

Робота державного виконавця характеризується постійною наявністю конфліктних і нервових ситуацій, які притаманні саме цій посаді. До таких особливостей належать:

1. Відповідальність державного виконавця за своєчасність і точність виконання рішень, прийнятих судом чи іншими органами. Від його дій повністю залежить авторитет органу, який прийняв це рішення. Відповідно, державний виконавець несе конкретну відповідальність за точне, неупереджене і сумлінне виконання рішення суду чи іншого органу, що потребує від нього оперативності, чіткої організації, знання законодавчої і нормативної бази та уміння ефективно нею користуватись.

2. Робота державного виконавця - це повсякденне спілкування з десятками людей: учасниками виконавчого провадження, посадовими і службовими особами, часто особисто зацікавленими у наслідках виконавчого провадження, керівництвом і значною чисельністю контролюючих осіб. Це потребує від державного виконавця уміння швидко оцінювати обстановку і адекватно реагувати на неї. Тут доречні не тільки природні якості уміння спілкуватися, але і знання психології людей відповідних категорій.

3. Діяльність державного виконавця постійно пов'язана з гострими конфліктними ситуаціями - вилученням і позбавленням людей власності: майна і коштів, іноді, дорогих для людини предметів і коштовностей. Трапляється і так, що рішення суду чи іншого органу, яке належить виконувати державному виконавцю, прийнято безпідставно і несправедливо. Весь гнів і обурення скривдженої, таким чином, людини виплескується на державного виконавця, який сумлінно виконує свій обов'язок. Уміння виконавця заспокоїти людину за таких обставин, роз'яснити необхідність виконувати закон і дати слушну пораду, як діяти далі - є вкрай необхідним і доречним. В той же час виконавець мусить бути готовим до відверто злісного опору з боку боржника, проявів неповаги, а іноді і відвертого хуліганства, де потрібні твердість і рішучість.

4, Не слід забувати, що робота державного виконавця пов'язана зі значними грошовими коштами і матеріальними цінностями, власники якої задля своєї вигоди готові спокушувати службову особу хабарами, вчинювати провокації і використовувати інші непристойні засоби. Тут незамінними стануть такі риси як твердість, непідкупність і пильність.

Між тим, за аналогією з інститутом судових виконавців, у цій сфері задіяні, в основному, жінки, численність яких в загальній чисельності державних виконавців становить значну більшість. Таку статистику зумовлює низка обставин. Низька заробітна платня за надмірної завантаженості і нервовості, з одного боку, і дефіциті більш прийнятної зайнятості серед жінок - з іншого.

Між тим, наведені характеристики діяльності державних виконавців потребують міцних правових установок особистості, високої організації та постійного самоконтролю, які необхідно прищеплювати майбутнім державним виконавцям під час цільової підготовки кадрів для ДВС.

Нині в Україні створено низку спеціалізованих навчальних закладів на рівні академій, які готують слідчих, суддів, працівників митної, податкової служб і навіть адвокатів. Між тим, специфіка роботи державних виконавців потребує від останніх, крім юридичної освіти, досить широких знань в галузях економіки, фінансів, цивільного і господарського права. Без організації цілеспрямованої підготовки і перепідготовки працівників державної виконавчої служби усі вимоги форми контролю цієї служби не дадуть системних результатів, крім разового виявлення недоліків і покарання винних.

2.5. Відомчий контроль за діяльністю державних виконавців

Існує кілька форм контролю діяльності державного виконавця.

Контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.

Керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, а також може зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

З 28 березня 2003 року в Україні сформовано систему відомчого контролю за виконавчим провадженням, що мало своїм наслідком спростування прокурорського нагляду за діяльністю державних виконавців. Згідно пункту 9 Перехідних положень Конституції України, прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів. Законом України "Про внесення змін та доповнень до Законів України "Про виконавче провадження" та "Про державну виконавчу службу", що набув чинності 28 березня 2003 року, введено систему відомчого контролю органів юстиції за процесуальною діяльністю державних виконавців, тобто, з означеного моменту органи прокуратури за нормами Конституції втратили право нагляду за виконавчим провадженням.

На теперішній час перевірити законність виконавчого провадження мають право лише такі посадові особи:

- Директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники - виконавче провадження, що знаходиться на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби;

- начальники відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, їх заступники - виконавче провадження, що знаходиться на виконанні підрозділів примусового виконання рішень цих відділів державної виконавчої служби та районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, що підпорядковані зазначеним управлінням юстиції.

Зазначені посадові особи вправі витребувати виконавче провадження з відповідного органу державної виконавчої служби для його перевірки, причому на час перевірки виконавче провадження може бути зупинено посадовою особою, яка його витребувала, до моменту закінчення перевірки та повернення виконавчого провадження у відповідний орган ДВС.

Про проведення (призначення) перевірки виконавчого провадження та його витребування відповідною посадовою особою виноситься постанова, яка може бути оскаржена у передбаченому Законом порядку. Наразі, Закон України „Про виконавчн провадження" не передбачає строку оскарження такої постанови. Виходячи з міркування, що цей строк є процесуальним і може тягнути за собою певні наслідки, у цьому випадку доцільно використовувати аналогію закону та застосовувати у цьому випадку загальновідомий термін оскарження дій державного виконавця - 10 днів.

Ініціювання зазначеними посадовими особами перевірки законності виконавчого провадження можливо лише за вичерпним переліком підстав, що не підлягають розширеному тлумаченню:

1) за дорученням вищестоящої посадової особи (слід зважити, що ця норма не вимагає надання доручення саме керівником органу юстиції вищого рівня, оскільки таке доручення може бути надане й іншою компетентною посадовою особою вищестоящого органу юстиції);

2) з власної ініціативи;

3) під час розгляду скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесеної за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби, тобто, таким чином керівник провадить контроль не лише за діяльністю державних виконавців а й контролює законність та правомірність здійснення відомчого контролю підлеглими керівниками.

Перевірка законності виконавчого провадження повинна бути проведена протягом 10 робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом 15 робочих днів після надходження витребуваного виконавчого провадження у розпорядження особи, що призначила перевірку виконавчого провадження.

Результати перевірки виконавчого провадження посадовою особою, яка його витребувала, оформлюються відповідною процесуальною постановою, яка є обов'язковою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами державної виконавчої служби.

Постанова про перевірку, проведення чи результат перевірки виконавчого провадження може бути оскаржена до вищестоящої посадової особи органів державної виконавчої служби або до суду. Одразу варто підкреслити, що судом, який має право розглядати скарги на постанови про проведення перевірки та постанови про результати проведення перевірки виконавчого провадження, є, за змістом статті 85 Закону України „Про виконавче провадження", виключно апеляційні суди за місцем розташування відповідного органу ДВС, в якому працює особа, що призначила або здійснила перевірку виконавчого провадження у порядку відомчого контролю.

Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні відділи державної виконавчої служби. Втім, контроль за процесуальною діяльністю державних виконавців не обмежений відомчим контролем, оскільки контроль силами органів юстиції може здійснюватися також наступним чином:

• перевірка діяльності державних виконавців у перебігу розгляду пропозицій, скарг та заяв громадян, а також звернень представників юридичних осіб та об'єднань громадян - в порядку, передбаченому Законами України „Про звернення громадян" та „Про інформацію";

• перевірка організації діяльності органів ДВС з питань примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в перебігу комплексних, цільових, тематичних, контрольних та інших перевірок територіальних чи регіональних органів ДВС вищестоящими органами юстиції;

• службові розслідування діяльності окремих державних виконавців або окремих органів ДВС в порядку, передбаченому нормами Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою КМУ від 13 червня 2000 року № 950.

Законом введено заборону втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" - тобто за винятком компетентних органів юстиції та судових органів. Виїмка чи вилучення виконавчого документа або виконавчого провадження здійснюється лише за рішенням суду (постановою суду), яке виноситься у кримінальному процесі. Норма статті 178 Кримінально-процесуального Кодексу України, що регулює порядок проведення слідчим виїмки (за постановою слідчого) у цьому випадку носить загальний характер, тому для виїмки виконавчого провадження слід застосовувати спеціальну норму статті 8 Закону України „Про виконавче провадження" - слідчий має звернутися до загального суду для винесення вмотивованої постанови про виїмку виконавчого провадження.

2.6. Позавідомчий контроль діяльності державних виконавців

Наявність відомчого контролю не означає абсолютну замкнутість і непідконтрольність діяльності державних виконавців іншим владним структурам.

Судовий контроль у виконавчому провадженні. Гарантованість судового контролю над виконавчим провадженням встановлюється Конституцією України. Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів , посадових і службових осіб. Це загальна декларація, яка надає судові право надавати правову оцінку діям чи бездіяльності державного виконавця незалежно від органу, за рішенням якого здійснюється виконавче провадження у даному випадку.

Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що "...Скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена...".

Крім того, суди розглядають скарги на дії державних виконавців і приймають відповідні рішення, які є обов'язковими для останніх. Так, нормами глави 31-Г ЦПК України вставновлено, що за скаргою на дії державного виконавця суддя постановляє рішення, яке може бути оскаржене у загальному порядку. Крім того, рішення суду за скаргою може бути (за наявності відповідних передбачених законом підстав) допущене до негайного виконання.

Рішення суду за скаргою надсилається не пізніше десяти днів після набрання ним законної сили до відповідного відділу державної виконавчої служби для виконання, а також заявнику. Про виконання рішення відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше, ніж у місячний строк з дня одержання рішення суду.

На нашу думку, слід визнати вдалою спробу авторів навчального посібника "Виконавче провадження в Україні" сформулювати три функції суду, які мають безпосередній вплив на виконавче провадження. Вони заслуговують на їх відтворення без купюр. Це:

1. Особлива зовнішня контрольна функція;

2. Зв'язок між рішенням або ухвалою суду та їхнім виконанням зумовлюють особливий зв'язок між діяльністю суду та державної виконавчої служби, між Цивільним процесуальним кодексом та Законом "Про виконавче провадження", оскільки суду надані певні владні повноваження, що зумовлюються не тільки законодавством, а й правосвідомістю судді.

3. Вирішення істотних питань виконавчого провадження: видача виконавчого документа, видача дубліката виконавчого документа, поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, роз’яснення рішення, розстрочка та відстрочка виконання, зміна способу і порядку виконання, поворот виконання, вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу, про оголошення розшуку боржника або дитини, видача дозволу на виконання рішень іноземних судів та інших.

Таким чином, діяльність державного виконавця постійно, шляхом взаємного вирішення об'ємного комплексу питань контролюється судовою владою і цей контроль є досить системним і дієвим.

Прокурорський контроль. Як уже згадувалося раніше, за Законом України "Про внесення змін та доповнень до Законів України "Про виконавче провадження" та "Про державну виконавчу службу", з вересня 2003 р. Міністерство юстиції України самостійно здійснює відомчий контроль за процесуальною діяльністю державних виконавців, тобто, з означеного моменту органи прокуратури за нормами Конституції втратили право нагляду за виконавчим провадженням.

Що стосується прокурорського нагляду за дотриманням законності, то за наявності даних, що в діях державного виконавця є склад злочину, прокуратура порушує кримінальну справу та провадить досудове слідство з усіма випливаючими звідси наслідками,

Перспективні форми цивільного контролю. Слід також мати на увазі, що у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України 3 квітня 2003 р. Закону України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави" при створенні (у майбутньому) у структурі ДВС спеціальних підрозділів з охорони державних виконавців під час виконання ними своїх обов'язків ця служба підпаде під дію нового закону і з'явиться ще одна форма істотного, і, можливо, найбільш дієвого, контролю над діяльністю державних виконавців. Згаданий закон відносить до правоохоронних органів такі державні органи, які відповідно до законодавства здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Цей закон передбачає цивільний контроль з метою неухильного дотримання законності й відкритості в діяльності всіх правоохоронних органів держави, сприяння їхній ефективній діяльності та виконанню покладених на них функцій, обґрунтованості рішень державних органів з питань правоохоронної діяльності з точки зору відповідності їх засадам внутрішньої і зовнішньої політики, міжнародним зобов'язанням України за укладеними договорами. Згідно з Законом, цей контроль може виражатися у формі:

- парламентського контролю;

- контролю, здійснюваного Президентом України;

- контролю з боку органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- контролю з боку судових органів та нагляду з боку органів прокуратури;

- громадського контролю.

Суб'єктами цивільного контролю над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави є:

- Верховна Рада України;

- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

- Президент України;

- Рада національної безпеки і оборони України;

- Кабінет Міністрів України;

- центральні та місцеві органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом;

- органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом;

- прокуратура України;

- судові органи України;

- громадяни України та громадські організації, утворювані відповідно до Конституції України для здійснення та захисту прав і свобод громадян та задоволення їхніх політичних, економічних, соціальних, культурних інтересів;

- засоби масової інформації.

Цей закон передбачає можливість цивільного контролю над державними силовими структурами з боку суспільства через громадські організації у встановленому порядку. Тобто поряд з посиленням соціального і фізичного захисту державних виконавців буде посилюватися всебічний контроль над їх діяльністю з метою мінімізації негативних проявів, які стають можливими за наявності у державній структурі силових підрозділів.

Водночас перспективне встановлення у майбутньому громадського контролю за діяльністю державних виконавців може призвести до несумлінного використання сторонами виконавчого провадження цієї форми контролю з метою здійснення протизаконного тиску на посадовців, які примусово виконують рішення суду. Тому, з огляду на вимоги статті 8 Закону України „Про виконавче провадження", які забороняють втручання у діяльність державних виконавців будь-якими органами, окрім судових та органів юстиції, слід вкрай уважно та обережно розглядати перспективу встановлення у майбутньому нової форми контролю за діяльністю державних виконавців

Відповідальність державного виконавця. Оскільки державні виконавці за правовим статусом є державними службовцями, вони несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому Законом України „Про державну службу" та Кодексом законів про працю України.

Підставою для притягнення державного виконавця до дисциплінарної відповідальності, зокрема, є вчинення останнім дисциплінарного проступку, під яким розуміється протиправна та винна дія або бездіяльність, яка мала наслідком невиконання або неналежне виконання службового обов'язку, у тому числі одноразове грубе порушення трудової дисципліни. До того ж, державного виконавця може бути притягнено до дисциплінарної відповідальності за перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує орган ДВС, в якому він працює.

Зокрема, державний виконавець може нести дисциплінарну відповідальність у формі:

• догани;

• звільнення з обійманої посади.

До державного виконавця також можуть бути застосовані заходи дисциплінарного впливу:

• затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу державного службовця або призначенні на вищу посаду;

• попередження про неповну службову відповідність.

За усталеною практикою, попередження про неповну службову відповідність є більш тяжким покаранням в перебігу проходження державної служби (не враховуючи звільнення з обійманої посади), оскільки за наступний після попередження дисциплінарний проступок до державного виконавця має застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з обійманої посади з формулюванням, наведеним у статті 40 частина 1 пункт 2 КЗпП України - виявлення невідповідності працівника обійманій посаді.

Притягненню до дисциплінарної відповідальності має у будь-якому разі передувати проведення органами юстиції перевірки {комплексної, цільової, тематичної, службової та ін.) діяльності державного виконавця, з обов'язковим витребуванням від останнього письмових пояснень причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку. Відмова державного виконавця від надання письмових пояснень має бути належним чином задокументована. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку, державного виконавця може бути відсторонена від виконання службових обов'язків зі збереженням заробітку, на строк проведення такого розслідування (до двох місяців).

Право притягнення державного виконавця до дисциплінарної відповідальності має посадова особа, яка має право призначати відповідного державного виконавця на посаду.

У разі незгоди державного виконавця з накладеним на нього дисциплінарним стягненням або застосованим заходом дисциплінарного впливу, останній вправі оскаржити наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності або застосування заходу дисциплінарного впливу - до загального суду, в порядку, встановленому статтею 150 КЗпП України.

Протягом року з моменту накладення дисциплінарного стягнення до державного виконавця не застосовуються заходи заохочення. У разі не вчинення державним виконавцем протягом одного року іншого дисциплінарного проступку, він вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності. У разі сумлінного ставлення до виконання службових обов'язків, з державного виконавця може бути достроково знято дисциплінарне стягнення - до закінчення річного терміну.

У разі вчинення державним виконавцем під час виконання службових обов'язків діяння, що має ознаки кримінального злочину чи адміністративного правопорушення, він підлягає кримінальній чи адміністративній відповідальності у порядку, встановленому КК України, КПК України та КУпАП.

Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави. Втім, на теперішній час закон не встановлює порядку відшкодування державою збитків, заподіяних діями або бездіяльністю державних виконавців, і ця законодавча прогалина потребує найскорішого врегулювання, оскільки останнім часом суди, у разі визнання дій (бездіяльності) державного виконавця неправомірними, при постановлені рішення про відшкодування органами ДВС збитків, стягує суми відшкодувань або з органів юстиції, які не можуть здійснювати подібне відшкодування за причин, що наводитимуться у главі 16 цього посібника, або стягує суми відшкодувань з органів Державного казначейства України, застосовуючи за аналогією права норми, що стосуються відшкодування збитків органами попереднього слідства, дізнання, прокуратурою або судом.

До урегулювання цього питання на законодавчому рівні воно буде вирішуватись за існуючими нормами цивільного права та процесу. Тому особа, якій завдано шкоди діями державного виконавця, має право звернутися в суд з позовом про відшкодування завданої шкоди за рахунок держави.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Повноваження, обов'язки, права державного виконавця	\|	Поняття і правова основа виконавчого провадження

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.