Причини електричного характеру

Основні причини виникнення пожеж та вибухів

Явище, або обставини, які безпосередньо обумовлюють виникнення пожежі, називають причиною пожежі. Аналізуючи виникнення пожеж на виробництвах, установах, організаціях можна умовно виділити причини неелектричного і електричного характеру.

Причини неелектричного характеру

- порушення технологічного процесу (розгерметизація) – 33 %;

- неполадки виробничого обладнання – 16 %;

- погана підготовка обладнання – 13 %;

- самозаймання промислових матеріалів – 10 %;

- недотримання графіка планових ремонтів – 8 %;

- необережне і халатне поводження з вогнем (відкрите полум’я, розігрівання деталей, визначення виходу газу вогнем, куріння);

- загоряння від іскри при електро- та газозварювальних роботах – 4 %;

- конструктивні неполадки обладнання – 7 %;

- ремонт обладнання під час роботи – 2 %;

- неполадки, неправильна установка і експлуатація опалювальних систем – 7 %;

- неполадки вентиляційних систем;

- коротке замикання в електричній мережі, устаткуванні;

- неполадки або перевантаження обладнання і електричної мережі;

- іскріння і електрична дуга;

- загоряння матеріалів внаслідок розряду блискавки і статичної електрики;

- великі перехідні опори в місцях з’єднання, відгалужень в контактах електричних машин і апаратів, які спричиняють місцеві перегрівання.

Вогневі роботи(відкрите полум’я) є важливою виробничою операцією із використанням відкритого вогню. До вогневих робіт належать: газо- та електрозварювання, газорізання, паяльні роботи, підігрівання бітуму та смоли, механічна обробка металу із утворенням іскор, різні печі.

Відповідальність за заходи пожежної безпеки під час проведення зварювальних та інших вогневих робіт покладають на керівників цехів, підприємств. Постійні місця проведення вогневих робіт визначаються наказом керівників підприємств, а тимчасові - письмовим дозволом керівника підрозділу.

Виконавці вогневих робіт повинні бути проінструктовані про заходи щодо пожежної безпеки відповідними особами.

Місця проведення вогневих робіт повинні бути віддалені від горючих матеріалів на відстань не менше 5 м.

Перед проведенням вогневих робіт розробляються заходи щодо пожежної безпеки, призначення відповідальних осіб, після цього видається власником наряд на проведення робіт (на 1 зміну). Після виконання робіт на протязі двох годин перевіряється місце проведення робіт.

Категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою

Вимоги, до конструктивних та планувальних рішень промислових об’єктів, а також інших питань забезпечення їхньої пожежо- та вибухобезпеки значною мірою визначаються категорією приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Визначення категорії приміщень проводиться з урахуванням показників вибухопожежонебезпечності речовин та матеріалів, що там знаходяться (використовуються) та їх кількості. Відповідно до норм технологічного проектування ОНТП 24 – 86 приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяються на п’ять категорій (А, Б, В, Г, Д).

Категорії приміщень по вибухопожежній і пожежній небезпеці згідно ОНТП 24 – 86

Категорія приміщення	Характеристика речовин і матеріалів, які знаходяться в приміщенні
А Вибухопожежонебезпечна	Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше ніж 28 °С, у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні яких утворюється розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, який перевищує 5 кПа. Речовини і матеріали, які здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа
Б Вибухопожежонебезпечна	Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше ніж 28°С і менше 61°С, горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається надлишковий тиск вибуху в приміщенні, який перевищує 5 кПа
В Пожежонебезпечна	Горючі та важкогорючі рідини (температура спалаху вище 61°С), тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, які здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться, не відносяться до категорій А і Б
Г	Негорючі речовини і матеріали в гарячому, розжареному або в розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променевого тепла, іскор і полум'я; горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються у вигляді палива
Д	Негорючі речовини і матеріали у холодному стані

В основу розрахункового методу визначення категорій вибухопожежної та пожежної небезпеки виробничих приміщень покладено енергетичний підхід, що полягає в оцінці розрахункового надлишкового тиску вибуху порівняно з допустимим.

Категорія приміщення і клас зони згідно ПБЕ повинні бути позначені на вхідних дверях приміщення.

Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних приміщень (зон) відповідно до ПБЕ

Головним заходом запобігання пожежам і вибухам від електрообладнання є правильний вибір і експлуатація обладнання у вибухо- і пожежонебезпечному виконанні у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях.

Згідно ПБЕ, приміщення поділяються на вибухонебезпечні і пожежонебезпечні зони:

Вибухонебезпечні зони (В3) – це простір в якому є, або можуть з’явитися вибухонебезпечні суміші:

По газах або парах – 0, 1, 2;

По пилу – 20, 21, 22.

Вибухонебезпечна зона класу 0 – простір, в якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно або протягом тривалого часу.

Вибухонебезпечна зона класу 1 – простір, в якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи.

Вибухонебезпечна зона класу 2 – простір, в якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо виникає, то рідко і триває недовго. У цих випадках можливі аварії і катастрофи.

Вибухонебезпечна зона класу 20 – простір, в якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто в кількості достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і (або) простір де можуть утворюватися типові шари передбаченої або надмірної товщини. Переважно це має місце в середині обладнання, де пил може формувати вибухонебезпечні суміші часто і на тривалий термін.

Вибухонебезпечна зона класу 21 – простір, в якому під час нормальної експлуатації можлива поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації. Ця зона може об'єднувати простір поблизу місця порошкового заповнення або осідання і простір, де під час нормальної експлуатації ймовірна поява типових шарів, який може утворювати небезпечну концентрацію вибухонебезпечної пилоповітряної суміші.

Вибухонебезпечна зона класу 22 – простір, в якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з’являтися нечасто й існувати недовго, або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати й утворювати вибухонебезпечні суміші у випадку аварії.

Пожежонебезпечні зони(П3) – це простір, де можуть знаходитись горючі речовини, як при нормальному технологічному процесі, так і при можливих його порушеннях (П – 1, П – ІІ, П – ІІа, П – ІІІ).

Клас П–І – зони приміщень, в котрих застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху ≥61 ⁰С.

Клас П–ІІ - зони приміщень, де виділяється горючий пил або волокна з НКМ поширення полум’я ≥ 65 г/м³ об’єму повітря, або вибухонебезпечного пилу, вміст якого в повітрі приміщень не досягає вибухонебезпечних концентрацій.

Клас П–ІІа – зони приміщень, в котрих є тверді або волокнисті горючі речовини. Горючий пил і волокна не виділяються в повітря (закриті склади).

Клас П–ІІІ – зовнішні установки, де застосовуються або зберігаються ГР з температурою спалаху ≥ 61 ⁰С, а також тверді горючі речовини.

Згідно з ПБЕ в пожежонебезпечних зонах використовується електробладнання закритого типу, внутрішній простір якого відділений від зовнішнього середовища оболонкою. Апаратуру управління і захисту, світильники рекомендовано застосовувати в пилонепроникному виконанні. Вся електрична проводка повинна мати надійну ізоляцію. У вибухонебезпечних зонах та зовнішніх установках необхідно використовувати вибухозахищене обладнання, виготовлене відповідно до ГОСТ 12.2.020 – 76. Пускову апаратуру, магнітні пускачі для класів 0 та 20 необхідно виносити за межі вибухонебезпечних приміщень з дистанційним керуванням. Проводи у вибухонебезпечних приміщеннях мають прокладатися у металевих трубах. Може використовуватись броньований кабель. Світильники для класів 0, 1, 20, 21 повинні мати вибухозахищене виконання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Пожежо - та вибухонебезпечний пил	\|	Вогнестійкість будівель та споруд

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.