• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Пожежо - та вибухонебезпечний пил

Тверді речовини та матеріали

Горючі рідини

Всі горючі рідини більш небезпечні, ніж тверді матеріали і речовини. Вони легше спалахують, інтенсивніше горять і утворюють паро- і газоповітряні вибухопожежонебезпечні суміші.

Відповідно до ГОСТ 12.1.004-85 за температурою спалаху розрізняють:

- легкозаймисті рідини (ЛЗР) – рідини, температура спалаху яких не перевищує 61 ⁰С у закритому тиглі або 66 ⁰С - у відкритому тиглі (бензин, ацетон, етиловий спирт);

- горючі рідини (ГР) – температура спалаху >61 ⁰С-у закритому тиглі або 66 ⁰С- у відкритому тиглі (мінеральні мастила, мазут, формалін).

Правила будови електроустановок – дають таку класифікацію ЛЗР та ГР.

- ЛЗР – відносяться до вибухонебезпечних рідин;

- ГР – відносяться до пожежонебезпечних рідин.

Важливими показниками, що характеризують вибухопожежонебезпечні властивості газів, рідин та пилу є концентраційні межі поширення полум’я (запалення).

Нижня (НКМ) та верхня (ВКМ) концентраційні межі поширення полум’я – це мінімальна та максимальна об’ємна (масова) частка горючої речовини в суміші з даним окислювачем, при яких можливе займання (спалахування) суміші від джерела запалювання з подальшим поширюван­ням полум’я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання. Нижче НКМ і вище ВКМ суміші горіти не можуть.

Розрізняють також нижню (НТМ) та верхню (ВТМ) температурні межі поширення полум’я газів та випарів у повітрі. НТМ і ВТМ – це такі температури речовини, за яких її насиче­на пара утворює в даному окислювальному середовищі концентрації що дорівнюють відповідно НКМ та ВКМ.

Схильність твердих речовин та матеріалів до загоряння визначаються такими способами:

1. Візуальний. Цей спосіб становить основу класифікації твердих матеріалів і речовин по загорянню. Згідно з цим методом всі тверді матеріали і речовини поділяються на: горючі; важкогорючі; негорючі .

Горючі матеріали – це такі матеріали , зразок яких горить в зоні джерела і продовжує горіти без наявності джерела загоряння.

Важкогорючі – це матеріали, які горять тільки в зоні джерела загоряння.

Негорючі – це матеріали , які не горять у зоні джерела загоряння.

2. Калориметричний. Цей спосіб полягає в тому, що зразок поміщають в калориметр, нагрівають його, і складають тепловий баланс і підраховують коефіцієнт загоряння зразка К.

Якщо K<0,1 – то матеріал горючий, K=0.1-0,2 – матеріал важкогорючий, якщо K>0,2 – негорючий матеріал.

Промисловий пил буває двох видів: аерозолі, аерогелі.

Аерозолі - це зважені частинки пилу, які є в повітрі і утворюють вибухонебезпечну суміш.

Аерогелі – це пил, який осів на обладнанні і є пожежонебезпечним.

Вибухонебезпечний пил характеризується нижньою і верхньою коцентраційною межею поширення полум’я (НКМ і ВКМ).

Пожежонебезпечний пил характеризується НКМ і температурою самозаймання.

Весь пил поділляють на чотири класи: І і ІІ класи - це вибухонебезпечний, а ІІІ і IV класи – це пожежонебезпечний пил.

І клас – найбільш вибухонебезпечний пил НКМ якого до 15 г/м³(пил сірки, цукру, каніфолі, магнію, алюмінію, сухого молока, титану).

ІІ клас - вибухонебезпечний пил НКМ якого знаходиться в межах 15 - 65 г/м³ (пил кави, чаю, муки, вугілля).

ІІІ клас – це найбільш пожежонебезпечний пил НКМ > 65 г/м³, а температура самозаймання до 250 ⁰С (пил тютюну, цинку, вугілля).

IV клас – це пожежонебезпечний пил НКМ > 65 г/м³, а температура самозаймання > 250 ⁰С (деревний пил, вугільний високозольний пил).

1. Небезпечні фактори пожежі. Причини пожеж.

Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджу­ється в часі і просторі, створює загрозу життю та здоров’ю людей, довкіллю і призводить до матеріальних збитків.

Пожежна небезпека – можливість виникнення або розвитку пожежі в будь-якій речовині, в процесі чи стані.

Коли людина перебуває в зоні впливу пожежі, то вона може потрапити під дію таких небезпечних та шкідливих факторів:токсичних продуктів згоряння; вогню; диму; підвищеної температури середовища; недостачі кисню; руйнування будівельних конструкцій; вибухів, витікання небезпечних речовин, що відбуваються внаслідок пожежі; паніки.

Токсичні продукти згоряння становлять найбільшу небезпеку, загрозу для життя люди­ни, особливо при пожежах у будівлях. Синтетичні матеріали є основним джерелом токсичних продуктів згоряння. Так, при горінні поліуретану та капрону утворюється ціанистий водень (синильна кислота), при горінні вініпласту – хлористий водень та оксид вуглецю, при горінні лінолеуму – сірководень та сірчистий газ тощо.

Вогонь– надзвичайно небезпечний фактор пожежі (температура полум’я – 1200-1400 °С), викликає опіки та больові відчуття. Мінімальна відстань у метрах на якій людина ще може знаходитися від полум’я становить 1,6 _· H, де H – середня висота факелу полум’я в метрах.

Підвищена температура середовища– небезпека полягає в тому, що вдихання розігрітого повітря разом із продуктами згоряння може призвести до ураження органів дихання та смерті. (60 °С вже є життєвонебезпечною).

Дим являє собою велику кількість найдрібніших твердих або рідинних частинок речовин, які не незгоріли. Він спричиняє подразнення органів дихання та слизових оболонок, а також зменшує видимість у приміщенні.

Недостатність кисню спричинена тим, що в процесі горіння відбуваються хімічні реакції окислення горючих речовин та матеріалів. Небезпечною для життя людини вважається ситуація, коли вміст кисню зменшується до 14 % (норма 21 %). При цьому втрачається координація рухів, з'являється слабкість, запаморочення, загальмовується свідомість.

Вибухи, витікання небезпечних речовин спричинені нагріванням та розгерметизацією ємностей та трубопроводів із небезпечними рідинами та газами. Вибухи збільшують площу горіння.

Руйнування будівельних конструкцій відбувається внаслідок втрати ними несучої здатності під впливом температур та вибухів. При руйнуванні людина може отримати механічні травми, опинитися під уламками завалених конструкцій, що утруднює евакуацію.

Панікаспричинена швидкими змінами психічного стану людини, депресивного характе­ру в умовах екстремальної ситуації (пожежі). Дія факторів пожежі перевищує межу психофізіологічних можливостей людини, і людина піддається паніці. При цьому вона втрачає здатність спокійно розмірковувати, її дії стають неконтрольованими. Паніка може призвести до масової загибелі людей.

Читайте також:

1. Вимоги щодо проектування електрообладнання для пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон
2. Всі виробничі приміщення, споруди, будівлі ділять на 6 категорій за їхньою пожежовибухонебезпекою.
3. КАТЕГОРІЇ ПРИМІЩЕНЬ ТА БУДІВЕЛЬ ЗА ВИБУХОПОЖЕЖОНЕБЕЗПЕЧНІСТЮ.
4. Клас II (вибухонебезпечний)
5. Класифікація вибухо- і пожежонебезпечних зон
6. Класифікація вибухо- і пожежонебезпечних зон
7. Класифікація вибухо-, пожежонебезпечних зон. Характеристика ступенів руйнування.
8. Класифікація об’єктів за їх вибухопожежонебезпекою
9. Класифікація речовин і матеріалів за їх пожежо- та вибухонебезпекою.
10. Нормування витрати води на зовнішнє пожежогасіння
11. Оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння
12. Оцінка вибухопожежонебезпеки об’єкта

Переглядів: 1859