Горіння поділяються на такі види: спалах, займання, самозаймання, спалахування, само- спалахування, тління.

Спалах – це швидке згоряння горючої суміші (<5 с), без утворення стиснутих газів, яке не переходить у стійке горіння під дією джерела горіння.

Температура спалаху – найнижча температура горючої речовини, при якій над її поверхнею утворюються пари або гази, здатні спалахнути від джерела запалювання, але швидкість їх утворювання ще недостатня для стійкого горіння.

Займання (загоряння) – виникнення горіння під впливом джерела запалювання.

Температура займання – найнижча температура горючої речовини, при якій вона виділяє горючі випари і гази з такою швидкістю, що після їх запалення виникає стійке горіння (>5 с).

Спалахування – займання, що супроводжується появою полум’я.

Самозаймання – початок горіння без впливу джерела запалювання.

Самоспалахування – самозаймання, що супроводжується появою полум’я.

Температура самоспалахування – та найнижча температура речовини, при якій відбувається різке збільшення швидкості екзотермічної реакції, що призводить до виникнення полум’янистого горіння.

Тління – горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається з появою диму.

Залежно від внутрішнього імпульсу процес самозаймання (самоспалахування) поділяється на: теплове, мікробіологічне та хімічне.

Теплове самозаймання – виникає внаслідок дії зовнішнього нагрівання речовини на певній відстані (сонячні промені, відкрите полум’я тощо).

Мікробіологічне самозаймання відбувається внаслідок самонагрівання, що спричинене життєдіяльністю мікроорганізмів у масі речовини. До такого самозаймання схильні речовини рослинного походження – сіно, зерно, тирса, торф (переважно не висушені).

Хімічне самозаймання – виникає внаслідок дії на речовину повітря, води, а також при взаємодії речовин. Наприклад, до речовин, що здатні самозайматися при взаємодії з водою, відноситься калій, натрій, цезій, карбіди кальцію та лужних металів тощо. Ці речовини виділяють горючі гази, які нагріваються за рахунок теплоти реакції і здатні самозайматися. Стиснутий кисень викликає самозаймання мінеральних мастил, які не самозаймаються на повітрі.

Показники пожежо-, вибухонебезпечності речовин та матеріалів.

Відповідно вимог ДБН В.1.1.-7-2002 оцінку пожежовибухонебезпечності усіх речовин та матеріалів проводять залежно від агрегатного стану: газ; рідина; тверда речовина (пил виділено в окрему групу).

Насамперед визначають групу горючості цієї речовини. За цим показником всі речовини та матеріали поділяються на негорючі, важкогорючі та горючі.

Негорючі – речовини та матеріали, не здатні до горіння на повітрі нормального складу та в зоні джерела горіння. Це ^__неорганічні матеріали, метали, гіпсові конструкції.

Важкогорючі – це речовини та матеріали, які здатні до займання у повітрі від джерела запалювання. Однак після його вилучення не здатні до самостійного горіння. Вони містять горючі та негорючі складові частини (асфальтобетон, фіброліт).

Горючі – речовини та матеріали, які здатні до самозаймання, а також займання від джерела запалювання і самостійного горіння після його вилучення (всі органічні матеріали).

Горючі матеріали і речовини поділяються на: легкозаймисті, які займаються від джерела запалювання незначної енергії (сірник, іскра тощо), та важкозаймисті, які займаються від більш потужніших джерел запалювання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 7-8	\|	Пожежо - та вибухонебезпечний пил

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.