МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Основні ознаки РС.— безпосередня участь у спілкуванні; — усна форма спілкування; — неофіційність стосунків між мовцями (неформальне); — невимушеність спілкування; — непідготовленість до спілкування (неформальне); — використання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, пауз, інтонації); — використання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи, жести, міміка); — емоційні реакції; — потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, акцентувати головне. Основні мовні засоби РС: емоційно-експресивна лексика (метафори, порівняння, синоніми та ін.); суфікси суб'єктивної оцінки (зменшено-пестливого забарвлення, зниженості); — прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, односкладові); — часте використовування різних займенників, дієслів із двома префіксами (попо-, пона-, поза-); — фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скорочені слова, вигуки і т. д.; — заміна термінів розмовними словами (електропоїзд — електричка, бетонна дорога — бетонка). поділяється на два підстилі: а) розмовно-побутовий; б) розмовно-офіційний. Типові форми мовлення — усні діалоги і полілоги.
Науковий стиль (НС). Сфера використання — наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта. Основне призначення — викладення наслідків досліджень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація і систематизація знань, роз'яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення. Основні ознаки НС: — ясність (понятійність) і предметність тлумачень; — логічна послідовність і доказовість викладу; — узагальненість понять і явищ; — об'єктивний аналіз; — точність і лаконічність висловлювань; — аргументація і переконливість тверджень; — однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень; — докладні висновки. Основні мовні засоби НС спрямовані на інформування, пізнання, вплив і характеризуються: — великою кількістю наукової термінології (транскрипція, турбуленція, дистиляція, реорганізація, атомна вага і т. ін.); — наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та ін. знаків і значків; — оперування абстрактними, переважно іншомовними, словами (теорема, вакуум, синус, параграф, ценз, шлак та ін.); — використовуванням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень; — залученням цитат і посилань на першоджерела; — як правило, відсутністю авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики; — наявністю чіткої композиційної структури тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літерної нумерації); — окрім переважного вживання іменників та відносних прикметників наявні дієслівні форми, частіше безособові, узагальнені чи неозначені, як правило, теперішнього часу, що констатують певні явища і факти; значну роль відіграють дієприслівникові та дієприкметникові звороти, які додатково характеризують дії, предмети та явища; — монологічним характером текстів; — переважанням різнотипних складних речень, стандартних виразів (кліше). НС унаслідок різнорідності галузей науки та освіти складається з таких підстилів: а) власне науковий (із жанрами текстів: монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, курсова й дипломна роботи, реферат, тези), який у свою чергу поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти; б) науково-популярний метою якого є дохідливий, доступний виклад інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців, з використанням у неспеціальних журналах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів; в) науково-навчальний — звертає головну увагу в підручниках, лекціях, бесідах на доступність, логічність, викладу, образність і теж не виключає використання елементів емоційності. Публіцистичний стиль (ПС). Сфера використання ПС — громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання. Основне призначення (функція): а) інформаційно - пропагандистськими методами вирішувати важливі актуальні, злободенні суспільно-політичні проблеми; б) активний вплив на читача (слухача), спонукання його до діяльності, до необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові; в) пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій та активна агітація за втілення їх у повсякдення. Основні ознаки ПС: — доступність мови і формулювань (орієнтація на широкий загал); — поєднання логічності доказів і полемічності викладу; — сплав точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, висловлення наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю; — наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційний характер; — широке використання художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол і т. ін.). Основні мовні засоби ПС: — синтез елементів наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів; — лексика насичена суспільно-політичними та соціально-економічними термінами, закликами, гаслами (електорат, багатопартійність, приватизація та ін.); — використовується багатозначна образна лексика, емоційно-оцінні слова (політична еліта, епохальний вибір та ін.), експресивні сталі словосполучення (інтелектуальний потенціал, одностайний вибір, рекордний рубіж), перифрази (чорне золото — вугілля, нафта; голубі магістралі — ріки; легені планети — ліси та ін.); — уживання у переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів (орбіти співробітництва, президентський старт, парламентський хор, правофланговий змагання і под.); — з морфологічних засобів часто використовуються іншомовні суфікси -ІСТ (-ИСТ), -АТОР, -АЦІЯта ін. (полеміст, фашист, провокатор, ратифікація); префікси ПСЄВДО-, НЄО-, СУПЕР-, ІНТЕР- та ін. (псевдотеорія, неоколоніалізм, супердержава); — синтаксисові ПС властиві різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та ін.; — ключове, вирішальне значення мають влучні, афористичні, інтригуючі заголовки. ПС за жанрами, мовними особливостями та способом подачі інформації поділяється на такі підстилі: а) стиль ЗМІ — засобів масової інформації (газети, журнали, листівки, радіо, телебачення, статті, репортажі, інтерв'ю і т. д.); б) художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси і т. д.); в) есе (короткі нариси вишуканої форми); г) науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо). Епістолярний стиль (ЕС). Сфера використання ЕС — приватне листування. Іноді є складовою частиною художньої літератури, публіцистики («Посланія» І. Вишенського, «Листи з хутора» П. Куліша, «Листи до сина» Ф. Честерфідца та ін.). Основні ознаки ЕС — наявність певної композиції: початок, що містить шанобливе звертання; головна частина, у якій розкривається зміст листа; кінцівка, де підсумовується написане, та іноді постскриптум (Р. 8. — приписка до закінченого листа після підпису). Основні мовні засоби ЕС — поєднання елементів художнього, публіцистичного та розмовного стилів. Упродовж століть ЕС, як і всі зазначені вище стилі, зазнавав змін. Сучасний ЕС став лаконічнішим (телеграфним), скоротився,, обсяг обов'язкових раніше вступних звертань та заключних формулювань ввічливості.
Конфесійний стиль (КС). Сфера використання — релігія церква. Призначення КС — обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства. КС утілюється (реалізується) у релігійних відправах, проповідях, молитвах (усна форма) й у «Біблії» та інших церковних книгах, молитовниках, требниках тощо (писемна форма). Основні засоби КС: — суто церковна термінологія і слова-символи (дар праведності, гріховність тіла, усі люди — Божий храм); — непрямий порядок слів у реченні та словосполученні (Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити); — значна кількість метафор, алегорій, порівнянь (Я зруйную цей храм рукотворний, — і за три дні збудую інший, нерукотворний); — наявність архаїзмів. КС від інших стилів відрізняє небуденна урочистість, піднесеність, наявність зазначених вище виражальних засобів та поділ на такі підстилі: публіцистичний, науковий, художній, Повернення до загальнолюдських та давньонаціональних цінностей зобов'язує нас уважніше ставитись до КС як до складової частини загальнонаціональної культурно-духовної скарбниці та складової частини нашої історії. Художній стиль (ХС). Цей найбільший і найпотужніший стиль української мови можна розглядати як узагальнення і поєднання усіх стилів, оскільки письменники органічно вплітають ті чи інші стилі до своїх творів для надання їм більшої переконливості та достовірності у зображуванні подій. ХС широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті. Як у всіх зазначених сферах, так і в белетристиці (красному письменстві, художній літературі) цей стиль покликаний крім інформаційної функції виконувати найсуттєвішу — естетичну. Впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки.
Читайте також:
|
||||||||
|