Гомеостаз

Внутрішнє середовище організму (кров, лімфа, тканини, органи) адаптувалось до зміни зовнішнього (природного) і перебуває в стані динамічної рівноваги, яка забезпечує сталість температури тіла, артеріального тиску, вмісту води та ін.

Проте значні коливання параметрів зовнішнього середовища (як природного, так і техногенного) становлять небезпеку для здоров’я і життя людини.

Французький фізіолог К.Бернар (1813-1878) вперше сформував уявлення про роль сталості внутрішнього середовища людини при мінливості зовнішнього: досконалість людського організму в тому, що зовнішні зміни в кожну мить компенсуються і врівноважуються. Таку властивість організму називають гомеостазом.

В сучасному розумінні гомеостаз – стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується регулярним поновленням її основних структур за рахунок саморегуляції. Організм людини постійно змінюється (перебуває в постійному русі), але тільки у вузьких межах коливання гомеостазу.

4. Вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на психофізіологічний стан людини

4.1. Психологічні особливості людини

Нервова система людини забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії з зовнішнім середовищем. Центральна нервова система (головний і спинний мозок) керує стосунками з зовнішнім світом, а вегетативна – діяльністю внутрішніх органів.

Психікає властивістю нервової системи людини, а психічні процеси невід’ємні від структури головного мозку: кожна ділянка головного мозку відповідальна за життєдіяльність певного органу або системи. Функція лівої півкулі – оперування вербально-знаковою інформацією, читання, рахунок (логічний тип мислення), правої – оперування образами, орієнтування у просторі, розрізняння музичних тонів ( художній, емоційний тип). При ураженнях (травмах) певних ділянок мозку порушується відповідний вид функціональної діяльності людини.

Функції нервової системи здійснюються шляхом урівноваження збуджувальних і гальмівних процесів: порушення в одних пунктах супроводжується гальмуванням в інших.

Мала рухливість при розумовій роботі і одноманітність при фізичній викликає втомлюваність нервової системи і може спровокувати виникнення раду захворювань: серцево-судинних, шлунково-кишкових, шкірних і т.д.

Найбільш сприятливі умови для нормальної діяльності нервової системи створюються при правильному чергуванні праці, активного відпочинку і сну. Профілактика втоми і перевтоми досягається чергуванням різних видів діяльності, творчою зацікавленістю працівника, його особистою активністю.

Психіка людини проявляється в таких психічних явищах:

Психічні процеси– короткочасні процеси отримання, переробки та обміну інформацією (відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, емоції, воля).

Психічні стани- тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

Психічні властивості- сталі душевні якості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями( темперамент, характер, досвід, інтелект).

Психіка людини тісно пов’язана з безпекою її життєдіяльності. Дослідами встановлено, що у 70 % нещасних випадків на виробництві винуватцями є самі люди (людський чинник). Причинами цього можуть бути внутрішні і зовнішні чинники.

Внутрішні психологічні чинники- це індивідуальні психологічні властивості людини, порушення емоційного стану, брак знань і досвіду.

Зовнішні психологічні чинникивикликають реакцію людини на слова, явища, процеси, вчинки інших людей.

4.2.Основні психологічні особливості людини з точки зору БЖД

Пам’ять необхідна для оволодіння працівником безпечними прийомами праці і прийняття правильного рішення при нестандартних чи аварійних ситуаціях. Види пам’яті: рухова, образна, зорова, слухова, словесна, емоційна; короткочасна і довготривала.

Увага – це концентрація свідомості на певному об’єкті чи діяльності. Вона пов’язана з волею і поділяється на активну (свідому) і пасивну (несвідому). Важливими якостями людини є такі властивості уваги як об’єм, розподіл, стійкість, інтенсивність , швидкість переключення.

Мислення – це процес пізнання, спрямований на розкриття загальних і суттєвих властивостей, ознак, предметів, явищ та зв’язків між ними. Індивідуальні особливості мислення людини: глибина думки, самостійність, послідовність, критичність, гнучкість і швидкість.

Ризик і обережність можуть викликати потенційні небезпечні ситуації.

Сенсомоторні реакції - зворотні дії людини на відчуття органами чуттів. Характеризуються правильністю, точністю та своєчасністю. Надійність людини визначається рівнем її сенсорної координації, тобто здатністю своєчасно приймати і правильно оцінювати швидкозмінювану ситуацію і адекватними діями забезпечувати безпеку.

Воля - здатність людини керувати своїми діями і вчинками. Основні вольові якості людини: дисциплінованість, самоволодіння, рішучість, наполегливість.

Психофізіологічні небезпеки

Психофізіологічні фактори потенційної небезпеки постійної дії:

- недоліки органів відчуття ( дефекти зору, слуху);

- порушення зв’язків між сенсорними та моторними центрами головного мозку ( неадекватна реакція на дію органів відчуття);

- дефекти кординації рухів (особливо складних рухів та операцій);

- підвищена емоційність;

- відсутність мотивації до трудової діяльності.

Психофізіологічні фактори потенційної небезпеки тимчасової дії:

- недостатність досвіду (неправильні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання ймовірної помилки);

- необережність (може викликати ураження не тільки окремої людини,, а й інших людей);

- втома (фізіологічна і психологічна);

- емоційні явища ( конфліктні ситуації, стреси).

Будь-який вид діяльності людини викликає втому – зниження продуктивності праці через витрату енергетичних ресурсів організму. Об’єктивним показником втомлення є упровільнення темпів роботи, зниження її якості. Найчастіше фізіологічна втома наступає при статичній фізичній діяльності людини, в меншій мірі – при динамічній. Психологічна втома частіше виникає при напруженій розумовій діяльності. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють працездатність.

При перевтоміперіод оптимальної працездатності скорочується, порушуються відновні процеси в організмі. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними, і, як наслідок, збільшується кількість помилок у роботі. Люди з хронічною перевтомою характеризуються порушенням сну, не відновлюють своєї працездатності до наступного робочого дня, стають чутливими до несприятливих факторів довкілля. Такий стан може викликати , з одного боку, серйозні захворювання організму, з іншого – створити небезпечні ситуації для інших людей.

Активний відпочинок– це заняття спортом, туристичні поїздки, походи в ліс, подорожі, плавання в басейні, відпочинок на лоні природи. Він поліпшує психічний стан особистості, підвищує працездатність, настрій.

5. Чинники ризику, що зменшуюють тривалість життя

Це чинники, що статистично достовірно зменшують тривалість життя людини як біологічного виду, яке становить 96-98 років (деякі вчені обгрунтовують межу 100-120 років). Але тільки в окремих індивідів тривалість життя збігається з біологічно визначеною, фактично вона зменщується на 30-40 років і більше.

З розвитком цивілізації і екологічним станом планети з’явились чинники ризику, які називають «хворобами цивілізації» - вони охоплюють суспільство загалом і викликають зміни в організмі кожного зокрема. Це певні негативні явища, що об’єднані в наступні групи: гіпокінезія, стреси, аліментарні частинки та ксенобіотики.

Гіпокінезія

На сучасному етапі історичного розвитку людини суттєво зменшився обсяг фізичної праці на виробництві і в побуті, що спричинило явище гіпокінезії- зменшення рухової активності людини і зниження її енергетичних витрат. Це головне порушення функціонального стану фізіологічних систем організму, що є головним чинником ризику тривалості життя.

Рухова активність організму – умова врівноваження між силою тяжіння і силою м’язів. Маса м’язів не залежить від маси тіла (складає 40-45 %), тому потреба в рухах – величина стала і зумовлена генетично. Рівень розвитку м’язової системи прямо впливає на стан всіх фізіологічних систем організму людини, оскільки робота м’язів (енергетичні витрати) активізують обмін речовин в клітинах і тканинах, процеси розпаду і самовідновлення при біосинтезі білка.

Отже, при зниженні фізичних навантажень на організм людини зменшується рівень енергетичного обміну, обміну речовин, настає дистрофія м’язів, зменшується кількість синтезованого білка, сповільнюються процеси саморегуляції, і, як наслідок, зменшуюються життєздатність самої людини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція № 3. Організація навчального	\|	Ризики узалежнення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.