Види та процедура реструктуризації

Залежно від мети змін виділяють наступні види:

1.Санаційна, або відновна, реструктуризація застосовується, коли підприємство знаходиться у передкризовому або кризовому стані, основними ознаками якого може бути погіршення ринкових позицій, наявність значних запасів готової продукції, зростання кредиторської заборгованості.

Основні напрямки реструктуризаційних дій у цій ситуації такі:

- скорочення ресурсів, які використовуються підприємством;

- вихід із нерентабельних ринків;

- відмова від нерентабельної продукції, сфер діяльності, організаційних одиниць;

- зменшення фізичних обсягів/розмірів.

2. Адаптаційна, або прогресивна, реструктуризація здійснюється за відсутності кризових явищ, але в разі виникнення негативних тенденцій з метою їх подолання та адаптації підприємства до нових ринкових умов. Ознаки необхідності проведення цього виду реструктуризації такі: зниження загальної ефективності господарювання, вичерпання ринкового потенціалу, відсталість порівняно зі світовими стандартами, наявність перспектив для роботи на інших ринках, недостатня ефективність управління.

3. Випереджальна реструктуризація здійснюється на підприємствах, які передбачають можливість зміни умов функціонування (виникнення нових або підсилення наявних конкурентів, впровадження сучасних технологій, виникнення нових або втрата існуючих ринків) і прагнуть покращити свої конкурентні позиції. Характерними рисами такої реструктуризації є створення стратегічних альянсів, купівля-продаж окремих видів діяльності (структурних одиниць, бізнес-одиниць) тощо.

Якщо розглядати види реструктуризації залежно від її об'єкта, то вони мають такі відмінності. Техніко-технологічне реструктурування охоплює модернізацію або заміну застарілих основних фондів, впровадження нових технологічних процесів, інвестування заходів, спрямованих на краще використання виробничих потужностей та інших ресурсів підприємства. Закриття (ліквідація) підрозділів і навіть підприємств може розглядатися як складова частина такого виду реструктуризації. Більш широке визначення техніко-технологічної реструктуризації може включати регіональне переміщення виробничих потужностей для використання певних стратегічних переваг, які проявляються у нижчому рівні оплати праці, вищій кваліфікації персоналу, перспективному ринку, кращій інфраструктурі та інших чинниках, які можливо використати при зміні місця розташування бізнесу. Цей вид реструктуризації суттєво не збільшує ефективність господарювання, якщо він не супроводжується додатковими змінами в організації, менеджменті, розробкою маркетингової і товарної політики, а також без впровадження політики стимулювання конкурентоспроможності виробництва.

Необхідність у фінансовій реструктуризації виникає, оскільки більшість вітчизняних підприємств мають велику заборгованість, що виникла внаслідок ризикованої кредитної політики, макроекономічної нестабільності, кризи неплатежів у національній економіці. Фінансова реструктуризація передбачає оптимізацію структури капіталу підприємств (зміну структури пасивів), що досягається, насамперед, переоформленням боргових зобов'язань (розстрочка, списання виплат). Крім того, під час фінансової реструктуризації вирішуються завдання ліквідації субсидіювання, підвищення фінансової автономії, використання переваг цінних паперів, залучення іноземного капіталу.

Фінансова реструктуризація може передбачати відстрочення погашення заборгованості, зниження процентної ставки по ній, визначення більш вигідної схеми її погашення, використання інших прийомів покращання фінансового стану, наприклад, конвертацію заборгованості або її частки у цінні папери підприємства. В окремих випадках підприємство проводить дії з отримання від кредиторів нових позичок, кредитів або гарантій.

Управлінська, або організаційна, реструктуризація охоплює заходи з удосконалення або зміни організаційної структури підприємства, адаптації персоналу для роботи в нових економічних умовах. Ці зміни часто є більш важливими, ніж модернізація основних активів. Успішне проникнення на нові ринки вимагає не лише відповідної ефективності виробництва, але й приділення уваги якості, обслуговуванню, інноваціям, продуктовій диференціації і ринковій сегментації. Основні аспекти організаційної реструктуризації такі:

- реорганізація підприємства на базі його децентралізації, створення центрів відповідальності (бізнес-одиниць);

- запровадження нових методів управління;

- організація нових (у тому числі міжнародних) представництв з продажу і маркетингу;

- оптимізація чисельності працюючих;

- навчання і перекваліфікація персоналу;

- розробка і впровадження схем підвищення мотивації праці.

Незадовільні результати від реструктуризації часто відображають неадекватну увагу саме до управлінських і організаційних аспектів трансформації підприємств.

Правова реструктуризація полягає у зміні організаційно-правового статусу підприємства, що полегшує здійснення всіх інших напрямів реформування підприємства.

Реструктуризаційні заходи можуть здійснюватися за різних умов, спрямовуватися на різні результати за допомогою різних інструментів у різні часові інтервали і з різними ресурсами. Тому комплексна реструктуризація потрібна й економічно доцільна лише в окремих випадках. Природа і ступінь необхідної реструктуризації залежать від характеру проблем підприємства. Іноді підприємство потребує лише фінансової або так званої «обмеженої» реструктуризації для відновлення економічної і технічної життєздатності. При цьому підприємство встановлює для себе певні стандарти (орієнтири), які є кінцевою метою реалізації такого типу його реформування. Коли проблеми підприємства більш суттєві, тоді воно потребує «всебічної» реструктуризації, яка охоплює розробку нової продуктової, трудової, технічної і технологічної політики, зміни в менеджменті, організації тощо.

Залежно від характеру й масштабів проблем підприємства розрізняють часткову (обмежену) реструктуризацію, коли необхідно відновити й обновити окремі складові (наприклад, технічну або фінансову життєздатність) і повну (комплексну), що охоплює всі складові й передбачає впровадження нової структури керування й інших змін у менеджменті, розробку нових видів продуктової, цінової, кадрової, техніко-технологічної політики (може тривати до 3- х років).

Порядок реструктуризації підприємства.

1. Попередній аналіз стану підприємства – оцінюються всі напрямки діяльності підприємства за критерієм конкурентоспроможності, частці ринку й рентабельності; визначаються причини, що викликали погіршення основних показників (низька якість продукції, зміна ринкового попиту, застаріла технологія, неефективна фінансова політика) і перспективи відновлення позицій підприємства після проведення реструктуризації.

2. Включення до Реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій.

3. Поглиблений спеціалізований аналіз техніко-економічного й фінансового стану підприємства.

4. Обґрунтування концепції реструктуризації (заснована на чітко сформульованій меті реструктуризації і її завдань в організаційній, виробничій, інвестиційній, кадровій і іншій сферах, виборі варіанта й форми реструктуризації).

5. Розробка плану реструктуризації: економічне обґрунтування її проведення, обґрунтування форми й методу проведення реструктуризації, способи рішення фінансових, соціальних і інших ключових проблем, витрати на проведення реструктуризації й джерела їхнього фінансування, конкретні заходи.

6. Впровадження організаційно-правових, фінансово-економічних, технічних, кадрових заходів щодо реструктуризації (заміна керівництва, повна або часткова приватизація, акціонування, часткове закриття, проведення процедури банкрутства, виділення окремих непрофільних підрозділів, продаж або здача в оренду невикористовуваних основних фондів, передача об'єктів соціальної інфраструктури, диверсифікованість виробництва, скорочення робочих місць, продаж об'єктів незавершеного будівництва, пошук інвесторів, залучення кредитів, поліпшення якості продукції, зменшення всіх видів витрат).

7. Визначення економічної ефективності реструктуризації (проводиться за результатами поліпшення фінансово-економічного стану підприємства, збільшення обсягів реалізації продукції, раціонального використання виробничого потенціалу, прискорення оборотності капіталу, заощадження показників у соціально-трудовій сфері).

8. Оцінка результатів створення й функціонування нових організаційно-правових структур.

При проведенні реструктуризації часто виникає питання про виділення окремих структурних підрозділів у самостійні суб'єкти господарювання. Таке виділення доцільно, якщо:

- підрозділ є технологічно відособленим і самостійно може робити продукцію;

- підрозділ займається непрофільної для підприємства діяльністю;

- підприємство займає монопольне положення на ринку.

Для таких виділених підприємств необхідно розробляти бізнес-плани й оцінювати ефективність їхнього виконання.

Варіанти проведення реструктуризації підприємства.

1. Об'єднання (злиття) підприємств зі створенням нової юридичної особи.

2. Створення холдингової компанії з дочірніми підприємствами.

3. Перепрофілювання підприємства.

4. Виділення окремих структурних підрозділів для подальшої діяльності.

5. Виділення окремих структурних підрозділів зі створенням нових юридичних осіб.

6. Передача виділених структурних підрозділів у сферу керування іншої юридичної особи.

При виборі варіанта реструктуризації варто звертати увагу на ступінь освоєння ринків і рівень специфічних виробничих знань і технологій (патенти, ноу-хау). Із цього погляду розглядають такі групи підприємств:

а) підприємства, які легко реорганізуються – підрозділ швидко виходить на нові ринки, частка специфічних виробничих знань мала – підрозділ можна швидко перетворити в самостійне підприємство;

б) підприємства, які потенційно піддаються реорганізації – підрозділ має значні можливості щодо освоєнню нових ринків, але використовуються досить специфічні знання й технології, що ускладнює зміну асортименту і виробничого процесу;

в) підприємства, які важко піддаються реструктуризації – підрозділ має незначні можливості освоєння нових ринків і високий рівень специфічних технологій (без яких неможлива кооперація в рамках об'єднання);

г) підприємства, які підлягають ліквідації – незначні можливості освоєння нових ринків і незначний рівень специфічних знань і технологій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сутність процесів трансформації та реструктуризації	\|	Санація підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.