• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ліквідаційна процедура

Ліквідація — припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кре­диторів шляхом продажу його майна.

Це завершальна процедура і вийти з неї можна лише через мирову угоду. Процедура ліквідації відкривається у разі:

коли комітет кредиторів клопоче про введення такої процедури;

коли результати санації виявилися незадовільними;

коли суд застосовує спрощені процедури банкрутства;

банкрутства громадян — суб'єктів підприємницької діяльності.

Загальний строк ліквідаційної процедури не може перевищу­вати 12 місяців. При необхідності суд може продовжити цей термін на 6 місяців.

Етапи ліквідаційної процедури:

уведення процедури;

виявлення та оцінка ліквідаційної маси;

реалізація майна боржника;

задоволення вимог кредиторів;

затвердження звіту ліквідатора.

Протягом 5 днів із дня винесення постанови суду про визнан­ня боржника банкрутом ліквідатор зобов'язаний подати в офіційний друкований орган відомості про визнання боржника банкрутом.

У місячний термін із дня публікації поточні кредитори повинні звер­нутися до суду із заявою своїх претензій до боржника.

З прийняття постанови про визнання банкрутом підприємство набуває новий правовий статус—статус банкрута; підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк ви­конання усіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), від­сотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю.

Розрахунки з кредиторами ліквідатор здійснює згідно з реєст­ром їх вимог, за виключенням привілейованих кредиторів.

Черговість спрямування коштів, одержаних від продажу май­на банкрута, на задоволення вимог кредиторів, встановлена ст. 31 Закону, згідно з якою:

У першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

в) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії;

У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'я­зань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за ви­нятком повернення внесків членів трудового колективу до статут­ного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталі­зації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян довірителів (вкладни­ків) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяль­ності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не за­безпечені заставою, у тому числі й вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надхо­дження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після пов­ного задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються й вважаються погашеними. Так само вважаються погашеними вимоги, не визнані господарським судом, не заявлені взагалі та не задоволені за недостатністю майна.

Завершальним етапом процедури ліквідації є затвердження господарським судом звіту ліквідатора, що є підставою для при­пинення провадження у справі про банкрутство.

Якщо після завершення ліквідаційної процедури в юридичної особи — банкрута не залишилося майна, то суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута. У випадках, коли майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів, він вважа­ється таким, що не має боргів і може здійснювати підприємницьку діяльність.

Читайте також:

1. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
2. Банкрутство підприємства: причини, наслідки, процедура.
3. Види оцінювання та процедура перевірки
4. Види та процедура реструктуризації
5. Відповідальність суб’єктів містобудівної діяльності за порушення під час виконання будівельних робіт. Повноваження ДАБК та процедура накладення санкцій
6. Етапи та процедура порушення справи про банкрутство
7. Законодавча процедура
8. Ліквідаційна процедура
9. Облікова процедура реєстрації банку та змін до статутного капіталу
10. Причини і процедура ліквідації збанкрутілих підприємств
11. Процедура

Переглядів: 840