Ретроспективні розрахунки населення за статтю і віком у міжпереписні періоди.

В умовах обмеженості або явної недостовірності інформації про чисельність населення і його склад у минулому виникає потреба ретроспективних розрахунків. Вони дають змогу відкрити правду історії, виявити тенденції, які допоможуть зрозуміти утворення сучасної кількості населення, визначити його майбутній демографічний розвиток. Ретроспективні розрахунки особливо актуальні для України. Відомо, що втрати населення України у XX ст., зокрема за час її існування у складі Радянського Союзу, приховувались або фальсифікувались. (Це стосується не лише України, а й Росії та інших республік колишнього СРСР).

Розрахунки, обернені в минуле, повинні бути виконані грамотно і переконливо. Сучасна демографічна статистика володіє деякими методами, які дають змогу досить надійно підрахувати чисельність і склад населення в умовах недостатньої інформації щодо минулого

Основні ситуації, за якими потрібні ретроспективні розрахунки:

якщо за минулий час немає ніякої інформацію а потреба знання є;

якщо інформація за минулі періоди настільки обмежена, що обчислення аналітичних показників загальновживаними методами неможливе (мова йде про вірогідну у статистичному розумінні інформацію, перевірену спеціальними методами, в якій немає умисних або помилкових перекручень).

Прикладом умисного перекручення демографічних даних як про це свідчать сучасні дослідження, є частково опубліковані матеріали перепису населення СРСР 1939 р., за якими чисельність населення була завищена приблизно на 2 млн. чол. таким чином, щоб вона збіглася з названою раніше Й. В. Сталіним цифрою 170 млн. чол.

Якщо йдеться про регіональні або міжнародні зіставлення показників треба враховувати розбіжності у методиці збирання даних та обчислення показників. Треба також мати на увазі можливу неповноту реєстрації смертей, народжень тощо, бо це мало місце не лише в минулому, але, на жаль, існує в наші дні. Перевірки реєстрації виявляють недооблік. Особливо це стосується смертності немовлят, причин смерті тощо.

Такі ситуації є поштовхом для проведення ретроспективних розрахунків, за допомогою яких реставрують демографічні явища і процеси більш повно і реалістично.

Першим напрямом ретроспективних демографічних обчислень є історико-демографічні дослідження. Відомо, що Російська імперія перший перепис населення провела лише у 1897 р., а починаючи з XVIII ст. були далеко неповні дані, які спиралися на так звані ревізії населення. Ревізії охоплювали не все населення. Про тенденції народжуваності й смертності, зовнішньої й внутрішньої міграції даних практично не було. Крім того, постійно змінювались кордони, велися нескінченні війни, були неврожайні голодні роки тощо.

За таких умов чисельність населення у минулому можна розрахувати, спираючись на гіпотези певної математичної залежності, наприклад, за прямою, параболою, гіперболою, логістичною функцію тощо. С

З відомих розрахунків найбільш точним ретроспективним розрахунком населення є здійснений японським статистиком Шимойо. Він застосував параболу 2-го порядку і обчислив дані чисельності населення Японії за 1870—1925 рр. Фактичне розходження його ретроспекції та реальних даних у 1930 р. дорівнювало лише 0,9 %.

Друга складність у подібних розрахунках — необхідність мати певну вихідну чисельність населення, яка є статистично вірогідною. Це можуть бути дані переписів, ближчих до минулого періоду, або відновлюється.

Вибрана математична функція діє, якщо не було екстраординарних подій, які порушували плавний хід відтворення населення. Війни, епідемії, голод, кризи, як правило, збільшують смертність, знижують народжуваність, зумовлюють у майбутньому явища компенсації, амортизації, що теж треба враховувати в ретроспективних обчисленнях. Має значення також урахування зовнішньої міграції.

Отже, в кожному окремому випадку ретроспективного розрахунку потрібен індивідуальний підхід, повинна бути вибрана окрема модель розрахунку. Більш висока вірогідність може бути досягнута, якщо досліджуваний історичний період можна поділити на окремі невеликі інтервали—до 10 років. Звичайно, при заглибленні в далекі віки точність розрахунків досить орієнтовна.

Склад населення за статтю і віком можна розрахувати за типовими моделями стабільного населення, виробленими демографами ООН і опублікованими у посібниках для обчислення основних демографічних показників, за неповними даними. Вибір варіанту ґрунтується на відомих даних про рівень народжуваності та середню тривалість майбутнього життя.

Найскладнішим є розрахунок чисельності населення в тих випадках, коли в досліджуваному періоді відбувалися події, які призводили до великих втрат населення. У таких ситуаціях, як правило, розладнується поточний статистичний облік, передусім смертності, а згодом і народжуваності, шлюбності тощо. Заважають правильним обчисленням також умисна фальсифікація даних винними у втратах населення, приховування даних, їх відкидання, заперечування. Саме так сталося в Україні. За період між переписами 1926 і 1939 рр. були роки голодування і масового вимирання населення, роки політичних репресій. Між переписами 1939 і 1959 рр. пройшли роки війни 1941— 1945 рр., повоєнного голоду, важких років відбудови. Населення зазнало важких ударів. По-перше,—це прямі втрати, по-друге,— побічні, тобто втрати загиблими і ненародженими.

Демографи намагаються визначити величину цих втрат. За оцінкою українського демографа С.І. Пиріжкова, прямі й побічні втрати населення України становили 5,8 млн. чол., з них лише прямі втрати — загибель людей — дорівнювали 2,7 млн. чол. За період 1939 -1959 рр. загальні втрати він оцінив у 9,7, у тому числі прямі 5,8 млн. чол. За офіційними відомостями, населення України у 1940 р. налічувало 41340, а в 1950— 3588 тис. чол. Зменшення порівняно з довоєнним роком становило 5752 тис. чол., або 13,9%. І це незважаючи на 5 мирних років, коли відбувався компенсаційний приріст.

Спробу розрахувати втрати України під час голоду 1932—1933 рр. зробив український демограф О. П. Рудницький. Його розрахунки досить переконливі. Він, користуючись даними переписів 1926 і 1939 рр., побудував таблиці смертності(дожиття) 1926—1927 і 1938—1939 рр. За 1927— 1931 рр. для розрахунку чисел тих, що народилися, використані дані поточного обліку, а за 1932—1938 рр.— архівні джерела, що раніше були недоступні дослідникам. До початку 30-х років поточний облік давав надійні відомості. Недооблік смертей, народжень тощо у 30-ті роки зростав через реорганізації обліку та його розладнання під час голоду. О. П. Рудницький обчислив реальне число народжених і померлих за 1927—1938 рр. Крім того, він визначив, скільки дітей могло б народитися у нормальних умовах в Україні. Фактичне число народжених за ці роки становило 3654, а могло б народитися 4650 тис. чол. Втрати ненародженими дорівнювали 1086 тис. чол.

Ще більші були прямі втрати через надсмертність населення від голоду. У 1932—1933 рр., за звітними даними, померло 2577,1 тис. а за розрахунками О. П. Рудницького число померлих від голоду досягає 3,5 млн. чол. Для України такі розрахунки надзвичайно актуальні, для чого необхідне удосконалення методів їх здійснення.

Перед демографічною статистикою стоїть також завдання більш точного кількісного визначення втрат населення України у першій світовій та громадянській війнах, їхнього впливу на сьогоднішній стан населення. 3. О. Служинська навела дані про втрати населення Західної України з початку другої світової війни (1939 р.) до 1952 р. За ці 14 років з населення Західної України було «вилучено» через депортації (німецькі і радянські) майже 2,8 млн. чол., з 1944 р. було вислано на заслання і в концтабори 581 883, вбито у війні і після війни 1143 тис, емігрувало 511 тис. чол. Отже, робота українських демографів у цьому напрямі тільки розгортається.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перспективні розрахунки населення з урахуванням впливу міграції.	\|	Суть імітаційного моделювання чисельності населення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.