Діелектричними втратами називають електричну потужність, що розсію-ється в діелектрику в одиницю часу при впливі на нього електричного поля і викликає нагрівання діелектрика.
Втрати енергії в діелектрику спостерігаються як при змінній, так і при постійній напрузі. При постійній напрузі діелектричні втрати обумовлені елект-ропровідністю. При впливі змінної напруги в діелектриках, крім наскрізної електропровідності можуть проявлятися й інші механізми перетворення елек-тричної енергії в теплову.
Для оцінки здатності діелектрика розсіювати енергію в електричному полі використовують кут діелектричних втрат чи тангенс цього кута.
Кутом діелектричних втрат називається кут, що доповнює до 900 кут фазо-вого зсуву між струмом і напругою в ємнісному ланцюзі.
Чим більше потужність, що розсіюється, тим менше кут фазового зсуву і тим більше кут діелектричних утрат . У разі ідеального діелектрика вектор струму випереджає вектор напруги на 900, тому кут діелектричних втрат буде дорівнювати нулю.
При постійній напрузі діелектричні втрати обумовлені практично тільки струмом наскрізної провідності, тому що втрати на однократну поляризацію незначні, а втрати, що виникають у результаті протікання поверхневого струму, розсіюються в навколишньому середовищі. Таким чином, діелектричні втрати, що розсіюються в об"ємі діелектрика і викликані струмом об'ємної наскрізної провідності при постійній напрузі, можна визначити за формулою
. (3.1)
Для вивчення поводження діелектрика з діелектричними втратами при змінній напрузі, доцільно подати його у виглядіі еквівалентних схем, що вмі-
щують ємність і активний опір, які включені між собою послідовно чи пара-лельно. Дані схеми представлені на рис.3.1.