Для циліндричної криволінійної поверхні сила тиску F може бути отримана як геометрична сума вертикальної й горизонтальної складових (рис. 14):
. (1.63)
Рис. 14. Тиск рідини на криволінійну поверхню.
Горизонтальна складова Fх повної сили тиску на циліндричну криволінійну стінку дорівнює силі тиску рідини на вертикальну проекцію цієї стінки.
Fх=rghц.т.Sверт..,(1.64)
де Sверт.- вертикальна проекція криволінійної стінки, що
розглядається;
hц.т – глибина занурення центру тяжіння цієї проекції.
Вертикальна складова Fz повної сили тиску на циліндричну криволінійну стінку дорівнює вазі рідини в об’ємі тіла тиску:
Fz=rgV=G . (1.65)
Тілом тиску називається об’єм рідини, обмежений зверху вільною поверхнею, знизу – криволінійною поверхнею змоченої рідини, що розглядається, з боків – вертикальною поверхнею, проведеною через периметр, що обмежує стінку.
Вагу тіла тиску треба вважати від’ємною, якщо об’єм буде з боку стінки, яка не змочується. Напрям повної сили тиску F визначається кутом a.
Точку прикладення повної сили F визначають так: горизонтальна складова Fх повинна проходити через центр тяжіння епюри гідростатичного тиску на вертикальну проекцію заданої поверхні, вертикальна складова Fz повинна пройти через центр тяжіння тіла тиску М. Вектор повної сили тиску повинен пройти через точку К перетину напрямків Fх і Fz під кутом a до горизонту. Точка N перетину вектору повної сили F з криволінійною поверхнею й буде шуканим центром тиску.