Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Міжнародні стандарти і принципи обліку

Таблиця 1.3.

Історичні етапи становлення міжнародної системи бухгалтерського обліку

Міжнародна система бухгалтерського обліку і звітності сформувалася на початку 80-х років внаслідок впровадження в практику міжнародних норм і стандартів в області бухгалтерського обліку і звітності і переходу організації управлінського обліку на стратегічний етап.

Історичні етапи становлення міжнародної системи бухгалтерського обліку характеризується такими даними (табл. 1.3.).

Історичні етапи становлення міжнародної системи бухгалтерського обліку

Історичні ета-пи розвитку облікових систем Рік Основні інновації у сфері бухгалтерського обліку Характер облікових систем Проблеми, то розв'язуються Методи розв'язання
І Торговий етап до 1800 р. Подвійний запис. Створення національних облікових систем Національні торгові системи Управління комбінаціями товарів Контроль результатів
ІІ Підприєм-ницький етап до 1900р. Поява промислової бух-галтерії. Створення пла-нів рахунків підприємств Національні промислові системи Дотримання дисципліни праці і процедур на заводі Контроль роботи
ІІІ Організа-ційний етап до 1950р. Створенні аналітичних і управлінських бух гал-терій. Використання в обліку норм і стандартів, "стандарт костинга", нормативного методу. Організація обліку по центрах відповідальності. Національні управлінські системи Аналіз легальних операцій, робочих місць, вимірювання праці Розділ на підсистеми (центри відповідальності) Аналіз, спостереження та вимірювання

Продовження таблиці 1.3.

IV Оптимі-заційний етап 1950-1977 роки Використання ЕОМ в обліку, АРМ бухгалтера. Маржинальна бухгалтерія Міжнаціо-нальні системи Оптимізація проектів, регламенттів, запасів. Лінійна рівновага. Статистичний контроль. Побудова моделей. Математичне програмування Оптимізація підсистем. Теорія ймовірності
V Стратегічний етап з 1977 р. Стратегічна бухгалтерія. Облік по сегментах діяльності. Міжнародна система бух галтерського обліку Вертикальна і гори-зонтальна інтеграція. Фокалізація. Спеціалізація. Змінююча технологія, організація. Вплив невизначених факторів. Повна якість. Партнерські відносини. Системний аналіз. Стратегічний аналіз (ринки, продукти-вироби, процеси, соціальні групи населення). Аналіз: затрати-випуск-процеси. Соціально-економічний аналіз організації.

 

Історія становлення системи бухгалтерського обліку включає такі етапи:

І Торговий етап зайняв в історичному розвитку майже 6 століть і характеризується появою подвійного запису, хронологічного і систематичного запасів в обліку, балансу, Головної книги, методів контролю і привів до створення національних торгових систем.

II Підприємницький етап характеризується появою промислової бухгалтерії, яка визначає собівартість окремих видів продукції, методів розподілення накладних витрат, десяткової системи класифікації рахунків. Завершення цього етапу охарактеризовано створенням планів рахунків підприємств.

III Організаційний етап розвитку і удосконалення бухгалтерського обліку в цілому характеризується державною стандартизацією бухгалтерського обліку, яка привела до появи і розвитку національних планів рахунків (Німеччина –1937 р; Франція – 1947 р. та ін.).

Основним вкладом у розвиток обліку на цьому етані є поділ бухгалтерії на дві: фінансову і аналітичну та появлення принципів управлінської бухгалтерії, яка розв'язує тактичні проблеми управління на основі визначення та аналізу результатів по центрах відповідальності, широкого використання в фінансовій та управлінській бухгалтерії планових показників: стандартів, норм, кошторисів, прогнозних даних та інше.

Внаслідок в бухгалтерії органічно використовується система планових показників, яка характеризує як загальні результати роботи підприємства, так і діяльність центрів відповідальності.

Бухгалтерія, яка акумулювала планові показники, отримала найменування бюджетної і представляла інформацію, яка характеризувала баланс, прибутки і збитки, самофінансування, постачання, виробництво, реалізацію, діяльність центрів відповідальності.

Бухгалтерія на цьому етапі інтегрувала функції обліку і планування і в її надрах народилася нова спеціальність "Управлінський контроль".

IV Оптимізаційний етап характеризується тим, що бухгалтерія поряд із рішенням тактичних завдань стала розв'язувати стратегічні задачі управління на основі використання в обліку ЕОМ і чіткою поділу затрат на змінні, пропорційні обсягу виробництва, і постійні або структурні, незалежні від обсягу виробництва, що є основою використання в обліку метода "директ-костинг".

Основною "дирекг-костинга", відомого в Європі, як маржинальної бухгалтерії є відображення в обліку декілька категорій марж і полумарж і віднесенням постійних витрат на фінансовий результат, тобто компенсування їх за рахунок маржі або вкладу, визначених відніманням з випуску (реалізації) змінних витрат. Звідси широке використання в обліку та аналізі поняття мертвої точки (критичного обсягу виробництва), тобто обсягу реалізації, компенсуючого постійні затрати і даючого нульовий фінансовий результат.

На цьому етапі міжурядові та професійні бухгалтерські організації провели аналіз національних і регіональних облікових систем і приступили до створення міжнародної системи бухгалтерського обліку.

V Стратегічний етап. На цьому завершилося в цілому створення міжнародної системи бухгалтерського обліку і з'явилось поняття стратегічної бухгалтерії, яка забезпечує прийняття стратегічних рішень та їх аналіз по даних стратегічного планування та обліку.

 

Розвиток процесів економічної інтеграції країн, створення міжнаціональних корпорацій, вільних економічних зон, створення та функціонування спільних підприємств, реалізація спільних проектів обумовило необхідність стандартизації обліку у світовому масштабі та гармонізацію національних облікових систем.

Облік, як мова бізнесу повинен будуватись на загальноприйнятій методології. Тільки в цьому разі можна говорити про співмірність облікової інформації, що подається у звітності, про інформаційне взаєморозуміння в бізнесі, про довіру з боку інвесторів.

На міжнародному рівні методологія обліку визначається:

– міжнародними стандартами;

– міжнародними принципами бухгалтерського обліку.

Стандарт бухгалтерського обліку – це нормативний документ, що визначає правила та процедури ведення бухгалтерського обліку і складання звітності.

Питаннями стандартизації бухгалтерського обліку займаються кілька міжнародних організацій. Серед них насамперед слід назвати Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), створений 29 червня 1973 року в Лондоні на основі угоди, укладеної організаціями професійних бухгалтерів Австралії, Канади, Франції, Ірландії, Мексики, Нідерландів та США. КМСБО в даний час об’єднує 143 професійні бухгалтерські організації із 104 країн світу. Це цілком незалежний орган, який займається розробкою міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО). Основні завдання КМСБО:

– розробляти, видавати та вдосконалювати МСБО;

– сприяти прийняттю та додержанню їх в усіх країнах;

– надавати допомогу щодо вдосконалення та гармонізації національних законодавств в аспекті бухгалтерського обліку.

Іншою авторитетною міжнародною організацією є Міжнародна федерація бухгалтерів (МФБ), яка була створена в Мюнхені у 1977 році. Працює в тісному контакті з КМСБО. Сферою діяльності МФБ є розробка етичного, освітнього та аудиторського напрямків у бухгалтерському обліку.

Значну роль у справі стандартизації бухгалтерського обліку відіграє ООН через створену при ній у 1982 р. Міжурядову робочу групу експертів з міжнародних стандартів обліку і звітності. Метою цієї групи є вивчення питань обліку і звітності міжнаціональних корпорацій з розробкою відповідних рекомендацій для їх гармонізації, а також дослідження стану організації обліку та сприяння запровадженню МСБО у світовому масштабі.

Питаннями стандартизації та уніфікації обліку і звітності в країнах-членах ЄС займається Європейська спілка експертів по економічному і фінансовому обліку. Радою ЄС було прийнято дві директиви стосовно сфери бухгалтерського обліку та фінансової звітності: четверта Директива – “Форма та зміст річного фінансового звіту” від 25 липня 1978р., та сьома Директива – “Вимоги до підготовки консолідованої фінансової звітності та методи підготовки”, яка була прийнята 13 червня 1983р.

За період своєї діяльності Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку розроблено й опубліковано 32 стандарти. Процес розробки міжнародних стандартів з обліку та звітності є динамічним. Окремі раніше випущені стандарти уточнюються або замінюються новоствореними з урахуванням досвіду їхнього застосування та вимог сьогоднішнього дня. Слід також додати, що міжнародні стандарти з бухгалтерського обліку не є обов’язковими, вони виступають як рекомендації для запровадження.

Слід сказати, що міжнародні стандарти не регулюють техніки та методики обліку. Вона була і буде різною в різних країнах світу. Міжнародними стандартами регулюються лише основні принципові моменти, від яких залежить формування фінансових результатів діяльності підприємства, відображення у звітності результатів діяльності та фінансового стану підприємства.

Деякі стандарти мають загально-методологічний характер. До них належать, наприклад, стандарт № 1 – “Розкриття облікової політики”, № 5 – “Інформація, що підлягає розкриттю у фінансових звітах”, № 10 – “Ймовірність події та подій після дати складання балансу”, № 21 –“Вплив зміни валютних курсів”, № 29 – “Фінансова звітність у гіперінфляційних економіках” та інші.

Інші стандарти стосуються питань обліку та звітності об’єднань підприємств. Це стандарт № 22 – “Об’єднання компаній”, № 24 – “Розкриття інформації про партнерів”, №27 – “Консолідовані фінансові звіти”, № 28 – “Облік інвестицій в асоціації”, № 31 – “Фінансова звітність про частку в спільних підприємствах” та інші.

Є стандарти, які стосуються обліку, оцінки та подання у звітності окремих видів засобів, визнання і обліку доходів та витрат. До них слід віднести стандарти: № 2 – “Запаси”, № 4 – “Облік амортизаційних відрахувань”, № 13 – “Подання поточних активів і поточних пасивів”, № 16 – “Основні засоби”, № 17 – “Облік орендованого майна”, № 18 – “Доход”, № 25 – “Облік інвестицій” та інше.

Деякі міжнародні стандарти обліку відображають вирішальні питання окремих видів діяльності. Наприклад, № 9 – “Облік витрат на дослідження і розробки”, № 11 – “Облік будівельних контрактів”, № 30 – “Розкриття в фінансових звітах банків і подібних фінансових інститутів”.

Нарешті існують стандарти з обліку соціальної політики підприємств. Серед них № 19 – “Витрати на пенсійне забезпечення”, № 26 “Облік і звітність по програмах пенсійного забезпечення” тощо.

Кожна країна з розвинутою ринковою економікою відповідно до МСБО і принципів розробила і застосовує свої національні стандарти з бухгалтерського обліку, які мають певну орієнтацію.

Німецька модель стандартів спрямована на захист кредиторів. Вона дає змогу мати приховані резерви, добиватись поліпшення показників. Ця модель ґрунтується на методах консервативного мислення, осереднення прибутку.

Американська модель спрямована на захист інвестора. Сьогодні у США налічується понад 250 стандартів, які були прийняті протягом 230 років.

Між стандартами різних країн існують відмінності, пов'язані з різноманітністю діяльності різних країн, грошовими потоками, оцінкою запасів, оцінкою цінних паперів

Необхідно пам'ятати, що міжнародні стандарти бухгалтерського обліку не є домінуючими над законодавчими актами, які регулюють складання фінансової звітності у певній країні. Міжнародні стандарти є основою для вимог до бухгалтерського обліку в різних країнах світу; вони є базовими для національних систем обліку, які перебувають у стадії становлення. Дослідження свідчать, що 56 з 67 країн або безпосередньо застосовують МСБО, або їхні стандарти ґрунтуються на МСБО (табл. 1.4.). Більшість положень національних стандартів провідних розвинених країн (США, Великої Британії. Канади, Німеччини, Японії), що мають автономні стандарти, збігаються з МСБО.

Таблиця 1.4.

Результати дослідження щодо застосування МСБО в різних країнах

Застосування МСБО та їх узгодження з національними стандартами Країна
МСБО використовуються як національні стандарти з додатковими поясненнями Хорватія, Кіпр, Кувейт, Оман, Пакистан, Трінідад і Тобаго
МСБО використовуються як національні стандарти, але останні розробляються для об'єктів, які не охоплені МСБО Малайзія, Папуа-Нова Гвінея
МСБО використовуються як національні стандарти, але в деяких випадках можуть бути модифіковані для місцевих умов Албанія, Бангладеш, Барбадос, Колумбія, Ямайка, Йорданія, Кенія, Польща, Судан, Свазіленд, Таїланд, Уругвай, Замбія, Зімбабве
Національні стандарти розробляються окремо, але базуються на відповідних МСБО Чилі, Іран, Філіппіни, Словенія, Туніс
Національні стандарти розробляються окремо, але базуються на аналогічних МСБО у більшості випадків. Немає посилання на МСБО в національних стандартах, які можуть забезпечувати більший або менший вибір, ніж МСБО Бразилія, Чехія, Франція, Індія, Ірландія, Литва, Мексика, Намібія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Сінгапур, Словакія, Південна Африка, Швейцарія, Туреччина
Те саме, що й у п.5, але кожний стандарт включає положення, яке порівнює національний стандарт з відповідним МСБО Австралія, Данія, Гонконг, Італія, Нова Зеландія, Швеція, Югославія
Національні стандарти розробляються окремо Австрія, Бельгія, Канада, Фінляндія. Німеччина, Японія, Корея, Люксембург, Іспанія, Велика Британія, США
Не існує національних стандартів Румунія
Національних стандартів не існує. МСБО формально не прийняті, але звичайно використовуються Ботсвана, Лесото

 

*Україну необхідно віднести до третьої групи країн.

Основою методології бухгалтерського обліку є його концептуальні принципи, у відповідності з якими і розробляються МСБО.

Принцип – це базові концепції, які кладуться в основу відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, доходів, витрат та фінансових результатів.

Світова практика виробила загальноприйняті для всіх країн принципи бухгалтерського обліку, найважливіші з яких це:

1. Принципи подвійного запису, або двосторонності (double entry). Він обумовлює запис кожної операції двічі: в дебет одного і в кредит другого рахунку при цьому підсумки записів по дебету та кредиту рахунків повинні бути рівними.

2. Принцип автономності підприємства, або принцип одиниці обліку (accounting entity). Відповідно до цього принципу господарська одиниця, яка ідентифікується в обліку та звітності, відділяється від її власників або інших одиниць, тобто рахунки підприємства повинні бути відділені від рахунків його власників, співвласників, інших підприємств чи працівників. Одиниця обліку - це кожне окреме підприємство, відносно якого ведеться бухгалтерський облік і складається фінансова звітність. При ньому обсяг та характер інформації, яку представляють, повинні відображати відносні розміри підприємства.

3. Принцип грошового виміру, або грошової оцінки (mоney measurement). Він передбачає, що гроші є загальним вимірником, за допомогою якого здійснюється господарська діяльність, та грошова оцінка є відповідною базою для оцінки й аналізу у бухгалтерському обліку.

4. Принцип безперервності, або принцип триваючої діяльності (goingcocem concept). Він означає, що бухгалтерські працівники впевнені у продовженні діяльності господарської одиниці протягом розумного періоду, якщо відсутнє свідоцтво про зворотне, а також що господарська одиниця не буде ліквідована у найближчому майбутньому. Цей принцип є основою для включення у баланс статей за їх фактичною собівартістю, а не за ринковою ціною активів та зобов'язань, які будуть реалізовані у разі ліквідації.

5. Принцип собівартості (сost concept). У бухгалтерському обліку оперують із собівартістю засобів, а не з їх ринковою вартістю.

6. Принцип матеріальності (materiality conсерt) полягає в тому, що в бухгалтерському обліку нехтують незначними обставинами і в той же час враховують всі суттєві. Наприклад облік використання олівців у роботі компанії: а саме, облік їх денного витрачення, зносу, визначення залишку – вважається нерозумним з практичної точки зору. Тому на основі принципу матеріальності в бухгалтерському обліку визначають, що олівці як засоби компанії повністю використовуються в момент їх придбання. Будь-який інший підхід пов'язаний з невиправданою витратою часу на проведення громіздких розрахунків. Таке рішення є простим та ефективним, хоча воно і буде менш точним, ніж теоретичний підхід. Розділення операцій чи подій на суттєві та не суттєві є суб'єктивним. До суттєвих відносять ті ділові операції, в результаті яких змінюється фінансовий стан підприємства. Формальних правил з цього приводу не існує.

7. Принцип періодичності (реrіоdisity). Господарська діяльність підприємства штучно може бути розділена на періоди. З огляду на це найважливішим у бухгалтерському обліку є факт віднесення кожної ділової операції чи події до певного звітного періоду.

8. Принцип нарахувань – це принцип запису бухгалтерських операцій в момент їх здійснення (ассrual bаsіs). Це означає, що доходи записують тоді, коли вони нараховані і коли готівкові гроші ще можуть бути не одержані; витрати записують тоді, коли вони нараховані та коли готівкові гроші ще можуть бути не сплачені. Для того, щоби представити корисну інформацію загального характеру для різних користувачів, метод нарахувань вважається найкращим порівняно з методом витоку грошових коштів (саsh bаsіs), коли запис доходів та витрат проводять тільки в момент надходження чи виплати грошей незалежно від періоду, до якого вони відносяться.

9. Принцип реєстрації доходу, або принцип реалізації(realization concept). Він визначає особливості реєстрації (запису) доходу. Його сутність полягає в тому, що відповідно до методу нарахування передбачається запис доходу тоді, коли він зароблений або отриманий чи явно може бути отриманий. Дохід вважається одержаним у тому разі, якщо одержано готівкові гроші за товари чи послуги або виставлено вимогу про сплату готівкою. Якщо управлінська ланка не впевнена в тому, що вся заборгованість по сплаті проданих товарів буде погашена, у звіті про прибуток нараховують резерв для цих безнадійних боргів у тому ж звітному періоді, в якому одержано валову виручку від реалізації продукції та послуг. Хоча більша частина доходів реєструється в момент реалізації, існують винятки, наприклад, метод поетапного виконання контракту (percentage of complektion method) та метод продажу в розстрочку (installment method).

10. Принцип відповідності (matching concept). Він визначає вибір періоду для реєстрації витрат. У звітному періоді відображають тільки ті витрати, які виникли, для одержання доходу звітного періоду. Якщо взаємозв'язок між доходами га витратами звітного періоду важко визначити, рекомендується використати метод "раціонального та систематичного" розподілу витрат, близький за сутністю принципу відповідності (наприклад, розподіл вартості довгострокових активів протягом всього терміну їх використання).

11. Принцип консерватизму, або обачності (сonservativizm concept), полягає в тому, що доходи враховують тоді, коли можливість їх одержання стає цілком визначеною подією, а витрати тоді, коли їх можливість є цілком імовірною подією. Обачність – це більша готовність до обліку потенційних збитків чи пасивів, ніж до обліку потенційних прибутків чи активів. Це виявляється, зокрема, в тому, що бухгалтер за будь-яких обставин прагне одержання прибутку, але не виключає і можливості збитків, а також у тому, що за наявності альтернативних варіантів оцінки вибирається той метод, який відображає меншу вартість. Таким чином, принцип дозволяє зменшити ризик рішень, які приймаються.

12. Принцип вартості-зиску – зиск з облікової інформації для осіб, які приймають рішення, має бути вищим, ніж вартість забезпечення такою інформацією. Ця концепція економічно розумна, але вигоди вимірювати складно.

13. Принцип постійності вимагає від підприємства застосування обраної облікової політики протягом тривалого часу. Зміни обраних методів обліку та оцінки мають бути обґрунтовані і докладно описані в додатку до фінансової звітності. Це стосується методів нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів, порядку нарахування зносу малоцінних предметів, створення резервів, методів обліку витрат виробництва, методів оцінки майна тощо.

 


Читайте також:

  1. Автоматизовані форми та системи обліку.
  2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  3. Антикорупційні принципи
  4. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  5. Б/. Принципи виборчого права.
  6. Базові принципи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції
  7. Базові принципи психології спорту.
  8. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
  9. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
  10. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
  11. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.
  12. Британські стандарти новин.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Порівняльний аналіз національних і міжнаціональних бухгалтерських систем | Визначення обліку та його користувачі в зарубіжних країнах

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.