• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів - один із найпоширеніших і найпопулярніших видів страхування відповідальності в усьому світі. Таке страхування виникло ще в кінці 20-х років XIX століття в Данії. Воно забезпечує виплату потерпілому грошового відшкодування в розмірі суми, яка була б стягнута з власника транспортного засобу за цивільним позовом на користь третьої особи за шкоду життю та здоров'ю, а також за пошкодження або загибель належного їй майна, які виникли внаслідок аварії або іншої дорожно - транспортної пригоди (ДТП) з вини страхувальника.

Об'єктом даного виду страхування є цивільна відповідальність власників транспортних засобів, яку вони несуть перед законом як власники джерела підвищеної небезпеки для оточуючих, тобто третіх осіб. При цьому до моменту настання страхового випадку, коли вона набуває цілком конкретний матеріальний зміст, ця відповідальність для власника транспортного засобу виступає в абстрактній формі.

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є обов'язковим на території всіх країн Європи. Відсутність у власника транспортного засобу страхового поліса цивільної відповідальності вважається серйозним правопорушенням, яке карається штрафом або навіть тюремним ув'язненням.

В Україні цей вид страхування є обов'язковим згідно із Законом України "Про страхування"та Положенням "Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", затвердженим постановою

Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року № 1175 (далі Положення). У червні 2004 р. Верховна Рада України прийняла відповідний закон, який вводиться в дію з 1 січня 2005 р.

Сутність обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів полягає в захисті майнових інтересів осіб, постраждалих у дорожньо-транспортних пригодах, які сталися з вини страхувальників.

Суб'єктами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є:

· страхувальники - власники транспортних засобів, якими
уважається юридична чи фізична особа, яка експлуатує транспортний
засіб, що належить їй на правах власності, повного господарського
відання, оперативного управління або на інших підставах, що не
суперечать чинному законодавству (договір оренди, доручення тощо). Дія страхування поширюється на нерезидентів та резидентів - власників транспортних засобів (автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок), котрі експлуатують їх на вулично-дорожній мережі загального користування, за винятком транспортних засобів, власники яких застрахували цивільну відповідальність у державах, із чиїми уповноваженими організаціями зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів Моторне (транспортне) страхове бюро України уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування;

· страховики - юридичні особи, які отримали відповідну ліцензію
на проведення цього виду страхування. Згідно зі ст. 13 Закону України
"Про страхування"(2001 р.) страховики, яким дозволено займатися
страхуванням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду,
заподіяну третім особам, за умовами, передбаченими міжнародними
договорами України щодо вказаного виду страхування, утворюють
Моторне (транспортне) страхове бюро України (М(Т)СБУ), яке є
юридичною особою та утримується за рахунок коштів страховиків.
Членство в цьому бюро є обов'язковою умовою отримання ліцензії зі
страхування даного виду. Кожна страхова компанія, яка входить до
складу М(Т)СБУ, на підтвердження членства в М(Т)СБУ отримує
відповідне свідоцтво. М(Т)СБУ виступає фінансовим гарантом при
здійсненні даного виду страхування. Воно відповідає за-збитки, які
заподіяні вітчизняними власниками транспортних засобів за межами
України, а також за збитки по тих страхових полісах, за якими не визначено страховика і у випадках, коли водій, що скоїв ДТП, зник з місця пригоди;

· треті особи {потерпілі) - юридичні та фізичні особи яким заподіяно шкоду транспортним засобом унаслідок дорожньо-транс­портної пригоди.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільної відповідальностіє цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме життю або здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну та майну юри­дичних осіб. Відповідно до законодавства страховим випадком уважається дорожньо-транспортна пригода, яка сталася з вини страхувальника та внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за заподіяну його транспортним засобом шкоду майну, життю та здоров'ю третіх осіб.

Законодавство передбачає укладення двох видів договорів страхування :

· звичайний договір - укладається з власником транспортного засобу, зареєстрованого в Україні чи тимчасово ввезеного на територію України для користування та діє на території України;

· додатковий договір - укладається у випадку користування транспортними засобами за межами України. У разі виїзду за межі України страхувальник-резидент зобов'язаний укласти додатковий договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності на умовах, установлених Моторним (транспортним) страховим бюро України, якщо згідно з укладеними ним угодами користування транспортним засобом за межами України потребує обов'язкового страхування цивільної відповідальності на умовах країн відвідання.

Уведення цього виду страхування, що забезпечує соціальний захист потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, стало однією з передумов вступу У країни до міжнародної системи автотранспортного (моторного) страхування "Зелена картка". "Зелена картка" система міжнародних договорів 44 країн про взаємне визнання полісів страхування відповідальності власників автотранспортних засобів. Основним елементом системи "Зелена картка" є національні транспортні страхові бюро. Охоплює територію країн з загальною чисельністю населення 800 млн. чол., у яких зареєстровано більше 250 млн. автомобілів. Щорічно в Україні продається близько 0,5 млн. полісів "Зелена картка".

З 1 червня 1998 р. повні члени М(Т)СБУ (11 страхових компаній) почали продаж української "Зеленої картки". Сьогодні М(Т)СБУ укладено Єдині Угоди про взаємне визнання договорів такого страхування та взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування збитків з такими країнами: Австрією, Албанією, Андоррою, Бельгією, Болгарією, Боснією та Герцеговиною, Швейцарією, Кіпром, Чеською Республікою, Німеччиною, Данією, Іспанією, Естонією, Францією, Фінляндією, Великобританією, Грецією, Угорщиною, Хорватією, Італією, Ізраїлем, Іраном, Ірландією, Ісландією, Люксембургом, Мальтою, Македонією, Норвегією, Нідерландами, Португалією, Польщею, Румунією, Швецією, Словацькою Республікою, Словенією, Туреччиною. У тексті Єдиної Угоди наведено випадки, за якими здійснюється відшкодування страховиком - членом М(Т)СБУ або безпосередньо М(Т)СБУ.

Україна має статус перехідного члена, що означає, що українські страхові компанії не можуть продавати поліси "Зелена картка" іноземним водіям.

В квітні 2004 року управлінський комітет системи "Зелена картка" вперше рекомендував надати Україні статус повного члена системи. Для того, щоб Україна з 1 січня 2005 року змогла отримати новий статут, необхідно виконати такі умови: М(Т)СБУ повинно сформувати гарантійний фонд в розмірі не менше 4 млн. доларів США, відраховувати до нього від кожного проданого полісу "Зелена картка" не менше 2%, а також виконати інші технічні процедури. Такий статус дасть можливість страховикам України продавати "Зелену картку" не тільки вітчизняним водіям, але й іноземним, що проїжджають транзитом територію України.

Відшкодуванню страховиком підлягає пряма шкода, заподіяна третій особі під час руху транспортного засобу, якщо має місце причинний зв'язок між рухом транспортного засобу та заподіяною ним шкодою.

Страхова сума за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності - це грошова сума, у межах якої страховик відповідно

до умов страхування зобов'язаний провести виплату третій особі або третім особам (у випадку, коли потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах кілька) після настання страхового випадку.

Страхова сума та розміри страхових платежів за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Страховик має право зменшувати розмір страхових платежів із метою заохочення власників транспортних засобів, які постійно забезпечують безаварійну експлуатацію своїх транспортних засобів, а також підвищувати розміри страхових платежів власникам транспортних засобів, із вини яких сталися страхові випадки (на умовах, що встановлюються М(Т)СБУ, але не більше ніж 50 % розміру страхового платежу в обох випадках).

Страхові платежі за додатковими договорами, установлені Кабінетом Міністрів України, за наявності чинного звичайного договору страхування може бути зменшено на умовах, визначених М(Т)СБУ.

Виплата страхового відшкодування третій особі здійснюється страховиком на підставі таких документів: заяви про виплату страхового відшкодування, складеної заявником та страхового акту (аварійного сертифікату), складеного страховиком за формою, що встановлюється М(Т)СБУ.

За шкоду, заподіяну здоров'ю третьої особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страховик здійснює виплату страхового відшкодування в межах страхової суми у разі:

· загибелі під час дорожньо-транспортної пригоди або смерті внаслідок цієї пригоди - спадкоємцеві третьої особи в розмірі 100% страхової суми;

· установлення третій особі інвалідності І групи - у розмірі 100 %, II групи - 80 %, III групи - 60 % страхової суми;

· тимчасової втрати третьою особою працездатності за колену добу - у розмірі 0,2 %, але не більше ніж - 50 % страхової суми.

Страховик виплачує зазначені страхові суми кожній потерпілій (третій) особі, але в цілому не більше п'яти страхових сум за одним страховим випадком. У випадку, коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратний розмір страхової суми, відшкодування кожній потерпілій третій особі пропорційно зменшується.

У разі заподіяння шкоди майну третьої особи внаслідок дорожньо транспортної пригоди для виплати страхового відшкодування може вимагатися висновок експертизи, яка проводиться за рахунок страховика, а додаткова експертиза - за рахунок страхувальника.

Розмір франшизи під час відшкодування збитків, завданих майну третіх осіб, встановлюється до 2 % страхової суми.

Страховик не компенсує шкоду:

· у разі заподіяння шкоди життю та здоров'ю власника транспортного засобу, винного у виникненні дорожньо-транспортної пригоди;

· за пошкоджене або знищене будь-яке майно (вантаж), що містилось у транспортному засобі страхувальника, винного у дорожньо-транспортній пригоді;

· за пошкоджений або знищений транспортний засіб його власникові, винному у виникненні дорожньо-транспортної пригоди;

· за забруднення або пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди об'єктів довкілля;

· за наслідки пожежі, яка виникла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди поза краєм проїзної частини та на прилеглій до неї території;

· за пошкодження або знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів із дорогоцінних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, предметів релігійного культу, колекцій картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів;

· якщо дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок навмисних дій або грубої необережності третьої особи, визнаних такими в установленому порядку;

· якщо дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок масових безпорядків і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою.

Страховик та М(Т)СБУ мають право в межах, визначених законодавством України, вимагати компенсації здійснених страхових виплат від третьої особи, страхувальника або особи, що керувала транспортним засобом, у разі: навмисного заподіяння шкоди третій особі; керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин; відсутності посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; коли винуватець залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, порушивши встановлені правила: коли страховий випадок стався через невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам чинних Правил дорожнього руху України; коли після виплати страхового відшкодування з'ясовується, що страхувальник або третя особа надали неточні відомості, які призвели до підвищення суми страхового відшкодування або безпідставної його виплати.

Якщо в судовому порядку встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася через незадовільне експлуатаційне утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або інші перешкоди у здійсненні руху, страховик виплачує третій особі страхове відшкодування та має право одержати відповідну компенсацію від юридичних та фізичних осіб, винних у створенні таких умов.

Договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності укладається на основі заяви страхувальника, у якій зазначається тип, марка й державний номерний знак та місце реєстрації транспортного засобу, термін страхування і розмір страхової суми. У разі укладення договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів страхувальником - юридичною особою дія договору поширюється на водія, який керує цим транспортним засобом на законних підставах.

Після сплати страхового платежу страхувальник одержує від страховика страховий поліс, який є договором (письмовою угодою) обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Страховий поліс складається за такою формою: назва та адреса страховика (страхової організації), тип, марка транспортного засобу та державний номерний знак, номери двигуна, шасі (кузова), початок та закінчення дії договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, розміри страхового платежу та страхової суми, для страхувальника-юридичної особи — її найменування та адреса, для страхувальника-фізичної особи—прізвище, ім'я та по батькові власника транспортного засобу, домашня адреса, підписи сторін. У разі зміни власника транспортного засобу дія договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності поширюється на нового власника за умови переоформлення страхового поліса на його ім'я.

Страховий поліс може мати додаткові розділи, що передбачають можливість добровільного страхування транспортного засобу, життя та здоров'я водія та пасажирів.

Зразок страхового поліса встановлюється М(Т)СБУ за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

У разі в'їзду на територію України власник (водій) транспортного засобу повинен укласти звичайний договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності, крім випадків, коли власник застрахував цивільну відповідальність у державі, із чиєю уповноваженою організацією зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

Моторне (транспортне) страхове бюро України уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

У разі настання страхового випадку страхувальник (водій транс­портного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду) зобов'язаний: дотримуватися правил дорожнього руху, встановлених чинним законодавством; уживати всіх заходів із запобігання збільшенню розміру шкоди; надавати третім особам необхідну інформацію для ідентифікації страхувальника та страховика (страхової організації); повідомити страховика протягом трьох робочих днів про настання страхового випадку, надати йому письмове пояснення про обставини дорожньо-транспортної пригоди, страховий поліс та пред'явити в разі потреби транспортний засіб для огляду й експертизи. Якщо страху­вальник із поважних причин не мав змоги виконати зазначені дії, він повинен довести це документально.

Особи, що експлуатують транспортний засіб без страхового поліса, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Контроль за наявністю страхового поліса обов'язкового страхування цивільної відповідальності у власника (водія) транспортного засобу під час його експлуатації здійснюється органами внутрішніх справ згідно з чинним законодавством.

Контроль за наявністю додаткового договору обов'язкового стра­хування цивільної відповідальності у резидента-власника транспортного засобу в разі його виїзду за межі України до держав, із чиїми вповно­важеними організаціями зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів Моторне (транспортне) страхове бюро України уклало угоди про взаємне визнання договорів такого стра­хування, здійснюється згідно із законодавством України.

Власники інших видів транспорту (авіаційного, морського, заліз­ничного) також мають можливість застрахувати свою відповідальність.

В Україні набуває розвитку страхування:

· відповідальності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт;

· відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

· відповідальності власників повітряного транспорту.

Страхування відповідальності власників згаданих інших видів транспорту здійснюється на добровільних засадах.

Страхування відповідальності перевізників

Страхування цивільної відповідальності перевізників вантажів набуває подальшого розвитку у зв'язку із збільшенням як внутрішніх так і міжнародних вантажоперевезень.

Страхування відповідальності перевізників вантажу охоплює такі види (рис. 1).

Рис. 1. Види страхування відповідальності перевізників вантажу

Страхування відповідальності вантажоперевізника, незалежно від виду транспорту, здійснюється на загальних принципах. Разом з тим враховуються специфічні умови перевезень кожним видом транспорту.

Страхувальник- це транспортне підприємство, яке бере участь у вантажоперевезенні.

Він може бути формальним або фактичним перевізником.

Об'єктами страхування є:

· відповідальність перевізника вантажів за втрату, загибель або пошкодження вантажу, прийнятого ним до перевезення

· відповідальність перевізника-за шкоду, заподіяну вантажу в результаті затримки у доставці (за додаткову страхову премію)

· відповідальність вантажоперевізника перед третіми особами за шкоду, завдану їхньому життю, здоров'ю або майну під час транспортування вантажу

Договір страхування укладається на рік щодо усіх перевезень транспортом страхувальника або його субпідрядників, якщо це обумовлено, та може бути подовжений на будь-який подальший період зі сплатою щорічної страхової премії

Страхова сумавизначається за обсягами перевезень та цінністю вантажів. Вона залежить від максимально можливих сум претензій, що їх перевізник повинен буде виплатити за нормами права та чинною судовою практикою у країнах, де здійснює діяльність перевізник.

Важливим видом страхування відповідальності є обов'язкове страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам, та відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу. Страховик відповідно до умов проведення даного виду обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації приймає на страхування відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну третім особам, пасажирам, багажу, пошті, вантажу.

Страхувальником є користувач повітряного судна, який експлуатує його на законних підставах.

Третіми особами вважаються фізичні та юридичні особи (їхнє майно), не пов'язані зі страхувальником договірними зобов'язаннями (у тому числі договором на перевезення) та які не є працівниками стра­хувальника або не діють за його дорученням.

Об'єктами страхування згідно з умовами є:

· майнові інтереси страхувальника, які виникають унаслідок зовов'язання відшкодовувати в порядку, встановленому законодавством, шкоду, заподіяну третім особам, під час експлуатації повітряного судна;

· майнові інтереси страхувальника, які виникають унаслідок зобов'язання відшкодовувати в порядку, встановленому законодавством, пасажирам (спадкоємцям), вантажовласникам збитки, завдані внаслідок страхового випадку.

У разі страхування відповідальності стосовно одного повітряного судна загальна страхова сума відповідальності повинна бути не меншою, ніж загальна страхова сума відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам, пасажирам, багажу, поклажі, пошті, вантажу, визначена в договорі.

Страхова сума, встановлена за обов'язковим страхуванням, не повинна бути меншою:

· за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів:

а) під час виконання польотів у межах України - від суми, еквівалентної 20 000 доларів США за офіційним обмінним курсом Національного банку України, за кожне пасажирське крісло та відповідно до кількості пасажирських крісел, передбаченої сертифікатом експлуатанта повітряного судна. Страховик сплачує страхове відшкодування кожному пасажиру або його спадкоємцю;

б) під час виконання міжнародних польотів - у межах, передбачених міжнародними угодами або законодавством країни, на території якої здійснюються пасажирські перевезення, відповідно до уніфікованих умов об'єднання лондонських страховиків або інших умов, що застосовуються в міжнародній практиці;

· за втрати або шкоду, заподіяну багажу, пошті або вантажу - від суми, еквівалентної 20 доларам США за офіційним обмінним курсом Національного банку України, за кожен кілограм ваги;

· за речі (багаж), що знаходяться у пасажира, - від суми, еквівалентної 400 доларам США за офіційним обмінним курсом Національного банку України.

Страховий тариф визначається в розмірі відсотка страхової суми. Страхове відшкодування не може перевищувати страхову суму, яку встановлено договором. Відповідальність перед пасажиром вважається застрахованою за наявності в нього авіаквитка з моменту його реєстрації та внесення до поіменного списку перевізника і до моменту, коли пасажир залишив територію аеропорту під наглядом уповноваженої особи повітряного перевізника. Відповідальність за майнові збитки вважається застрахованою на час офіційного перебування багажу, пошти та вантажу на борту повітряного судна та під час завантаження (розвантаження) повітряного судна.

Страховим випадком у договорі вважається:

· подія за участю повітряного судна страхувальника, унаслідок якої настає його цивільна відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю фізичних осіб, та збитки, завдані майну фізичних і юридичних осіб;

· подія, унаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів;

· подія, унаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду (втрату, пошкодження, псування), заподіяну багажу, пошті, вантажу.

Порядком та умовами даного страхування передбачені випадки відмови у виплаті страхового відшкодування.

Страхування відповідальності суб'єктів перевезеннянебезпечних вантажів регламентується Законом України «Про страхування» від 4 жовтня 2001 р., Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р., Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів» від 1 червня 2002 р. № 733, Наказом Міністерства транспорту України «Про здійснення контролю за наявністю договорів про страхування відповідаль­ності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів» від 15 жовтня 2002 р. № 734.

Суб'єктами страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів є страхувальники, страховики та треті особи, яким заподіяно шкоду під час перевезення небезпечних вантажів.

Страхувальники - це суб'єкти перевезення небезпечних вантажів, а саме:

· відправник небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка готує та надає цей вантаж для перевезення;

· перевізник небезпечного вантажу - юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка здійснює перевезення небезпечного вантажу;

· одержувач небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка одержує небезпечний вантаж: від перевізника.

Страхувальником може виступати особа, що виконує експедиторські функції в разі згоди на це перевізника.

Страховиками є юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення страхування відпо­відальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів.

Треті особи це фізичні та юридичні особи, яким заподіяно шкоду у зв'язку з негативними наслідками під час перевезення небезпечних вантажів.

Об'єктом страхування відповідальності суб'єктів перевезення небез­печних вантажів є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю, здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів у порядку, визначеному законодавством.

Страховий випадок - це будь-яка подія під час перевезення небез­печних вантажів, унаслідок якої заподіяно шкоду життю, здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб, а також виникла цивільно-правова відповідальність страхувальника щодо відшкодування цієї шкоди.

Відповідальність страховика починається з початком діяльності суб'єкта перевезення, пов'язаної з перевезенням небезпечного вантажу від місця його виготовлення до місця призначення, із підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, із прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткотерміновим зберіганням вантажу на всіх етапах перевезення та закінчується після завершення процесу перевезення.

Страхова сума за кожну тонну небезпечного вантажу встановлюється залежно від класу небезпеки вантажу.

Страхові виплати поділяються на:

1) компенсування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю третіх осіб -50 % страхової суми, у тому числі на одну особу страхова сума встановлюється:

§ у разі компенсування шкоди спадкоємцям особи, яка загинула (померла) внаслідок страхового випадку — 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

§ у разі призначення потерпілій третій особі І, II і III групи інвалідності -відповідно 450, 375, 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

§ за кожний день непрацездатності потерпілої третьої особи - один неоподатковуваний мінімум доходів громадян, але не більше ніж 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за весь час втрати працез­датності;

2) компенсування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу - 30 % страхової суми;

3) компенсування шкоди, заподіяної майну третіх осіб - 20 % страхової суми.

Розмір страхових тарифів установлюється у відсотках страхової суми та визначається залежно від класу небезпечного вантажу та виду транспорту.

Страхувальник має право обирати страховика, із яким він буде укладати договір страхування. Страхувальник зобов'язаний укласти договір страхування до початку діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечного вантажу

Відправникові та одержувачеві небезпечного вантажу на кожне перевезення видається окремий договір страхування, складений із зазначенням транспортного засобу та обсягу небезпечного вантажу. Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування. Конкретні випадки відмови визначені порядком та умовами даного страхування.

Без укладення договору страхування дозвіл на перевезення небезпечного вантажу автомобільним транспортом Державтоінспекцією МВС не видається.

Страхування небезпечних відходів це обов'язкове страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо компенсування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природ­ному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації небезпечних відходів. Воно проводиться з метою компенсування шкоди, заподіяної здоров'ю людини, власності та довкіллю внаслідок виникнення страхових випадків. Регламентується Базельською конвенцією про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням (1989 р.), Законом України «Про страхування», Законом України «Про відходи», Положенням про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. № 1120.

Суб'єктами обов'язкового страхування є страхувальники, страховики та треті особи, яким заподіяно шкоду.

Страхувальники - це експортери небезпечних відходів і особи, які відповідають за утилізацію небезпечних відходів.

Страховики - це юридичні особи, резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення обов'язкового

страхування.

Треті особи це фізичні або юридичні особи, яким заподіяно шкоду

під час транскордонного перевезення та утилізації небезпечних відходів, а також фізичні та юридичні особи, що здійснювали превентивні заходи.

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної третім особам і навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації небезпечних відходів.

Страховими ризиками, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, є шкода, заподіяна здоров'ю фізичних осіб, власності будь-яких суб'єктів, навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації небезпечних відходів.

Страховим випадком у даному виді страхування вважається подія, що сталася під час транскордонного перевезення та утилізації небезпечних відходів, унаслідок якої заподіяно шкоду здоров'ю фізичних осіб, власності будь-яких суб'єктів, навколишньому природному середовищу та виникла цивільно-правова відповідальність страху­вальника стосовно відшкодування ним цієї шкоди.

Страхова сума встановлюється в такому розмірі:

а) для експортера небезпечних відходів за перевезення небезпечних
відходів вагою до 1 тонни включно - 200 тис. грн., від 1 до 5 тонн включно
- 1 млн. грн., від 5 до 25 тонн включно - 2 млн. грн., від 25 до 50 тонн
включно-4 млн. грн., від 50 до 1000 тонн включно - 6 млн. грн., від
З000 до 10000 тонн включно - 10млн. грн.,атакождодатково500грн.
за тонну в разі перевезення таких відходів вагою понад 10000 тонн, але
не більше ніж ЗО млн. гривень;

б) для особи, яка відповідає за утилізацію небезпечних відходів, - 2
млн. гривень.

Страхові виплати розподіляються відповідно до умов договору обов'язкового страхування. Уразі заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу на її компенсування повинно бути спрямовано не менше ніж 55 % страхової суми. Зазначені кошти спрямовуються до державного, республіканського Автономної Республіки Крим та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства.

Максимальний розмір страхових тарифів установлюється:

а) для експортера небезпечних відходів - 0,25 % страхової суми;

б) для особи, яка відповідає за утилізацію небезпечних відходів - 0,2
% страхової суми.

Договір обов'язкового страхування відповідальності експортера небезпечних відходів укладається між страховиком та страхувальником до дня надсилання повідомлення про транскордонне перевезення небезпечних відходів компетентним органам заінтересованих держав.

Договір обов'язкового страхування відповідальності особи, яка відповідає за утилізацію небезпечних відходів, укладається між страховиком та страхувальником до дня отримання імпортером письмової згоди міністерства на імпорт небезпечних відходів.

Читайте також:

1. Cтруктура апаратних засобів ІВС
2. Адміністративна відповідальність та строки адміністративної відповідальності
3. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
4. Американська модель соціальної відповідальності
5. Амністія являє собою повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочину.
6. Амортизація основних засобів
7. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
8. Амортизація основних засобів.
9. Аналіз витрат за центрами відповідальності.
10. Аналіз відхилень – основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
11. Аналіз відхилень — основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
12. Аналіз ефективності використання основних засобів.

Переглядів: 860