• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 15 : Допит

1. Поняття, види, завдання допиту.

2. Зміст тактики допиту,

3. Підготовка до допиту.

4. Допит свідка і потерпілого.

5. Допит підозрюваного і обвинуваченого.

6. Очна ставка.

7. Фіксація результатів допиту.

1. Поняття, види, завдання допиту.

Допит- слідча дія, яка має на меті одержання інформації про обставини розслідуваного злочину від свідків, потерпілих, підозрюваних і обвинувачених. В залежності від джерел одержання інформації розділяють такі його види: допит свідків, підозрюваних, потерпілих, обвинувачених.

Специфіка допиту полягає в тому, що в інформації про обставини справи, яку одержують від конкретної особи відбиваються індивідуальні риси цієї осби, а це вимагає застосування в ході допиту комплексу тактичних засобів. Повнота, точність і достовірність одержання інформації багато в чому залежить від підготовки слідчого до допиту, знання криміналістичної тактики, майстерність.

Придметом допиту на попередньому слідстві є - коло обставин, що стосуються полії злочину, фактів, що викривають чи виправдовують обвинуваченого, наслідків злочинної дії, та обставин, що сприяли злочину.

2. Зміст тактики допиту

Тактика допиту складається з системи прийомів, що сприяють найефективнішому його здійсненню на відміну від процесуальних норм, які встановлюють порядок допиту.

Тактичні прийоми мають рекомендаційний характер і поділяються на групи:

1)кращого відтворення сприйнятого;

2)викриття завідомо неправдивих показань;

3)виявлення помилок і протеріч у показаннях;

4)одержання правдивих показань.

Добираючи тактичні прийоми допиту в конкретні ситуації треба враховувати фвктори, що визначають доцільність їх застосування. До них належать:

- особа допитуваного (особливості сприйняття, запам'ятовування, здатність відтворювання, бажання давати показання, мотиви відмови від дачи показань);

- наявність зібраних доказів, що дозволяє використати дані, що є в них для постановки нагадуючих, контролюючих запитань, оголошення показань інших осіб;

- етап розслідування справи.

3. Підготовка до допиту.

Необхідною умовою для успішного проведення допитує - його підготовка, яка охоплює ряд конкретних заходів: вивчення матеріалів справи; вивчення даних про особу допитуваного та складання плану допиту.

Суттєвим елементом підготовки до допиту є - вивчення особи допитуваного, його фізичних і психологічних якостей, службової діяльності, ставлення до обвинуваченого, а якщо йдеться про особу обвинуваченог - минулої діяльності, ставлення до вчиненого. Виявлення в процесі підготовко до допиту нахилів, звичок, манери, висловлювання, типу вищої нервової діяльності дозволяє вибрати найвірніший шлях допиту.

Однією з важливих умов підготовки до допиту є - його планування. Допити без плану приречені на пасивність, самоплив і т. і. Розгорнутий письмовий план допиту прийнято складати за схемою:

Обставини,які Наявні в справі Формулювання запи- Пред'явлення речових
підлягають матеріали тань, їх послідовність. доказів, оголошення

з'ясуванню. (сторінки). показань інших осіб.

Класифікація запитань: основні- головні відомості у справі; доповнюючі- фактів, пропущених допитуваним у вільні розповіді; уточнюючі- обставин, спрямованих на найповніше та найточніше з'ясування питань, що мають значення для справи; нагадуюючі- фактів чи подій, забутих допитуваним (найчастіше вони стосуються подій пори року, дат в особистому житті допитуваному, та інших моментів). контрольні- на перевірку (контроль) даних, що повідомляються, з'ясування джерел, одержання фактів свідком, співставлення з фактами, точно встановленими в справі; спрямовані на з'ясування.

4. Допит свідка і потерпілого.

В слідчи практиці і літературі рекомендується три методи одержання показань: - вільна розповідь ;

- запитання – відповідь; - поєднання першого і другого методу.

В ході допиту свідка велике значення має точне розуміння його показань, зміста і значення його слів, а тому слід ретельно з'ясову смисл окремих виразів характеристик, які дає свідок, шляхом постанов відповід запитань.

Якщо свідок дає неправдиві показання чи замовчує відомі йому факти, слідчий може використати, залежно від конкретних обставин, тактичні прийоми:

- допит за епізодами;

- деталізуючи запитання;

- оголошення фрагментів показань інших осіб;

- пред'явлення речових і письмових доказів, що спростовують неправдиві показання.

А. Допит за епізодами доцільно застосовувати у випадках, коли є відомості, що допитуваний буде давати неправдиві показання, або коли це виявляється на початкі його вільної розповіді.

Б. Деталізовані запитання допомагають з'ясуванню обставин, які за переконанням слідчого обов'язково повинні бути відомі допитуваному, виходячи з його показань.

В. Ефективним прийомом викриття показань свідка є - оголошення показань інших осіб та висновки пред'явлення речових і письмових доказів.

Коли свідок замовчує відомі йому факти, слідчий має з'ясувати причини такої поведінки.

Тактичні прийоми допиту потерпілого в цьому разі багато в чому визначаються обставинами злочину.

При виробленні тактики допиту важливо врахувати сукупність факторів, які впливають на формування цих показань і на ступінь їх достовірності. Це перш за все об'єктивні обставини сприйняття злочинної події і суб'єктивні фактори (переляк, біль, хвилювання). Психічний стан потерпілого під час злочину до певної міри визначає тактику його допиту. Трапляється що потерпілий під впливом страху сприймає злочинну подію дещо перебільшено, тому показання потерпілого слід уважно аналізувати, співставляти їх з точновстановленими у справі фактами, з показаннями інших осіб.

5. Допит підозрюваного і обвинуваченого.

Підозрюваного: Слідчий роз'ясняє особі в чому її підозрюється.

Під час з'ясування обставин, які стали основою для затримання підозрюваного слідчий ставить запитання відносно фактів, що передували злочинні події, що відбулись після неї: даних відносно дій підозрюваного і його місця перебування до злочину, під час і після нього; відомостей, що деталізують його показання; інших даних, що сприяють перевірці показань. Показання обвинуваченого є в одночас його засобом і джерелом доказів у усправі.

Допит обвинуваченого:

Починається із з'ясування питання про те : чи визнає він себе винним у пред'явленому йому обвинуваченні. Після позитивної відповіді на це запитання слідчий пропонує йому дати докладні показання по суті. Визнання обвинуваченим своєї вини аналізується слідчим, співставляється з іншими, встановленими в справі фактами, але воно не має переваги над будь-яким іншим доказом у справі.

Якщо обвинувачений заперечує свою вину в якій-небудь частині пред'явленого обвинувачення, слід детально з'ясувати всі ті факти, якими він це обґрунтовує.

Якщо заперечення вини прямо протирічить встановленим у справі доказам, слідчий може повідомити підозрюваного про це. У випадках коли обвинувачений заперечує свою вину і небажає давати показань слідчий повинен з'ясувати причини відмови, пояснити обвинувач, що його пояснення є засобом здійснення права на захист.

Якщо обвинувачений дає неправдиві показання, слідчий, який глибоко вивчив справу перед допитом і має відповідні докази легко спростовує такі показання. В багатьох випадках неправдивість показань встановлюється шляхом співставлення їх з доказами , зібраними по справі.

6. Очна ставка може бути проведена між двома допитуваними раніше особами, з метою усунення суперечностей у їх показаннях. Вона має істотне значення у випадках, коли ці суперечності є результатом неправдивих показань однієї з допитаних осіб.

При підготовці до очної ставки необхідно виділити такі питання:

1) між якими особами вона повинна бути проведена;

2) які протерічча підлягають усуненню;

3) яким шляхом і якими запитаннями цього можна досягти. Велике значення в підготовці очної ставки має його планування, зокрема визначення: на якому етапі розслідування доцільно її провести, оскільки однаково шкідливі і поспішні, і з запізненням в цьому питанні.

Допит на очні ставці полягає в тому, що слідчий по черзі пропонує кожному з допитуваних дати показання про ті обставини справи, в яких виявлено протирічча. Він може дозволити допитуваним ставити один одному запитання, але треба пильно контролювати їх, не допускаючи перетворення очної ставки в бесіду допитуваних осіб, тим більш в сварку.

7. Фіксація результатів допиту.

1) показання записують від першої особи і по можливості дослівно;

2) поставлені запитання і відповіді на них при необхідності записуються дослівно;

3) на прохання допитуваному йому надається можливість викласти показання власноручно, про що в протоколі робиться помітка слідчого;

4) протокол не може бути стилізованим, він повинен відображати вирази, які застосовує допитуваний;

5) протокол підписують: допитуваний, слідчий та інші особи, присутні на допиті.

Методом фіксації допиту може бути магнітофонний запис. Відповідно до норм КПК України такий запис провадиться з попереднім повідомленням допитуваного. Найдоцільніше застосування його у випадках найскладніших допитівд таких, що супроводжуються визнаннями обвинувачених або для фіксації показань потерпілого, який знаходиться у тяжкому стані. Паралельно з магнітофонним записом слідчий веде протокол.

Такий же порядок відноситься і до відеозапису.

Читайте також:

1. Допит експерта
2. Допит малолітньої або неповнолітньої особи
3. Допит полонених
4. Допит свідка, потерпілого
5. Допит свідка, потерпілого
6. Допит свідка, потерпілого.
7. Кожен військовополонений зобов'язаний повідомити на допиті тільки своє ім'я, прізвище, вік, звання і особистий номер.
8. Особливості тактики допиту осіб підозрюваних у вчиненні злочинів в сфері незаконного обігу наркотиків
9. Попередній допит суб’єкта впізнання
10. ПОРЯДОК ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ. ДОПИТ ПІДОЗРЮВАНОГО
11. Постановка запитань допитуваному.
12. Психологічні особливості допиту

Переглядів: 1061