Психологічні особливості допиту

Підсудного, який визнав себе винним	Підсудного, який не визнав себе винним	Підсудного, який на попередньому слідстві визнавав себе винним, а в суді провину заперечує
Мета — повне, всебічне й об’єктивне з’ясовування всех обставин справи. Характерні риси допиту — деталізація показань, одержанная максимуму фактичних даних Тактичні притоми допиту — конкретизація, зіставлення, уточнення, контроль. Очікуваний результат — одержанная інформації про мотиви злочину, коло учасників, умови формування злочинного заміру, психологию підсудного	Мета — з’ясовування і зіставлення окремих фактів у показаннях для одержанная висновку про винність або невинность подсудного Тактичні притоми допиту — деталізація, зіставлення, уточнення, контроль, наочність. Характерні риси допиту — постановка несподіваних запитань і запитань “здалеку”, апеляція до позитивних якостей підсудного. Істотна деталь — зіставляти показання тільки з достовірними доказами	Мета — з’ясувати причину зміни показань (бажання уникнути відповідальності, пом’якшити свою провину, обмовити кого-небудь, отримання показань незаконним способом чи шляхом примусу, насильства та ін.) і довести винність або невинность подсудного Тактичні прийоми допиту — деталізація, зіставлення, контроль, нагадування, наочність, уточнення. Характерні риси допиту — пред’явлення доказів, що узгоджуються з показаннями на попередньому слідстві, проведення за необхідності очної ставки, використання кінознімання або магнитного запису попереднього розслідування, а також висновки судово-медичної, криміналістичної експертиз

Кілька слів про допит неповнолітнього підсудного. Звичайно після з’ясовування анкетних даних і окремих особистісних якостей йому ставиться запитання, чи визнає підсудний себе винним, а потім він дає показання у вигляді вільної розповіді. Якщо підсудний визнає себе винним, то суд і учасники судового процесу ставлять йому уточнювальні, детальні і контрольні запитання, мета яких — одержати фактичні дані для перевірки показань. У судовій практиці трапляються випадки, коли неповнолітні підсудні визнають себе винними в злочинах, які вони не скоювали, щоб приховати провину дорослих злочинців. Тому в ході допиту ставляться такі запитання, відповіді на які може дати тільки людина, яка дійсно скоїла злочин (до числа таких запитань належать насамперед ті, що спрямовані на з’ясовування деталей злочину). В разі якщо неповнолітній підсудний не визнає себе винним, суд і учасники судового процесу повинні сформулювати ряд конкретних і уточнювальних запитань, а за необхідності — використовувати психологічні прийоми викриття неправдивих показань. З огляду на індивідуально-психологічні особливості неповнолітнього підсудного, запитання будь-якого типу варто формулювати дохідливо, чітко, ясно і коротко.

Допит потерпілих і свідків. Які психологічні особливості допиту потерпілих і свідків у суді? Чим ці особливості обумовлені? Одна з особливостей пов’язана з дією фактора часу — потерпілі і свідки дають показання в суді через досить тривалий проміжок часу після показань на попередньому розслідуванні. У зв’язку з цим виявляється така властивість людської пам’яті, як забування. Щоб не припуститися неточностей і неповноти в показаннях, суд і учасники судового процесу повинні справляти на потерпілих і свідків психологічний вплив, мета якого — спонукати їх пригадати ті факти, обставини і їх деталі, що мають значення для кримінальної справи. Необхідно ставити запитання так, щоб кожне наступне було логічним продовженням попереднього. Крім того, на показання свідків і потерпілих певний психологічний вплив справляє реакція людей, які присутні у залі судового засідання. Реакція залу може змінити психічний стан допитуваного, що часом викликає додаткові труднощі в пригадуванні і відтворенні фактів. “З одного боку, — відзначає А.В. Дулов, — реакція залу підвищує виховний вплив судового слідства, допомагає виховувати відповідне ставлення до вчинків і поведінки. Але ця ж реакція може створити й негативний емоційний стан у допитуваного і тим самим ускладнити процес встановлення істини. Реакція присутніх у залі осіб у деяких випадках може виступати як своєрідна форма навіювання, під впливом якого свідки іноді можуть змінювати свої показання”.

Краще використання психологічних якостей потерпілих і свідків можливо тоді, коли дотримуються такі умови судового розгляду справи:

• у залі панує спокійна, ділова обстановка;

• суд виявляє коректність, об’єктивність при розгляді кримінальної справи;

• головуючий й інші судді шанобливо ставляться до прав усіх учасників процесу;

• вживається рішучих заходів щодо наведення порядку в залі суду та ін.

У ході допиту свідків і потерпілих у суді важливо встановити, чиє суперечність між показаннями, даними ними на попередньому розслідуванні й у суді. Наявність розбіжностей пояснюється багатьма причинами:

• свідок на попередньому розслідуванні давав неправдиві показання, а в суді вирішив розповісти правду;

• свідок у суді дає неправдиві показання, а раніше говорив правду;

• показання потерпілого або свідка неточно зафіксовані слідчим;

• потерпілий або свідок за час, що минув з моменту допиту його слідчим, забув окремі деталі події;

• потерпілий або свідок піддався тиску родичів підсудного, інших людей або засобів масової інформації;

• у процесі судового допиту відбулося пожвавлення спогадів і вгасання гальмування, що було під час допитів на попередньому розслідуванні;

• свідок, потерпілий отримав нову інформацію й у зв’язку з цим доповнює і уточнює свої показання.

Для усунення суперечностей у показаннях необхідно чіткими і конкретними запитаннями допомогти свідкам і потерпілим пригадати ті факти та їх деталі, що цікавлять суд і учасників судового процесу. У таких випадках доцільно:

а) формулювати такі запитання, що розчленовують подію на окремі частини (згадавши якийсь факт, людина за асоціацією може пригадати й інші);

б) ставити запитання, пов’язані з якимись подіями в житті допитуваного;

в) пред’являти речові докази, за допомогою яких можна пригадати або уточнити обставини, які цікавлять суд;

г) давати для прослуховування магнітофонний запис їхніх показань та ін.

Судова практика свідчить, що найскладнішим є допит неповнолітніх і малолітніх потерпілих і свідків. Одна з причин полягає в тому, що ці особи легко піддаються навіюванню, не завжди здатні адекватно сприйняти і правильно пояснити окремі факти. У зв’язку з цим при допиті неповнолітніх і малолітніх потерпілих і свідків їм потрібно ставити запитання особливо чітко і ясно, використовуючи уточнювальні, детальні і контрольні запитання. Допит неповнолітнього свідка повинен проводитися за участю педагога, його батьків, опікунів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологічні особливості судового допиту.	\|	Психологія діяльності прокурора та адвоката.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.