• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Енергетика, металургія і хімічні виробництва – основні джерела токсичних відходів

Основне антропогенне забруднення атмосферного повітря створюють енергетика, промисловість (впершу чергу металургія і хімічна промисловість) та автотранспорт. Половина всіх викидів в атмосферу від стаціонарних джерел припадає на енергетику (24,8%) і металургію (26,2 %).

В Україні найбільшої шкоди завдають теплові електростанції, які працюють на вугіллі. Вони становлять 75% усіх ТЕЦ і на їх частку припадає третина всіх викидів вуглекислого газу. У пило-газових викидах міститься понад 1400 шкідливих для людей і тварин речовин. Крім цього, викиди дають металургійні підприємства (33%), енергетика (30%), вугільна промисловість (10%), хімічна промисловість (7%) та інші галузі і підприємства (20%). Значний тиск на навколиннє середовище спричиняють великі промислові центри України.

Хімічна промисловість

Особливу загрозу природному середовищу становлять викиди та відходи хімічної промисловості, найрізноманітніші за складом. Підприємства цієї галузі – джерела забруднення речовинами першого та другого класу небезпеки (бенз(а)пірев, фосген, вінілхлорид, аміак, хлористий водень тощо). Рівень забруднення повітря в промислових містах такими сполуками досягає 4—10 ГДК.

Хімічне виробництво нині об'єднує понад два десятки галузей промисловості: азотної, хлорної, содової, фосфорної, основної, ка­лійної, йодобромної, органічних барвників, важкого органічного синтезу, хімічного й синтетичного волокна, пластичних мас, каучу­ку, товарів побутової хімії.

Нагадаємо деякі особливості хімічного виробництва.

По-перше, це висока токсичність і шкідливість для здоров'я людини відходів виробництва за відносно невеликих концентрацій у навколишньому середовищі.

По-друге, це велика потреба у дефіцитній прісній воді. її витрати становлять, наприклад, на 1 т аміаку 800–1000 м³, каучуку й гу­ми – 2400 м³, капролактаму – 5000 м³. Сучасні заводи пластмас або синтетичного каучуку використовують стільки води, скільки її потрібно для міста з населенням 0,5–1 млн людей.

По-третє, стоки хімічних підприємств потребують більш ніж де­сятикратного розведення чистою водою, оскільки токсичні речовини в них за певних концентрацій згубні для рослинного і тваринного світу річок та водоймищ.

Крім шкідливих для природи і людини безпосередніх відходів хіміч­ної промисловості, дуже небезпечним є те, що хімія синтезує неприрод­ні сполуки, котрі є або надзвичайно стійкими, через що не включаються в природний кругообіг речовини (пластмаси), або надзвичайно актив­ними щодо зміни процесів живої природи (дефоліанти, гербіциди, інсе­ктициди). Перші у вигляді відходів (пляшки, банки, пакети) надовго за­бруднюють навколишнє середовище, а другі, накопичуючись у росли­нах і тваринах, якими харчується людина, згубно діють на її здоров'я.

Великої шкоди річкам, озерам і штучним водоймищам завдають синтетичні мийні засоби, які потрапляють у них разом з промисло­вими й побутовими стічними водами. Вода таких водоймищ не тіль­ки сама стає непридатною для вживання в побуті, а й забруднює во­доносні горизонти артезіанських джерел.

Потужним джерелом забруднення атмосфери є сучасна азотна промисловість, продуктами якої є аміак (NH₃), нітратна кислота (HNO₃) та азотні добрива – аміа­чна селітра (NH₄NO₃) і карбамід (CO(NH₂)₂). Навколо деяких комбі­натів (часто вже за 3–5 км) концентрація аміаку в повітрі значно перебільшує допустимі норми, а з високої труби і вдень, і вночі сте­леться червоно-жовтий шлейф диму – «лисячий хвіст» з оксидів азоту (NO, NО₂).

Виробництво полімерних матеріалів (каучуку, волокон, пласт­мас) також характеризується значними викидами в атмосферу цілої низки дуже шкідливих речовин: ціанідів – солей синильної кислоти (MeCN, де Me – одновалентний метал), фосгену (дихлориду вуг­лецевої кислоти СОСl₂), хлориду водню (НСl), бензолу (С₆Н₆), дивінілу (СН₂–СН=СН–СН₂), циклогексану (С₆Н₁₂), хлоропрену (СН₂–СН=ССl–СН₂) та ін.

4. Основні положення і принципи (БЧВ)

Кінець ХХ - початок ХХІ століття – це час усвідомлення суспільством кризи цивілізації, негативних її наслідків при підкоренні природи. В умовах глобальної світової еколого-економічної кризи Світовому співтовариству необхідна єдина концепція виживання.

Існує лише три варіанти подальшого розвитку людської цивілізації:

Перший – технократичний: продовження максимального споживання ресурсів, виснаження грунту, накопичення негативних впливів на середовище, урбанізація, ріст чисельності населення. По своїй суті, це шлях до катастрофи, оскільки для створення штучної біосфери у людства немає достатньої кількості ресурсів та енергії.

Другий варіант – докорінна зміна стратегії розвитку суспільства, перехід на екологічно чисті технології, альтернативне сільське господарство, скорочення споживання ресурсів, самообмеження потреб, регулювання народжуваності, повне роззброєння.

Третій варіант, який сьогодні вважається найбільш придатним, - проміжний. Це поступова зміна технократичного шляху розвитку суспільства на шлях екологічний .Тобто треба поступово змінювати техніко-технологічної основи виробництва в бік ресурсозберігаючих і екологічно безпечних технологій. Він і лежить в основі розробки концепції БІЛЬШ ЧИСТИХ ВИРОБНИЦТВ.

Чим БЧВ відрізняється від традиційного виробництва?

У виробничих процесах використовується різні види сировини і матеріалів, при цьому, утворюються відходи, які входять у витратну частину підприємства і забруднюють довкілля. Рівень цих витрат може бути дуже великим, більше того, сьогодні зберігається тенденція їх росту з одночасним збільшенням навантаження на навколишнє середовище.

На відміну від традиційних природоохоронних заходів БЧП ставить перед собою мету зниження кількості відходів безпосередньо на джерелі їх утворення і сприяє оптимізації виробництва.

Основний технологічний принцип чистого виробництва - скорочення відходів в технологічному процесі і повторне використання відходів в місцях їх виникнення. У ідеалі в чистому виробництві мають бути відсутніми очисні споруди і місця складування відходів.

І, нарешті, є ще одна сторона чистого виробництва - його функціонування передбачає випуск екологічно чистої продукції, тобто такій продукції, яка по можливості робиться з поновлюваної сировини і вторинних матеріалів, не містить сторонніх шкідливих домішок, відрізняється низьким рівнем енергоспоживання при її виробництві і експлуатації, не забруднює довкілля.

Термін "екологічно чисте (чисте)" не можна розуміти буквально. Йдеться про міру екологічної чистоти вживаних технологій і продукції, що випускається, а не про абсолютну екологічну чистоту, досягнення якої певною мірою досить утопічно.

Основні принципи чистого виробництва включають:

Локальність - обмеження появи і шкідливої дії забруднюючих речовин місцем їх утворення;

Превентивність - запобігання утворенню забруднюючих речовин і їх негативної дії на стадіях, передуючих їх можливої появи;

Системність - реалізація економічно обгрунтованих способів запобігання, скорочення, нейтралізації забруднюючих речовин на всіх стадіях виробничого процесу від сировини до готової продукції;

Еколого-економічну оцінку рішень, що приймаються, - комплексний підхід до вибору оптимального варіанту запобігання забрудненню, що припускає сукупну оцінку як екологічного, так і економічного ефектів;

Фінансову досяжність- наявність необхідних фінансових коштів для реалізації рішень, що приймаються;

Прибутковість - вигідність запобігання забрудненню (утворення відходів).

Безперервність - послідовність реалізації проектів, програм і планів в їх постійному розвитку.

Пріоритетність дій із запобігання забрудненню БЧВ доцільно здійснює домагаючись максимального результату при:

1. усуненні джерела забруднення;

2. скороченні забруднення у джерелі;

3. вторинній переробці;

4. розділенні і концентрації потоків відходів;

5. передачі відходів;

6. отриманні енергії і матеріалів з відходів;

7. спалювання відходів;

8. транспортуванню відходів на звалища.

Треба пам’ятати, що відходи дорого коштують, в 5-20 разів більше, ніж уявляють робітники, зазвичай 4-10% від товарообігу. Дія БЧВ знижує відходи на 25%, таким чином знижує вартість відходів до 4,5% від товарообігу.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
4. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
5. Автоматизація виробництва
6. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
7. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
8. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
9. Альтернативні можливості виробництва масла і тракторів
10. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.
11. Альтернативні можливості виробництва масла та гармат.
12. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації

Переглядів: 1022