МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Енергетика, металургія і хімічні виробництва – основні джерела токсичних відходівОсновне антропогенне забруднення атмосферного повітря створюють енергетика, промисловість (впершу чергу металургія і хімічна промисловість) та автотранспорт. Половина всіх викидів в атмосферу від стаціонарних джерел припадає на енергетику (24,8%) і металургію (26,2 %). В Україні найбільшої шкоди завдають теплові електростанції, які працюють на вугіллі. Вони становлять 75% усіх ТЕЦ і на їх частку припадає третина всіх викидів вуглекислого газу. У пило-газових викидах міститься понад 1400 шкідливих для людей і тварин речовин. Крім цього, викиди дають металургійні підприємства (33%), енергетика (30%), вугільна промисловість (10%), хімічна промисловість (7%) та інші галузі і підприємства (20%). Значний тиск на навколиннє середовище спричиняють великі промислові центри України. Хімічна промисловість Особливу загрозу природному середовищу становлять викиди та відходи хімічної промисловості, найрізноманітніші за складом. Підприємства цієї галузі – джерела забруднення речовинами першого та другого класу небезпеки (бенз(а)пірев, фосген, вінілхлорид, аміак, хлористий водень тощо). Рівень забруднення повітря в промислових містах такими сполуками досягає 4—10 ГДК. Хімічне виробництво нині об'єднує понад два десятки галузей промисловості: азотної, хлорної, содової, фосфорної, основної, калійної, йодобромної, органічних барвників, важкого органічного синтезу, хімічного й синтетичного волокна, пластичних мас, каучуку, товарів побутової хімії. Нагадаємо деякі особливості хімічного виробництва. По-перше, це висока токсичність і шкідливість для здоров'я людини відходів виробництва за відносно невеликих концентрацій у навколишньому середовищі. По-друге, це велика потреба у дефіцитній прісній воді. її витрати становлять, наприклад, на 1 т аміаку 800–1000 м3, каучуку й гуми – 2400 м3, капролактаму – 5000 м3. Сучасні заводи пластмас або синтетичного каучуку використовують стільки води, скільки її потрібно для міста з населенням 0,5–1 млн людей. По-третє, стоки хімічних підприємств потребують більш ніж десятикратного розведення чистою водою, оскільки токсичні речовини в них за певних концентрацій згубні для рослинного і тваринного світу річок та водоймищ. Крім шкідливих для природи і людини безпосередніх відходів хімічної промисловості, дуже небезпечним є те, що хімія синтезує неприродні сполуки, котрі є або надзвичайно стійкими, через що не включаються в природний кругообіг речовини (пластмаси), або надзвичайно активними щодо зміни процесів живої природи (дефоліанти, гербіциди, інсектициди). Перші у вигляді відходів (пляшки, банки, пакети) надовго забруднюють навколишнє середовище, а другі, накопичуючись у рослинах і тваринах, якими харчується людина, згубно діють на її здоров'я. Великої шкоди річкам, озерам і штучним водоймищам завдають синтетичні мийні засоби, які потрапляють у них разом з промисловими й побутовими стічними водами. Вода таких водоймищ не тільки сама стає непридатною для вживання в побуті, а й забруднює водоносні горизонти артезіанських джерел. Потужним джерелом забруднення атмосфери є сучасна азотна промисловість, продуктами якої є аміак (NH3), нітратна кислота (HNO3) та азотні добрива – аміачна селітра (NH4NO3) і карбамід (CO(NH2)2). Навколо деяких комбінатів (часто вже за 3–5 км) концентрація аміаку в повітрі значно перебільшує допустимі норми, а з високої труби і вдень, і вночі стелеться червоно-жовтий шлейф диму – «лисячий хвіст» з оксидів азоту (NO, NО2). Виробництво полімерних матеріалів (каучуку, волокон, пластмас) також характеризується значними викидами в атмосферу цілої низки дуже шкідливих речовин: ціанідів – солей синильної кислоти (MeCN, де Me – одновалентний метал), фосгену (дихлориду вуглецевої кислоти СОСl2), хлориду водню (НСl), бензолу (С6Н6), дивінілу (СН2–СН=СН–СН2), циклогексану (С6Н12), хлоропрену (СН2–СН=ССl–СН2) та ін. 4. Основні положення і принципи (БЧВ) Кінець ХХ - початок ХХІ століття – це час усвідомлення суспільством кризи цивілізації, негативних її наслідків при підкоренні природи. В умовах глобальної світової еколого-економічної кризи Світовому співтовариству необхідна єдина концепція виживання. Існує лише три варіанти подальшого розвитку людської цивілізації: Перший – технократичний: продовження максимального споживання ресурсів, виснаження грунту, накопичення негативних впливів на середовище, урбанізація, ріст чисельності населення. По своїй суті, це шлях до катастрофи, оскільки для створення штучної біосфери у людства немає достатньої кількості ресурсів та енергії. Другий варіант – докорінна зміна стратегії розвитку суспільства, перехід на екологічно чисті технології, альтернативне сільське господарство, скорочення споживання ресурсів, самообмеження потреб, регулювання народжуваності, повне роззброєння. Третій варіант, який сьогодні вважається найбільш придатним, - проміжний. Це поступова зміна технократичного шляху розвитку суспільства на шлях екологічний .Тобто треба поступово змінювати техніко-технологічної основи виробництва в бік ресурсозберігаючих і екологічно безпечних технологій. Він і лежить в основі розробки концепції БІЛЬШ ЧИСТИХ ВИРОБНИЦТВ. Чим БЧВ відрізняється від традиційного виробництва? У виробничих процесах використовується різні види сировини і матеріалів, при цьому, утворюються відходи, які входять у витратну частину підприємства і забруднюють довкілля. Рівень цих витрат може бути дуже великим, більше того, сьогодні зберігається тенденція їх росту з одночасним збільшенням навантаження на навколишнє середовище. На відміну від традиційних природоохоронних заходів БЧП ставить перед собою мету зниження кількості відходів безпосередньо на джерелі їх утворення і сприяє оптимізації виробництва. Основний технологічний принцип чистого виробництва - скорочення відходів в технологічному процесі і повторне використання відходів в місцях їх виникнення. У ідеалі в чистому виробництві мають бути відсутніми очисні споруди і місця складування відходів. І, нарешті, є ще одна сторона чистого виробництва - його функціонування передбачає випуск екологічно чистої продукції, тобто такій продукції, яка по можливості робиться з поновлюваної сировини і вторинних матеріалів, не містить сторонніх шкідливих домішок, відрізняється низьким рівнем енергоспоживання при її виробництві і експлуатації, не забруднює довкілля. Термін "екологічно чисте (чисте)" не можна розуміти буквально. Йдеться про міру екологічної чистоти вживаних технологій і продукції, що випускається, а не про абсолютну екологічну чистоту, досягнення якої певною мірою досить утопічно. Основні принципи чистого виробництва включають: Локальність - обмеження появи і шкідливої дії забруднюючих речовин місцем їх утворення; Превентивність - запобігання утворенню забруднюючих речовин і їх негативної дії на стадіях, передуючих їх можливої появи; Системність - реалізація економічно обгрунтованих способів запобігання, скорочення, нейтралізації забруднюючих речовин на всіх стадіях виробничого процесу від сировини до готової продукції; Еколого-економічну оцінку рішень, що приймаються, - комплексний підхід до вибору оптимального варіанту запобігання забрудненню, що припускає сукупну оцінку як екологічного, так і економічного ефектів; Фінансову досяжність- наявність необхідних фінансових коштів для реалізації рішень, що приймаються; Прибутковість - вигідність запобігання забрудненню (утворення відходів). Безперервність - послідовність реалізації проектів, програм і планів в їх постійному розвитку. Пріоритетність дій із запобігання забрудненню БЧВ доцільно здійснює домагаючись максимального результату при: 1. усуненні джерела забруднення; 2. скороченні забруднення у джерелі; 3. вторинній переробці; 4. розділенні і концентрації потоків відходів; 5. передачі відходів; 6. отриманні енергії і матеріалів з відходів; 7. спалювання відходів; 8. транспортуванню відходів на звалища. Треба пам’ятати, що відходи дорого коштують, в 5-20 разів більше, ніж уявляють робітники, зазвичай 4-10% від товарообігу. Дія БЧВ знижує відходи на 25%, таким чином знижує вартість відходів до 4,5% від товарообігу. Читайте також:
|
||||||||
|