Екологічні проблеми України

На території нашої держави екологічна криза почала виявлятися ще з середини 50-х років XX ст. Саме цей час умовно можна вважати початком безконтрольного періоду експлуатації природи, а отже, і її забруднення. Щорічно у природний обіг вводилося близько 1,5 млрд тонн первинної сировини. Це майже ЗО тонн на кожного громадянина України. У результаті цього обсяг накопичених відходів від добувної, енергетичної, металургійної та деяких інших галузей промисловості становить уже близько 15 млрд тонн.

Ще на першому році нашої незалежності Верховна Рада проголосила Україну зоною екологічного лиха. І це не безпідставно. Така спадщина нам дісталася від СРСР. На території України зосереджено велику кількість екологічно небезпечних виробництв. Для порівняння: загальна площа України становила лише 2% території колишнього Союзу, але на ній було зосереджено 25% всього промислового потенціалу і відповідно 25% припадало забруднення природного середовища колишнього СРСР.

Особливо негативний вплив на екологічний стан України у 70– 80-х рр. справила інтенсивна розбудова теплових електростанцій (ТЕС). У найбільш промислових регіонах країни (в Донбасі і Придніпров'ї) було побудовано десять потужних ТЕС. З трьох найпотужніших ТЕС, побудованих в СРСР у 70-ті рр., дві було в Україні: Криворізька – 3000 МВт (1973) і Запорізька – 3600 МВт (1977).

Виходячи з розрахунку, що для вироблення в середньому 260 млрд кВт·год за рік електроенергії на ТЕС за умов, що питома теплота згоряння енергоносія (вугілля, мазут, газ) становить 36 МДж/кг, а коефіцієнт конверсії енергії згоряння в електроенергію – 0,33, щороку спалювалось енергоносіїв (переважно вугілля) понад 100 млн т. Викиди отруйних речовин ТЕС (пил, оксиди Сульфуру та Нітрогену) становили понад 500 тис. тонн на рік.

Незважаючи на критичне екологічне становище в Україні, Уряд СРСР у 70-х рр. запланував будівництво кількох найпотужніших атомних електростанцій саме на території України. Перший реактор Чорнобильської АЕС було закладено 1975 р. Проектом передбачалось збудувати в 100 км від столиці України найбільшу у світі (шість блоків) АЕС потужністю в 6 000 000 кВт.

Катастрофа (1986 р.) на четвертому блоці з вибухом реактора РБМК-1000 ще більше погіршила екологічне становище України і створила небезпеку для здоров'я людей не тільки нинішнього, а й майбутніх поколінь.

Довкілля кожного мешканця України «збагатилося» 450 видами радіонуклідів, серед яких найбільш небезпечні (з α-розпадом) плутоній і америцій – штучні радіоактивні елементи, які ніколи не існували раніше в біосфері Землі, але тепер «житимуть» у ній десятки тисяч років. Значні площі території України стали непридатними для життя людей: 2243 населені пункти віднесено до зони гарантованого добровільного переселення.

Але найскладнішою проблемою є те, що залишилось після аварії. За оцінкою фахівців, лише в об'єкті «Укриття», що його влучно названо «саркофагом», збудованому над руїнами четвертого блоку ЧАЕС, міститься близько 200 тонн радіоактивних матеріалів. Це високорадіаційні сполуки урану і трансуранових елементів у стані застиглих «лавових потоків», уламки ТВЕЛів, уламки елементів конструкцій і пил активної зони реактора. У нинішньому стані об'єкт «Укриття» є радіологічно небезпечним.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Світова еколого-економічна криза ХХ- ХХІ ст.	\|	Енергетика, металургія і хімічні виробництва – основні джерела токсичних відходів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.025 сек.