Клітинна адгезія обумовлена сахаридами.

Муцини (протеоглікани) - це МКА, мають ряд глікозаміногліканових ділянок зв'язування. Типовий маркер - CD44, який активно зв'язується з гіалуронової кислотою аморфної речовини, беручи участь у процесах клітинного росту, міграції клітин, запалення, пухлинного росту. CD44 виявлений на фолікулярних клітинах зернистої зони і променистого вінця і, очевидно, відіграє певну роль у дозріванні овоцита (8). Розчинна CD44 виявлений в фолікулярної рідини. Визначення його концентрації використовується в програмах по екстракорпоральному заплідненні, оскільки відображає майбутню фертильність міститься в фолікулі овоцита.

Глікозилтрансферази (ГТ) забезпечують як адгезію, так і міграцію. ГТ – ферменти, каталізують приєднання залишків сахарів до пептидів, в результаті чого утворюються глікопротеїни. Глікозілтрансферази опосередкують переміщення клітин, характерне для гаструляції та морфогенезу. В ході цих процесів клітини мігрують по вуглеводним субстратам, зокрема по глікозаміногліканам (рис.15.35.) Ступінь міграції залежить від кількості експонованих на субстраті вуглеводних груп. Велика кількість сайтів зв’язування може давати міцну адгезію, сповільнюючи тим самим міграцію. Деякі мігруючі клітини (наприклад, клітини нервового гребня), можуть використовувати свої ГТ для зв’язування глікопротеїнових компонентів базальних пластинок.

Отже, клітинна мембрана має декілька механізмів, що дозволяють їй прикріплятись до мембрани інших клітин. Вона може використовувати кальцій-незалежні МКА, кальцій-залежні МКА, адгезій ні молекули обмеженої дії та ГТ. Крім того, клітини можуть специфічно зв’язуватись з особливими компонентами позаклітинного матриксу. Позаклітинний матрикс містить багато спеціалізованих молекул – фібронектин, ламінін, ентактин. Ці гліпкопротеїни забезпечують організацію колагену, протеоглікана і клітін у впорядковану структуру.

Фібронектин – крупний (460 кДА) глікопротеїновий димер, що синтезується фібробластами, хонроцитами, ендотеліальними клітинами, макрофагами, гепатоцитами, амніоцитами. Одна з функцій його – зв’язування клітин з різними субстратами (колаген, протеоглікани). Відіграє важливу роль в міграції клітин. Він вистилає шлях, по якому клітини мігрують. У багатьох видів мезодермальні клітини в процесі гаструляції мігрують по фібронектиновим поверхням і при локальному видалені фібронектину їх рух припиняється.

Ламінін – основний компонент базальних клітин. Може зв’язуватись з коллагеном, глікозамінокліканами, клітинами. (рис. 15.40) Адгезія епітеліальних клітин до ламініна значно вище, ніж мезенхимних клітин до фібронектину. Ламінін відіграє роль в організації позаклітинного матриксу, сприяє адгезії та росту клітин, змінює форму клітин і дозволяє клітинами мігрувати.

Вище кожна з перерахованих адгезійних систем обговорювалася як окрема самостійна одиниця, однак, морфогенетичні процеси здійснюються в результаті спільної дії різних молекул клітинної адгезії. Зокрема, адгезії аксона до м’язових клітин, що культивуються можна інгібувати тільки при внесені цілого комплексу антитіл, спрямованих проти N-МКА, N-кадгерину та інтегрину. Міграція нейронів по клітинам мозочка регулюється специфічними комбінаціями Ng-МКА, N-кадгеринами та інтегринами, дія яких проявляється на різних рівнях мозочка. Первинне прикріплення бластоцисти миші до стінок матки також відбувається за участю декількох адгезій нихсистем

Контактні модифікації та морфогенез.Наявність позаклітинного матриксу може призводити або до роз’єднання клітин, або до їх об’єднання. Існує 3 основних типа спеціалізованих клітинних контактів: щільні контакти, десмосоми, щілинні контакти.

Щільні (зони замикання)забезпечують найбільш тісні клітинні взаємодії. Вони використовуються для розділення позаклітинного простору на окремі компартменти (відсіки). Щільні контакти ділять плазматичну мембрану на функціональні області. Зокрема в епітелії нирки та кишки є місце асиметричного розподілу інтегральних мембранних білків. Травні гідролази і фосфатази локалізовані на апікальній поверхні просвіту, тоді як кальцієві та натрієві насоси локалізуються на базальній мембрані клітини. При руйнуванні щільних контактів апікальні та базальні мембрани будуть змішуватись.

Десмосоми зустрічаються коли клітини з’єднуються для формування тканини яка є непроникною. Ширина проміжку між клітинами складає 200-350 нм та заповнена глікопротеїновим цементом. Клітини, які так з’єднуються відділити один від одного дуже важко.

Щілиннізнайдені між клітинами багатьох типів , які знаходяться на відстані 20-40 нм, які потрібні для комунікації клітин між собою. Клітини обмінюються між собою невеликими молекулами та іонами. У більшості зародків ранні бластомери пов’язані між собою щілинними контактами, завдяки чому невеликі розчинні молекули та іони вільно проходять між ними. Щілинні контакти формуються в певний час, коли виникає необхідність передачі інформації від одного бластомера до іншого важливої для подальшого розвитку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зміни в будові клітинної поверхні.	\|	Кумулята

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.106 сек.