Механізми, що викликають гіпертрофію волокон

Непрямі підтвердження здійснення процесу гіперплазії

Дослідники й досі не дійшли єдиної думки щодо ролі, котру відіграє гіперплазія та гіпертрофія окремих волокон у збільшенні розміру м'язів людини внаслідок силового тренування. Результати більшості досліджень свідчать, що гіпертрофія окремих волокон зумовлює гіпертрофію усього м'яза. Водночас результати двох досліджень з участю культуристів вказують на можливість процесу гіперплазії м'язів у людей.

В одному дослідженні середня площа волокон латеральних широких м'язів стегна та дельтоподібних м'язів у культуристів високого класу була меншою, ніж у важкоатлетів, і майже такою ж, як у студентів фізкультурних закладів та людей, які не займалися силовим тренуванням. Це свідчило про те, що гіпертрофія окремих волокон не є головним чинником збільшення м'язової маси у культуристів. Подібні результати були отримані в іншому дослідженні, де порівнювали показники високотренованих культуристів та фізично активних, але таких, що не тренуються, людей. Площа м'язових волокон у них була майже однаковою, незважаючи на те, що в культуристів обхват кінцівок був значно більшим. Окрім того, вчені встановили, що у культуристів у руховій одиниці більше м'язових волокон, ніж у нетренованих людей. Оскільки у культуристів був значно більший обхват м'язів при нормальній площі поперечного розрізу м'язових волокон, то отримані результати вказують на збільшення кількості м'язових волокон. Інше пояснення — у культуристів при народженні було більше м'язових волокон.

Принаймні, в одному дослідженні спостерігали значні відмінності у площі м'язових волокон у культуристів та студентів фізкультурних закладів обох статей. Середня площа волокон латерального широкого м'яза стегна становила: 8,400 мкм² — у культуристів; 6,200 — у студентів фізкультурних закладів та 4,400 мкм² — у студенток фізкультурних закладів.

Відмінності у результатах цих досліджень можна пояснити сутністю тренувальних навантажень або стимулів. Вважається, що тренування з високою інтенсивністю або опором викликають більший ступінь гіпертрофії волокон, зокрема швидкоскоротних, ніж тренувальні заняття невисокої інтенсивності або з використанням незначного опору.

Гіпертрофія окремого м'язового волокна внаслідок силового тренування є, мабуть, результатом чистого збільшення білкового синтезу у м'язах. Білок у м'язах піддається постійним процесам синтезу та розщеплення. Інтенсивність їх змінюється залежно від потреб. При виконанні фізичних навантажень синтез зменшується, а розщеплення збільшується. Для періоду відновлення після фізичних навантажень характерним є збільшення синтезу білка.

Експерименти, котрі проводилися на тваринах, показали, що зумовлена фізичними навантаженнями м'язова гіпертрофія супроводжується тривалим підсиленням білкового синтезу та ослабленням розщеплення білка. Це продемонструвало дослідження, у котрому використовували електростимулювання задньої кінцівки пацюків, що забезпечувало тренувальний стимул високого рівня опору з невеликим числом повторень. Друга задня кінцівка виконувала роль контрольної, 16-тижнева програма тренувань показала:

• зростання обсягу роботи під час тренувального заняття на 66 %;

• збільшення «сирої» маси тренованого м'яза на 18 %;

• підвищення вмісту білків у м'язі на 17 %;

• збільшення вмісту рибонуклеїнової кислоти у м'язі на 26 %.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Прямі докази переваги гіперплазії	\|	Зміна типу м’язових волокон

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.