Перша – “ді” на грецькій мові означає “двічі”, подвійно. Отже діелектрик – речовина з двома видами зарядів.
Друга версія – “діа” – в грецькій мові означає “через”.
Майкл Фарадей ввів термін діелектрик для визначення речовин, через які проходить електричне поле, на відміну від провідників, що є екранами.
Ообидві версії мають право на існування, але в металах теж існують два види зарядів, що проявляється в поляризації їх.
В обох випадках на поверхнях куль індукуються електричні заряди: тільки і того, що в металах цей заряд більший. Тобто з ції точки зору відмінність між діелектриками і металами суто кількісна.
Але є відміна і якісна: якщо розділити металеву поляризовану кулю, то одержимо дві різнойменно заряджені півкулі.
Якщо теж саме зробити з діелектричною кулею, то одержимо дві поляризованих півкулі.
У металах у зовнішньому полі заряди розділяються просторово, а у діелектриках – має місце зміщення зарядів у межах атома чи молекули.
Деякі молекули діелектриків, наприклад молекула води Н2О, знаходиться в поляризованому стані і без дії зовнішнього поля: