Поняття, джерела та особливості міжнародного космічного права.

Міжнародне космічне право – це галузь міжнародного права, що являє собою сукупність принципів і норм, які встановлюють правовий режим космічного простору та небесних тіл, а також регулюють відносини між суб’єктами міжнародного права у зв’язку зі здійсненням ними космічної діяльності.

Із самого початку космічної діяльності виявилося, що кожний з її видів може стосуватися інтересів однієї або кількох іноземних держав, а більшість видів такої діяльності – інтересів усього міжнародного співтовариства. Це спричинило необхідність, по-перше, відокремити поняття “правомірна космічна діяльність” та “протиправна космічна діяльність”, і, по-друге, визначити порядок здійснення допустимої з точки зору міжнародного спілкування космічної діяльності.

Визнання того, що в процесі космічної діяльності можуть виникати міжнародні правовідносини, містилося вже у Резолюції ГА ООН 1348 (ХІІІ) від 13 грудня 1958 р., у якій виокремлювалися “загальна зацікавленість людства у космічному просторі” та необхідність обговорення в рамках ООН характеру “правових проблем, що можуть виникнути при проведенні програм дослідження космічного простору”.

Виникла необхідність встановити правовий статус космічного простору як нового середовища, у якому стала можливою діяльність людини.

У Резолюції ГА ООН “Питання про використання космічного простору у мирних цілях”, прийнятій 13 грудня 1958 р., йдеться як про правовий статус космічного простору, так і про характер космічної діяльності (прагнення використовувати космічний простір вийнятково у мирних цілях, на благо людства; необхідність міжнародного співробітництва у космічній галузі тощо).

Договір з космосу 1967 р. став одним з основних джерел міжнародного космічного права, оскільки встановив режим космічного простору (ст. І, ІІ), визначив права та обов’язки держав у процесі діяльності не лише власне у космосі, але й в усіх інших середовищах, якщо їхня діяльність у них пов’язана з дослідженням та використанням космосу.

Цей договір та інші міжнародні угоди в сфері космічної діяльності дозволяють визначити наступні особливості міжнародного космічного права: лише космічний простір дає людству можливість вийти за межі земного середовища в інтересах подальшого прогресу цивілізації; у космічному просторі знаходяться небесні тіла, території яких нікому не належать і можуть бути у перспективі використані людиною; космос є практично безмежним; на відміну від сухопутної території, Світового океану та повітряного простору, космічний простір не піддається поділу на зони у процесі його використання; космічний простір становить особливу небезпеку для діяльності в ньому людини; у космосі та на небесних тілах космічна діяльність здійснюється за допомогою принципово нових засобів ракетно-космічної техніки; використання космосу у військових цілях становить ні з чим не зрівняну загрозу для усього людства; у результатах космічної діяльності зацікавлені усі без винятку держави. Міжнародне космічне право має й інші особливості, зумовлені специфікою космічного простору та небесних тіл.

Разом з тим, правовий режим космічного простору та регулювання космічної діяльності не можуть бути відірвані від загальних принципів міжнародного права та міжнародного співробітництва. Саме тому теоретична полеміка юристів про шляхи вирішення проблем, що виникають у зв’язку з діяльністю людини у цій галузі, завершилася офіційним визнанням державами застосовуваності норм міжнародного публічного права, включаючи Статут ООН, до космічного простору та небесних тіл (п. 1а Резолюції ГА ООН 1721 (ХVI) від 20 грудня 1961 р.).

Договір з космосу 1967 р. вже містить обов’язкові для застосування матеріальні норми, згідно з якими космічний простір є відкритим для дослідження і використання усіма державами відповідно до міжнародного права (ст. І), а діяльність з дослідження та використання космічного простору має здійснюватися відповідно до міжнародного права, включаючи Статут ООН (ст. ІІІ).

Днем народження міжнародного космічного права можна вважати дату набуття чинності Договору з космосу – 10 жовтня 1967 р.

В основі міжнародного космічного права, так само, як і міжнародного права в цілому, лежить ідея миру та мирного співіснування держав з різними соціально-економічними та політичними системами. Принципи та норми сучасного загального міжнародного права у цілому та міжнародного космічного права як окремої його галузі мають загальнодемократичний характер.

Сьогодні в сфері використання космічного простору та здійснення косміної діяльності діє низка міжнародних організацій. При цьому варто мати на увазі, що деякі з них, наприклад, Міжнародна організація морського супутникового зв’язку (ІНМАРСАТ), Міжнародна організація зв’язку через штучні супутники Землі (ІНТЕЛСАТ), Європейське космічне агентство (ЄКА) та інші, можуть бути як суб’єктами міжнародних космічних відносин, так і суб’єктами міжнародних правовідносин узагалі.

Міжнародне право допускає можливість здійснення діяльності з використання та дослідження космосу як державами, в рамках міжнародних міжурядових організацій, так і самими міжурядовими міжнародними організаціями (відповідно до статей VI і ХІІІ Договору з космосу, ст. VI Угоди про рятування 1968 р. та ін.).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правове регулювання міжнародних польотів та комерційні свободи повітря. Міжнародні авіаційні організації.	\|	Правовий режим космічного простору та небесних тіл.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.