Правове регулювання міжнародних польотів та комерційні свободи повітря. Міжнародні авіаційні організації.

Вилітаючи за межі території держави реєстрації, цивільне повітряне судно перетинає свої державні кордони та кордони інших держав. Цей факт є кваліфікуючим для визнання польоту як міжнародного.

Регулювання міжнародних польотів відноситься до загальної внутрішньої компетенції держави. З визнання цього факту виходить Чиказька конвенція 1944 р. Відповідно до ст. 11 цієї конвенції закони і правила, що “стосуються допуску на її територію або вибуття з її території повітряних суден, зайнятих у міжнародній аеронавігації, “застосовуються” до повітряних суден усіх Держав, що домовляються, без розрізнення їх національності та дотримуються такими повітряними суднами при прибутті, вибутті, а також під час перебування у межах території держави”.

Національним повітряним законодавством регулюються наступні аспекти міжнародних польотів:

а) допуск іноземних повітряних суден у межі суверенного повітряного простору;

б) здійснення аеронавігації;

в) виліт національних та іноземних повітряних суден за межі державної території.

Закон зазвичай визначає дві підстави правомірного використання польоту іноземним повітряним судном у межах національного повітряного простору: – це міжнародний договір або, за відсутності такого, спеціальний дозвіл.

Держава також визначає порядок слідування іноземного повітряного судна над державною територією: маршрут польоту та місце його приземлення. Часто оговорюються і випадки транзитного польоту.

Під транзитним польотом належить розуміти проліт іноземного повітряного судна у межах державної території як без посадки, так і з посадкою з виключно технічною, некомерційною метою, або з комерційною метою, яка є частиною повітряного маршруту, який починається та закінчується поза межами транзитної держави.

Дозволити або не дозволити транзитний політ над територією своєї держави іноземного повітряного судна – це виключне право держави. Якщо держава є учасницею Угоди про “дві свободи” повітря, то її повітряним суднам можна здійснити транзитний політ над територією іншої держави-учасниці або без посадки, або з посадкою з “некомерційними цілями”.

Уцілому, міжнародний повітряний транзит регулюється національним законодавством або в рамках міжнародних повітряних угод про повітряні сполучення.

Стосовно міжнародного багатостороннього регулювання міжнародних польотів, то універсальні норми в цій галузі містить Чиказька конвенція
1944 р. Зокрема, це статті: 1, 5, 6, 7, 15, 17-21, 22, 23, 24, 37, 38, 44, 77-79,
81-83, 96. Членами ІКАО, створеної відповідно до Чиказької конвенції 1944 р., є 188 держав, що свідчить про широке застосування Чиказької конвенції.

Чимало питань у сфері міжнародних повітряних сполучень регулюється двосторонніми угодами. На Чиказькій конференції 1944 р. було запропоновано затвердити типовий взірець двосторонньої угоди, в основу якої покладено положення про взаємне надання сторонами угоди усіх п’яти видів “комерційних свобод повітря”, вказаних в Угоді про міжнародний повітряний транспорт.

Перейдемо до розгляду “комерційних свобод” повітря. Під комерційними правами належить розуміти права, що надаються призначеному перевізнику для виконання перевезення пасажирів, багажу та вантажу по встановленим міжнародним повітряним маршрутам відповідно до двосторонніх угод про повітряні сполучення. Ключевими елементами цих прав прийнято вважати “комерційні свободи повітря”. Перші дві “свободи повітря” є технічними, оскільки вони не передбачають посадки та вивантажування пасажирів, багажу та вантажів.

Перша “свобода повітря” – право перевізника здійснювати транзитний проліт без посадки через іноземний повітряний простір.

Друга “свобода повітря” – право перевізника здійснювати транзитний політ через іноземний повітряний простір з технічною зупинкою з некомерційними цілями при експлуатації регулярного або відмінного від регулярного міжнародного повітряного сполучення.

Третя “свобода повітря” – право призначеного перевізника доставляти вилітаючих зі своєї держави пасажирів, включаючи вантаж та пошту, до іноземної держави та вивантажувати їх в пункті призначення на її території.

Четверта “свобода повітря” – право призначеного перевізника приймати вибуваючих з іноземної території пасажирів, вантаж і пошту та доставляти їх до своєї держави.

П’ята “свобода повітря” – право призначеного перевізника висаджувати та приймати на борт на території країни – партнера по угоді пасажирів, пошту та вантажі, які слідують з третьої держави або до неї.

Шоста “свобода повітря” – право призначеного перевізника здійснювати перевезення пасажирів, вантаж та пошту з території країни –партнера транзитом через повітряний простір своєї країни до третьої держави.

Сьома “свобода повітря” – право призначеного перевізника здійснювати перевезення пасажирів, пошти та вантажу між третіми країнами, минуючи територію держави реєстрації своєї національності.

Восьма “свобода повітря” – право здійснювати каботажні перевезення між двома державами на території держави, що надає право, маршрутом, який починається або закінчується на території держави реєстрації іноземного перевізника або поза територією держави, яка надала право.

Дев’ята “свобода повітря” – право здійснювати каботажні перевезення маршрутом, який повністю проходить територією держави, що надає таке право (відома також як “автономний каботаж”).

Питаннями цивільної авіації займається чимало міжнародних організацій. Лідером серед них є Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) – спеціалізована установа ООН. Вона існує з 4 квітня 1947 року. Статутні положення стосовно цілей, задач, структури та компетенції ІКАО містяться, в основному, в другій частині Чиказької конвенції 1944 р., хоча зустрічаються й у І та ІІІ частинах Конвенції.

Також існує група регіональних організацій, які займаються:
1) питаннями забезпечення регіональної міжнародної аеронавігації, а також 2) економіко-правовими проблемами регіонального міжнародного повітряного простору.

До першої групи таких організацій належать: Європейська організація по забезпеченню безпеки аеронавігації, Агентство по забезпеченню безпеки в Африці та на Мадагаскарі (АКСЕНА), Центральноамериканська корпорація з обслуговування аеронавігації (КОКСЕНА).

До другої – Європейська конференція цивільної авіації (ЄКАК), Африканська комісія цивільної авіації (АФКАК), Латиноамериканська комісія цивільної авіації (ЛАКАК).

Існує також понад 200 міжнародних неурядових авіаційних організацій, безспірним лідером серед яких є Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА), яка об’єднує авіакомпанії п’яти континентів світу. Сьогодні ІАТА є другою за важливістю після ІКАО міжнародною організацією.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні принципи міжнародного повітряного права.	\|	Поняття, джерела та особливості міжнародного космічного права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.