• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Інфляція, її суть та причини. Антиінфляційна політика.

Інфляція(від лат. inflation – роздування)є однією із важливих макроекономічних проблем, що за своєю природою зв"язана з рухом грошей. Вперше цей термін став уживатись у Північній Америці в період громадянської війни 1861-1865 рр. і обозначав розбухання паперово-грошового обігу.

Інфляція – це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

Причиною інфляції є порушення закону грошового обігу, внаслідок чого кількість наявних неповноцінних грошей в обігу перевищує потребу в них, що зумовлює зростання загального рівня цін. Однак це не означає, що підвищуються обов"язково всі ціни. Деякі ціни можуть залишатися відносно стабільними, а інші навіть знижуватись.

Інфляція вимірюється при допомозі індексу цін:

Ціна ринкової корзини даного року

І_ц даного року = ––––––––––––––––––––––––––––––

Ціна аналогічної ринкової корзини

базового року

Механізми інфляції пов"язані, перш за все, з сукупним попитом і сукупною пропозицією. Проникаючи в економіку, інфляційна грошова маса осідає на боці попиту, а він у свою чергу давить на ціни в сторону їх підвищення.

На практиці розрізняють два типи інфляції:

Інфляція попиту(інфляція з боку покупців). Надлишковий попит приводить до підвищення цін при постійному реальному обсязі продукції. Найбільш влучно інфляцію попиту характеризує така фраза: "Велика кількість грошей полює за малою кількістю товарів".

Інфляція витрат. Цей тип інфляції зумовлений зростанням витрат на одиницю продукції. Ріст витрат виробництва генерують два фактори – зростання номінальної заробітної плати та ріст цін на сировину, паливо, матеріали тощо. Як результат зменшується пропозиція товарів і послуг, а відтак зростають ціни.

Інфляція може бути у відкритій або подавленій формі. Це залежить від характеру державного втручання в економіку і інструментів антиінфляційної політики. Процес інфляції у відкритій формі протікає в умовах вільного руху цін. Він вимірюється темпом приросту рівня цін, зниження курсу національної валюти і т.д. Відкрита інфляція буває трьох видів:

1) Помірна(повзуча) інфляція – для неї властиве поступове (менше 10% в рік) зростання цін. Вартість грошей зберігається.

2) Галопуючаінфляція – ціни зростають до 100% в рік. Більшість контрактів "прив"язується" до іноземної валюти.

3) Гіперінфляція – кількість грошей в обігу і ціни зростають астрономічними темпами (1-2% в день). Розходження цін і заробітної плати стає катастрофічним. Спостерігається масова втеча людей від грошей, їх трансформація у нерухомість.

Причини інфляції:

Ÿ порушення пропорцій суспільного виробництва;

Ÿ надмірна емісія паперових грошей;

Ÿ дефіцит державного бюджету;

Ÿ мілітаризація економіки;

Ÿ зростання державного боргу;

Ÿ недосконалість податкової системи;

Ÿ кризвові явища у фінансово-кредитній системі;

Ÿ монополізація виробництва;

Ÿ зовнішньоекономічні фактори.

Економічні наслідки інфляції:

F руйнуються нормальні господарські зв’язки, посилюються диспропорції в економіці;

F капітали переливаються із виробництва у сфери обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки;

F порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи;

F згортаються товарно-грошові відносини й розширюється прямий продуктообмін на оснвові бартерних угод;

F негативний вплив на міжнародне економічне та валютно-кредитне становище країни.

Соціальні наслідки інфляції:

F знижується життєвий рівень населення, особливо тих, які мають фіксовані доходи;

F знецінюються грошові заощадження населення в банках та інші паперові активи;

F посилюється безробіття, соціальна диференціація населення і соціальна напруга.

Антиінфляційна політика. Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбачає:

Þ зростання виробництва і насичення ринку товарами;

Þ обмеження емісії грошей;

Þ скорочення дефіциту державного бюджету;

Þ стимулювання нагромаджень та інвестицій;

Þ проведення обгрунтованої кредитної та податкової політики;

Þ збільшення безготівкового обігу;

Þ скорочення ставок податків;

Þ регулювання валютного курсу;

Þ проведення грошової реформи конфіскаційного типу.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою показує, що успіх у боротьбі з інфляцією досягають уряди тих країн, які гнучко поєднують коротко і довготривалу антиінфляційну стратегію, що включає: гасіння інфляційних очікувань, перш за все, цінових; здійснення грошової політики – що передбачає встановлення жорстких лімітів на щорічні прирости грошової маси; скорочення бюджетного дефіциту з перспективою його повної ліквідації; зведення до мінімуму впливу на національну економіку зовнішніх інфляційних імпульсів.

Читайте також:

1. Активна і пасивна державна політика.
2. Антиінфляційна державна політика
3. Антиінфляційна політика держави
4. Антиінфляційна політика. Взаємозв’язок інфляції та безробіття.
5. Асортиментна політика.
6. Безробіття, його суть та причини. Закон Оукена.
7. Валютні системи та валютна політика.
8. Валютні системи та валютна політика. особливості формування валютної системи України
9. Відхилення від типових чисельних співвідношень і їх причини.
10. Гетьман Іван Мазепа: його внутрішня і зовнішня політика.
11. Демографічні процеси і демографічна політика.
12. Державна кадрова політика.

Переглядів: 1454