Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Протоколи Інтернету

Ключові принципи Інтернету

Інтернет складається з багатьох тисяч корпоративних, наукових, урядових та домашніх мереж. Об’єднання різнорідних по архітектурі мереж стало можливо завдяки протоколу IP (англ. Internet Protocol) і принципу маршрутизації пакетів даних. Протокол ІР був спеціально створений агностичним по відношенню до фізичних каналів зв’язку. Тобто будь-яка мережа передачі цифрових даних може передавати інтернет-трафік. На стиках мереж спеціальні маршрутизатори займаються сортуванням та перенаправленням пакетів даних, базуючись на ІР-адресах одержувачів цих пакетів. Протокол ІР утворює єдиний адресний простір у масштабах всього світу, але в кожній окремо взятій мережі може існувати свій власний адресний підпростір. Така організація ІР-адрес дозволяє маршрутизаторам однозначно визначати подальший напрямок для кожного, навіть найменшого, пакету даних. В результаті між різними мережами Інтернету не виникає конфліктів і дані точно і без перешкод передаються від мережі до мережі по всій планеті.

Сам протокол ІР був народжений в дискусіях всередині організації IETF (англ. Internet Engineering Task Force, Task force − група спеціалістів, покликана вирішити певну задачу), назву котрої можна перекласти як «Група для вирішення задач проектування Інтернету». IETF і її робочі групи досі займаються розвитком протоколів Всесвітньої мережі. Вона відкрита для публічної участі та обговорень. Комітети цієї організації публікують т.зв. документи RFC (англ. Request for Comments − запит коментарів). В цих документах даються технічні специфікації і точні пояснення багатьох питань. Деякі документи RFC організація IAB (англ. Internet Architecture Board − Рада по архітектурі Інтернету) оголошує Стандартами Інтернету. З 1992 року IETF, IAB та ряд інших організацій утворюють Товариство Інтернету (англ. Internet Society, ISOC) − організаційну основу для різноманітних дослідницьких та консультативних груп, що займаються розвитком Інтернету.

 

В даному випадку протокол − це спосіб взаємодії, обміну даними між комп’ютерами при роботі у мережі. Щоб різні комп’ютери могли разом працювати, вони повинні «розмовляти однією мовою», тобто використовувати однакові протоколи. Сукупність цих протоколів називають стеком протоколів TCP/IP (TCP/IP − це абревіатура терміну Transmission Control Protocol / Internet Protocol (Протокол керування передачею / Протокол Internet). Фактично TCP/IP не один протокол, а декілька. Саме тому ви часто чуєте, як його називають набором, або комплектом протоколів, серед яких TCP і IP − два основних. Фактично TCP/IP представляє цей базовий набір протоколів Інтернету, відповідальний за розбивку вихідного повідомлення на пакети (TCP), доставку пакетів на вузол адресата(IP) і збирання (відновлення) вихідного повідомлення з пакетів (TCP)).

Нижче у алфавітному порядку перелічено найпоширеніші мережеві протоколи відповідно до моделі OSI (модель взаємодії відкритих систем − абстрактна модель для мережних комунікацій і розробки мережних протоколів. Представляє рівневий підхід до мережі. Кожен рівень обслуговує свою частину процесу взаємодії. Завдяки такій структурі спільна робота мережного обладнання й програмного забезпечення стає набагато простіше й зрозуміліше):

На прикладному рівні:

DNS − доменна система імен (англ. Domain Name System, DNS) − розподілена система перетворення імені хоста (комп’ютера або іншого мережевого пристрою) в IP-адресу.

FTP − протокол передачі файлів (англ. File Transfer Protocol, FTP) − дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп’ютером мережі що підтримує протокол FTP. Установивши зв’язок із віддаленим комп’ютером, користувач може скопіювати файл із віддаленого комп’ютера на свій або скопіювати файл із свого комп’ютера на віддалений.

HTTP − протокол передачі даних, що використовується в комп’ютерних мережах. Назва скорочена від Hyper Text Transfer Protocol, протокол передачі гіпер-текстових документів.

На сеансовому рівні:

SSL − специфікація протоколу для передачі по Інтернету зашифрованих, аутентифікованих повідомлень, розроблений компанією Netscape Communications. Широко застосовується для перевірки повноважень і шифрування даних на транспортному рівні при роботі веб-оглядача з веб-сервером. Забезпечує безпеку каналу зв’язку між веб-сервером та веб-браузером.

TLS − криптографічний протокол, який забезпечує передачу даних між вузлами в мережі Інтернет.

На транспортному рівні

TCP − один з основних мережевих протоколів Інтернету, призначений для управління передачею даних в мережах і підмережах TCP/IP.

UDP − один із протоколів в стеку TCP/IP. Від протоколу TCP він відрізняється тим, що працює без встановлення з’єднання. UDP − це один з найпростіших протоколів транспортного рівня моделі OSI, котрий виконує обмін дейтаграмами без підтвердження та гарантії доставки. При використанні протоколу UDP обробка помилок і повторна передача даних має виконуватися протоколом більш високого рівня. Але, не зважаючи на всі недоліки, протокол UDP є ефективним для серверів, що надсилають невеличкі відповіді великій кількості клієнтів.

На мережевому рівні

BGP − основний протокол динамічної маршрутизації в Інтернет. Він відрізняється від інших протоколів динамічною маршрутизацією, його призначення для обміну інформації про маршрути не між окремим маршрутизаторами, а між цілими автономними системами, і тому, крім інформації про маршрути в мережі, перенести також інформацію про маршрути на автономні системи.

ICMP − мережевий протокол, що входить в стек протоколів TCP/IP. В основному ICMP використовується для передачі повідомлень про помилки й інші виняткові ситуації, що виникли при передачі даних.

IP − найбільш широко розповсюджена реалізація ієрархічної схеми мережної адресації. Використовуваний в мережі Інтернет, протокол відповідає за адресацію пакетів, але не відповідає за встановлення з’єднань, не є надійним і дозволяє реалізувати тільки негарантовану доставку даних.

OSPF − протокол динамічної маршрутизації, заснований на технології відстеження стану каналу (link-state technology), що використовує для знаходження найкоротшого шляху Алгоритм Дейкстри (Dijkstra’s algorithm).

RIP − один із найбільш розповсюджених протоколів маршрутизації в невеликих комп’ютерних мережах, який дозволяє маршрутизаторам динамічно оновлювати маршрутну інформацію, отримуючи її від сусідніх маршрутизаторів.

На канальному рівні

Ethernet − базова технологія локальних обчислювальних (комп’ютерних) мереж з комутацією пакетів, що використовує протокол CSMA/CD (множинний доступ з контролем несучої та виявленням колізій). Цей протокол дозволяє в кожний момент часу лише один сеанс передачі в логічному сегменті мережі. При появі двох і більше сеансів передачі одночасно, виникає колізія, яка фіксується станцією, що ініціює передачу. Станція аварійно зупиняє процес і очікує закінчення поточного сеансу передачі, а потім знову намагається повторити передачу. Ethernet-мережі функціонують на швидкостях 10Мбіт/с, Fast Ethernet − на швидкостях 100Мбіт/с, Gigabit Ethernet − на швидкостях 1000Мбіт/с, 10 Gigabit Ethernet − на швидкостях 10Гбіт/с. В кінці листопада 2006 року було прийняте рішення про початок розробок наступної версії стандарту з досягненням швидкості 100Гбіт/с (100 Gigabit Ethernet).

Frame relay − протокол канального рівня мережевої моделі OSI. Служба комутації пакетів Frame Relay в наш час широко поширена в усьому світі. Максимальна швидкість, яку допускає протоколом FR − 34.368 мегабіт/сек (канали E3).

SLIP або PPP (Point to Point Protocol − протокол точка − точка). Дуже рідко зустрічається термін X-Remote. Це таке з’єднання TCP/IP, як і в постійному з’єднанні, але воно розраховано на використання телефонної лінії, а не інформаційної мережі.

Окрім того існує цілий ряд ще нестандартизованих, але вже доволі популярних протоколів. Як правило, це протоколи децентралізованого обміну файлами та текстовими повідомленнями; на деяких з них побудовані цілі файлообмінні мережі. Це такі протоколи, як: OSCAR; CDDB; eDonkey; BitTorrent; Gnutella; Skype.

 


Читайте також:

  1. Види атак на механізми та протоколи автентифікації
  2. Використання в проектній діяльності засобів Інтернету.
  3. Деякі протоколи і послуги Рівня застосувань.
  4. Додаткові протоколи до Женевських конвенцій 1977 р.
  5. Збереження ресурсів і адрес Інтернету.
  6. Криптографічні протоколи автентифікації
  7. Лекція 6. Протоколи транспортного рівня: TCP, UDP, стек протоколів TCP/IP. Управління TCP з’єднанням.
  8. Мережезалежні та мереженезалежні протоколи
  9. Мережні протоколи
  10. Повнодуплексні протоколи локальних мереж
  11. Поняття про протоколи, інтерфейси, стеки протоколів
  12. Поширені протоколи Фізичного рівня.




Переглядів: 6073

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Історія мережі Інтернет | Субкультура мережі Інтернет

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.