МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
УмовивідСудження Поняття Агностицизм Д. Юма та І. Канта Лекція 10 Тема:Пізнання План 1. Поняття пізнання і проблеми пізнаваності світу. 2. Структура пізнання. Єдність чуттєвого і раціонального у пізнані 3. Проблема істини. Роль практики у пізнанні.
1. Пізнання - процес духовного освоєння людиною світу з метою отримання істинного достовірного знання. Процес пізнання є активним цілеспрямованим відображення дійсності у свідомості людини. Розділ філософії який вивчає пізнання, називається гносеологією. В зарубіжній філософії вживалась назва епістемологія. У нас під епістемологією, у першу чергу, розуміють вчення про наукове пізнання. Центральною проблемою в теорії пізнання є питання про те, наскільки достовірними виявляються отримувані людиною знання. В історії філософії склалися два основні підходи щодо можливості людини отримувати достовірне знання: · Гносеологічний реалізм (оптимізм) стверджує, що людина, здатна повно і достовірно пізнавати світ. · Агностицизм стверджує, що людина не може повно, адекватно, достовірно пізнавати світ. Різновиди агностицизму: 1. Скептицизм – давньогрецький мислитель Піррон вважав, що достовірними є лише чуттєві сприймання. Омана виникає при спробі перейти від чуттєвого образу до з’ясування внутрішньої сутності предмета. - Д.Юм вважав, що у досвіді і навіть науковому експерименті отримуваний результат відрізняється від причини. - І. Кант, розробив концепцію «речі в собі» і вважав речі принципово непізнаваними. 3. Конвенціоналізм–вважає, що наукові закони є лише домовленностями між вченими. 2. Структура пізнавального відношення включає такі елементи: - Суб’єкт пізнання – людина або людство в його історичному розвитку. - Об’єкт пізнання - реальність або її окремі фрагменти, на які спрямована пізнавальна активність людини. У якості об’єктів можуть бути також ідеальні об’єкти. Результатом пізнання є пізнавальний образ об’єкта, який завжди є об’єктивним за своїм змістом, тому що в ньому об’єкт відображається з різним ступенем адекватності. Пізнавальний образ є суб’єктивним за своєю формою, тому що належить людині як суб’єкту пізнання.
Структурно процес пізнання включає:чуттєве та раціональне пізнання Форми чуттєвого пізнання: 1. Відчуття 2. Сприймання . 3.Уявлення Форми раціонального пізнання:
Процес пізнання починається з чуттєвого контакту людини з об’єктом пізнання і виявляється більш ефективним на початкових етапах людського життя та суспільної практики. Чуттєве пізнання передує раціональному, однак це не треба розуміти, як цілковиту його відокремленість, тому що в дійсності людина пізнаючи світ, водночас і відчуває, і мислить. Раціональне пізнання є більш високим рівнем відображення дійсності, тому що дозволяє за допомогою людського інтелекту пізнати внутрішню сутність предметів і явищ дійсності, що прихована від органів чуття, збагнути закономірності та причини розвитку. Висновок: процес пізнання включає взаємодію, взаємопроникнення чуттєвого та раціонального компонентів, емпіричного досвіду і понятійного мислення.
3. Класичні визначення істини дав Арістотель, який визначив істину як відповідність наших знань про дійсність самій дійсності. В сучасній філософії існують різні концепції істини. Наприклад філософія прагматизму істинним вважає знання, яке приносить практичну користь. Матеріалістична концепція істини включає такі поняття: - Об’єктивність істини – такий зміст людських знань про світ, який не залежить від людини як суб’єкта пізнання. - Абсолютна істина – такий зміст людських знань, який повно відображує об’єкт пізнання і у подальшому не буде спростований, змінений, доповнений. - Відносна істина – таке знання, яке в принципі є правильним, але воно не повно відображує об’єкт пізнання і з розвитком людської практики, науки, з прогресом пізнавальних можливостей людини буде збагачуватися новими елементами, доповнюватися, змінюватися і навіть у подальшому замінюватися. - Конкретність істини – принцип отримання знання, коли обов’язково враховуються конкретні характеристики об’єкта пізнання: місця, часу, простору, умов і т.д. Щоб перевірити достовірність отримуваного знання; необхідно спиратися на практику як об’єктивний критерій істини. Але сама практика є недостатнім критерієм, тому що залежить від ступеня історичного розвитку суспільства, і тому є обмеженою, тому практику доповнюють логікою.Може бути не лише безпосередня, але й опосередкована практична перевірка істини. Читайте також:
|
||||||||
|