• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Умовивід

Судження

Поняття

Агностицизм Д. Юма та І. Канта

Лекція 10

Тема:Пізнання

План

1. Поняття пізнання і проблеми пізнаваності світу.

2. Структура пізнання. Єдність чуттєвого і раціонального у пізнані

3. Проблема істини. Роль практики у пізнанні.

1. Пізнання - процес духовного освоєння людиною світу з метою отримання істинного достовірного знання.

Процес пізнання є активним цілеспрямованим відображення дійсності у свідомості людини.

Розділ філософії який вивчає пізнання, називається гносеологією. В зарубіжній філософії вживалась назва епістемологія.

У нас під епістемологією, у першу чергу, розуміють вчення про наукове пізнання. Центральною проблемою в теорії пізнання є питання про те, наскільки достовірними виявляються отримувані людиною знання.

В історії філософії склалися два основні підходи щодо можливості людини отримувати достовірне знання:

· Гносеологічний реалізм (оптимізм) стверджує, що людина, здатна повно і достовірно пізнавати світ.

· Агностицизм стверджує, що людина не може повно, адекватно, достовірно пізнавати світ.

Різновиди агностицизму:

1. Скептицизм – давньогрецький мислитель Піррон вважав, що достовірними є лише чуттєві сприймання. Омана виникає при спробі перейти від чуттєвого образу до з’ясування внутрішньої сутності предмета.

- Д.Юм вважав, що у досвіді і навіть науковому експерименті отримуваний результат відрізняється від причини.

- І. Кант, розробив концепцію «речі в собі» і вважав речі принципово непізнаваними.

3. Конвенціоналізм–вважає, що наукові закони є лише домовленностями між вченими.

2. Структура пізнавального відношення включає такі елементи:

- Суб’єкт пізнання – людина або людство в його історичному розвитку.

- Об’єкт пізнання - реальність або її окремі фрагменти, на які спрямована пізнавальна активність людини. У якості об’єктів можуть бути також ідеальні об’єкти.

Результатом пізнання є пізнавальний образ об’єкта, який завжди є об’єктивним за своїм змістом, тому що в ньому об’єкт відображається з різним ступенем адекватності. Пізнавальний образ є суб’єктивним за своєю формою, тому що належить людині як суб’єкту пізнання.

Структурно процес пізнання включає:чуттєве та раціональне пізнання

Форми чуттєвого пізнання:

1. Відчуття

2. Сприймання .

3.Уявлення

Форми раціонального пізнання:

Процес пізнання починається з чуттєвого контакту людини з об’єктом пізнання і виявляється більш ефективним на початкових етапах людського життя та суспільної практики.

Чуттєве пізнання передує раціональному, однак це не треба розуміти, як цілковиту його відокремленість, тому що в дійсності людина пізнаючи світ, водночас і відчуває, і мислить.

Раціональне пізнання є більш високим рівнем відображення дійсності, тому що дозволяє за допомогою людського інтелекту пізнати внутрішню сутність предметів і явищ дійсності, що прихована від органів чуття, збагнути закономірності та причини розвитку.

Висновок: процес пізнання включає взаємодію, взаємопроникнення чуттєвого та раціонального компонентів, емпіричного досвіду і понятійного мислення.

3. Класичні визначення істини дав Арістотель, який визначив істину як відповідність наших знань про дійсність самій дійсності. В сучасній філософії існують різні концепції істини. Наприклад філософія прагматизму істинним вважає знання, яке приносить практичну користь.

Матеріалістична концепція істини включає такі поняття:

- Об’єктивність істини – такий зміст людських знань про світ, який не залежить від людини як суб’єкта пізнання.

- Абсолютна істина – такий зміст людських знань, який повно відображує об’єкт пізнання і у подальшому не буде спростований, змінений, доповнений.

- Відносна істина – таке знання, яке в принципі є правильним, але воно не повно відображує об’єкт пізнання і з розвитком людської практики, науки, з прогресом пізнавальних можливостей людини буде збагачуватися новими елементами, доповнюватися, змінюватися і навіть у подальшому замінюватися.

- Конкретність істини – принцип отримання знання, коли обов’язково враховуються конкретні характеристики об’єкта пізнання: місця, часу, простору, умов і т.д.

Щоб перевірити достовірність отримуваного знання; необхідно спиратися на практику як об’єктивний критерій істини. Але сама практика є недостатнім критерієм, тому що залежить від ступеня історичного розвитку суспільства, і тому є обмеженою, тому практику доповнюють логікою.Може бути не лише безпосередня, але й опосередкована практична перевірка істини.

Читайте також:

1. Аналогія як умовивід
2. Дедуктивний умовивід та його правила
3. Лекція №7. УМОВИВІД ЯК СКЛАДНА ФОРМА МИСЛЕННЯ
4. Форми абстрактного мислення (логічного пізнання): поняття, судження, умовивід.
5. Форми мислення: поняття, судження, умовивід.

Переглядів: 1116