МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Форми абстрактного мислення (логічного пізнання): поняття, судження, умовивід.Пізнання як процес Складний і суперечливий процес пізнання можна подати так: пізнання починається з такого рівня, як чуттєвість, потім переходить на рівень абстрактності, потім знання виявляється на предмет істини чи хиби і, нарешті, завершальним етапом циклу пізнання є вчення про необхідність і межі можливої реалізації істини в реальній дійсності, на практиці. Іншими словами, шлях пізнання починається з чуттєво-предметного до абстрактно-опрацьованого думкою, мисленням і до визначення цього знання на предмет істинності чи хибності, а закінчується застосуванням знання в діяльності людини. Чуттєве пізнання має такі форми: відчуття, сприйняття., уявлення. Відчуття – це відтворення окремих властивостей речей об’єктивного світу, які безпосередньо впливають на органи чуття. Сприйняття –цілісний образ речі як синтез відчуттів, пов’язаних одне з одним відповідно до того, як пов’язані між собою властивості тієї чи іншої речі Уявлення виникають у людській голові на основі минулих впливів речей на людину, які збереглися в її пам’яті, або ж на основі розповіді про речі інших людей, опису речей чи явищ. На відміну від попередніх форм, уявлення відображують речі і явища без індивідуальних особливостей у вигляді загальних типових рис. Тому це своєрідний місток між чуттєвим пізнанням і абстрактним мисленням. Різновидами уявлення є уява і фантазія. Поняття – думка, яка відображає речі та явища в їх загальних і суттєвих ознаках. Існує в граматичній формі. Є початковою формою мислення і водночас його результатом. Судження – думка, що має вираження у формі розповідного речення, в якому щось стверджується про річ, явище і яка є об’єктивною, істинною або хибною. Тобто судження – це взаємозв’язок понять. Умовивід є процесом мислення, в результаті якого з двох або кількох суджень виводиться нове судження. Характерними особливостями абстрактного мислення є відтворення внутрішніх, суттєвих сторін, закономірних зв’язків дійсності, тобто пізнання сутності; узагальненість та опосередкованість відображення речей, їх властивостей та зв’язків. В процесі пізнання ми маємо чітко керуватися певними вимогами, принципами, без яких нам не отримати істинних знань. Такими принципами пізнання є: - об’єктивність: речі потрібно пізнавати такими, якими вони є; - пізнаванність: людина здатна адекватно з достатньою повнотою пізнавати природне і суспільне буття; - відображення: за своєю суттю пізнання є процесом відображення речей, явищ світу в голові людини; - визначальної ролі практики, яка є основою, кінцевою метою пізнання і критерієм його істинності4 - творчої активності суб’єкта в пізнанні. Дотримуючись зазначених принципів, йдучи сходинками чуттєвого та раціонального пізнання, ми отримуємо в підсумку знання емпіричні (досвідні) та теоретичні. На емпіричному рівні ставиться завдання отримати необхідні практичні дані про окремі властивості й відношення речей, явищ світу, відповідно впорядкувати, систематизувати та описати їх. Для теоретичного рівня характерні поглиблений аналіз емпіричних даних, проникнення в сутність явищ, що вивчаються, пізнання причинно-наслідкових зв’язків, внутрішніх тенденцій розвитку, відкриття законів. Ф.Бекон порівнював емпірика з працелюбною мурашкою, котра невтомно збирає та складає до купи факти, беручи їх усі підряд, але в змозі встановити закономірні зв’язки речей, явищ, процесів, та з працелюбною бджолою, яка збирає пилок з різних квітів, перероблює його і створює солодкий мед. Саме останню він образно вважав тим, чому має наслідувати справжній філософ, вчений і загаллом – кожна мисляча людина.
Читайте також:
|
||||||||
|