МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Суб’єкт-об’єктне відношення у пізнанніПередусім гносеологія вирішує принципове питання – чи можливе достовірне пізнання світу? Упродовж тисячолітнього розвитку філософії в ній щодо цього сформувались такі позиції: ● оптимістична, тобто визнання принципової пізнаваності світу (хоча у ньому завжди буди пізнане і непізнане з переважанням останнього); ● скептична – коли принципова пізнаваність світу не заперечується, але висловлюється сумнів у вірогідності знання. У розумних межах скептицизм корисний і навіть необхідний, бо сумнів є шляхом до істини: немає пізнання без проблем (адже сама проблема є знання про незнання), а проблем немає без сумнівів. Як образно говорив індійський поет-мислитель Р.Тагор, розум людини подібний до лампи: чим яскравіше світло, тим густіша тінь сумнівів. Адже лише віра не терпить сумнівів. Якщо людина не сумнівається, значить, вона – прихильниця догматизму, зупинилася у своєму інтелектуальному розвитку. ● агностична – повністю або частково заперечує можливість пізнання світу.
Процес пізнання є нічим іншим як взаємодією суб’єкта пізнання з об’єктом пізнання. Іншими словами, пізнавальна діяльність людини як творення знання про об’єктивну реальність є процесом, який утворюється в системі відносин «людина-світ» і має свої характерні особливості. Ці особливості розкриваються через відповіді на низку питань, які в історії світоглядної культури отримали назву «проблеми пізнання». Серед цих проблем особливими є питання про те, хто що пізнає, а також те, які взаємовідносини між тим хто пізнає, і тим, що пізнається, тобто проблема суб’єкт і об’єкта пізнання. Саме визначення, що ми вибудовуємо своє бачення світу в системі «людина-світ», приводить до думки, що під суб’єктом пізнання слід розуміти людину або ту чи іншу спільноту (соціальну групу, клас, суспільство або людство в цілому), коли вони не просто відображають дійсність, а утворюють знання. Знати – означає знайти у світі суб’єктів свій особливий, неповторний образ дійсності. При цьому слід враховувати, що пошук цього особливого образу залежить від того, хто цей пошук веде, або ким і чим є суб’єкт пізнання. Адже людина, відображаючи дійсність, будучи її творцем у царині знання, має різний рівень розвитку і історично, і у віковому, освітньому, професійному, інтелектуальному, психологічному відношеннях. Історія свідчить, що до тих пір, доки досвід людства не був достатньо багатим, не мав тієї багато вимірності у баченні світу, який він має сьогодні, знання про світ було обмежене сферою, яка нині називається буденною, емпіричною (досвідною). У стародавньому суспільстві пізнання, по суті, завершувалось знаннями, які ми називаємо міфотворчістю, тобто знання мало переважно не пояснюючий, не прогнозуючий, а констатуючий характер. І основною причиною був суб’єкт пізнання, зокрема брак досвіду людини і людства, яке перебувало на зорі свого земного існування. У міру розвитку людини, людства конкретний споглядальний буденний характер діяльності суб’єкта поступово переростає в процес домінування у пізнанні пояснення (це ми бачимо у релігійному світогляді), а потім підноситься до рівня системи знань, у яких відбувалось і міфологічне констатування фактів, і релігійне пояснення, і нова сфера функціонування знання – визнання сили людського пізнання, вибір оптимальних шляхів пізнання і перетворення дійсності. Це вже є досягнення суб’єктом рівня наукового освоєння дійсності. А визнання мудрості підносить суб’єкт до рівня філософського освоєння об’єкта дійсності. Таким чином, суб’єкт – поняття, яке вживалося ще в античній філософії, але лише в ХVІІ ст. почало використовуватися в сучасному розумінні як визначення психолого-теоретико-пізнавального «Я», що протиставляється чомусь іншому – «не-Я», предметові, об’єктові, тобто людині, якій протистоїть, протиставляється об’єкт і яка спрямовує на цей об’єкт своє пізнання, або дію, - в цьому розумінні людина і виступає як «суб’єкт пізнання», «суб’єкт дії» тощо. Проте активність пізнавального процесу вимірюється не тільки тим, хто є суб’єктом пізнання, а й існуванням об’єкта пізнання. При цьому, під об’єктом ми розуміємо те, на що спрямована пізнавальна діяльність суб’єкта. Пізнавальні можливості людини є безмежними, але реально об’єктом пізнання стає лише те, з чим безпосередньо, завдяки органам чуття та мисленню, має справа людина, або ж коли посередником стають різні технічні засоби, технології. Суб’єкт і об’єкт пізнання перебувають у органічному взаємозв’язку, взаємовідношенні – сутність їх взаємодії можна відобразити також формулою: без суб’єкта немає об’єкта, і навпаки. Пізнання не може відбутися, якщо немає що пізнавати, і кому пізнавати.
Читайте також:
|
||||||||
|