Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Організація і проведення Олімпійських ігор

Ігри Олімпіад проводяться протягом першого року Олімпіади, а зимові Олімпійські ігри — протягом третього календарного року Олімпіади (як уже пояснювалося, Олімпіада — це чотирирічний період між Іграми).

Відповідальність за проведення Олімпійських ігор МОК покладає на місто, що вибирається як місто-організатор Ігор. Дати проведення Олімпійських ігор визначаються виконкомом МОК.

Раніше — у період з 1924 по 1992 р. включно — Ігри Олімпіад і зимових Олімпійських ігор проводилися в тому самому році. У 1991 р. МОК приймає рішення про розведення за часом Ігор Олімпіад і зимових Олімпійських ігор.

Непроведення Олімпійських ігор протягом року, на який вони намічені, спричиняє ануляцію прав міста-організатора без нанесення збитку іншим правилам МОК.

Тривалість змагань Олімпійських ігор не повинна перевищувати шістнадцяти днів.

Вибір міста-організатора Олімпійських ігор є винятковою прерогативою МОК. Ці вибори повинні відбутися (за винятком надзвичайних обставин) за сім років до початку Олімпійських ігор.

Уряд країни, у якій знаходиться місто, що претендує на право організації і проведення Олімпійських ігор, повинне представити в МОК гарантійне зобов'язання, відповідно до якого зобов'язується почати все необхідне і підтверджує, що країна і її керівництво будуть дотримувати і поважати Олімпійську хартію Виставити свою кандидатуру на проведення Олімпійських ігор може тільки місто, а не країна.

Місто може вважатися заявником на проведення Олімпійських ігор у тому випадку, якщо заявка міста затверджена національним олімпійським комітетом відповідної країни.

Заявка на проведення Олімпійських ігор повинна подаватися в МОК офіційною владою міста- кандидата зі схвалення НОК. При цьому офіційні влади і НОК повинні гарантувати, що Олімпійські ігри будуть проводитися за правилами і відповідно до умов, висунутими Міжнародним олімпійським комітетом. У випадку, якщо в одній країні є кілька потенційних міст-кандидатів на організацію тих самих Олімпійських ігор, за рішенням національного олімпійського комітету відповідної країни заявку може подати тільки одне місто.

З дня подачі в МОК заявки на проведення Олімпійських ігор НОК країни, місто якої подав заявку на організацію Ігор, повинний контролювати процедуру. Разом з містом національний олімпійський комітет повинний нести відповідальність за дії і поводження міста в зв'язку з поданою заявкою.

Усі міста, що подали заявку на проведення Олімпійських ігор, повинні пройти процедуру твердження, здійснювану виконкомом МОК, що встановлює деталі цієї процедури і визначає, які міста будуть прийняті як міста-кандидатів. Містами-кандидатами на проведення Олімпійських ігор вважаються міста, що за рішенням виконкому МОК пропонують свої кандидатури на сесії Міжнародного олімпійського комітету.

Президент МОК призначає оцінювальну комісію — для оцінки міст-кандидатів на проведення Олімпійських ігор (окрема оцінювальна комісія по кожних Іграх).

Оцінювальна комісія вивчає кандидатури міст-кандидатів, інспектує місця проведення змагань і представляє письмовий звіт усім членам МОК не пізніше, ніж за місяць до відкриття сесії МОК, на якій буде обраний місто-організатор Олімпійських ігор.

Відповідно до вимог виконкому МОК, усі міста-кандидати повинні представити свої фінансові гарантії. Виконком МОК приймає рішення про те, чи дає ці гарантії саме місто, чи інші компетентні місцеві регіональні чи державні органи влади, чи треті сторони.

Після завершення виборів МОК укладає письмову угоду (контракт) з містом-організатором Олімпійських ігор і національним олімпійським комітетом країни, у якій знаходиться це місто.

Змагання Олімпійських ігор по усіх видах спорту повинні проводитися в місті-організаторі Ігор, якщо тільки виконком МОК не дозволить організацію окремих змагань в інших містах, на інших спортивних об'єктах чи аренах, що знаходяться в тій же країні. Церемонії відкриття і закриття Ігор повинні проводитися безпосередньо в самому місті-організаторі. Місця проведення змагань чи інших окремих заходів повинні затверджуватися виконкомом МОК.

На початку XX ст. претендентів на проведение Ігор було небагато. Крім того, Ігри II і III Олімпіад (1900 і 1904 р.) були присвячені до всесвітніх виставок, що проходили в містах - організаторах.

Однак у міру росту популярності олімпійського спорту кількість міста-кандидатів зростало. Приміром, на проведення Ігор XI Олімпіади (1936 р.) претендувало відразу 11 міст; 10 міст боролись за право проведення Ігор XII Олімпіади 1940 р. (які не відбулися з- за Другої світової війни).

Ще велика активність була зареєстрована, коли зважувалося питання про проведення Ігор XVI і XVII Олімпіад (1956 і 1960 р.): в обох випадках на право організації Ігор Олімпіади претендувало по 16 міст.

Однак збільшення кількості видів спорту й учасників Олімпійських ігор, необхідність будівництва складних спортивних споруджень, олімпійських сіл і рішення багатьох інших питань, зв'язаних із проведенням Олімпійських ігор на усе більш високому організаційному і матеріально-технічному рівні, привели до істотного зниження активності серед міст.

На організацію і проведення Олімпійських ігор були потрібні значні витрати. Проведення Олімпійських ігор ставало економічно невигідним для міст-організаторів. Яскравим прикладом тому послужили Гри XX і XXI Олімпіад (1972 і 1976 р.), після яких в містах - організаторах (Мюнхена і Монреаля) залишилися борги на суму 800 млн доларів США і 1 млрд доларів США відповідно.

У 70-х роках XX в. МОК випробував серйозні утруднення в зв'язку з вибором міст, готових взяти на себе роботи з організації, проведенню і фінансуванню олімпійських змагань. Навіть при виборі столиці Ігор ХХШ Олімпіади (1984 р.) МОК зштовхнувся з гострою проблемою, коли Тегеран зняв свою кандидатуру і претендентом залишився один Лос-Анджелес, влада якого не гарантувала гідної організації і проведення Ігор. Однак надалі інтенсивна комерціалізація і політизація олімпійського спорту й одержувані від проведення Олімпійських ігор вигоди для міст-організаторів і країн різко підвищили конкуренцію серед міст.

На проведення Ігор Олімпіади 1996 р. претендували шість міст (Атланта, Афіни, Торонто, Мельбурн, Манчестер і Белград). При голосуванні запекла боротьба відбувалася між Атлантою, Афінами і Торонто. У результаті право на проведення Ігор одержала Атланта, чому в чималому ступені сприяла перспектива великих доходів від Ігор Олімпіади-1996, якщо вони будуть проведені в США, хоча історична справедливість вимагала, щоб 100-літній ювілей Ігор Олімпіад був відзначений в Афінах — столиці Ігор першої Олімпіади сучасності (1896 р.). Це було б тим більше справедливо, що до моменту голосування в Афінах уже було побудоване більшість сучасних спортивних споруджень для проведення олімпійських змагань, тому що влади Греції й Афін були переконані, що МОК зробить вибір на їх користь.

Не менш гостра ситуація склалася і при виборі столиці Ігор XXVII Олімпіади 2000 р. Право на проведення цих Ігор заперечували шість міст. Спочатку найбільш ймовірними кандидатами представлялися Берлін, Пекін і Сідней. В усіх турах голосування Пекін лідирував. Після першого туру зі списку кандидатів був виключений Стамбул (отримавший найменшу кількість голосів), після другого — Берлін, після третього — Манчестер. В останньому турі за кандидатуру Сіднея проголосували 45 членів МОК, за кандидатуру Пекіна — 43. Таким чином, через 44 роки після Ігор XVI Олімпіади в Мельбурні (1956 р.) олімпійською столицею знову стало австралійське місто. Безсумніву, на результатах голосування позначився виступ проти кандидатури Пекіна Конгресу США, державних і політичних діячів Великобританії і ряду інших країн Заходу, що обвинувачували керівництво КНР у порушеннях прав людини.

Пізніше (у 2001 р.) Пекін був обраний столицею Ігор XXIX Олімпіади 2008 р., упевнено випередивши інших кандидатів-фіналістів.

На проведення Ігор XXX Олімпіади 2012 р. претендували дев'ять міст: Гавана, Лейпциг, Лондон, Мадрид, Москва, Нью-Йорк, Париж, Ріо- де-жанейро і Стамбул, а переможцем виборів став Лондон. Слід зазначити, що на право проведення Ігор XXX Олімпіади в деяких країнах претендувало по кілька міст, тому були організовані: конкурси на національному рівні. Наприклад, у Німеччині на проведение цих Ігор претендували п'ять міст (Лейпциг, Гамбург, Штутгарт, Франкфурт, Дюссельдорф), по двох — в Іспанії (Мадрид і Севілья), у Бразилії (Рио- де-жанейро і Сан-Паулу) і в США (Нью-Йорк і Сан-Франциско).

Зростає і кількість міст, що бажають стати організаторами зимових Олімпійських ігор. Досвід показує, що навіть тільки участь у конкурсі є гарною рекламою для міста як центра міжнародного туризму і зимового спорту.

Столицею XVII зимових Олімпійських ігор (1994 р.) після напруженої боротьби з трьома конкурентами стало норвезьке місто Лиллехаммер.

Па проведення XVIII зимових Олімпійських ігор (1998 р.) претендували п'ять міст: Нагано (Японія), Хака (Іспанія), Эстерсунд (Швеція), Аоста (Італія), Солт-Лейк-Сити (США). Столицею XVIII зимових Олімпійських ігор став Нагано.

Бажання стати містом-організатором зимових Олімпійських ігор 2006 р. виразили шість міст: Хельсінкі (Фінляндія), Клагенфурт (Австрія), Піп рад (Словаччина), Сьон (Швейцарія), Турін (Італія), Закопане (Польща). Перемогу одержав Турін.

На проведення XXI зимових Олімпійських ігор (2010 р.) претендували вісім міст: Андорра- ла-велья (Андорра), Берн (Швейцарія), Харбін (Китай), Хака (Іспанія), Пхенчхан (Республіка Корея), Зальцбург (Австрія), Сараєво (Боснія і Герцеговина), Ванкувер (Канада). Виконком МОК визнав містами-кандидатами Берн (який незабаром відмовився), Зальцбург, Пхенчхан, Ванкувер — і коло фіналістів звузився до трьох.

Слід зазначити, що, наприклад, при доборі міст-кандидатів на проведення XXI зимових Олімпійських ігор 2010 р. оцінювалася здатність кожного з претендентів провести ці змагання на високому рівні з обліком 11 технічних критеріїв: підтримка уряду і суспільна думка, загальна інфраструктура, спортивні спорудження, Олімпійське село, умови навколишнього середовища і їхній вплив, розміщення, транспорт, безпека, досвід попередніх спортивних змагань, фінанси і загальна концепція.

Для одержання права на організацію Олімпійських ігор місто-кандидат повинен зібрати більшість голосів членів МОК, що є присутнім на сесії (половину голосів плюс один голос). Якщо в першому чи наступному турах голосування жоден з міст не набере необхідної кількості голосів, тоді той з них, за який подане найменша кількість голосів, виключається з числа кандидатів і проводиться новий тур голосування.

Найбільш важливі аспекти роботи організаційних комітетів Олімпійських ігор:

· забезпечити рівні умови для кожного виду спорту в програмі Ігор, а також забезпечити проведення змагань відповідно до правил міжнародних спортивних федерацій;

· не допустити проведення політичних демонстрацій чи мітингів у місті, де проводяться Ігри, чи в його околицях;

· вибрати, а в разі потреби і створити відповідні спортивні спорудження, а також забезпечити все необхідне устаткування й оснащення;

· розмістити спортсменів, що обслуговує персонал і офіційних представників;

· організувати медичне обслуговування;

· вирішити транспортні проблеми;

· задовольнити потреби засобів масової інформації для того, щоб забезпечити належне висвітлення Ігор;

· організувати культурні заходи, що є невід'ємним компонентом проведення Олімпійських ігор;

· надати заключний звіт про проведення Ігор на двох офіційних мовах і поширити його протягом двох років після закінчення Ігор.

Для розміщення всіх спортсменів, офіційних осіб і персоналу команд в одному місці ОКОІ організує Олімпійське село на період, встановлений виконкомом МОК.

Олімпійське село повинне відповідати вимогам, встановлених виконкомом МОК ОКОІ також затвердити квоти на кількість офіційних представників і інший персонал команд, розташовуваних в Олімпійському селі.

Оргкомітет Олімпійських ігор повинний узяти на себе усі витрати по розміщенню і харчуванню учасників змагань, офіційних осіб і іншого персоналу команд в Олімпійському селі й інших місцях проживання, як зазначено вище, а також місцеві витрати по транспорті.

Якщо Міжнародний олімпійський комітет уповноважить проводити змагання Ігор у будь-якім іншім місці, крім міста-організатора, Оргкомітет Олімпійських ігор може одержати завдання забезпечити розміщення, послуги й устаткування відповідно до вимог, установленими виконкомом МОК.

Заради Об'єктивності слід зазначити, що ОКОІ не завжди дотримувався положення Олімпійської хартії щодо організації Олімпійського села. Так, на Іграх XXIII Олімпіади (1984 р.) у Лос-Анджелесі не було Олімпійського села — спортсмени жили в студентському гуртожитку, а на XVI зимових Олімпійських іграх (1992 р.) в Альбервілі через розкиданість місць проведення змагань існувало кілька олімпійських сіл. Кілька олімпійських сіл функціонували і під час XX зимових Олімпійських ігор (2006 р.) у Туріні і його околицях.

Як правило, багато міжнародних спортивних федерацій під час Олімпійських ігор проводять свої конгреси. У цих випадках на їхнє прохання Оргкомітет Олімпійських ігор повинний забезпечити МСФ приміщенням і необхідними технічними засобами.

Оргкомітет Олімпійських ігор розробляє культурну програму, що повинна охоплювати, як мінімум, весь період функціонування Олімпійського села і повинна бути заздалегідь представлена на твердження у виконком МОК. Програма покликана служити розвитку гармонічних зв'язків, взаєморозуміння і дружби між учасниками і учасниками Ігор. Вона включає культурні заходи, які проводяться в Олімпійському селі і символизирующие універсальному характері і розмаїтість культури людини, а також інші заходи, проведені з тією же метою головним чином у місті- організаторі, причому для учасників, акредитованих МОК, безкоштовно резервується визначена кількість місць.

Крім того, з дозволу виконкому МОК, Оргкомітет Олімпійських ігор може створити під свою відповідальність міжнародний молодіжний табір, а також передолімпійські змагання відповідно до затвердженого виконкомом МОК формулою — з метою перевірки спортивних споруд які використовуються для проведення Ігор. Ці змагання проводяться під технічним контролем відповідних МСФ.

До 1996 р. Оргкомітет Олімпійських ігор включав в програму Ігор показові змагання (по двох видах спорту), але МОК прийняв рішення: починаючи з Ігор XXVI Олімпіади, надалі їх не проводити.

Олімпійська хартія говорить, що ОКОІ повинний консультуватися з МСФ із усіх питань, що стосується технічної сторони організації Ігор, включаючи розклад..

Оргкомітет Ігор і його структура. 12 березня 1987 р. був створений Оргкомітет Ігор XXV Олімпіади, що прийшов на зміну Комітету з Барселони на проведення Олімпіади. Однак офіційним початком діяльності Оргкомітету Ігор-1992 варто вважати 2 жовтня 1988 р., коли мер Барселони Паскаль Марагалль на стадіоні в Сеулі одержав олімпійський прапор — своєрідну естафету від організаторів Ігор-1988.

В основу діяльності оргкомітету був покладений принцип єдності і координації зусиль муніципалітету Барселони, Олімпійського комітету Іспанії, уряду країни і генералітету автономної області Каталонії, як і в період висування міста на право проведення Ігор, причому з чотирьох названих органів тільки Олімпійський комітет Іспанії був звільнений від яких- або фінансових зобов'язань.

У Генеральну ассамблею оргкомітету входили 134 чоловік. Вони представляли муніципалітет Барселони (сама чисельна група — 33 чоловік), уряд Іспанії, уряд автономної області Каталонія, спортивні федерації країни, промислові і фінансові кола, культурні організації.

Генеральна асамблея делегувала свої повноваження виконкому, що одержав усю повноту виконавчої влади. Виконком у свою чергу передав у ведення постійного комітету (у нього входили 15 чоловік) рішення всіх поточних питань. Президентом Оргкомітету Ігор був мер Барселони Паскаль Марагалль.

Економічна програма Ігор. Одна з головних задач Оргкомітету Ігор XXV Олімпіади полягала в поточному і перспективному плануванні робіт, зв'язаних з будівництвом і реконструкцією олімпійських об'єктів, організацією всіх служб, що відбилося в генеральному плані проведення Олімпійських ігор. Оргкомітет визначив 35 основних напрямків діяльності, що у свою чергу були розбиті на 300 більш дрібних проектів, спрямованих на організацію урочистих церемоній відкриття і закриття Ігор, будівництво олімпійських об'єктів, забезпечення безпеки учасників і гостей Ігор, кредитування різних програм, удосконалювання інфраструктури й ін.

Бюджет Ігор формувався таким чином, щоб вирішити відразу двох задач: з одного боку, домогтися того, щоб дохід, отриманий від проведення Ігор, покрив витрати, зв'язані з їхнім проведенням, а з іншого боку - щоб засоби вкладені в Ігри, з'явилися внеском в інфраструктуру міста, оснащення Барселони новітніми технологічними системами й устаткуванням.

Основні статті бюджету в його видатковій і дохідній частинах були сформульовані в досьє Барселони при висуванні її кандидатури на проведення Ігор, що і було зафіксовано в документі, підписаному 17 жовтня 1986 р. У ньому, зокрема, указувалися найменування робіт, їхня кошторисна вартість і терміни виконання. Оргкомітет установив видаткову частину бюджету в сумі 106 млн 721 тис. песет, обмовляючи при цьому, що встановлена цифра може бути скоректована в залежності від інфляції, зміни курсу валют і ряду інших факторів.

За даними Оргкомітету Ігор, основні витрати були зв'язані з будівництвом і реконструкцією спортивних споруд, де проходили змагання з олімпійської програми, з адміністративними нестатками і будівництвом Олімпійського села.

Що стосується дохідної частини бюджету, те основними статтями доходу Ігор вважалися продаж телевізійних прав, спонсорські угоди і проведення різного роду лотерей.

Олімпіада в Барселоні викликала чималий інтерес у представників великого бізнесу. Серед них — 12 найбільших міжнародних компаній, що беруть участь у програмі олімпійського маркетингу ТОП-2, а також чимало іспанських спонсорів.

Засобу масової інформації. За організацію інформаційного забезпечення Ігор Олімпіади в Барселоні відповідала Олімпійська телерадіомовна організація (РТО-92). Вона здійснювала передачу телевізійного сигналу, а також поширювала саму різноманітну інформацію про те, що зв'язано з Іграми. Вперше в історії Ігор Олімпіад Гри-1992 у Барселоні змогли побачити на своїх телеекранах близько 3,5 млрд чол. Як заявив Ферран Пастор, директор інформаційної служби Оргкомітету Ігор XXV Олімпіади, РТО-92 відзняла в Барселоні близько 1800 годин плівки. У її розпорядженні було 60 пересувних телеустановок і 400 телекамер, що знімали змагання по усім видам спорту олімпійської програми. Загальна чисельність персоналу, зайнятого для телемовлення на закордонну аудиторію, склала 3500 чоловік. Передача олімпійських трансляций здійснювалася по 45 супутникових каналах зв'язку.

У Барселоні були акредитовані близько 4500 журналістів з різних країн світу. Змагання Ігор XXV Олімпіади висвітлювали 750 іспанських журналістів. Від Європи квота склала 1850 журналістів. Американський континент представляли 1195 чоловік, Азію — 496, Африку — 119, Австралію й Океанію - 90 чоловік.

Приведені вище різні аспекти діяльності Оргкомітету Ігор XXV Олімпіади (1992 р.) по їхній підготовці і проведенню можуть служити одним із прикладів того, як гармонійно сполучається не тільки рішення задач, безпосередньо зв'язаних із забезпеченням належного рівня Олімпійських ігор, але і досягнення завдяки цьому цілей, що відбивають економічні, політичні й інші інтереси міста-організатора Ігор (Барселони), регіону (Каталонії) і всієї країни (Іспанії).

Підготовка до Ігор XXX Олімпіади 2012 року в Лондоні

Загальні аспекти. Право на проведення в 2012 р. Ігор XXX Олімпіади було надано Лондону за результатами голосування, що відбулося 6 липня 2005 р. на 117-й сесії Міжнародного олімпійського комітету, що проходила в Сінгапуру.

Відзначимо, що тільки чотири міста приймали Ігри Олімпіад по два рази: Афіни — у 1896 і 2004 р., Париж — у 1900 і 1924 р., Лондон — у 1908 і 1948 р., Лос-Анджелес - у 1932 і 1984 р. Таким чином, Лондон став першим містом, що прийме Олімпійські ігри втретє.

Лондон — розташований у південно-східній Англії, у низов'ях ріки Темзи — найбільше місто країни (його населення — понад 7,6 млн чоловік, не вважаючи навколишніх пригородів) є не тільки столицею З'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії, але і найбільшим у цій державі промисловим, транспортним, фінансовим і культурним центром. У Лондоні функціонують два міжнародних аеропорти (Хитроу і Гэтвик) і великий морський порт. З континентальною Європою Лондон зв'язаний також залізничною лінією між Великобританією і Францією, що проходить у тоннеле під протокою Ла-Манш.

Приступаючи до підготовки Ігор-2012 у Лондоні, їхні організатори, звичайно, не могли ігнорувати уроки (як позитивні, так і негативні) реалізованих раніше двох основних схем регенерації, що лежать на периферії "олімпійської зони", але опосредованно, що впливають на політичну культуру й економіку Лондона-2012.

Прикладом, досвід якого також не могли не враховувати організатори Ігор-2012, — це спорудження в Лондоні на півострові Гринвіч такого великого об'єкта, як "Купол Тисячоріччя", побудований і відкритий у 2000 р. як центр національного святкування Нового тисячоріччя. Не зовсім зрозуміле його призначення і капітальні витрати, що зростали, кинули тінь на здійснення таких грандіозних суспільних проектів у Великобританії.

Під час Ігор XXX Олімпіади 2012 р. "Купол Тисячоріччя" збираються використовувати як арену для олімпійських змагань по гімнастиці спортивної і по стрибках на батуті, а також для проведення фінальних матчів баскетбольних змагань серед чоловічих і серед жіночих команд.

Серцем олімпійської підготовки до Ігор- 2012 є Стратфорд у лондонському Іст-Энде (одному зі східних районів британської столиці). Там створюється Олімпійський парк із декількома спортивними аренами і поруч інших об'єктів, також призначених для забезпечення проведення Ігор XXX Олімпіади. У первісному плані олімпійської забудови цей парк і прилягаюча до нього зона розвитку розташовувалися з півночі на південь і мали довжину в довжину приблизно 2 км — у долині невеликої Чи річки, що тече на південь від Чилтернских пагорбів (Сыкегп Ш1к) до впадання в Темзу в Бау Лемент. ДО 2011 р., коли в Лондоні почнуться пробні передолімпійські змагання, в Олімпійському парку в районі Стратфорда повинні будуть функціонувати головний Олімпійський стадіон (з 80 тис. місць для глядачів) і Олімпійське село, баскетбольна арена, хокейний центр (для хокею на траві), місця для тренування і розминки спортсменів, меіа-центр, а також спорудження для змагань з тенісі і стрілянини з цибулі серед спортсменів-паралімпійців (під час Паралімпійских ігор, що відбудуться в Лондоні в 2012 р. після Ігор XXX Олімпіади).

Для транспортного обслуговування всього цього олімпійського комплексу будуть використовуватися маршрути різних транспортних засобів, включаючи метрополітен, залізницю, лінію "Євростар" і автобуси, чиї зупинки передбачаються на відстані 1 км від стадіону, що буде побудований у Стратфорді.

Розміщення спортивних об'єктів для олімпійських змагань. На Іграх XXX Олімпіади 2012 р. змагання будуть проводитися в 37 видах спорту — бадмінтоні, баскетболі, боксі, вільній боротьбі, боротьбі греко-римській, велосипедному спорті, водному поло, волейболі, пляжному волейболі, гандболі, спортивній гімнастиці, гімнастиці художнії, гольфі, академічному веслуванні, веслуванні на байдарках і каное, гребному слаломі, дзюдо, кінному спорті, легкій атлетиці, вітрильному спорті, плаванні, синхронному плаванні, стрибках у воду, стрибках на батуті, регбі (7 х 7), сучасному п’ятиборстві, тенісі, тенісі настільному, тріатлоні, тхэквондо, важкій атлетиці, фехтуванні, футболі, хокеї на траві.

Далеко не всі спортивні арени, на яких у 2012 р. пройдуть змагання Ігор XXX Олімпіади, будуть зосереджені в згадуваних вище лондонскому олімпійському комплексі в східній частині британської столиці й у комплексі "Купол Тисячоріччя".

Фінансові аспекти підготовки і проведення Ігор. Організатори Ігор-2012 розраховують на надходження засобів від продажу квитків національної лотереї на суму в 1,5 млрд фунтів стерлінгів (спеціальна Олімпійська лотерея, проведена трастовым фондом "Спадщина") і на 300 млн фунтів стерлінгів від продажу квитків на змагання Олімпійських ігор у Лондоні (75 % вартості всіх квитків ціною по 48 фунтів стерлінгів і 25 % вартості всіх квитків вище 48 фунтів стерлінгів).

Крім того, з кожної "сімейної одиниці" у Лондоні буде стягуватися додатковий муніципальний податок (38 пенсів у тиждень чи по 20 фунтів стерлінгів у рік), щоб зібрати для Ігор - 2012 ще 625 млн фунтів стерлінгів. Хоча у свій час мер Лондона обіцяв, що жителям столиці прийдеться заплатити не більше чим по 240 фунтів стерлінгів кожному для допомоги у фінансуванні Ігор-2012, однак, відповідно до опитування, проведеному британською радіотелевізійною корпорацією ВВС, що з'ясовувала відношення громадськості до Олімпійських ігор у Лондоні, майже 80 % опитаних заявили, що, на їхню думку, лондонцям прийдеться розщедритися на ці Ігри і крім згаданого збору (додаткового муніципального податку).

За станом на кінець 2006 р. сумарна цифра олімпійського бюджету Ігор-2012 складала вже 9 млрд 325 млн фунтів стерлінгів .

Як думають фахівці, ця дуже значна цифра в процесі підготовки до Ігор-2012 може ще більше зрости.

Прогнозується, що відвідуваність олімпійських змагань на Іграх-2012 виявиться високої і що буде розкуплено 82 % квитків. Цей прогноз підтримується ще і тим, що британці запеклі спортивні болільники.

Екологічні і культурні аспекти Ігор. Організатори Ігор XXX 0лімпиади-2012 у Лондоні позиціонують їх як "зелені", посилено займаються рішенням екологічних проблем, облагородженням парків і інших компонентів навколишнього середовища, поліпшенням транспортної системи, освоєнням пустирів і т.д.

Велика увага приділяється і культурній програмі, у тому числі таким майбутнім під час Ігор заходам, як Фестиваль всесвітньої молодіжної культури й Олімпійський карнавал, а також "Олімпійський корабель дружби", що почав своє плавання в Китаї, коли там проводилися Ігри-2008, і, зробивши кругосвітнє плавання, повинний прибути в Лондон до Ігор-2012.

До роботи на Іграх XXX Олімпіади будуть притягнуті понад 25 тис. волонтерів, задіяних у програмах "Зобов'язання лондонських студентів", "Олімпійська мова", "Молодіжні посланники".

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Бріскін Ю.А.	\|	Поняття право застави.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.