• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Талб.1 Щільність деяких будівельних матеріалів

I .Основні властивості будівельних матеріалів

Компьютерная геометрия и графика

Редактор и корректор Г.М. Звягина

Подписано в печать 09.08.2005. Формат 60х84/16. Бумага документная.

Печать трафаретная. Усл. печ. л. 8,13. Уч.-изд. л. 8,25. Тираж 500 экз. Заказ №155.

Балтийский государственный технический университет

Типография БГТУ

190005, С.-Петербург, 1-я Красноармейская ул., д. 1

[1] Примеры (рис. 17 и 18) взяты из источника [12], с.112-113.

Плотніть-величина,яка рівна співвідношеню маси речовини їм до займаного ним об'єму. Щільність виражається в кг/м³ (г/м³ ). Розрізняють середню, істинну і насипну густину (табл. 1). Середня щільність - фізична величина, що визначається відношенням маси тіла або речовини до всього займаэмого ними обсягом V, включаючи наявні у них пори і порожнечі: р m = m/V.

Справжня щільність - границя відношення маси до об'єму, коли об´єм стягується до точки, в якій визначаєтся щільність тіла або речовини, тобто без урахування існіючих в них пор і порожнеч.

Насипна щільність - відношення маси зернистих матеріалів, матеріалів у вигляді порошку до всього займаного ними обсягом, включаючи і простір між частинками.

Для визначення середньої густини беруть виготовлений з матеріалу зразок правильної геометричної форми (куб, циліндр), зважують і вимірюють його об'єм. Щоб визначити щільність, пористий матеріал попередньо тонко подрібнюють, а потім у лабораторних умовах визнаючають об'єм, займаний отриманим порошком, за допомогою приладу Ле Шательє. Насипну густину визначають за допомогою воронки або похилої площини і ємкості об'ємом 1 л. У пористих матеріалів (керамзитобетон, мінеральна вата) середня щільність менше істинної щільності, у щільних(сталь, граніт, скло, бітум) - практично дорівнює дійсної густини.

Пористість матеріалу - це ступінь заповнення його обсягу порами. Пористість матеріалу визначають відношенням різниці між істинною та середньою щільністю до істинної щільності. Виражається пористість у відсотках.

Від пористості залежать основні властивості матеріалів: щільність, міцність, водопоглинання, теплопровідність, морозостійкість, водопроникність та ін .Пористість матеріалів коливається в широких межах, наприклад у гранітів і базальтів 0,2-0,8%, у пінобетону 75 - 85%, у скла, бітуму і сталі - нульова пористість.

Водопроникність - здатність матеріалу пропускати воду під тиском. Ступінь водопроникності залежить від пористості матеріалу, форми і розмірів пор. Водонепроникними можна вважати щільні матеріали з дрібними замкнутими порами, зокрема спеціальні бетони і розчини. Водопроникність - негативна властивість матеріалу. Наприклад, у водопроникних бетону фільтрують крізь нього вода підлуговує вапно, а іноді вносить шкідливі речовини, які знижують міцність бетону або повністю руйнують його.

Водопроникність характеризується коефіцієнтом водопроникненості Кв, який дорівнює кількості води, пройшовшої протягом 1 год через зразок площею 1 м2 і товщиною1 м.

Водопоглинання - здатність матеріалу впитувати і утримувати в порах воду. Воно характеризується відношенням у відсотках маси води, поглиненої зразком, повністю зануреним у воду і витриманим в ній, до маси сухого зразка (масове водопоглинання WB) або до об'єму зразка в сухому стані (об'ємне водопоглинанняW0): WB= (mB-m сух)100/m сух; W0 = (mB-сух) 100 / V,де m сух- маса сухого зразка, г; mB - маса насиченого водою зразка, г; V - об'єм сухого зразка, см3.

Водопоглинання залежить від щільності матеріалу і складу пор. Водопоглинання знижує міцність і морозокість матеріалу. Щоб зменшити водопоглинання штучнихматеріалів, при їх виготовленні прагнуть отримати рівномірно розподілені дрібні замкнуті пори (наприклад, в пористого бетону).

Теплопровідність- здатність матеріалу передавати теплоту через товщу від однієї своєї поверхні до іншої. Виражається теплопровідність в Вт / (м * ° С).

Теплопровідність залежить від складу і структури матеріалу. його пористості і вологості. Наприклад, терлопровідність кристалічних матеріалів вище, ніж матеріалів змішаного побудови або аморфних. У матеріалів більшій пористості теплопровідність низька ,оскільки теплота передається тільки через стінки пор, але і через пухирці повітря в самих порах. Збільшення середньої температури, при якій відбувається передача теплоти від однієї поверхні до іншої, приводить до підвищення теплопровідності деяких матеріалів, особливо з великими порами. Теплопровідність пористих матеріалів різко зростає при зволожені і ще більше при замерзанні води в порах матеріалу, так як теплопровідність води в 20-25, а льоду в 80 разів більше, ніж повітря.

Теплоємність- властивість матеріалу поглинати певну кількість теплоти при нагріванні і виділяти його при охолодженні. Теплоємність характеризується питомою теплоємністю, що дорівнює кількості теплоти в джоулях, необхідної для нагрівання 1 кг матеріалу на 1 ° С.

Питома теплоємність деяких матеріалів, Дж / (кг ×°С)

Природні кам'яні матеріали ......... …………..0,76-0,92

Бетони …………………………………………..0,84

Сталь будівельна ………………………………0,52

Деревина сосни ……………………………….2,52-2,7

Вода ………………………………………………4,20

Паро-, Повітряно і газопроникність матеріалів характеризується кількістю пари, повітря або газу, що пройшов через зразок певних розмірів при заданому тиску.

Будівельні матеріали з великою пористістю, особливо теплоізоляційні, володіють підвищеноюПаро-, Повітряно і газопроникністю, хоча на ступінь паро-і газопроникності впливає не тільки сумарна величина пористості,а і роз ¬ мір і характер пор. Щоб усунути це явище, необхідно влаштовувати в огороджувальних конструкціях газо-та паро-непроникні шари.

Газопроникність матеріалів слід враховувати при зведенні споруд, що працюють при значній розряженості(труби, топки), а паро-,проникність-в конструкціях приміщень, температура яких нижча, ніж температура навколишнього повітря (наприклад, холодильна камера). Газо-і паропроникність матеріалів необхідно враховувати також при виконанні облицювань і покриттів підлог.

Морозостійкість - здатність матеріалу чи виробу в насиченому водою стані витримувати багато-кратне поперемінне заморожування і відтанення без видимих ознак руйнування (тріщини, розшаровування, викрили ¬ вування) і значного зниження механічної міцності і маси. Для визначення морозостійкості зразки, які належать до заморожуванню, насичують водою протягом 48 год і поміщають в холодильну камеру при температурі не више - 15 ° С.

По морозостійкості матеріали підрозділяють на марки. Наприклад, марка розчину (бетону) по морозостійкості позначає число циклів поперемінного заморожування і розтанення , при яких зменшення міцності бетонних зразків не перевершує 25% при втраті в масі не більше 5% (ГОСТ 5802-86).

Вогнестійкість-властивість будівельних матеріалів до згубного впливу високої температури. По степені горючості розрізняють важко горючі,горючі та негорючі матеріали. Негорючі матеріали не горять і не деформуюсься під дією вогню або високої температурі(цегла,бетон). Важко горючі матеріали не горять,але деформуються під впливом температури (сталь,граніт,гіпс). Горючі матеріали загораються від вогню,або високої температури.

Звукопоглинання - здатність матеріалу ослаблювати інтенсивність звуку при проходженні його через матеріал внаслідок перетворення енергії звукової хвилі в інші форми енергії (наприклад, в теплову). Інтенсивність звуку виражається в Вт/м2. Одиниця виміру рівня шуму - децибел (дБ).

Звукопоглинання матеріалів оцінюється коефіцієнтом звукопоглинання α, характеризується ставленням енергії Епогл, поглиненої поверхнею, до загальної кількості падаючої енергії Епад в одиницю часу: α Епогл/Епад.

Коефіцієнт звукопоглинання визначають в ревербераціоній камері або за допомогою спеціального приладу інтерферометра. Коефіцієнт звукопоглинання залежитьвід частоти і кута падіння звуку. Чим більше пористість матеріалу, чим більше розвинена поверхня його пор і більше пор взаємодіють між собою, тим більше його звукопоглинання. Тому звукопоглинальні матеріали повинні володіти великою пористістю переважно сполученого й розгалуженого характеру.Оптимальні розміри пор бажано мати від 0,01 до 01 см. Звукопоглинання на низьких частотах відбувається в більш великих порах. Збільшення вологості матеріалу різко знижує коефіцієнт звукопоглинання по всьому діапазоні частот.

Класифікацію звукопоглинальних матеріалів виробляють по класах залежно від величини коефіцієнта звукопоглинання а на низьких, середніх і високих частотах.

Прикладом ефективних звукопоглинальних матеріалів є мінераловатні плити на синтетичнмх зв'язуючих, акмігран, акмініт та ін.

Читайте також:

1. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
2. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
3. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
4. Аверсивную терапію використовують, як правило, при лікуванні алкоголізму, нікотиновій залежності і деяких інших захворювань.
5. Базовий синтаксис деяких основних операторів
6. БІОЛОГІЧНА КОРОЗІЯ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
7. Будівельніх матеріалів та конструкцій
8. Бухгалтерський облік доходів і фінансових результатів підрядних будівельних організацій
9. Бухгалтерський облік основних засобів у підрядних будівельних організацій
10. Вибір будівельних машин, механізмів і технологічного транспорту для комплексної механізації монтажних робіт
11. Вивчення ринку сировини й матеріалів
12. Вивчення стороною захисту матеріалів кримінальної справи після закінчення досудового слідства.

Переглядів: 3161