Типи ареалів

Кожний із існуючих ареалів виду (а також ареали родів, родин та ін.) або рослинного угруповання має свій вік, свою структуру та власну історію розвитку. Темпи розвитку у кожного ареалу свої.

Оскільки більшість видів покритонасінних сформувалися мільйони років тому, то протягом всього цього часу проходив розвиток їхніх ареалів, що увібрав в себе напрямок та історію розвитку видів. Зіставляючи ознаки структури видів рослин і еколого-географічну їх дислокацію, можна отримати достовірні дані, по-перше, про напрямок і хід еволюції видів, а по-друге, про історичний розвиток ареалів цих видів.

У межах ареалу особини окремих видів розташовуються по-різному. Рослини з широкою екологічною амплітудою часто зустрічаються в різних умовах зростання, як, наприклад, сосна звичайна, дуб звичайний, береза повисла, осика.

Рослини з вузькою екологічною амплітудою, так звані індикатори, зустрічаються лише в чітко виражених за умовами місцезростаннях, наприклад, болотні рослини, гідрофіти, псаммофіти (пісколюби), мегафіти. У центральних частинах ареалу особини виду завжди розташовані більш рівномірно, ніж на периферії.

Ареали рослин бувають суцільними, розірваними і стрічковими.

Суцільнимареал називається тоді, коли особини даного виду займають властиві цьому виду місцезростання на всьому просторі ареалу. Такі ареали у берези повислої, ялиці сибірської, сосни сибірської, дуба звичайного та інших.

Ареал зветься розірваним (синоніми - переривчастий, диз'юнктивний) -коли між його окремими частинами є істотно великі просторові роз'єднання, розриви. Через велику віддаленість окремих частин возз'єднання цього ареалу шляхом природного розповсюдження неможливе. Диз'юнкція, тобто поділ, ареалу викликаний історичними причинами (вплив льодовика, опускання чи підняття ділянок суші, знищення виду внутрі ареалу тваринами, стрибкоподібним розселенням виду в деякі регіони). Розірваний ареал має рододендрон жовтий. Частина його ареалу на Поліссі була льодовиком відділена від іншої його частини, що знаходиться на Кавказі. Також розірваний ареал тису ягідного

Меншою за масштабами є диз'юнкція ареалу сосни звичайної в південній його частині. Острівці її зростання приурочені в степовій і лісостеповій зонах до оліготрофних боліт та кам’янистих розсипів. З інших ділянок сосна була витіснена іншими видами рослин. Відособлені частини ареалу такого типу звуться острівними місцезнаходженнями.

Стрічкові ареали - це зайняті видом території, що витягнулися смугами (стрічками), здебільшого вздовж річок. Такі ареали мають види, які пристосувалися жити тільки по берегах річок: чозенія, деякі види верб і тополь. Суцільні ареали на північній і південній межах переходять в стрічкові, коли вид зосереджується на берегах річок. Наприклад, вільха чорна і вільха бородата.

Оскільки в популяціях виду, що зростають в окремих частинах його розірваного ареалу, мікроеволюція йде різними шляхами, то ці популяції з часом перетворюються у вікарні види (синонім – замінюючі види). Вікарні види, залишаючись систематично близькими, біологічно подібними замінюють один одного в інших умовах. Прикладами вікарних видів є види родів Larix, Picea, Pinus та інші. Співвідношення вікарних ареалів вікарних видів можуть бути різними. Є чисто географічний вікаризм, коли види розділені географічно. Наприклад: Populus tremula в Європі і P. tremuloides в Америці, Tilia cordata в Європі і Т. amurensis на Далекому Сході. Ті вікарні види, ареали яких не перекриваються, звуться алопатричними вікарними видами.

Досить часто спостерігається також екологічне заміщення видів. Воно має місце тоді, коли два вікарні види зустрічаються в межах одного спільного ареалу, але в різних екологічних умовах. Такі види називаються симпатричними вікарними видами. Наприклад, із двох альпійських видів рододендрону: один – рододендрон жорсткоопушений (Rhododendron hirsutum) росте на вапнякових породах, а інший, рододендрон "альпійська троянда" (Rh. ferragineum), росте на силікатних породах.

Реліктами звуться організми (від латинського "реліктум" – залишок), які є залишками флори минулих геологічних епох, що збереглися у невластивих їм умовах існування і організація котрих не відповідає сучасним умовам зовнішнього середовища. Релікти відзначаються архаїчними рисами морфолого-фізіологічного плану, ізольованістю в системі рослин, тобто відсутністю близьких і навіть далеких родичів.

Ареал релікту може бути і вузьким, і широким, і розірваним, і ендемічним. Широкі сучасні (а не реліктові) ареали мають такі реліктові (релікти крейдяного і третинних періодів) види як чорниця, брусниця, багно звичайне. На відміну від терміну "ареал релікту" необхідно відрізняти термін "реліктовий ареал", що завжди означає залишковий, вузький.

Природні ареали рослин створилися під впливом умов середовища, не пов'язаних з діяльністю людини. На противагу їм ареали культивованих людиною рослин звуться штучними. Абсолютна більшість нині широко культивованих рослин (в т.ч. деревних) мали колись набагато вужчі природні ареали.

Переселення диких рослин за межі сучасного природного ареалу виду, підвиду чи різновидності називається інтродукцією, а самі ці види інтродуцентами (або екзотами). Деревні інтродуценти мають надзвичайно велике значення для практики агролісомеліорації, степового і полезахисного лісорозведення, озеленення населених пунктів. Інтродукція рослин виявляється успішною тоді, коли нові умови середовища достатньо повно відповідають екологічним особливостям інтродуцентів. Якщо рослина переноситься (інтродукується) в такі самі або ще й найкращі умови, то це вже натуралізація.

Додаткова література

1. Біологічний словник. - К.: Головна редакція УРЕ, 1986. - 680 с.

2. Богданов П.Л. Дендрология. Основы лесной геоботаники. - Л.: TITA, 1966. - 70 с.

3. Вальтер Г. Общая геоботаника. - М.: Мир, 1982. - 264 с.

4. Второв П.П., Дроздов H.H. Биогеография. - К.: Вища школа, 1982. - 239 с.

5. Словарь ботанических терминов. - К,: Наук, думка, 1984. - 308 с.

6. Толмачев А.И. Введение в географию растений. - Л.: Изл-во ЛГУ, 1974. - 244 с.

7. Хржановский В.Г. Ботаническая география с основами экологии растений. - М.: Агропромиздат. 1986. - 255 с.

8. Srweykowska А., Szweykowski J. Botanika. - Warszava. PWN, 1986. - 73 Is.

Читайте також:

Межі і розміри ареалів

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
БОТАНІЧНИЙ ВИД ТА ЙОГО АРЕАЛ	\|	Бруньки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.