МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||||||
Загальні положення.Використані терміни: особисте страхування, страхування життя, пенсійне страхування, нещасний випадок, вигодонабу-вач, застрахований, індивідуальне страхування, колективне страхування, медичне страхування, асистанс. У темі розкриваються конкретні послуги (страхові продукти), які пропонуються на ринку страхових послуг, що передбачають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя й здоров'я та втрати працездатності. Проблеми та напрями державної політики в галузі особистого страхування в Україні. Страхування від нещасних випадків. Медичне страхування. Страхування життя та пенсій. Еволюція особистого страхування. Лекція № 12. Тема 8.Особисте страхування Питання які розглядаються в темі: Рекомендована література. Основна: 2; 3; 9-11; 13; 14; 19; 28; ЗО; 31; 55; 58; 78; 80; 81; 84; 86; 88; 89; 104; 108. Додаткова: 20; 29; 32; 41-45; 56; 67; 77; 91; 92; 101; 111. Питання які розглядаються в лекції: 1. Еволюція особистого страхування 2. Страхування життя та пенсій
Особисте страхування здійснюється з метою надання певних послуг фізичним (окремим громадянам, членам їх сімей), особам. Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя і здоров'я. Підгалузі особистого страхування див. у таблиці 3. 1. Здійснення особистого страхування має певні особливості у зв'язку з тим, що дуже важко правильно оцінити ризик, який береться на страхування. Тому це страхування пов'язане, як правило, з установленням умовної страхової суми (як вже наголошувалось в попередній темі — математичним обчисленням на базі показників економічного розвитку конкретної країни), яка наближено відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок. Таблиця 3. 1
Поділ особистого страхування на окремі підгалузі зумовлюється сукупністю ризиків, які вони об'єднують, тривалістю дії договорів страхування, а також накопичуванням страхових сум. Класифікація страхування передбачає поділ його на види, що дає змогу страховикам розробляти єдині правила страхування певних об'єктів від характерних для них ризиків, застосовувати методи розрахунку тарифів, які розробляються для різних видів страхування, визначати особливості формування резервів страхової компанії. Практика радянського страхування передбачала такі види в особистому страхуванні: змішане страхування, страхування дітей, страхування до вступу в шлюб (весільне), довічне страхування і страхування додаткової пенсії. Оцінюючи в цілому зацікавленість страхувальників у цих видах страхування, можна сказати, що вони були популярними (за винятком довічного страхування), давали змогу страхувальникові захистити себе або своїх дітей від різних несприятливих подій (травма, інвалідність, смерть), накопичити певну суму до закінчення строку договору страхування або певної події (вступ у зареєстрований шлюб, вихід на пенсію). Взагалі особисте страхування, як соціальний інститут захисту людини було притаманне людству з моменту пізнання себе і свого місця в природі і суспільстві. Розвиток такого інституту — це закономірний наслідок удосконалення превентивних форм багатовікової боротьби людства з небезпеками, які його оточували. Багато свідчень дійшло до нас про взаємне страхування ритуальних витрат у Римській імперії. Єгипетські каменярі, що брали участь у зведенні пірамід вже 2500 років до н. є. укладали спілки підтримки сімей, члени котрих гинули від нещасних випадків на будівництві цих пірамід. Влада Іонійського міста Мілпет (Греція) ще у 205 р. до н. є. надала можливість своїм громадянам накопичувати гроші на ритуальні заходи шляхом щомісячних внесків до спеціальних фондів. Рим застосовував також правила самозахисту від розповсюдження різних хвороб. Цільове використання коштів забезпечувалось правовими гарантіями влади. 18 червня 1583 р. у Лондоні складено перший договір про страхування життя. Практично через сто років (1693) Е. Гал-лей друкує науково-обгрунтовані розрахунки визначення тенденцій підвищення чи зниження рівня смертності — так звані «таблиці смертності», які стали підвалинами теорії страхування життя. У 1774 р. в Англії прийнято закон про страхування життя, що лишається в складі чинного законодавства у цій країні й досі. А в 1778 р., 1 серпня, в Німеччині створено «Гамбурзьке товариство домів для осіб похилого віку», яке базувалось на принципах розповсюдженого зараз пенсійного страхування. До набуття Україною статусу незалежної держави страхування на її території здійснювалось згідно з економічними, соціальними та правовими умовами, чинними у відповідні періоди існування Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Речі Посполитої, Австро-Угорської імперії, Турецько-татарського іга, Царської Росії, колишнього СРСР. Центри страхування, зокрема й особистого страхування, традиційно базувались в Україні у містах, які мали політично-економічну вагу у ті періоди (Київ, Полтава, Львів, Одеса, Харків). Загалом у світі особисте страхування як галузь страхування сформувалась у 30-х роках XIX ст. Протягом тривалого часу страхування життя практично у всіх країнах світу було монополією держави. Державні страхові товариства проводили, як правило, страхування за чотирма видами (розрядами) у особистому страхуванні: А — страхування капіталу; В — страхування пенсій на користь спадкоємців і в разі дожиття застрахованого до певного строку; С — страхування пенсій на користь самого страхувальника; Д — страхування капіталів і пенсій на користь дітей при досягненні ними певного віку. Досвід показує, що понад 97% всіх страхових угод припадало на розряд А. Отже, через захист себе від розповсюджуваних хвороб до гуманних дій допомоги живим — людство здійснило крок у свій цивілізований розвиток взаємодій та взаємного порозуміння окремих членів свого суспільства через грошові відносини. Яскравим виразом чого є страхування життя та пенсійне страхування.
Використані терміни:життя і здоров'я, страхування капіталу, страхування ренти, ануїтет, ануїтет промерандо, ануїтет постмерандо, накопичування, змішане страхування життя. Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії в разі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхування або дожиття до певного обумовленого в договорі строку. Ризики, які існують при страхуванні життя, пов'язані з невизначеністю тривалості останнього для кожного окремого страхувальника. Так, коротке життя людини, наприклад, годувальника сім'ї, породжує значні проблеми для його дружини й дітей. Тривале життя, навпаки, створює проблему фінансового забезпечення його самого в похилому віці. Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розглядалося і страхувальником, і страховиком, як вигідне вкладання грошей з позиції їх накопичення та довгостроковості користування (інвестування), тобто взаємної вигідності угоди. Страхування життя є одним з інструментів захисту спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку їх спадщини, що призначається кожному з них. Самому ж страхувальнику (застрахованій особі) крім того, що він отримає страхову суму чи пенсійне забезпечення (у разі дожиття до закінчення строку договору), надається і можливість розраховувати (у термін дії договору страхування життя) і на отримання чи погашення кредитів, які йому під страховий поліс надаються, що значно сприяє страхувальнику у вирішуванні своїх проблем. Отже, страхування життя — це особливий вид страхування, який містить у собі функції захисту і накопичення та передбачає відповідальність страховика щодо здійснення страхових виплат у разі: - досягнення застрахованою особою пенсійного віку, який визначений у договорі страхування; - дожиття застрахованого до закінчення строку дії договору; - смерті застрахованої особи; - настання події у житті застрахованої особи, яка обумовлена у договорі страхування. Як бачимо, цей вид страхування включає в свою дію і механізм пенсійного забезпечення застрахованого (клієнта). Але на відміну від такого ж забезпечення різними пенсійними фондами — пенсійне страхування (страхування життя), базуючись на принципах діяльності таких фондів, основується ще й на принципах страхування в термін дії договору про пенсійне страхування. Тобто клієнт, щоб не трапилось, отримає свою граничну суму по виплатах з фонду, сформованого методом страхування, що в кількісному виразі буде значнішою, ніж сума його внесків до пенсійного фонду. І такий принцип пенсійного страхування, робить його привабливішим для клієнта, ніж принципи діяльності пенсійних фондів з точки зору вкладання своїх грошей. Клієнт розуміє, що на випадок його смерті чи каліцтва він (чи його спадкоємці) отримає не тільки свої вкладені гроші, а ще й гроші за страховим покриттям, що в кількісному виразі загальна сума виплат буде більшою. Привабливість такого виду страхування обумовлюється ще й тим, що договір страхування на весь термін його дії може додатково передбачати обов'язок страховика здійснити страхові виплати і у разі: - хвороби застрахованої особи; - тимчасової непрацездатності застрахованої особи внаслідок нещасного випадку; - стійкої непрацездатності (інвалідності) застрахованої особи внаслідок нещасного випадку. Під час проведення страхування життя таким чином основними випадками є дожиття до закінчення строку страхування або смерть страхувальника (застрахованого) протягом дії договору. Саме тому страховій компанії необхідно визначити ймовірність таких подій і важливе місце займає, зокрема, вимірювання норм смертності. З цією метою складаються таблиці смертності на основі показників статистичного обліку населення або матеріалів самої страхової компанії. Страховик, який здійснює страхування життя, оперує факторами, які впливають на смертність населення. До таких факторів можна віднести вік застрахованого, професію, місце проживання, стать. Необхідно враховувати, що найбільше людей помирає у дитячому віці, у віці до 25 років смертність зменшується, а потім знову поступово зростає. Залежно від професії громадянин може підлягати більшому або меншому ризику втрати здоров'я і життя. Страховику необхідно враховувати і стать потенційних страхувальників. Як свідчить статистика, чоловіча смертність вища, ніж жіноча. Місце проживання людини також має неабиякий вплив на тривалість життя. Різні умови проживання складаються в сільській і міській місцевостях, у відносно чистих і забруднених зонах. Отже, розробляючи умови страхування і визначаючи розмір страхової суми та плати за страхову послугу, страховик бере до уваги як загальну економічну ситуацію в країні (можливості суспільства), так і надані щойно фактори. Сумлінно побудовані таблиці смертності мають дуже важливе значення для кожної страхової компанії, оскільки саме від них залежать розміри страхових премій та резерви премій. Високим показникам смертності мають відповідати й вищі за розміром премії (внески). Внески слугують страховій компанії для формування певного розміру фондів, які забезпечують їй виконання своїх обов'язків перед страхувальниками. У довідкових матеріалах 1 цього посібника надані справочні таблиці страхових сум та страхових премій, розрахованих на базі економічних можливостей суспільства на цей час на 100 одиниць страхової премії та 1000 одиниць страхової суми і тривалості життя у Київському регіоні громадян різного віку та статі. Все перелічене накладає на умови договорів страхування певні особливості. Як правило, це договір доброї волі, в основу якого покладено довіру між страховиком і страхувальником на тривалий час. Вагомий фактор в цілому — стабільність суспільства. Передчасне припинення договору тягне за собою недоотримання певної суми премій, що планувалися використовуватися згодом на здійснення виплат. До того ж і витрати страховика, пов'язані з обслуговуванням договорів страхування (навантаження на нетто-тариф), передбачалося поділити на цілий ряд років, а переривання договору робить це неможливим, бо розмір страхової суми зменшується, тобто ре-дуціюється. Взагалі важливо нагадати, що страхування життя — це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику, застрахованій особі, вигодонабувачу або іншим третім особам, які мають право на отримання страхової виплати за чинним законодавством при настанні подій, що визначені умовами договору страхування. Світова практика поділяє страхування життя на страхування капіталів та страхування рент. Страхування капіталів передбачає створення нових капіталів. Якщо йдеться про рентне страхування, то певна, обумовлена договором, частка виплачується страхувальникові (застрахованому) у вигляді регулярних періодичних виплат, а загальна сума останніх залежить від тривалості життя страхувальника (застрахованого). Великим попитом користується змішане страхування життя, за умовами якого передбачаються виплати: якщо страхувальник доживе до зазначеного строку (віку), або помре протягом дії договору страхування. Змішане страхування життя дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування на випадок дожиття і на випадок смерті. Отже, такий вид страхування поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку — дожиття до певної дати або події, а з іншого — смерть. Проте фактично присутній лише один ризик: людина або доживає до кінця дії договору, або ні. Договори змішаного страхування життя довгострокові і можуть укладатися на різні за тривалістю строки (як показує практика — на строк 3, 5, 10, 15 і 20 років). Як правило, у змішаному страхуванні життя страхувальник, який сплачує внески, і застрахований є однією особою. В умовах договору змішаного страхування життя може передбачатися і відповідальність страховика при настанні нещасного випадку із застрахованою особою. Але йдеться не про факт нещасного випадку, а про його наслідки, що призвели до постійної втрати загальної працездатності. Постійна втрата працездатності виявляється, як правило, після трьох місяців від дня нещасного випадку, який її спричинив. Таке включення в умови договору змішаного страхування життя веде, як правило, до збільшення тарифних ставок. Страхова сума встановлюється при укладанні договору страхування страхувальником, але страхова компанія може обмежити його можливості встановленням мінімальної страхової суми. Страховий внесок (страхова премія), який має бути сплачений страхувальником страховій компанії, як вже згадувалось, залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить від строку страхування і його варіанту, віку страхувальника і системи сплати страхової премії (за один раз, щорічно, щоквартально, щомісячно — готівкою або безготівково). Дія договору страхування починається з того моменту, коли страхувальник сплатив страховику перший внесок (якщо це сплата готівкою, а якщо безготівково — з нуля годин на наступний день). У разі, якщо до строку, установленого в договорі страхування, страховий внесок (повністю або у визначеній частці) не буде сплачений, договір страхування вважається недійсним і страхові внески, які надійшли, як правило, повертаються страхувальникові за мінусом суми витрат страховика на ведення справи по цьому договору (з практики — повертається десь біля 80%). При дожитті до закінчення строку страхування або при втраті здоров'я одержувачем страхової суми є застрахована особа або за її дорученням, оформленим у нотаріальному порядку, інша особа. У випадках, коли застрахований помер до одержання страхової суми за дожиттям, страхова сума виплачується призначеній ним особі чи спадкоємцям, якщо вони не причетні до його смерті. Умовами договору змішаного страхування життя може бути передбачено і право страхувальника на одержання позики в розмірі, що не перевищує викупної суми, яка обчислюється на підставі резерву, сформованого для виконання страховиком зобов'язань з виплати у зв'язку із страховим випадком дожиття застрахованого до закінчення Строку страхування, на момент видачі позики. В цьому разі визначається період, з якого така позика може бути видана (наприклад: після одного року від початку дії договору страхування). Для одержання страхової суми страхувальник має подати до страхової компанії заяву, страховий поліс та квитанцію про сплату останнього внеску (чи відомість про це в іншому документі). До конкретного страхового випадку (наприклад, призначення інвалідності) подаються додатково ще й про це необхідні, належно оформлені, документи. А у разі настання смерті страхувальника — користонабувач або спадкоємець подає до страхової компанії ще й копію свідоцтва про смерть страхувальника, теж нотаріально засвідчену, посвідчення своєї особи або належно оформлене свідоцтво про спадщину. Виплати страхових сум здійснюються на основі цих документів та заяви (страхувальника чи користонабувача, чи спадкоємця) і страхового акта, належно оформленого, погодженого і підписаного всіма заінтересованими особами, у строки, визначені згідно з укладеним договором страхування на основі законодавчих нормативів, готівкою, поштовим переказом, чеком на одержання суми в банку, перерахуванням у вклад чи банківську картку на ім'я одержувача. При чому — усі витрати по таких переводах несе страхова компанія з власних резервів, а не з страхової суми одержувача. В цьому теж міститься зверхність страхового процесу над іншими кредитно-фінансовими установами країни. При страхуванні рент (ануїтетів) страхова компанія пов'язує, як правило, виконання своїх обов'язків із дожиттям страхувальника (застрахованого) до певного віку або строку, визначеного в договорі страхування. Страхування рент має на меті забезпечення страхувальникові звичайного для нього матеріального стану незалежно від змін, які пов'язані зі станом здоров'я, зменшенням або втратою працездатності, старістю. Договори страхування ренти відрізняються від інших договорів страхування тим, що страхова сума представляє собою ту суму, яку виплачуватиме страховик страхувальнику (застрахованому) частками і періодично після настання певного віку (часу). Договір страхування ренти може бути укладений як з фізичною (дієздатною), так і юридичною особою (стосовно своїх працівників). Укладаючи договори страхування, сторони узгоджують головне — питання про періодичність сплати страхових внесків. Самі ж розміри страхових внесків залежать від багатьох факторів, і це ускладнює роботу страхової компанії з їх визначенням. До факторів, які при цьому необхідно враховувати, належить вік страхувальника (застрахованого), стать, періодичність внесків тощо. Як свідчить зарубіжна практика, існують різні види ануїтетів. Так, у Великобританії ануїтети поділяються на строкові, з відстрочкою виплат, тимчасові, гарантовані, ануїтети страхування спільного життя, індексовані ануїтети, ануїтети захисту капіталу. До основних видів страхування рент відноситься пенсійне страхування. Необхідно зазначити, що пенсійне забезпечення в більшості країн світу здійснюється за рахунок державних систем (в межах соціального страхування на принципі пер-сонізації рахунків), пенсійних фондів і страховими компаніями та іншими фінансовими організаціями (на тих же умовах). Пенсійне забезпечення громадян таких країн здійснюється і приватними фондами (наприклад, пенсійні фонди підприємств, що пояснюється зацікавленістю підприємства у зменшенні плинності кваліфікованих кадрів та різними пільгами в сплаті податків). Пенсійні фонди мають значні кошти, які вони інвестують в акції, облігації, нерухомість. Пенсійне забезпечення може бути здійснене і шляхом купівлі індивідуальних страхових полісів у страхових компаній, що має певні переваги, оскільки страхова компанія здійснює всі роботи, які притаманні пенсійним фондам, ще й забезпечує в період дії договору фундаментальний захист страхувальника. На Заході послугами приватних страхових компаній користується значна частина населення, незважаючи на те що страхування пенсій є одним із найдорожчих видів довгострокового особистого страхування. Договори страхування укладаються як індивідуально, так і з групою осіб. Відповідальність страхової компанії за договорами страхування додаткової пенсії може бути розширена за домовленістю сторін, наприклад, здійснити виплати в разі настання нещасного випадку або смерті страхувальника (застрахованого). Надається можливість укладання договору страхування додаткової пенсії на користь іншої особи. Індивідуальні договори страхування додаткової пенсії укладаються з дієздатними громадянами з урахуванням віку, статі і незалежно від стану здоров'я. Страхова сума обумовлюється під час укладання договору страхування. При її визначенні враховується розмір поточних виплат, що їх має здійснити страхова компанія, а також вплив додаткових виплат, які являють собою наслідок участі страхувальника у прибутку страхової компанії (отримання дивідендів з інвестицій). Страхові платежі сплачуються за один раз або періодичними внесками за домовленістю сторін. Розмір страхових внесків залежить від страхової суми, віку і статі застрахованої особи, а також умов накопичування, збереження і інвестиційної політики страховика. Додаткова пенсія залежно від змісту договору страхування може бути виплачена страховиком протягом життя застрахованого або упродовж визначеного періоду згідно з обумовленим у договорі страхування порядку виплати пенсій (щомісячно, за кожен рік та інше). Страхові компанії, які пропонують пенсійне страхування, як свідчить досвід цього страхування в розвинутих країнах, мають дуже великі страхові резерви — потенціал інвестового капіталу для створення значної кількості робочих місць в суспільстві, а виплати з пенсійних фондів, в тому числі і з страхових пенсійних фондів, значно перевершують розміри державних пенсій. Наведемо основні умови добровільного особистого страхування життя, які мають чинність в економічно розвинутих країнах. 1.1.Чинні Основні умови (далі — умови страхування) визначають основні принципи проведення змішаного страхування життя (надання страхових послуг з особистого страхування) страховою компанією «ООО». 1.2. В умовах страхування, як і у всіх інших локальних нормативних актах, що регулюють страхову діяльність, вживаються терміни, викладені в спеціальних словниках-довідниках по страхуванню (деякі — у темах цього посібника). 1.3. При наведенні Компанією локальних нормативних актів, що регулюють окремі види страхування, ними можуть визначатися й інші (специфічні) терміни, що стосуються окремих видів страхування. Читайте також:
|
||||||||||||||
|