Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Покарання та його види

Покарання– примусовий захід, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у скоєнні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання є найбільш суворим видом кримінальної відповідальності

Сутність покарання полягає в тому, що засуджений зазнає певних втрат і страждань (наприклад, обмеження пересування, особистої недоторканності, таємниці листування – при позбавленні волі). Однак кара – не єдина і навіть не головна мета покарання. Покарання має на меті виправлення засуджених, запобігання скоєнню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Кримінальний кодекс передбачає 12 видів покарань, що поділяються на:

· основні покарання;

· додаткові покарання;

· покарання, що можуть призначатися як основні та додаткові.

Види основних покарань:

1) громадські роботи (на строк від 60 до 240 годин при відбуванні не більш ніж по 4 години на день). Це покарання полягає у виконанні у вільний від роботи чи навчання час суспільно корисних робіт;

2) виправні роботи (від 6 місяців до 2 років). Із суми заробітку засудженого утримується в дохід держави від 10 до 20 %;

3) службові обмеження для військовослужбовців (на строк від 6 місяців до 2 років). Із суми грошового забезпечення засудженого утримується в дохід держави від 10 до 20 %. Під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, термін покарання не зараховується у строк вислуги років для присвоєння чергового звання;

4) арешт (на строк від 1 до 6 місяців);

5) обмеження волі (на строк від 1 до 5 років). Покарання полягає в утриманні особи в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства під наглядом і з обов’язковим залученням до праці;

6) утримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (на строк від 6 місяців до 2 років). Цей вид покарання застосовується тільки до військовослужбовців строкової служби;

7) позбавлення волі на певний строк (від 1 до 15 років);

8) довічне позбавлення волі.

Основні покарання можуть призначатися лише як самостійні види. Не можна, наприклад, призначити одночасно арешт і виправні роботи. Саме з цими видами покарань пов’язується досягнення мети покарання. До основних покарань можуть приєднуватися додаткові покарання.

Види додаткових покарань:

1) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чинів або кваліфікаційного класу;

2) конфіскація майна.

Ці покарання не можуть призначатися як самостійні, вони приєднуються до основних покарань.

Види покарань, що можуть призначатися як основні та додаткові:

1) штраф (від 30 до 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

2) позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю (на строк від 2 до 5 років – як основне покарання і на строк від 1 року до 3 років – як додаткове покарання). Цю групу покарань можна застосовувати як самостійно, так і приєднувати їх до основних покарань.

Особливості відповідальності неповнолітніх. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким на момент скоєння злочину виповнилося 16 років. Інакше кажучи, кримінальний закон поширює свою дію на неповнолітніх – осіб, що не досягли 18-річного віку.

За вчинення діянь, протиправність і суспільна небезпека яких очевидна й у більш молодому віці, кримінальну відповідальність несуть особи, що досягли 14-річного віку, їх вичерпний перелік містить ч. 2 ст. 22 Кримінального кодексу: умисне вбивство; умисне тяжке тілесне ушкодження; умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження; диверсія; бандитизм; зґвалтування; крадіжка; грабіж; розбій; хуліганство; умисне знищення чи пошкодження майна і деякі інші діяння.

До неповнолітніх, визнаних винними у скоєнні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт;

5) позбавлення волі на певний строк.

До неповнолітнього можуть бути застосовані додатковіпокарання у вигляді штрафу і позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Кримінальна відповідальність неповнолітніх має певні особливості:

1) при призначенні покарання неповноліття розглядається як обставина, що пом’якшує відповідальність;

2) неповнолітній, що вперше вчинив злочин невеликої тяжкості,може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках до неповнолітнього застосовуються примусові заходи виховного характеру;

3) неповнолітньому, що вперше скоїв злочин невеликої тяжкості,не може бути призначене позбавлення волі. Якщо його виправлення можливе без застосування покарання, суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, що не є покаранням;

4) до неповнолітнього, засудженого до позбавлення волі, може бути застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням (на строк від одного року до двох років);

5) неповнолітній, що вчинив злочин невеликої чи середньої тяжкості,може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння і подальшої бездоганної поведінки він на момент ухвалення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:

· застереження;

· обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

· передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, що їх заміняють, або під нагляд педагогічного чи трудового колективу з його згоди, а також окремих громадян на їхнє прохання;

· покладення на неповнолітнього, що досяг 15-річного віку і має майно, кошти чи заробіток, обов’язку з відшкодування заподіяної майнової шкоди;

· направлення неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладу для дітей і підлітків до його виправлення (на строк не більш ніж 3 роки);

6) для неповнолітніх передбачені більш м’які умови звільненнявід відбування покарання. Як правило, до них у першу чергу застосовується амністія, помилування, умовно-дострокове звільнення.

ККУ встановлює випадки, коли особа, яка вчинила злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку:

· з дійовим каяттям (активні і позитивні дії особи після вчинення злочину, які безперечно свідчать про бажання усунути шкоду, спричинену злочином, а також про жалкування щодо вчиненого злочину);

· з примиренням винного з потерпілим;

· з передачею особи на поруки (особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнена від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин);

· зі зміною обстановки (зникнення особливих умов місця та часу, що надали діянню злочинного характеру, втрата суспільної небезпечності діяння, обстановки в житті конкретної людини, яка свідчить про втрату цією особою суспільної небезпеки);

· із закінченням строків давності Законом передбачено два види строків давності: диференційований, тривалість якого залежить від тяжкості вчиненого злочину, та загальний для всіх злочинів 15-річний строк для осіб, які переховуються від слідства або суду.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п’ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років – у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п’ятнадцять років – у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 ККУ.

Судимість– це особливий правовий стан особи, який виникає у зв’язку з постановленням обвинувального вироку і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання. Наявність судимості тягне за собою і такі загально-правові наслідки, як неможливість займатися певними видами професійної діяльності.

Зокрема, особа, яка має судимість, не може бути суддею (ч. 6 ст. 7 Закону України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 р.); адвокатом (ч. 2 ст. 2 Закону України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 р.); нотаріусом (ч. 1 ст. З Закону України “Про нотаріат” від 2 вересня 1993 р.); судовим експертом (ч. 2 ст. 11 Закону України “Про судову експертизу” від 25 лютого 1994 р.).

Особи, які раніше засуджувалися за вчинення злочину, не приймаються і на службу в міліцію (ч. 3ст. 17 Закону України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р.). Такі особи не можуть бути прийняті на посаду прокурора або слідчого прокуратури (ч. 6 ст. 46 Закону України “Про прокуратури” від 5 листопада 1991 р.); не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі або його апараті (ст. 12 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р.), оскільки судимість “несумісна з заняттям посади”.

Зняття судимості визначає її анулювання спеціальним з цього приводу рішенням суду (ст. 91 КК). Зняття судимості можливо лише до перебігу строків її погашення, передбачених у ст. 89 КК. Тому воно практично завжди є достроковим. Якщо суд не вважає за можливе зняти судимість, то особа продовжує вважатися судимою перетерплювати пов’язані з нею обмеження до повного закінчення передбачених законом строків погашення судимості.

 


Читайте також:

  1. Амністія являє собою повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочину.
  2. Безробітні можуть відбувати це покарання і в нічний час.
  3. Виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу
  4. Додаткові покарання
  5. Загальні засади призначення покарання
  6. Загальні засади призначення покарання.
  7. Загальні положення виконання покарання у виді довічного позбавлення волі.
  8. Загальні положення виконання покарання у виді конфіскації майна
  9. Загальні положення виконання покарання у виді обмеження волі
  10. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким.
  11. Засади визначення міри покарання
  12. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років




Переглядів: 3139

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Обставини, що виключають злочинність діяння | Щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.