D1 (Sony)

Hi8

Video8

VHS-C (JVC)

VHS-C є компактним відеокасетами у VHS форматі, представлені в 1982 році і використовуються в основному для споживчого класу компактних аналогових відеокамер. Формат заснований на тих же правилах, що і в VHS, і може бути відтворений в стандартному VHS відеомагнітофоні.Даний формат значною мірою є застарілим і був замінений на цифроі відео формати, які мають менший форм-фактор.

Магнітна стрічка на VHS-C касетах намотується на одну головну котушку і для руху стрічки вперед використовуються шестерні. Магнітна стрічка також може бути перемотана вручну. Це утруднило розвиток продажів системи Betamax-то,адже геометрія Betamax касети запобігає подібному.

VHS-C касети більші, ніж Video8 касети, але сумісні з програвачами VHS касет. Більш якісніша версія VHS-C була випущений на основі S-VHS, відома як S-VHS-C, які конкурували з Hi8, найякіснішими версіми Video8. Приходом на ринок недорогих S-VHS-C відеокамер призвело до появи на багатьох сучасних відеомагнітофонах функції відомомої, як SQPB або SuperVHS квазі-відтворення, що правда не зробило істотного впливу на ринок.

У порівнянні з Video8, VHS-C мали схожу якість відео, але коротшй час виконання, 90 проти 30 хвилин при швидкості SP (для стандартних касет), 180 проти 60 для більшості керованих режимів. Хоча свого часу JVC мав 45-хвилинний і 60-хвилинний режим SP стрічку з Extra High Grade формулою(135 хвилин і 180 хвилин в EP / SLP Mode).

Станом на 2010 р., кілька VHS-C і S-VHS-C відеокамер як і раніше доступні від компанії JVC за дуже низькими цінами (~ 200 доларів США), а також засобів масової інформації як і раніше широко доступних при відносно низьких витратах.

Video8 - аналоговий формат похило-рядкового запису відеозображення на 8-ми мм магнітну стрічку, розроблений фірмою Sony. Представлений в 1985 році. Застосовувався в побутових відеокамерах. Характеризується підвищеною якістю відеосигналу і звуку щодо VHS і VHS-C, головними конкурентами на той час. Має горизонтальну чіткість 250 твл при частоті полів 50 Гц. Частотний діапазон каналу звукового супроводу 20-20000 Гц, динамічний діапазон 50 дБ. Такі параметри досягнуті шляхом запису звукового сигналу на поднесущей 1,5 МГц з частотною модуляцією.

У 1989 році був представлений аналоговий формат Hi8, що використовують аналогічні касети, який внаслідок удосконалень магнітного шару дозволив досягти більш високої якості запису. Горизонтальна чіткість зображення - близько 420 твл. Формат Hi8 активно використовувався і був популярний аж до кінця 90-х.

ЛЕКЦІЯ 7

ЦИФРОВИЙ ФОРМАТ ВІДЕОЗАПИСУ

D-1 (D1) - перший формат цифрового відеозапису. У 1986 році за проектної документації робочої групи по запису цифрових телевізійних сигналів на стрічку з SMPTE формат D-1 отримав статус міжнародного стандарту на цифрову відеозапис. Наприкінці 1986 року BOSCH і Sony представили перше покоління цифрових магнітофонів формату D-1.

Формат спирається на стандарт 4:2:2 ITU (раннє CCIR) 601 «Цифрове кодування для студій». Відповідно до цього стандарту здійснюється запис яскравості Y і цветоразностних RY і BY сигналів. При цьому формується цифровий потік 4:2:2 з базовою частотою дискретизації 3,375 МГц, так що дискретизація сигналу яскравості здійснюється з частотою 4х3, 375 = 13,5 МГц, цветоразностних - з частотою 2х3, 375 = 6,75 МГц. Квантування за рівнем 8-ми розрядний. Для запису звукового супроводу передбачено 4 високоякісні каналу - частота дискретизації в кожному 48 КГц, квантування за рівнем - 20-розрядне. Повний цифровий потік сигналів звукового супроводу близько 4 Мбіт / с.

У форматі D-1 використовується магнітна стрічка шириною 3 / 4 дюйма (19,01 мм), яка переміщається зі швидкістю 286,875 мм / с. Магнітна стрічка розміщена в касеті трьох можливих розмірів: мала (172х109х33 мм), середня (254х150х33 мм) і велика (366х206х33 мм). При товщині стрічки 16 мкм касети забезпечують відповідно 11, 34 і 76 хвилин безперервного запису. При використанні більш тонких 13-мкм магнітних стрічок час запису, наприклад, на велику касету може бути збільшено до 94 хвилин. Робочий шар магнітних стрічок виготовляється на основі порошків двоокису кобальту або гамма-окису заліза, легованих кобальтом. Магнітні частинки орієнтовані вздовж поздовжньої осі стрічки. Коерцитивна сила 60-70 КА / м.

Формат D-1 базується на похило-рядкового сегментованої запису сигналів зображення і звуку, виконуваних багатоканальним блоком головок, що обертаються. Сигнали зображення і звуку записуються одними і тими ж обертаються магнітними головками, причому так, щоб забезпечити повністю незалежну запис, відтворення та монтаж зображення і будь-якого з чотирьох каналів звукового супроводу. Мінімальна довжина хвилі запису - 0,9 мкм, поздовжня щільність 2,2 Кбіт / мм. Щодо велике значення довжини хвилі запису знижує вплив випадінь на якість сигналу.

Одне телевізійне поле і відповідне звуковий супровід записуються на 12 похилих рядках, якщо мова йде про систему розкладання 625, і на 10 у системі 525. Крім похилих на магнітній стрічці записуються і три поздовжні доріжки. На відстані 0,2 мм від базового краю стрічки розташована доріжка тимчасового коду - її ширина 0,5 мм. Захисним проміжком 0,1 мм від неї відокремлена доріжка каналу керування шириною 0,7 мм. Ця доріжка використовується з метою пошуку на слух фрагментів відеофонограми.

Кут нахилу програмних рядків запису 5 ° 24 '02 ", а загальна довжина 170 мм. Довжина кожного з двох відеосекторов - 77,79 мм і кожного з чотирьох звукових секторів - 2,56 мм. Ширина програмної рядки 0,04 мм.

Основне призначення похило-рядкових програмних доріжок - запис відеоданих, однак у їх центрі розміщені 4 сектори з сигналами звуку. Оскільки ефекти зносу магнітної стрічки на краях виражені яскравіше, перенесення звукових секторів в центр забезпечує більш високий захист сигналів звукового супроводу.

У стандарті розкладання 625 на 12 рядках записи, що відповідає одному телевізійному полю, розміщується 24 відеосектора 24 відеосектора і 48 звукових секторів.

Відео та звук захищені від помилок каскадними кодами Ріда-Соломона. При цьому кодування кілька надмірно, тому повний потік відрізняється від стандартних 216 Мбіт / с і становить 227 Мбіт / с. Корекція виконується за допомогою двовимірної кодує матриці з 32 рядків і 600 стовпців. Коригувальний код дозволяє виявити і виконати корекцію одиночних і пакетованих помилок. Коригуюча здатність використовуваного коду додатково підвищується внутрістрочним і внутріматрічним перемішуванням відеоданих.

Канальне кодування виконується після обробки сигналу з метою захисту від помилок. Канальним кодом є підданий адаптивному скремблирования код БВН.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
S-VHS (JVC)	\|	DCT (Ampex)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.