• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Особливості реалізації фінансового механізму бюджетних установ.

Необхідно зауважити, що нині на функціонування бюджетних організацій негативно впливають такі фактори:

1) незадовільний стан фінансування,

2) брак грошових коштів для оновлення матеріально-технічної бази бюджетних закладів,

3) обмеженість джерел формування фінансових ресурсів та чітка регламентація напрямків їх використання.

Розв’язання зазначених проблем переважно залежить від ефективності побудови та реалізації фінансового механізму бюджетних установ.

Слід зазначити, що фінансовий механізм функціонування бюджетних закладів має свої відмінності, обумовлені неприбутковою природою бюджетної сфери, особливостями джерел мобілізації та порядку розподілу грошових коштів.

Ефективне функціонування фінансового механізму бюджетної сфери має ґрунтуватися на таких вимогах до взаємодії його елементів:

– цілеспрямованості кожного елементу фінансового механізму на виконання властивого йому завдання;

– спрямування дії всіх елементів фінансового механізму на процес отримання передбаченого обсягу фінансових ресурсів з метою покриття витрат відповідної діяльності;

– зворотного зв’язку елементів фінансового механізму вертикального та горизонтального рівнів;

– своєчасності реагування складових фінансового механізму на зміни макро- та мікросередовища.

Схематично структурно-логічну модель організації фінансового механізму бюджетних установ наведено на рис. 1.

Реалізація фінансового забезпечення проявляється у визначенні джерел, форм та методів забезпечення і використання фінансових ресурсів бюджетними організаціями.

Важлива підсистема фінансового механізму – фінансове регулювання, яке включає: правове регламентування, фінансове прогнозування, фінансове планування, фінансовий контроль. Правове регламентування відображається в розробленні та прийнятті законодавчих актів щодо організації діяльності бюджетних установ. На стадії фінансового планування і прогнозування визначаються фінансові можливості функціонування закладів бюджетної сфери. Фінансовий контроль передбачає сукупність заходів, пов’язаних з перевіркою, спостереженням за процесами формування і використання фондів фінансових ресурсів.

Значну роль в організації фінансового механізму бюджетних установ відіграє система важелів впливу, в яку входять нормативи, ліміти, резерви.

Норми затверджуються органами законодавчої та виконавчої влади. Нормативи характеризують повний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів.

Рис. 1. Структурно-логічна модель організації фінансового механізму бюджетних установ

Фінансові ліміти є певним обмеженням на витрати, що встановлюються органами державної влади, в тому числі ліміти бюджетного фінансування для закладів бюджетної сфери.

Резерви мають нейтралізувати вплив непередбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому.

Основа ефективного функціонування бюджетної сфери – це фінансове забезпечення. Бюджетні установи практично не мають власних доходів і свою діяльність провадять за рахунок коштів відповідних бюджетів. Отже, основна форма фінансового забезпечення бюджетних закладів – бюджетне фінансування, під яким прийнято розуміти безповоротний, безвідплатний відпуск коштів з державного та місцевого бюджетів на виконання загальнодержавних функцій, функцій місцевого самоврядування і забезпечення функціонування бюджетних установ та організацій.

Специфічні особливості бюджетного фінансування полягають у такому:

– кошти на покриття витрат відпускаються тільки з одного бюджету за підпорядкованістю підприємства, установи чи організації. Виняток становить фінансування загальнодержавних заходів: боротьба з епідеміями, ліквідація втрат від катастроф і стихійного лиха;

– бюджетні установи фінансуються на основі встановлених економічно й науково обґрунтованих нормативів залежно від сфер діяльності.

Ефективне функціонування бюджетних установ можливе лише за умови чітко налагодженого фінансового механізму. Проведені нами дослідження свідчать про те, що фінансовий механізм бюджетних закладів відображає специфіку організації фінансових відносин у даній сфері, яка проявляється в реалізації фінансового забезпечення. Подальше вдосконалення фінансового забезпечення функціонування бюджетних закладів, на нашу думку, передбачає необхідність переходу від моделі мінімальної до моделі часткової фінансової автономії.

1.4. Доходи і видатки бюджетних установ

Відповідно до Бюджетного кодексу України, доходи бюджетних установ поділяються на доходи загального фонду і а доходи спеціального фонду (рис. 2). Загальний фонд бюджету охоплює всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду.

Рис. 2. Класифікація доходів бюджетної установи

На рівні бюджетних установ до доходів загального фонду належать кошти, які надходять із загального фонду бюджету для виконання бюджетними установами своїх основних функцій.

Доходи загального фонду бюджету були і залишаються значною частиною в структурі доходів переважної більшості бюджетних установ. Вони поділяються на доходи, отримані із загального фонду державного бюджету та з місцевих бюджетів. Зазначені джерела формування доходів можуть існувати як самостійно, так і в поєднанні.

Формування дохідної частини загального фонду здійснюється на підставі планових обсягів бюджетних асигнувань, що виділяються на утримання установи. Дані про планові обсяги бюджетних асигнувань повідомляються установі безпосередньо вищою організацію.

До доходів спеціального фонду бюджету належать власні надходження бюджетних установ. Спеціальний фонд бюджетної установи — це кошти, які надходять із конкретною метою і використовуються на відповідні видатки за рахунок цих надходжень.

Доходи спеціального фонду бюджетної установи складаються з власних надходжень бюджетної установи і доходів за іншими надходженнями спеціального фонду.

У дохідній частині спеціального фонду зазначаються планові обсяги надходжень з інших джерел, одержання яких передбачене відповідними законодавчо-нормативними документами. До таких надходжень належать кошти, одержувані бюджетною установою від надання послуг, виконання робіт і реалізації продукції чи іншої діяльності.

Передбачено, що дохідна частина спеціального фонду формується на підставі розрахунків, які складаються щодо кожного запланованого на наступний рік джерела доходів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 № 659 затверджено Перелік власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання.

Власні надходження бюджетних установ — це кошти, одержані бюджетними установами від надання послуг, виконання робіт, реалізації продукції чи здійснення іншої діяльності з виконання окремих доручень, а також як фанти та дарунки (благодійні внески).

Власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи, в кожній з них вирізняють кілька підгруп:

1. Плата за послуги, що надаються бюджетними установами. Цю групу утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законами України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Вони мають постійний характер і обов'язково плануються в над­ходженнях бюджету. Група має такі підгрупи:

1.1. Плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з функціональними повноваженнями. До цієї підгрупи належать кошти бюджетних установ, що надійшли як плата за послуги, надання яких пов’язане з виконанням основних функцій і завдань бюджетної установи. Наприклад, плата за навчання у вищих навчальних закладах; плата за надання інформаційних, рекламних та поліграфічних послуг; вхідна плата до музеїв, виставок, картинних галерей, планетаріїв, заповідників; кошти, одержані установами ветеринарної медицини від проведення терапевтичних, хірургічних, акушерсько-гінекологічних, санітарно-гігієнічних заходів; плата за медичне обслуговування осіб у спеціалізованих прийомних відділеннях закладів охорони здоров’я тощо.

1.2. Кошти, що отримуються бюджетними установами від господарської чи виробничої діяльності. До цієї підгрупи належать, наприклад, надходження від господарсько-виробничої діяльності допоміжних, навчально-допоміжних підприємств і господарств, що відповідають профілю роботи установи й передбачені положенням про цю установу; кошти, які одержуються згідно з договорами на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і спеціальних робіт; кошти, що надійшли до установи від підприємств, організацій та фізичних осіб за виконану їхнім контингентом (хворими, студентами та ін.) роботу та за працевикористання спецконтингенту, а також за роботу в майстернях цих установ і залишаються в установах відповідно до законодавства; кошти установ соціального забезпечення, що надходять від діяльності допоміжних сільських господарств і ліку­вально-виробничих майстерень при будинках-інтернатах для старих та інвалідів, квартирна плата та плата за гуртожиток тощо.

1.3. Плата за оренду майна бюджетних установ. Бюджетні установи отримують у повному обсязі орендну плату від експлуатації будівель і приміщень, основних засобів, що безпосередньо їм належать.

1.4. Кошти, що отримуються бюджетними установами від реалізації майна. До цієї підгрупи належать кошти бюджетних установ, отримані від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей (зокрема списаних), за здані у вигляді брухту та відходів чорні, кольорові метали, дорогоцінні метали (зокрема відходи від використання фотоматеріалів і кіноплівки), дорогоцінне каміння в розмірах, що згідно із законодавством залишається в бюджетній установі.

Надходження перших двох підгруп мають формуватися за видами, визначеними в переліках платних послуг відповідної галузі, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

2.1. Гранти та дарунки. До грантів належать фінансові ресурси, що надаються на безповоротній основі та спрямовуються на реалізацію цілей, визначених програмою надання гранту, проектом міжнародної технічної допомоги. Це дарунки, благодійні внески від спонсорів і меценатів, а також усілякі пожертви.

Порядок отримання гуманітарної допомоги та благодійних (добровільних) внесків і пожертвувань від юридичних і фізичних осіб регулюється Законом України «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.1999 і Порядком отримання благодійних внесків і пожертв від юридичних і фізичних осіб бюджетними установами та закладами освіти, охорони здоров’я, культури, науки, спорту і фізичного виховання для потреб їх фінансування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4.08.2000 № 1122.

2.2. Кошти, що отримуються на виконання окремих доручень від підприємств, організацій чи фізичних осіб. Наприклад, кошти для проведення розрахунків з молодими фахівцями, на виплату стипендій студентам, матеріальної допомоги та доплат до державних стипендій за рахунок замовників, на придбання методичної літератури та навчальних посібників для студентів заочної форми навчання; кошти на придбання замовлених у централізованому порядку бланків документації з бухгалтерського обліку, звітності, статистики; добровільні ком­пенсації хворих за надані їм медичні послуги лікувально- та санітарно-профілактичними закладами; кошти, одержані закладами охорони здоров’я за медичну допомогу громадянам, надану відповідно до договору добровільного медичного страхування; отримані страхові суми у разі настання страхового випадку; інші кошти, які установи отримують від підприємств, установ, організацій і приватних осіб для виконання окремих доручень.

До підгрупи належать також інвестиції, що згідно з чинним законодавством отримують бюджетні установи, зокрема на будівництво житла.

Під видатками розуміють державні платежі, що не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги.

Видатки — один з найважливіших показників фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Вони є основою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу з метою виявлення внутрішніх резервів.

Рис. 3. Класифікація видатків бюджетної установи.

Видатки, здійснювані за рахунок загального фонду бюджету, називаються видатками загального фонду, а здійснювані за рахунок спеціального фонду — видатками спеціального фонду. Обидва види видатків суворо плануються в кошторисі.

Видатки бюджетних установ поділяють на касові та фактичні.

Касовими видатками вважаються всі виплати, здійснені з поточних або реєстраційних рахунків готівкою та шляхом безготівкових перерахувань. Повернення грошових коштів на рахунки відновлює, тобто зменшує, касові видатки.

Фактичні видатки — це дійсні, кінцеві видатки установи, оформлені відповідними документами, разом із видатками за неоплаченими рахунками кредиторів, за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою і стипендіями.

Фактичні видатки, як правило, не збігаються з касовими ні в часі, ні в сумі. Якщо частина грошових коштів на рахунках у банку чи в казначействі обертається на поповнення запасів матеріалів, перебуває в розрахунках (дебіторська заборгованість), залишається невитраченою у вигляді підзвітних сум і готівки в касі або використовується на погашення раніше виниклої кредиторської заборгованості, то фактичні видатки менші за касові. Якщо установа має у своєму розпорядженні запаси матеріалів, то фактичні видатки на здійснення планового обсягу робіт можуть перевищувати касові, бо витрата матеріалів не спричиняє зменшення грошових коштів на рахунках.

Якщо кошти, отримані з банку чи казначейства, витрачено за прямим призначенням відповідно до кошторису (наприклад, видатки за електроенергію, газ, воду, телефон, поточний ремонт та інші послуги), то фактичні видатки збігаються з касовими. Такі видатки називаються прямими.

Касові та фактичні видатки є окремими етапами руху бюджетних коштів і об’єктами економічного аналізу. У бюджетних установах касові та фактичні видатки планують і обліковують за єдиною номенклатурою видатків. Бюджетну класифікацію видатків покладено в основу планування видатків, їх синтетичного та аналітичного обліку. Ця класифікація істотно впливає на всю організацію економічного аналізу бюджетних установ.

Бюджетна класифікація видатків застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів; проведення необхідного аналізу за організаційними, функціональними та економічними категоріями видатків; забезпечення загальнодержавної та міжнародної порівнянності бюджетних по­казників.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
5. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
6. Аграрне виробництво і його особливості
7. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
8. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
9. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
10. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
11. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства
12. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

Переглядів: 1723