Організація внутрішнього контролю в бюджетних організаціях.

У зв’язку із збільшенням обсягу та різноманітністю структури інформаційних потоків, ускладненням умов господарювання, розширенням сфер діяльності бюджетних установ зростає кількість об’єктів, які підлягають контролю.

Питання внутрішнього контролю, який має здійснюватися у бюджетних установах, досить гостро постає саме в сучасних умовах господарювання. Особливо це стосується контролю за доходами бюджетних установ. Під час такого контролю можливо досягти оптимізації витрат на його здійснення шляхом уникнення дублювання, тобто виконання однієї й тієї самої роботи з фінансово-економічного контролю різними його органами і суб’єктами.

Розуміють необхідність запровадження внутрішнього контролю за діяльністю підприємств, установ, організацій, які фінансуються з державного бюджету країни, і на державному рівні. Саме тому Міністерством фінансів, Головним контрольно-ревізійним управлінням України було розроблено Концепцію розвитку державного внутрішнього фінансового контролю, що є важливим і своєчасним кроком у сучасних фінансово-економічних умовах

Значний досвід дієвості системи внутрішнього контролю підприємства мають зарубіжні країни, наприклад, у системах державного аудиту економічно розвинутих країн органи контролю, що мають вищий статус, оцінюють діяльність нижчих контрольних організацій і внутрішніх контрольних систем підприємства, котрі перевіряються, використовують результати їхніх ревізій і лише після того здійснюють контроль цих об’єктів.

Так, під час виконання контрольних функцій Рахункова палата Європейського співтовариства використовує будь-яку цінну інформацію, яку отримали системи внутрішнього контролю підприємств, що перевіряються

Якщо така інформація надійна, це дає підстави оперативно проаналізувати системи управління. Головним завданням Національного контрольно-ревізійного управління Великої Британії під час перевірок на ефективність використання державних фінансових ресурсів є такі: чи має установа належну систему внутрішнього контролю, яка б забезпечувала економію, продуктивність і ефективність, чи працездатна система внутрішнього контролю чи забезпечує така система необхідною управлінською інформацією керівництво установи [5, с. 263-264]. Фахівці відомства Генерального ревізора Канади вважають ревізію системи внутрішнього контролю державних установ і корпорацій однією з найважливіших складових своєї діяльності, міркуючи, що коли система працює успішно, то немає потреби в оцінці окремих операцій і діяльності [5, с. 270].

Отже, внутрішній контроль відіграє значну роль у системі фінансового контролю в цілому. Саме внутрішній контроль допомагає розкрити слабкі місця, швидше виявити істотні порушення у використанні й управлінні державними фінансами, і, особливо, у формуванні та використанні доходів, які отримують бюджетні установи.

Г. Мазурина розкриває дві пропозиції щодо внутрішнього контролю в організації [3]. Згідно з першою, внутрішній контроль – це діяльність по виявленню помилок чи фактів шахрайства. У цьому випадку для внутрішнього контролера головне – пошук відхилень від стандартів (норм, правил), що діють у бюджетній установі. Діяльність контролерів при цьому направлена на пошук двох видів порушень: фактів прямого шахрайства і викривлення працівниками установи часу, сум і суті господарських операцій у первинних документах. Порушення, що є отриманням шляхом обману будь-яких благ, цінностей, привілей, може здійснюватися у вигляді крадіжок грошових цінностей, сировини і матеріалів, фальсифікації документів (платіжних відомостей і витратних документів), підробки результатів інвентаризації, укладання договорів з порушенням правил, заниження ціни на платні послуги з одночасним отриманням вигоди особисто для себе.

У ході перевірок, що проводяться внутрішньою службою контролю, ставиться безліч питань для вирішення і робиться вертикальний аналіз окремих проблем. Результат перевірки достатньо легко отримати, і керівництво установи дізнається про конкретні недоліки. Такий підхід до внутрішнього контролю достатньо вузький, він представляє собою опис того, що реально представляє собою контрольований об’єкт. Вартість такого контролю невелика, трудомісткість мала, суто з економічної точки зору його впровадження є вигідним. У результаті такого контролю викриваються помилки і даються відповіді на питання: хто? що? коли? Недоліком такої системи контролю є відсутність аналізу причин цих помилок. Цей процес не орієнтований на майбутнє, він спрямований лише в минуле і ґрунтується на аналізі фактів, що вже відбулися.

Прихильники другої позиції вважають, що контроль, який проводиться з метою пошуку помилок і недоліків, нічого не дає тій установі, де він проводиться. На їх думку, на основі виявлених проблем (які є лише симптомами хвороби) необхідно визначити головну причину, виявити хворобу. Це буде здійснено в ході горизонтального аналіз й ця проблема має бути розширена на всю установу. Внутрішній контролер – це експерт у галузі адміністрування, що забезпечує новими знаннями керівництво та управляючий персонал установи. Він знаходить шляхи покращення діяльності системи та виконання процедур. У своїй роботі контролер ідентифікує порушення основних принципів управління. Вартість такого контролю достатньо висока, а результат буде отриманий тільки в майбутньому, причому його досить складно виміряти та виразити у вартісному значенні [3].

Вважаємо, що при проведенні внутрішнього контролю діяльності бюджетних установ доцільно враховувати обидві точки зору, а саме: виявляти недоліки та помилки, а також виявляти причину їх виникнення та намагатися усунути.

Функціонування системи внутрішнього контролю має зводити до мінімуму ризики діяльності установи (ризик можливих несприятливих подій – крадіжок, перевитрат, зловживань, недоотримання доходів, неправильне визнання доходів тощо).

Система внутрішнього контролю бюджетних установ має такі напрями реалізації, зображені на рис. 1. Дотримуючись наведених напрямів діяльності, служба внутрішнього контролю бюджетної установи сприятиме адаптації до ринкового середовища. Покращення якості, розширення асортименту послуг, що надаються на платній основі бюджетними установами, призведе до збільшення доходів установи на спеціальному рахунку. Також ефективне функціонування установи забезпечить максимальний розвиток і процвітання.

Напрями реалізації діяльності внутрішнього контролю

Збереження й ефективне використання ресурсів і потенціалів установи

Своєчасна адаптація установи до змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі

Забезпечення ефективного функціонування установи

Максимальний розвиток установи в умовах конкурентного середовища

Рис. 1. Напрями реалізації внутрішнього контролю.

Кожен з напрямів має охоплювати такі етапи:

Ø всеохоплюючий аналіз видів діяльності установи з метою виявлення можливостей підвищення їхньої ефективності. Як приклад, можна провести аналіз діяльності бюджетних установ з надання платних послуг, дослідити, який з видів надходжень найперспективніший і в якому напрямі необхідно працювати, щоб збільшити доходи по спеціальних коштах;

Ø контроль на відповідність. Включає процедури на підтвердження дотримань установлених законів, підзаконних нормативних актів, стандартів (правил, методик), формальних правил. Це дасть змогу уникнути зауважень, штрафів у результаті проведення зовнішнього контролю;

Ø оцінка прийнятих управлінських рішень посадових осіб установи за критеріями раціональності, зрозумілості, обґрунтованості й корисності.

В цілому система внутрішнього контролю у бюджетних установах має реалізовуватись у таких основних напрямах (рис. 2).

Забезпечення управління необхідною інформацією про відхилення у роботі

Зниження видатків на зовнішній контроль (незалежний аудит, державний фінансовий контроль)

Виконання кошторису доходів і видатків установи

Виконання плану по надходженням спеціального рахунку

Правильність використання кодів економічної класифікації

Виявлення недоліків у діяльності установи та усунення їх

Рис. 2 – Напрями здійснення внутрішнього контролю бюджетних установ.

Під час проведення такого контролю можна виділити ще й етап внутрішнього контролю виконання різних функцій підрозділів установи, коли оцінюється їхній ефективний взаємозв’язок і успішна взаємодія [1].

Система внутрішнього контролю бюджетної установи має бути дієвою, тобто приносити свої результати. Така служба повністю знаходиться на утриманні бюджетної установи, а тому вона повинна економічно обґрунтовувати необхідність свого існування. При цьому потрібно враховувати ефективність внутрішнього контролю не за кількістю проведених перевірок і сумою виявленої шкоди, а й наскільки робота, рекомендації та поради цієї служби сприяють стійкості установи, уникненню зауважень і штрафних санкцій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установ включає три етапи.	\|	Час: 2 год.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.