Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті

Одним з видів обов’язкового страхування є особисте страхування від нещасних випадків на транспорті. Порядок здійснення цього виду страхування визначає «Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» , затверджене постановою Кабінету Міністрів України №959 від 14.08. 1996 р.

Обов’язковому особистому страхуванню підлягають працівники транспортних підприємств незалежно від форми власності і видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, тобто водії автомобільного транспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані. Обов’язкове особисте страхування не поширюється на пасажирів автомобільного транспорту на міських маршрутах. Хоча застрахованим вважається водій, але договір укладається на кожен автотранспортний засіб, тому кількість страхових полісів, необхідних підприємству, буде визначатися кількістю автомобілів, що знаходяться в експлуатації,а не кількістю водіїв.

Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки. Водії вважаються застрахованими тільки на час обслуговування поїздки.

Страхувальниками водіїв є юридичні або фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів або експлуатують їх (наприклад, оренда) і уклали зі страховиком договір страхування.

Страховий платіж за водіїв встановлюється на рівні до 1 відсотка від страхової суми за кожного застрахованого. Страховими випадками при цьому є:

· загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;

· одержання застрахованим травм внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні потерпілому інвалідності;

· тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Розмір страхової сумидля кожного застрахованого складає 500 не обкладуваних податком мінімумів доходів громадян (нпмдг) (17 грн. х 500 = 8500 грн.).

Розміри страхового відшкодування складають:

а) у разі загибелі або смерті застрахованого в результаті нещасного випадку на транспорті родині загиблих або його спадкоємцеві в розмірі 100 відсотківстрахової суми;

б) у разі одержання застрахованим травми в результаті нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності:

I групи — 90 відсотків страхової суми;

II групи — 75 відсотків страхової суми;

III групи — 50 відсотків страхової суми;

в) у разі тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу — 0,2 відсотки страхової суми, але не більше 50 відсотків страхової суми.

У разі смерті або встановлення інвалідності застрахованому після тимчасової втрати працездатності й одержання їм страхового відшкодування постраждалий або його спадкоємцю виплачується різниця між максимальною страховою сумою, передбаченою підпунктами «а» і «б» цього пункту, і вже отриманим відшкодуванням.

Транспортна організація на кожен нещасний випадок, що відбувся з застрахованим на транспорті, повинна:

· скласти акт про нещасний випадок із застрахованим водієм;

· скласти акт про нещасний випадок з пасажирами галузевого зразка; акт складається у присутності двох свідків у двох екземплярах: один залишається в перевізника, а інший видається пасажирові або його родичам; цей акт не складається, якщо нещасний випадок відбувся при обставинах, безпосередньо не пов’язаних з перевезенням;

· видати довідку постраждалому, який має право па безплатний проїзд відповідно до діючого законодавства, із вказівкою відомостей про страховика (найменування, адреса, телефон).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні положення страхування цивільно–правової відповідальності.	\|	Страхування автомобілів, вантажів, ризиків доставки і відповідальності перевізників за вантаж

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.