Місце господарського договору в правовій роботі суб’єктів господарювання

Практичне завдання.

Виконання господарських договорів та заходи його забезпечення

Визнання господарських договорів недійсними і неукладеними

Укладання, зміна і розірвання господарських договорів.

Місце господарського договору в правовій роботі суб’єктів господарювання.

Усі ділові взаємовідносини між суб’єктами господарювання регламентуються законодавством і тими умовами, які вони передбачили в договорах. Успіх всього комерційного заходу часто залежить від того, як такий договір укладено й оформлено.

Особлива увага почала привертатись до організації договірно-правової роботи на підприємствах з різними формами власності.

Позбавляючись командно-адміністративних методів регулювання економіки, органи влади фактично передають ці важелі в руки господарюючих суб’єктів, за допомогою договірних відносин між якими і складається можливість постійного співробітництва.

Одним із основних та найбільш розгалужених інститутів зобов’язального права є договірне право, під яким слід розуміти сукупність цивільно-правових норм, які регулюють суспільні відносини шляхом досягнення відповідних домовленостей між юридично рівними особами. Основоположною категорією в договірному праві є цивільно-правовий договір.

В ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України зазначено, що цивільно-правовий договір – це домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов’язків. Договір може розглядатися як багатозначне явище: як підстава виникнення правовідношення; як саме правовідношення, що виникло з цієї підстави; як форма, в якій відповідне правовідношення втілюється. При цьому найважливішим значенням терміна “договір” є якраз розуміння його як підстави виникнення правовідношення цивільних прав і обов’язків.

В умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки господарський договір є основним засобом організації відносин між суб’єктами господарювання, гнучким регулятором господарської діяльності та інструментом її планування, формою і засобом організації господарських зв’язків. Господарський договір є формою вираження господарського зобов’язання. Йому притаманний особливий суб’єктивний склад, специфіка діяльності суб’єктів господарювання, а також мета, для досягнення якої укладається цей договір.

Поняття "господарський договір" законодавством України не визначене. Стаття 173 ГК України лише дає загальне визначення господарського зобов'язання — ним визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Також у ст. 179 ГК України міститься визначення господарсько-договірних зобов'язань як майново-господарських зобов'язань, що виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами — юридичними особами на підставі господарських договорів.

Сьогодні, коли у народному господарстві України функціонують суб’єкти господарювання різних форм власності та організаційно-правових форм, окремі із них спеціально включають в договір положення, у якому інтереси суб’єкта господарювання, якому направлено проект договору, будуть ущемлені з найнесподіванішого боку. Часто в проектах договорів спеціально включається двозначність, розмитість фраз, нечіткість.

Останнім часом у багатьох суб’єктах господарювання працюють виконавчі директори за наймом, власники яких певною мірою обмежують їх повноваження щодо розпорядження майном.

Приміром, вони не мають права укладати договори на суму більше 15 тис. грн. без згоди правління, дирекції тощо. Ці директори укладають ті чи інші договори, не знаючи про певні обмеження, а потім ці договори визнаються недійсними з усіма наслідками, які з цього витікають.

Активна участь у підготовці до укладання господарських договорів та інших договорів, перевірка їх проектів, складання протоколів розбіжностей до проектів, здійснення досудового врегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів та інших правових засобів забезпечення виконання договорів, є однією з основних ділянок правової роботи юрисконсультів юридичних служб господарюючих суб’єктів.

В підпункті 5 пункту 11 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1040 зазначено, що юридична служба підприємства організовує роботу, пов’язану з укладенням договорів (контрактів), бере участь у їх підготовці та здійсненні контролю за виконанням, дає правову оцінку проектам таких договорів (контрактів).

Робота з виявлення і встановлення найбільш раціональних договірних зв’язків, опрацьовування правових методів впливу щодо недобросовісних конкурентів покладено на юрисконсульта. Договір має не лише відповідати закону. Важливо, щоб керівник підприємства міг використовувати його як ефективний важіль для покращення показників роботи підприємства. Тому юрисконсульт здійснює організаційну роботу при проведенні договірної кампанії.

Професійно складений договір багато в чому визначає не тільки успіх угоди, але й відшкодування збитків у разі порушення його умов.

З метою належної організації роботи по укладенню господарських договорів, активної участі кожного заінтересованого структурного підрозділу при підготовці та укладенні договорів із заготівельними, постачальними, будівельними, транспортними та іншими організаціями, юридична служба разом з іншими службами розробляє проекти наказу (розпорядження, рішення, постанови) про порядок ведення договірної роботи.

Щоб забезпечити належним чином виконання функцій, зазначених у підпункті 5 пункту 11 Загального положення про юридичну службу, юрисконсульт повинен бути обізнаний з нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність суб’єктів господарювання – як централізованими (законами, указами, постановами Кабінету Міністрів, міністерств і державних комітетів), так і локального регулювання (положеннями, наказами, установчими документами тощо), що регулюють виробничо-господарську, фінансову діяльність конкретного суб’єкта господарювання.

Юридична служба суб’єкта господарювання при укладенні договорів повинна керуватися правилами, стандартами, іншими нормативно-правовими актами, які визначають порядок і строки укладання конкретних видів договорів.

Як же укласти “надійний” договір? Яким він повинен бути? Насамперед, такий договір:

• укладений в інтересах суб’єкта господарювання, який є ініціатором його укладання;

• не порушує чинного законодавства та локальних правових актів;

• юридично надійно захищає інтереси суб’єкта господарювання, який є ініціатором укладання договору, а обов’язки контрагента по договору забезпечені його відповідальністю;

• у договорі відсутні пункти, які можуть тлумачитись неоднозначно. Наявність останніх у договорі становить загрозу всьому договору.

При укладанні договору слід дотримуватись таких основних правил:

• проект договору краще готувати самому ініціатору – суб’єкту господарювання, а не його контрагенту, тому що останній буде просто підганяти договір під свої інтереси;

• не слід підписувати договір, доки йому не надасть правову оцінку юрисконсульт або інша особа, яка надає правову допомогу, і не завізує його;

• формуючи умови договору, не можна допускати двозначності, нечіткості.

Укладаючи договір, слід звернути увагу на те, щоб у ньому була його назва (договір поставки, договір підряду та ін.), зазначені дата, місце підписання договору, найменування сторін, під яким вони зареєстровані у реєстрі державної реєстрації.

Необхідно також звернути увагу на назву посади, прізвища, ім’я, по батькові особи, що підписує договір, а також назву документа, з якого випливають її повноваження на підписання договору. Необхідно чітко уявляти хто перед вами, чи є в цієї особи, представника контрагента, право ставити свій підпис на той чи інший договір, укладати саме цей договір. При укладанні договору слід перевіряти також:

• чи є на довіреності підпис керівника контрагента та чи скріплений підпис печаткою;

• дату, коли довіреність видана і на який термін вона діє;

• обсяг повноважень особи, яка представляє інтереси контрагента.

Таким чином, при укладанні, виконанні договорів їх сторонам слід дотримуватись принципу справедливого партнерства, не допускати обмеження прав та інтересів контрагента. Встановлювані в договорах права і обов’язки повинні відповідати чинному законодавству, забезпечувати поєднання інтересів сторін і не суперечити інтересам держави.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
УКЛАДЕННІ ТА РОЗІРВАННІ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.