• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА 2 Сучасний монетаризм.

Y –кількість виробленої продукції.

Кількісна теорія грошей

Автор – Д.Юм (1752 р.) «Трактат про гроші»

Основні постулати:

1) Обгрунтовується взаємозалежність між рівнем цін і кількістю грошей в обігу: «… кількість грошей в обігу прямо і безпосередньо детермінує рівнь цін …»;

2) Принцип формування вартості: «… гроші мають відносну вартість, а не власну. Вартість грошей має представницький характер. Вартість грошей визначається, як кількісне співвідношення вартості товарів, що обертаються і грошової маси, що обслуговує цей обіг…».

Неокласики запропонували два варіанти кількісної теорії грошей:

D Трансакційний варіант кількісної теорії грошей

який був опрацьований І.Фішером в 1921 році у його праці «Купівельна спроможність грошей»

MV = PY деM – маса грошей в обігу;

V –швидкість оберту однієї грошової одиниці;

P – ціна одиниці товару;

Всі гроші використовуються в обігу лише в трансакційних цілях, тобто як засіб обігу (Г – Т – Г)

D Кембріджська кількісна теорія грошей– гроші виконують засіб нагромадження.

Неокласики обгрунтували теорію нейтральних грошей: в умовах економічної рівноваги, гроші виконують суто технічну функцію (екзогенний фактор).

Кейнсіанська теорія грошей: гроші не нейтральні, вони мають важливе значення в економічному процесі, бо гроші – важливий інструмент антициклічної політики та макроекономічного регулювання.

Сучасний монетаризм представляє сучасну трактовку кількісної теорії грошей, та виходить з двоярусної структури економіки: ендогенна (внутрішня (1)) структура = безгрошове господарство, яке взмозі самостійно збалансовувати попит та пропозицію товарів. Екзогенна (зовнішня (2)) структура економіки = грошова оболонка.

Висновки:

1. Джерелом розбалансованості економіки виступає грошовий сектор, тобто інфляція. Тому інфляція – перший ворог в економіці;

2. Основним предметом державного регулювання економіки має бути сфера грошових відносин;

За кейнсом, економіка реформується по всій величені !

3. Центробанк повинен мати можливість регулювати кількість грошей в обігу.

Кейнс каже: Money is the matter ! (грошова + фіскальна політика)

Фрідман каже: ONLY Money is the matter !

Валютні відносини:

Кейнс – теорія валютного регуліровання = принцип регулювання валютного курсу.

Фрідман – лібералізація валютного курсу.

2.1. Нові аспекти теорії сучасного монетаризму

2.2. Сучасні монетаристі підходи до проблеми ролі держави в економіці

2.3. Еволюція теорії глобального монетаризму

2.4. Основні напрямки реалізації політики монетаризму

2.4.1. Монетаризм та сучасна грошово-кредитна політика

2.4.2. Джерела і механізми формування грошової бази економіки

2.4.3. Критичний аналіз підходів монетарної політики

2.5. Сучасні тенденції і стратегії монетарної політики в Україні

Сучасний монетаризм. Монетаризм як самостійний теоретичний напрям сформувався у США в середині 50-х років. У його витоків стояла група економістів, очолюваних М.Фрідменом. Монетаризм виник на базі кількісної теорії грошей. Взявши у цієї теорії центральну ідею, монетаристи надали їй динамізму, застосували для її обгрунтування новітні методи статистичного аналізу. При цьому монетаристи намагалися затвердити якісно інший порівняно з кейнсіанством погляд на загальну природу капіталістичного господарського механізму.

Головне джерело “нестабільності” капіталізму, вважали монетаристи міститься в грошовій сфері. Саме тут потрібно шукати основні причини криз та інших порушень процесу відстворення. Так, на думку Л.Йегера, прихильник монетаризму ¾ це економіст, який вірить, що кількість грошей чинить домінуючий вплив на загальний потік витрат у економіці. Державний бюджет і так звані реальні фактори в економіці, включаючи примушування до інвестування, чинять другорядний вплив, якщо вони не підкріплені динамікою грошової маси.

Таким чином, логічний, в принципі, висновок, що “гроші важливі для економічного розвитку”, одержав у постулатах монетаристів гіпертрофовану форму. Лозунг сучасних кількісників ¾ “гроші мають значення” ¾ насправді інтерпритується ними як “тільки гроші мають значення”. Подібний підхід істотно відрізняється від моделей кейнсіанського типу, де на першому місці перебуває динаміка такого економічного фактора, як інвестиції, і головна увага приділяється бюджетній політиці держави.

Важливою ідеєю монетаристів є те, що головна причина кризових явищ міститься в хаотичних коливаннях грошової маси, які породжуються урядовими маніпуляціями по стимулюванню сукупного попиту. На думку монетаристів, лавиноподібне збільшення покупок у період різдвяних свят є результатом випуску центральним банком великої кількості грошей в обіг. Насправді ж все відбувається якраз навпаки. Але М.Фрідмен продовжує стверджувати, що головний напрям впливу ¾ від грошей до ділової активності. Він бачив у цьому стрижень “монетарної теорії циклічних коливань”.

Отже, головним елементом монетарної моделі є гроші. Вони забезпечують власнику гарантію здійсненню платежів, створюють резерв ліквідності на випадок непередбачених обставин і т.д. На відміну від теорії трансакційного типу, де потреба у грошах визначається сумою товарообмінних угод, теорія М.Фрідмена відноситься до класу “портфельних моделей”, або теорій “віддання переваги активам”. У вченого цінність грошей, їх купівельна спроможність пов’язаня зворотною залежністю з рівнем цін (Р).

Одною із переваг свого підходу М.Фрідмен вважає розгляд теорії грошей як “особливої теми в теорії капіталізму”. У марксистській політекономіїї під капіталом розуміють самозростаючу вартість, тобто вартість, що приносить додаткову вартість на основі експлуатації найманої праці. М.Фрідмен використовує натуралістичне трактування капіталу (що йде від праць Бем-Беверка), де під капіталом розуміють будь-яку річ, що приносить “потік доходу” у вигляді грошей, товарів і специфічних послуг. Відповідно гроші у нього ¾ “капітальний актив”, частина нагромадженого капітального фонду на рівні з облігаціями, акціями, нерухомістю, товарами народного споживання та іншими активами.

Монетаризм і економічне регулювання. Розбіжності монетаристів і кейнсіанців щодо питання про роль держави у господарському житті вилилися в кінцевому підсумку у протиставлення двох основних інструментів макроекономічного контролю, які використовуються урядами для впливу на кон’юнктуру, а саме: грошово-кредитної і фіскальної політики. Перший вид політики, пов’язаної з впливом центрального банку на величину грошової маси, розцінюється монетаристами як найефективніший. Другий же вид політики, що грунтується на зміні податкових ставок і управління державним боргом, пов’язується зі свавіллям уряду і розцінюється як малоефективний для господарського розвитку.

Зіставлення ефекту двох головних методів економічної політики провели Л.Андерсен і Дж. Джордан із федерального резервного банку Сант-Луїса. Вони прагнули перевірити обгрунтованість трьох важливих тверджень кейнсіанської школи, а саме:

1) фіскальні заходи чинять сильніший вплив на стан економічної активності, ніж грошові;

2) реакція економічної кон’юнктури на фіскальні заходи більш передбачувана, ніж реакція на грошову політику;

3) вплив фіскальних заходів на економічну ситуацію виявляється швидше, ніж вплив грошової політики.

У результаті проведений розрахунків виявилося, що реакція економічної кон’юнктури на заходи грошової політики сильніша, передбачувана, швидша, ніж на фіскальні заходи. Тим самим висновки кейнсіанської теорії про роль бюджету були поставлені під сумнів. Сант-Луїська модель багато в чому сприяла зміцненню позицій монетаризму і росту його популярності.

Протягом багатьох років монетаристи виступають з пропозиціями про кардинальну перебудову традиційних грошово-кредитних і банківських інститутів, які у процесі еволюції пристосувалися до кейнсіанських методів економічного регулювання. Вони намагаються скоротити до мінімуму можливості урядів впливати на кредитну експансію і відповідно на емісію платіжних засобів. Звідси багаторічни пошуки способу поставити жорсткі межі використанню урядами емісійного механізму для фінансування бюджетних дефіцитів.

Програму кардинального реформування кредитно-грошової системи США розробив М.Фрідмен у книзі “Програма для монетарної стабільності” (1960). Один з найголовніших елементів цієї реформи ¾ “грошове правило”, згідно з яким центральний банк США повинен взяти зобов’язання підтримувати, наскільки це можливо, стійкі темпи зростання кількості грошей, не припускаючи сезонних коливань грошового запасу.

М.Фрідмен вважав, що при виборі темпів зростання кількості грошей необхідно орієнтуватися на стабільний рівень цін кінцевого продукту протягом тривалого періоду. Він пропонував ввести правило механічного приросту грошової маси в середньому на 4% за рік. Ця цифра складається із 3% приросту реального продукту і 1% довготривалого зниження швидкості обігу грошей. Багато економістів пропонували встановити “вилку” допустимих коливань річних темпів приросту кількості грошей.

Проте жодна із капіталістичних країн не застосувала правила М.Фрідмена у “чистому вигляді”. Керівники грошової політики намагалися зберегти за собою свободу маневру, вважаючи, що в умовах вкрай нестійкої кон’юнктури механічний приріст грошей в обігу може порушити нормальний хід платежів і викликати дезорганізацію ринків позичкового капіталу. Тому на практиці таргетування всюди поєднувалося із принципом дискреції (тобто прийняття рішень залежно від власних міркувань).

Обраний в 1979 р в Англії консервативний уряд М.Тетчер взяв на озброєння монтаристські рецепти і став проводити політику грошового гальмування, що незабаром дало повний оздоровчий ефект (зниження інфляції). Було підготовлено грунт для ряду важливих структурних реформ, поліпшилися зовнішні позиції фунта стерлінгів.

Роботи монетаристів зайняли почесне місце у сучасній економічній літературі з питань грошей. Сьогодні жоден підручник з макроекономічної теорії або з проблем грошей і кредиту не може пройти мимо монетариських досліджень грошового обігу, інфляції, методів грошового прогнозування. Довговічність ідей і лозунгів монетаристів забезпечуються послідовною боротьбою цієї школи за “здорові гроші”, проти політики державного маніпулювання грошима і хронічного дисбалансу грошової сфери.

Читайте також:

1. Виникнення, розвиток і сучасний стан рекультивації.
2. Етичні норми і сучасний міжнародний бізнес
3. Законодавство України про охорону здоров'я: сучасний стан і перспективи розвитку.
4. Історія розвитку біржової торгівлі й сучасний стан
5. Лекція 2. Сучасний стан психологічної науки
6. Монетаризм.
7. Поняття трудового договору та його характеристика у сучасний період
8. Середня освіта: сучасний стан та перспективи розвитку
9. Соціоекологічні проблеми літосфери. Сучасний стан ґрунтів України та шляхи їх покращення. Проблеми відходів людської діяльності
10. Стратегічне управління — сучасний варіант реалізації цільового підходу
11. Суспільство, держава і сучасний стан молоді в Україні
12. Сучасний етап в розвитку вітчизняної вікової психології

Переглядів: 1161