• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Банківський аудит

У діяльності банківських установ особлива роль від­водиться аудиту — важливому інституту визначення достовірного стану фінансово-господарської діяльності банку. Банківський аудит є одним із видів аудиту.

Банківський аудит є комплексною перевіркою ре­зультатів фінансово-господарської діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ, яка передбачає правову, економічну та бухгалтерську оцінку даних фі­нансових звітів, що надаються для публікації або ви­щим організаціям.

Основною метою банківського аудиту є визначення достовірності бухгалтерської звітності, обліку, його пов­ноти і відповідності здійснюваних банками операцій чин­ному законодавству і нормативним актам НБУ. Для бан­ківських установ аудит також виконує такі завдання:

а) проведення аналізу фінансово-господарської ді­яльності, оцінку активів і пасивів;

б) прогнозування результатів фінансово-господар­ської діяльності та розробку рекомендацій щодо підви­щення фінансової ліквідності;

в) постановку, відновлення і ведення бухгалтерсько­го обліку;

г) консультування з питань фінансового, податково­го, банківського та іншого господарського законодавст­ва України;

д) навчання працівників;

е) підтвердження даних проспекту емісії цінних па­перів;

є) здійснення інших послуг із профілю діяльності аудиторських фірм (аудиторів).

Банківський аудит істотно відрізняється від інших видів аудиту (загального, інвестиційного, страхового) як за характером його здійснення, так і за методами проведення аудиторських перевірок. Водночас він ґрунтується на тій самій законодавчій основі, що й аудит названих вище видів.

Правове забезпечення аудиторської діяльності охоп­лює норми, які регулюють організаційне та методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудитор­ських перевірок та надання інших аудиторських пос­луг, відповідальність аудиторів та аудиторських фірм, сертифікацію аудиторської діяльності, статус Аудитор­ської палати України тощо. Правові основи здійснення аудиторської діяльності в Україні визначені Законом України "Про аудиторську діяльність", який є фундаментальним законодавчим актом у цій сфері та визначає місце і роль аудиту в системі не­залежного фінансового контролю з метою захисту інте­ресів власника. Велике практичне значення для здій­снення перевірок має також Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дія якого поширюється на всіх юридичних осіб і який визначає питання організації бухгалтерського звіту на них та компетенцію власників з цього питання відповідно до законодавства та заснов­ницьких документів. Крім загальних законів низка важливих норм щодо застосування терміна "аудит" міститься в банківському законодавстві: в Законі Ук­раїни "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. (п. 11 ст. 7; п. 6 ст. 9; статті 69-70); в Законі України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. (статті 37, 45, 69, п. 2 ст. 70).

Специфіка проведення й оформлення аудиту, підго­товка звітності фінансово-господарської діяльності в бан­ках зумовили потребу у конкретизації питань правового регулювання аудиторської діяльності в нормативних ак­тах, що видаються Національним банком України. Кон­кретно з банківського аудиту НБУ прийнято низку доку­ментів, зокрема такі постанови Правління НБУ:

1) "Про затвердження Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України" від 20 березня 1998 р. № 114 та відповідні зміни до ньо­го від 3 грудня 2001 р.;

2) "Про затвердження Методичних вказівок щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комер­ційних банках України" від 20 липня 1999 р. № 358;

3) "Про заходи щодо подальшого розвитку банківсь­кого аудиту" від 9 лютого 1999 р. № 53;

4) "Про затвердження Концепції, програми підго­товки і сертифікації зовнішніх аудиторів банківських установ України за участю Національного банку Украї­ни" від 15 липня 2002 р. № 250;

5) "Про затвердження Положення про Комітет з питань сертифікації аудиторів банків та внесення змін до Положення про кваліфікаційну комісію НБУ з питань 168

сертифікації аудиторів, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банківських установ" від 9 вересня 2003 р № 387;

6) "Про затвердження Положення про сертифікацію аудиторів банків" від 9 вересня 2003 р. № 388;

7) "Про затвердження Положення про порядок по­дання банками до Національного банку України ауди­торських звітів (аудиторських висновків) за результа­тами щорічної перевірки фінансової звітності" від 9 ве­ресня 2003 р. № 389.

Важливу роль у системі нормативного регулювання аудиторської діяльності відіграють стандарти — Націо­нальні нормативи аудиту, затверджені Аудиторською палатою України, а також Положен­ня про порядок сертифікації аудиторів, затверджене рі­шенням АПУ від 18 квітня 2003 р. Затверджені Ауди­торською палатою України нормативи є обов'язковими при здійсненні аудиторами аудиторської діяльності. Відхилення, порушення або недодержання вказаних нормативів є порушенням основ аудиторської етики і тягне за собою накладення стягнення на аудитора. За­значені нормативи є обов'язковими для виконання і підприємствами, банками. Починаючи з 1 січня 1999 р. вони включають такі стандарти: договір на проведення аудиту, планування аудиту, документальне оформлен­ня аудиту, аудиторські докази, аудиторська вибірка, перевірка додержання вимог закону і нормативних ак­тів при здійсненні аудиту, порядок складання аудитор­ського висновку, знання бізнесу аудиту, контроль яко­сті аудиторських послуг тощо.

Ці нормативи створено на основі Міжнародних стан­дартів аудиту з урахуванням специфічних умов, по­в'язаних з переходом України до ринкової економіки. Основне призначення цих нормативів полягає в закріп­ленні єдиних основоположних правил, які визначають нормативні вимоги до проведення й оформлення ауди­ту, до оцінки якості аудиту, до порядку підготовки аудиторів та оцінки їх кваліфікації і забезпечують пев­ні гарантії результатам аудиторської перевірки за умо­ви їх додержання.

Правилами НБУ передбачено, що банки, починаючи з 2003 р., повинні укладати угоди з аудиторськими фірмами, працівники яких сертифіковані за Міжна­родними стандартами аудиту. У разі невиконання пе­редбачених вимог НБУ має право вимагати від банків проведення повторного аудиту згідно з Міжнародними стандартами. Введення Національним банком Міжна­родних стандартів аудиту зумовлено потребою відпо­відності його банківського нагляду загальним принци­пам ефективного банківського нагляду, розробленим Базельським комітетом.

Додержання національних нормативів аудиту з ура­хуванням Міжнародних стандартів аудиту у процесі здійснення аудиторської діяльності гарантує певний рівень якості аудиту і надійність його результатів, вони також є підставою в суді для доказу якості проведення аудиту і відповідальності аудиторів за якість аудиторської перевірки.

Регулювання аудиторської діяльності в банківській системі України покладено на Національний банк Ук­раїни, який організовує аудиторську перевірку банків, приймає нормативні документи, що регулюють ауди­торську діяльність у банківській сфері, забезпечує систематичний нагляд за організацією банківського аудиту та сприяє реалізації норм Закону України "Про аудиторську діяльність". Безпосередньо сертифікацію аудиторів у банках здійснює Комітет з питань сертифі­кації аудиторів банків.

У п. 6 ст. 69 Закону України "Про банки і банків­ську діяльність" визначено складники банківського аудиту, а саме фінансова звітність банків, що подається до НБУ, має щороку перевірятися аудитором. Аудитор­ська перевірка банку здійснюється аудитором, який має сертифікат, виданий Комітетом з питань сертифі­кації аудиторів банків, на аудиторську перевірку бан­ків. Аудиторський звіт повинен містити такі реквізи­ти: баланс банку; звіт про рахунки доходів та витрат; звіт про рух капіталу; таблицю строків активів та паси­вів; інформацію щодо достатності резервів та капіталу банків, адекватності бухгалтерського обліку, процеду­ри внутрішнього аудиту та заходів контролю банку; висновок про те, чи відповідає наданий банком фінан­совий звіт дійсному фінансовому стану банку.

Для перевірки і підтвердження достовірності річної фінансової звітності банки щороку залучають профе­сійну аудиторську фірму (аудитора), не пов'язану май­новими інтересами з банком або його учасниками (зовнішній аудит). Зовнішній аудитор затверджується загальними зборами учасників банку.

Аудиторська перевірка здійснюється відповідно до законодавства України на підставі договору, укладено­го з аудиторською фірмою (аудитором).

До часу укладення договору про проведення аудиту банк зобов'язаний перевірити наявність у аудитора (ке­рівника) аудиторської фірми права здійснювати аудит у банківських установах. Після завершення аудиту банк має отримати від аудитора (аудиторської фірми) аудиторський звіт (аудиторський висновок). Аудитор­ський звіт (аудиторський висновок), який банк подає до Національного банку (у тому числі до відповідного територіального управління Національного банку), має бути складений відповідно до вимог законодавства Ук­раїни та стандартів. У складеному аудиторському звіті повинен міститися висновок про дійсний фінансовий стан банку та про підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження аудитором (аудиторською фірмою) достовірності, повноти та відповідності зако­нодавству України такої фінансової звітності банку.

Чинне законодавство передбачає відповідальність аудиторів за якість аудиторської перевірки. Заходи впливу до аудиторів застосовуються Комітетом з пи­тань сертифікації аудиторів банків на основі:

- виявлення фактів невідповідності висновків ауди­тора щодо підтвердження фінансової звітності банків внаслідок здійснення аудиту і звітів про перевірки бан­ків, що були проведені за той самий звітний період від­повідними рівнями системи банківського нагляду або самостійними структурними підрозділами централь­ного апарату Національного банку;

- розглянутих аудиторських звітів та висновків про перевірку банків, що подаються до Національного банку;

- інформації від Аудиторської палати України або державних контрольних і правоохоронних органів про неналежне виконання аудиторами своїх професійних обов'язків.

За неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора Комітетом з питань сертифікації аудиторів банків можуть застосовуватися такі заходи впливу, як попередження, припинення чинності сертифіката на строк до одного року або анулювання його.

Важливим нормативним документом при здійсненні аудитором аудиторської діяльності є Кодекс етики про­фесійних бухгалтерів України, розроблений Федера­цією професійних бухгалтерів і аудиторів України і за­тверджений рішенням Аудиторської палати України (Постанова Правління Національного банку України "Про схвалення Кодексу професійної етики внутрішніх аудиторів банківських установ" від 12.02.2003 № 50). Кодекс є обов'язковим для виконання всіма членами Федерації щодо професійних послуг. Для професії аудитора він має особливе значення, оскільки закріп­лює важливі вимоги та основоположні етичні принци­пи, яких аудитори повинні додержувати. На сьогодні правове регулювання банківського аудиту в Україні ба­гато в чому залежить від Міжнародних стандартів аудиту та використання їх з метою гармонізації націо­нального законодавства з правом Європейського Союзу. З метою уніфікації аудиту в міжнародному масштабі Міжнародною федерацією бухгалтерів, зокрема Міжна­родним комітетом з аудиторської практики, впрова­джено Міжнародні стандарти аудиту.

Відповідно до рішення Аудиторської палати Украї­ни від 18 квітня 2003 р. № 122 Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів прийнято як Національні стандарти аудиту.

Використання Україною Міжнародних аудитор­ських стандартів у практичній діяльності сприятиме поглибленню міжнародної кооперації в галузі аудиту, поліпшенню якості національних стандартів, одно­значному розумінню норм і стандартів аудиту.

Читайте також:

1. Адреса аудитора.
2. Алгоритм проведення внутрішнього аудиту.
3. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
4. Аналітичні пройцедури в комп,ютерному аудиті
5. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
6. Аспекти незалежності аудиторської професії
7. Аспекти незалежності аудиторської професії.
8. Атестація аудиторів та порядок скасування атестата
9. Аудит банківських та кредитних операцій
10. Аудит валових витрат і валового доходу підприємства
11. Аудит використання трудових ресурсів і розрахунків з оплати праці
12. Аудит витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг

Переглядів: 1745