• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Аналітичні пройцедури в комп,ютерному аудиті

Лекція №11

Конкуренція на ринку аудиторських послуг приводить до того, що аудитори намагаються з метою зменшення ви­трат зменшувати обсяги перевірок (тестів) бухгалтерських документів по суті, застосовуючи певні процедури та мето­дики. Серед таких методик — встановлення прийнятного рівня суттєвості та допустимого ризику невиявлення сут­тєвих невідповідностей, а також використання різного типу математичних та статистичних методів, зокрема вибірок. При цьому надзвичайно важливого значення для аудитора набуває процес попереднього планування аудиту, визна­чення витрат на перевірку та встановлення гонорару за послуги.

Аналітичні процедури є одним зі способів отримання аудиторських доказів. Проведення аналітичних процедур дає аудитору великий обсяг необхідної йому інформації і при цьому потребує набагато менше затрат, ніж для прове­дення детального тестування. В аналітичних процедурах можуть використовуватись, наприклад, дані, отримані з автоматизованих датчиків. Датчики вимірюють фізичний процес, наприклад, об'єм нафти, прокачаний по трубі, кубометри води або число обертів турнікета. Аудитор одер­жує робочі дані з датчиків і виконує процедури аналітич­ної перевірки, порівнюючи прогноз і фактичний резуль­тат. Скажімо, літри води, фактично використаної на авто-мийці, множаться на середню виручку за літр. Така про­цедура ґрунтується на об'єктивно отриманих даних і дає змогу досить точно оцінити валовий прибуток.

У Міжнародних стандартах з аудиту (МСА) визначено, що аналітичні процедури — це аналіз основних співвідно­шень та трендів, а також дослідження відхилень і зв'язків, що не відповідають сформованим очікуванням⁵²[57; 1028с.].. Такий аналіз і дослідження сьогодні проводять на всіх етапах аудиту. Зокрема, на етапі планування це дає змогу не лише зрозуміти специфіку функціонування підприємства, а й правильно оцінити обсяги аудиту, його основні напрямки. Наприклад, цю думку підтримує професор В.С. Рудни-цький, який зазначає, що "дуже важливо ряд аналітичних процедур здійснювати на початковій стадії аудиту, оскіль­ки це допомагає впровадити дедуктивний метод оцінюван­ня показників Головної книги і фінансової звітності, пра­вильно спланувати різні аспекти майбутньої роботи, вия­вити факти ризику тощо"⁵³[82; 270с.; 134с.].

Міжнародний стандарт МСА № 520 передбачає обов'яз­кове застосування аналітичних процедур на етапах плану­вання і завершення аудиту. На стадії планування аналітичні процедури слід застосовувати для більш правильного розу­міння характеру підприємницької діяльності клієнта і ви­значення областей потенційного ризику. Виконання аналі­тичних процедур протягом планування аудиту може допо­могти краще виявити аспекти підприємницької діяльності клієнта, котрі аудитору були невідомі, і визначити харак­тер, час і рівень інших аудиторських процедур.

Аудитор повинен виконати аналітичні операції і на стадії завершення аудиту, коли він формує висновок про те, чи відповідає фінансова звітність підприємства знанню аудитором його підприємницької діяльності. Висновки, зроблені в результаті таких операцій, використовують для підтвердження висновків, сформованих під час аудиту окре­мих частин або елементів фінансової звітності підприємства, і допомагають у цілому прийти до цілісного та всебічного уявлення про достовірність фінансової звітності підприєм­ства. Проте вони так само можуть визначити напрямки та галузі, що потребують проведення додаткових процедур пе­ревірки.

Стандартом МСА № 520 також рекомендовано викори­стання аналітичних процедур при проведенні основних аудиторських перевірок⁵⁴[57; 1028с.]. На цьому етапі можна проводи­ти детальне текстування аналітичних процедур або їх ком­бінацію. Характер рішення про те, які процедури викори­стовувати для досягнення конкретних цілей аудиту, зале­жить від судження аудитора стосовно очікуваної ефектив­ності та продуктивності доступних процедур перевірки з погляду скорочення ризику невиявлення помилок за окре­мими позиціями фінансової звітності підприємства.

Останнім часом фахівці з аудиту⁵⁵[1] звертають особливу ува­гу на необхідність оцінки аудитором можливості функціону­вання підприємства в майбутньому; іншими словами, слід оцінити, чи є підприємство потенційним банкротом. Це пов'я­зано з тим, що, відповідно до міжнародної аудиторської практи­ки, якщо перевірене аудитором підприємство перестане функ­ціонувати протягом року в результаті банкрутства, то ауди­тор, незалежно від того, який він надав висновок, може бути притягнений до суду. Це яскраво підтверджує припинення аудиторської практики компанією ArthurAndercen. Більше того, експерти Weiss Rating проаналізували інформацію щодо 228 великих компаній, що оголосили себе банкрутами в остан­ні півтора року⁵⁶[13; №1220 (2489)] і пройшли аудиторські перевірки менше ніж за рік до банкрутства. У більшості цих компаній аудиторами були представники "великої п'ятірки" (на той час, нині це "велика четвірка" без компанії ArtthurAndercen): KRMG, ErnstYoung, PriceWaterhouseCoopers, DeloitteTouche та ArthurAndercen. Професор Нью-Йоркського університету Д. Кармайкл зазначає, що "більшість аудиторів схвалюють фінан­сові звіти компаній без оголошення про майбутнє банкрутство, за винятком випадків, коли важкий фінансовий стан компанії вже зовсім очевидний". Він пояснює це тим, що "чим важливі­ший клієнт, тим більший тиск він чинить на аудитора". Ауди­тори стверджують, що аудиторський висновок значною мірою залежить від того, яку саме інформацію керівництво компаній надає аудиторам для аналізу. Саме тому застосування аналі­тичних процедур може допомогти аудитору виявити викрив­лення або невідповідності у відображенні результатів госпо­дарської діяльності компанії.

Застосування аналітичних процедур пов'язане, перш за все, з цілями аудиторської дія льності. Як зазначалося ра­ніше, однією з цілей аудиту є визначення життєздатності підприємства, виявлення резервів кращого використання фінансових ресурсів, розробка заходів з поліпшення фінан­сового стану підприємства. На основі цього виникає не­обхідність аудиту з глибоким аналізом фінансового стану суб'єкта господарювання. Окрім цього, аналіз фінансового стану підприємства має величезне значення для аудитора, оскільки дає змогу на його основі зробити важливі виснов­ки для цілей аудиторської перевірки.

Основною метою застосування аналітичних процедур є виявлення наявності чи відсутності незвичайних чи непра­вильно відображених фактів і результатів господарської діяльності, що визначають сфери потенційного ризику і потребують особливої уваги аудитора. Крім того, фахівці поділяють основну мету застосування аналітичних проце­дур на конкретніші цілі⁵⁷[23; №9; 8-11].

Загальна мета застосування аналітичних процедур — виявлення наявності чи відсутності незвичайних чи непра­вильно відображених фактів і результатів господарської діяльності, що визначають сфери потенційного ризику і потребують особливої уваги.

Конкретні цілі:

• вивчення діяльності економічного суб'єкта;

• оцінка фінансового стану економічного суб'єкта та перспектив неперервності його діяльності;

• виявлення фактів викривлення бухгалтерської звіт­ності;

· скорочення деталізованого тестування під час пере­вірки;

• забезпечення тестування з метою отримання відпові­дей на нез'ясовані питання.

Аудитору для проведення аналітичних процедур абсо­лютно необхідне знання характеру бізнесу, яким займаєть­ся підприємство, галузі промисловості, у якій воно пра­цює, характеристик окремих бухгалтерських рахунків і класів господарських операцій. Звичайно для визначення очікуваного результату аудитор використовує такі джере­ла інформації:

1)статутні документи, рішення зборів акціонерів, ре­

1) зультати проведення додаткових емісій акцій;

2) фінансова інформація за попередні періоди, відреда­гована відповідно до поточних змін (наприклад, очікувана сума продаж за поточний рік може бути визначена на ос­нові інформації про продаж минулого року, скоригована на відповідні зміни в ціні та обсягах продажу; цю суму потім порівнюють з фактичними результатами);

3) очікувані результати, які можуть бути визначені з використанням планів, прогнозів шляхом екстраполяції проміжних результатів, які потім порівнюють з фактич­ними результатами;

4)співвідношення між показниками фінансової звітностів межах певного періоду;

5) галузеві статистичні показники (наприклад, загаль­на продуктивність може бути визначена на основі статис­тичних даних щодо конкретних виробничих ліній, що пра­цюють у галузі);

6)співвідношення фінансової і нефінансової інформації;

7) дані бухгалтерського обліку (перш за все — Головної книги);

8) аудиторські висновки за попередні звітні періоди, акти перевірки контролюючих органів, акти інвентари­зацій.

Ці дані і є об'єктом, до якого застосовуються аналітичні процедури. Слід зазначити, що в аналітичних процеду_рах використовують не лише фінансові, а й операційні дані Так, наприклад, обсяги продажу супермаркету значною мірою будуть залежати від загальної площі приміщень а промислового підприємства — від потужностей виробни­чих ліній. Тому визначення аналітичних процедур можна доповнити, якщо зазначити, що вони складаються із по­рівнянь, обчислень, спостережень, перевірок, проведених для того, щоб сформувати свої очікування щодо взаємо­зв'язку між фінансовими та операційними даними.

При застосуванні аналітичних процедур слід врахову­вати ступінь їх надійності. Надійність аудиторських до­казів, отриманих в результаті аналітичних процедур зале­жить від:

• суттєвості величин, які розглядаються;

• інших процедур перевірки, спрямованих на досягнен­ня тієї ж мети аудиту;

• точності, з якою можуть бути передбачені очікувані результати;

• оцінки властивого ризику та ризику відповідності внутрішнього контролю.

Важливо також зазначити, що аналітичні процедури є ефективними тільки в тому випадку, коли аудитор критич­но ставиться до пояснень та неочікуваних результатів, отри­маних від керівництва компанії, і намагається отримати адекватні та надійні докази на користь таких пояснень.

Розглянемо місце аналітичних процедур серед інших аудиторських процедур (рис. 1.19). Серед аудиторських процедур виділяють аудиторські процедури по суті (інша назва — незалежні або самостійні аудиторські процедури) Вони належать безпосередньо до перевірки ведення бух­галтерського обліку і достовірності бухгалтерської звіт­ності на відміну, наприклад, від контрольних аудитор­ських процедур, що полягають в перевірці працездатност й надійності засобів внутрішнього контролю економічного суб'єкта, якого перевіряють.

У свою чергу, аудиторські процедури по суті підрозді­ляють на два різновиди. Процедури першого виду пов'я­зані з детальною перевіркою правильності відображення в бухгалтерській звітності оборотів і сальдо за рахунками, а процедури другого виду — це аналітичні процедури. Вони включають аналіз і оцінку отриманої аудитором інфор­мації, дослідження важливих фінансових та інших показ­ників (особливо незвичайних відхилень від очікуваних значень), а також з'ясування причин їх викривлень.

Серед аудиторів і користувачів аудиту є думка, що тер­мін "аналітичні процедури" означає лише аналіз фінансо­во-господарської діяльності економічного суб'єкта, який перевіряють. Проте, як правильно зазначила О.Ю. Попель, "аналітичні процедури використовують уже при оцінці вірогідності бухгалтерської звітності економічного су­б'єкта, а аналіз його фінансово-господарської діяльності починається лише після того, як вірогідність установлена, оскільки аналізувати фінансово-господарську діяльність економічного суб'єкта при невірогідності його бухгалтер­ської звітності безглуздо"⁵⁸[73]. Іншими словами, аналіз фінан­сово-господарської діяльності економічного суб'єкта почи­нається там, де закінчується його аудит (а отже, і аналі­тичні процедури). Разом з тим і аналітичні процедури ауди­ту, і фінансовий аналіз господарської діяльності засновані на методах економічного аналізу, тому фінансовий аналіз (аналіз фінансового стану) можна умовно віднести до за­ключних аналітичних процедур.

Таким чином, провівши відповідні аналітичні процеду­ри на стадії планування та на стадії безпосереднього прове­дення аудиту та підтвердивши відповідно фінансову звіт­ність, аудитор може перейти до аналізу фінансового стану підприємства. Такий аналіз дає змогу аудитору оцінити фінансовий стан компанії та тенденції її розвитку. Базою для порівняння можуть стати дані попереднього періоду, бюджетні показники, середньогалузеві дані або дані щодо компанії-аналогу. Схему показників для оцінки фінансової звітності можна продати таким чином (рис. 1.20).

Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства-клієнта в процесі проведення аудиту проводять в такому порядку (табл. 1.7).

При виконанні аналітичних процедур можуть використо­вуватися різні методи, від простого порівняння та аналізу показників фінансово-господарської діяльності підприємства до складних математичних моделей, які включають багато співвідношень між даними за декілька попередніх років.

Кажучи про методи статистики й аналізу, такі як по­рівняння, групування, деталізація показників, індекси, метод елімінування, балансовий, сальдовий методи тощо, слід зазначити, що їх широко використовують при прове­денні аналітичних процедур в аудиті.

До основних методів аналітичних процедур належать: числові і процентні порівняння; коефіцієнтний аналіз; аналіз, заснований на статистичних методах; регресійний аналіз тощо.

Застосовуючи дані методи, аудитор робить:

• порівняння фактичних показників із плановими (кош­торисними), відхилення можуть свідчити про певні вироб­ничі збої, порушення системи постачання, погіршення платіжної культури покупців;

• порівняння показників звітного періоду з показника­ми попередніх періодів (різкі коливання мають приверну­ти увагу аудитора, вони можуть бути пов'язані зі зміною економічних умов чи з похибками фінансової звітності);

• порівняння фактичних фінансових показників з ви­значеними аудитором прогнозними показниками;

• обчислення коефіцієнтів фінансового стану органі­зації й аналіз їхньої динаміки (на основі аналізу аудитор робить важливі висновки про життєздатність клієнта);

• порівняння показників економічного суб'єкта, який перевіряють, із середньогалузевими даними (значні відхилен­ня мають бути вивчені аудитором, однак необхідно врахову­вати розходження в обліковій політиці підприємств, еконо­мічних умовах і можливій специфічності продукції, що її ви­пускають окремі підприємства); у деяких випадках доцільно зробити порівняння з показниками підприємства-аналога;

• порівняння даних про клієнта з очікуваними резуль­татами за допомогою нефінансових даних (кількість реалі­зованої продукції, відпрацьовані години тощо). Тут важ­лива впевненість у точності цих нефінансових даних.

Співвідношення, які використовують в аналітичних процедурах, мають бути правдоподібні і передбачувані. Правдоподібність припускає наявність очевидного причин-но-наслідкового зв'язку.За допомогою спеціальних програмних засобів здійсню­ють перевірку, моделювання та аналіз облікових даних з метою визначення їхньої повноти, якості, правомірності й вірогідності. Для цього порівнюють змодельовані облікові дані з реальними даними інформаційної системи, а також здійснюють тестування розрахунків і перерозрахунків, підсумування, повторне упорядкування і формування звітних даних і їхнє порівняння з реальними даними. Проф. Б.Ф. Усач таке моделювання облікових даних називає ана­літичною перевіркою і зазначає, що під терміном "аналі­тична перевірка" слід розуміти набір таких процедур⁵⁹[93;223с.; 178с.]:

• аналіз співвідношень різних фінансових даних;

• порівняння фактичних даних із прогнозними, з анало­гічними показниками минулих періодів, із показниками аналогічних підприємств, із середньогалузевими даними.

Причому процедури можуть варіюватися від простих зіставлень до комп'ютерних програм, які реалізують най­най­новіші статистичні розробки (наприклад, множинний ре-гресійний аналіз).

Загалом методи при застосуванні аналітичних процедур можна подати за допомогою такої схеми (рис. 1.21).

Трендовий аналіз (ігепа апаїузіз) включає відстежен-ня змін у бухгалтерському балансі за певний період. На­приклад, переглядаючи обсяги продажу клієнта за останні три роки аудитор може виявити, що вони зростали на 7 %

щорічно. Ця інформація допоможе сформувати певні очі­кування аудитора щодо цьогорічних обсягів продажу. Не­обхідно зазначити, що трендовий аналіз варто використо­вувати лише в стабільному середовищі, коли на підприєм­стві не відбуваються суттєві поточні зміни. Крім того, та­кий аналіз буде більш ефективним, якщо працювати з де-загрегованими даними. Наприклад, трендовий аналіз за видами продукції і відокремленими підрозділами або за кварталами і місяцями є більш точним і ефективним, ніж за агрегованими даними.

Аналіз показників (гаііо апаїузіз) включає порівняння співвідношень між двома або більше статтями фінансової звітності клієнта (наприклад, собівартість проданої продукції до вартості запасів для визначення коефіцієнта оборотності запасів) або порівняння бухгалтерських балансів з нефінан­совими даними (наприклад, дохід від проданої продукції до загальної кількості замовлень). Традиційні фінансові показ­ники звичайно поділяють на показники ліквідності, показ­ники фінансової стійкості, показники прибутковості та діло­вої активності підприємства (детальніше ми їх розглянемо далі). Саме через те, що аналіз показників включає вивчення співвідношень між двома або більше змінними, він є більш глибокою формою аналізу, ніж трендовий.

Як видно з наведеного рисунка, аналіз показників по­діляють на горизонтальний, крос-секційний, вертикальний, порівняльний, факторний і аналіз відносних показників.

Горизонтальний аналіз охоплює порівняння фінансо­вих показників та змін за статтями бухгалтерського балан­су підприємства-клієнта в часі. Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох аналітич­них таблиць, у яких абсолютні показники доповнено відносними — темпами зростання або зниження.

Крос-секційний аналіз передбачає порівняння фінансо­вих показників компанії клієнта із показниками подібних компаній на певний момент, тобто із середніми значення­ми по галузі.

Вертикальний аналіз — вивчення структури підсумко­вих фінансових показників з вивченням впливу кожної позиції звітності на загальний результат. Перевага верти­кального аналізу полягає в тому, що в умовах інфляції відносні величини показників бухгалтерського балансу на початок і кінець року легше порівняти, ніж абсолютні ве­личини цих показників.

Порівняльний аналіз — це внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показ­никами підприємства, дочірніх підприємств, підрозділів, цехів.

Факторний аналіз — аналіз впливу окремих факторів на результативний показник за допомогою детермінованих або стохастичних прийомів дослідження. Факторний аналіз може бути як прямим, тобто розчленуванням результативного по­казника на складові, так і зворотним, тобто поєднанням окремих елементів у загальний результативний показник.

Аналіз відносних показників — розрахунок співвідно­шень між окремими позиціями звіту чи позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язку показників.

Кожний із наведених показників можна розписати як формулу, що складається з відповідних показників балан­су та звіту про фінансові результати. На основі цих фор­мул можна створити комп'ютерну програму, яка надавала б можливість проводити аналіз фінансового стану підприєм­ства, при цьому автоматично б формувала за певним алго­ритмом висновок про фінансовий стан.

Тест на прийнятність (reasonableness test) є більш складним аналітичним методом, який застосовує аудитор. Він полягає у використанні статистичних моделей для визначення очікувань аудитора стосовно статей фінансо­вої звітності з використанням фінансової та нефінансової інформації. Наприклад, аудитор може використати се­редній показник завантаженості готелю та середній показ­ник прибутку з кімнати, щоб оцінити доходи готелю за певний період.

Регресійний аналіз (regression analysis) подібний до тесту на прийнятність у тому, що він полягає в побудові статистичних моделей для визначення очікувань аудитора стосовно статей фінансової звітності. Проте якщо під час тесту на прийнятність можуть будувати моделі у вигляді простих математичних формул, то під час регресійного аналізу використовують складні регресійні методи. Регре­сійний аналіз має перевагу порівняно з іншими аналітич­ними методами у тому, що його можна використовувати для прогнозування статей фінансового звіту підприємства, при тому що надійність і правильність очікувань аудитора можуть бути достатньо точно визначені.

Для проведення регресійного аналізу необхідно, насам­перед, встановити певний взаємозв'язок між змінними, тобто визначити, які незалежні фактори впливають на за­лежну змінну, яку необхідно спрогнозувати. Наприклад, на дохід від реалізації певного магазину можуть впливати його місце розташування, певні економічні реалії (дохід населення), витрати на рекламу.

Таку розроблену модель називають регресією і оціню­ють за допомогою спеціальних методів для того, щоб потім на її основі спрогнозувати залежну змінну на певний зада­ний період. Потім такі прогнозні дані порівнюють з фак­тичними, і якщо відхилення будуть незначними, прове­дені аналітичні процедури можна вважати аудиторським доказом на користь достовірності облікових даних клієнта. Якщо ж відхилення будуть суттєвими, аудитор повинен з'ясувати їх причину і, якщо потрібно, провести детальніші аудиторські процедури. Загалом схему такої аналітичної процедури можна подати таким чином (рис. 1.22).

Звичайно ж, регресійне моделювання в таких аналітич­них процедурах проводять за допомогою спеціальних про­грамних засобів, що значно спрощує ці процедури і підви­щує ефективність їх виконання.

Важливою відмінністю тесту на прийнятність та регре­сійного аналізу від трендового аналізу та аналізу показників

є те, що їх можна використовувати не лише в стабільному середовищі, оскільки тут застосовують певні визначені зв'яз­ки між показниками. Очікування щодо одного показника будують на основі фактичних змін іншого показника, різкі коливання якого вже не є такими критичними.

Ще одним важливим методом аналітичних процедур є аналіз руху грошових коштів (cash-flow analysis). Не­обхідність такого аналізу викликана тим, що не завжди певні операції на підприємстві пов'язані з рухом грошо­вих коштів, але саме ліквідність підприємства є одним з найважливіших показників. Так, наприклад, дохід від продажу продукції може бути значним саме за рахунок високої дебіторської заборгованості, тоді як надходження

грошових коштів може просто не відбуватися. Для вияв­лення такого фактору потенційного ризику варто проана­лізувати рух грошових коштів від операційної діяльності до витрат на поповнення обігових коштів та процентних виплат.

Також можна проаналізувати зв'язок між чистим дохо­дом підприємства та його грошовими потоками в часі, а також сформувати очікування щодо майбутніх грошових потоків підприємства.

Якщо грошовий потік від операційної діяльності є нега­тивним або суттєво відрізняється від чистого доходу, необ­хідно провести аналіз, щоб зрозуміти, чим викликана така ситуація. Так, у періоди швидкого зростання обсягів бізне­сової діяльності дефіцит обігових коштів трапляється до­сить часто. Проте можлива й інша ситуація, коли брак грошових коштів стає хронічним через погане управління активами і пасивами. Тоді ризик того, що активи пере­оцінені, а пасиви недооцінені зростає, і аудитору необхід­но проводити додаткові процедури.

Накопичення ділової інформації в КІСП за певний пе­ріод може дозволити використання аналітичного програм­ного забезпечення для визначення основних тенденцій, зсувів, відхилень в даних, які відображають зміни в бізнесі, діловому середовищі, складі клієнтів, економічній ситу­ації, конкурентному середовищі тощо. Такий аудитор­ський аналіз основних тенденцій в даних може бути оріє­нтований на пошук відхилень, які можуть сигналізувати про потребу відкоригувати критерії для відбору господар­ських операцій для детальної перевірки.

Загалом можна зробити висновок, що аналітичні про­цедури є надзвичайно ефективним методом аудиту, оскі­льки вони потребують значно менших затрат часу, ніж, наприклад, детальне тестування, натомість дозволяють отримувати досить чіткі й точні аудиторські докази. Про­те тут слід зазначити, що аналітичні методи не можуть замінити собою певні процедури аудиту, такі як отриман-

ня підтверджень від третіх осіб щодо дебіторської та кре­диторської заборгованостей, інших активів та пасивів, інвентаризацію тощо. Тому для отримання повних і до­статніх аудиторських доказів варто поєднувати аналітичні процедури з іншими методами аудиту. Головне, щоб таке поєднання було найоптимальнішим .з погляду ефектив­ності.

Читайте також:

1. Аналітичні
2. Аналітичні жанри
3. Аналітичні методи та інструменти підтримки прийняття управлінських рішень.
4. Аналітичні параметри
5. Аналітичні параметри
6. Аналітичні показники динаміки та прийоми їх обчислення
7. Аналітичні показники ряду динаміки.
8. Аналітичні показники ряду динаміки.
9. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
10. Аналітичні реакції та вимоги, яким вони повинні відповідати.
11. Аналітичні стереофотограмметричні прилади.

Переглядів: 2365