Лізингові компанії

Страхові компанії як джерело фінансових ресурсів

Страхові компанії

Поряд з банківською системою кредитування, а також з залученням капіталів на ринку цінних паперів - серйозним джерелом фінансових ресурсів в розвиток економіки України можна вважати страхові компанії України. Мається на увазі, що окрім чисто страхових функцій, страхові компанії можуть відігравати велику роль щодо капіталізації своїх активів безпосередньо в реальний сектор економіки з використанням різноманітних форм прикладання капіталу. До них в першу чергу можна віднести такі інструменти як вкладання в корпоративні цінні папери підприємств, купівля контрольних пакетів акцій найбільш ліквідних підприємств, входження страхових компаній до інтегрованих корпоративних структур на правах дійсних або асоційованих членів і ін. Очевидно, що з часом, цей „дует" (банки і страхові компанії) перетвориться в потужний фінансовий сегмент розвитку економіки держави.

Лізинг, що посідає важливе місце в економіці багатьох країн, є ознакою їх прогресивного розвитку. За обсягами лізингових операцій лідирує Північна Америка (більше $ 224 млрд.), за нею йде ринок країн Європи (більше $ 190 млрд.). Найвищі темпи зростання ринків лізингу демонструють країни таких регіонів, як Північна Америка (17%), Африка (69%), Австралія та Океанія (32%).

Лізингоодержувач отримує у користування необхідне йому обладнання та супутні послуги, а в разі необхідності може відмовитися від наступного придбання предмета лізингу у власність, замовити після завершення договору лізингу нове обладнання у лізинг, придбати предмет лізингу у власність.

Лізингодавець здійснює посередницьку діяльність і, залишаючись власником предмета лізингу, може мінімізувати свої ризики й отримати очікувану економічну вигоду. Продавець/постачальник предмета лізингу, який, як правило, є виробником машин, обладнання, транспортних засобів та інших видів майна, зацікавлений у лізингу як ефективному механізмі просування своїх товарів до споживача.

Оскільки лізинг є надзвичайно цікавим фінансовим механізмом для багатьох учасників економічних відносин, лізингові послуги можуть надаватися як спеціально створеними лізинговими компаніями, так і іншими фінансовими установами, для яких він не є основною діяльністю. Спеціалізованими лізинговими компаніями можуть бути компанії, засновані виробничими та торговельними компаніями; банками та іншими інвесторами.

Суб'єктами лізингової угоди є три сторони (рис. 4.1):

■ постачальник або підприємство-виробник основних засобів;

■ лізингова фірма (компанія) - лізингодавець, орендодавець;

■ лізингоодержувач.

4.1. Схема лізингу:

1- укладання лізинговою компанією трьохстороннього договору (угоди) про оренду з лізингоодержувачем і постачальником;

2 - поставка основних засобів лізингоодержувачу; 3 - оплата лізинговою компанією постачальнику вартості основних засобів; 4 - оплата лізиноодержувачем орендних платежів лізиновій компанії.

Лізинг - форма довгострокової оренди, пов'язана з передаванням в користування устаткування, обладнання, транспортних засобів і іншого рухомого та нерухомого майна. Розрізняють два види лізингу: фінансовий і операційний.

Фінансовий лізинг передбачає виплату орендарем протягом періоду дії контракту сум, що покривають повну вартість амортизації устаткування або більшу її частину, а також прибуток орендодавця. По закінченню строку дії контракту орендар може:

1) повернути об'єкт лізингу орендодавцю;

2) заключити новий контракт на оренду;

3) викупити об'єкт лізингу за залишковою вартістю.

В контракті можуть бути зобов'язання лізингоодержувача або викупити об'єкт в передбачений строк, або віднайти покупця або іншого орендаря.

Операційний лізинг заключається на строк, менший амортизаційного періоду майна. Після закінчення контракту об'єкт лізингу повертається власнику або знову передається в оренду.

Лізинг має дві основні форми: прямий і зворотний. Прямий фінансовий лізинг більш переважний, коли підприємство потребує в переоснащенні наявного технічного потенціалу. Лізингова компанія в такому випадку забезпечує 100%-не фінансування устаткування, розраховуючись з постачальником, підприємством-виробником. Техніка поступає безпосередньо користувачу, який розраховується за неї з лізинговою компанією протягом Строку оренди.

Операції зворотного лізингу, по суті, є отримання додаткових фінансових ресурсів під заставу власних основних засобів замовника. Ці операції можуть розглядатися як альтернатива кредитним операціям. Сутність зворотного лізингу полягає у тому, що лізингова компанія отримує (переуступка) майно у лізингоодержувача і відразу надає це майно йому в оренду. Договір (угода) зворотного лізингу розповсюджується на весь період корисної служби устаткування і передбачає наступний перехід права власності на майно знову до лізингоодержувача. Таким чином, підприємство при зворотному лізингу отримує фінансові засоби, гарантією повернення яких є його власне устаткування, заставлене лізинговій компанії.

Використання лізингу пов'язане з відокремленням володіння майна від його використання. Лізингові угоди укладаються, зазвичай, на подовжені терміни.

Фактично лізинг уявляє собою форму матеріально-технічного постачання з одночасним кредитуванням і орендою. В цьому випадку орендар виплачує компанії не орендну плату, а повну вартість майна в розстрочку. У випадку виявлення дефектів лізингових основних фондів лізингова фірма повністю звільняється від претензій. Претензії з трьохстороннього договору відносяться на постачальника. Договір лізингу заключається на наступних умовах:

1) строк лізингу рівний строку служби основних фондів;

2) сума платежу включає вартість основних фондів, проценти за кредит, комісійні платежі;

3) ризик, що пов'язаний з пошкодженням і втратою майна, приймає на себе лізингоодержувач;

4) основні фонди є власністю лізингової компанії (орендодавця). Після закінчення строку лізингу і викупу у відповідності до договору основні фонди переходять у власність лізингоодержувача.

Переваги лізингу полягають у тому, що лізинг дозволяє господарському суб'єкту отримати основні фонди і розпочати їх експлуатацію, не відхиляючи гроші з обороту. Основні фонди протягом терміну угоди знаходяться на балансі лізингової компанії, а платежі їй відносяться до поточних витрат господарського суб'єкта, тобто включаються у собівартість продукції і відповідно зменшують суму прибутку, що оподатковується. Лізингова компанія не пов'язана зобов'язаннями щодо якості основних фондів. Вона має за платежі в розстрочку гарантійну заставу і самі основні фонди, які може повернути собі повністю у випадку невиконання будь-яких умов договору лізингу. Для постачальника кооперація з лізинговими компаніями дозволяє використати лізинг як засіб розширення ринків збуту своєї продукції.

Надзвичайно актуальним є лізинг і для України. Адже рівень зносу основних засобів виробництва в цілому по економіці становить 50%, а в сільському господарстві, промисловості, будівництві, на водному та авіаційному транспорті, у соціальній сфері - 60% та більше. За розрахунками, що базуються на даних офіційної статистики, обсяг інвестицій, необхідних для оновлення основних засобів виробництва в Україні, складає близько $ 90 млрд. За експертними оцінками, ця сума є значно більшою [Косенко, 2005].

Потенційний попит на послуги лізингової індустрії в Україні дорівнює щонайменше $14 млрд., що майже в 70 разів перевищує реальний обсяг ринку лізингу ($221 млн.). Нині показник відношення річних обсягів укладених лізингових угод до ВВП (0,25%) в Україні є майже у 20 разів меншим за такий у країнах, що демонструють швидкі темпи зростання. Частка лізингу в інвестиціях в основні засоби виробництва дорівнює 1,55%, обсяг інвестицій, фактично здійснених в оновлення існуючих та придбання нових основних засобів виробництва в цілому по Україні на початок 2004 р. склав $9.3 млрд., тобто 10,4% потреб країни.

Для розвитку лізингу в Україні, вважають експерти МФК, необхідно розв'язати комплекс пцрблем, серед яких врегулювання проблеми переходу права власності за договорами лізингу, покращення доступу вітчизняних лізингових компаній до фінансових ресурсів та створення умов для іноземних інвестицій через механізм лізингу. Варто також: переглянути механізми оподаткування лізингової діяльності, включаючи питання прискореної податкової амортизації; усунути ризики, що виникають через неточності та колізії у законодавстві; забезпечити належний бухгалтерський облік лізингової діяльності; оптимізувати державні програми підтримки та стимулювання лізингової індустрії, сприяти розвитку приватного конкурентного ринку лізингу.

Контрольні питання

1. Стан банківської системи в Україні?

2. Роль страхових компаній в Україні.

3. Яке місце в Україні займає лізингові компанії?

Тема №5:ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І ПЕРЕХІДНА ЕКОНОМІКА

5.1. Концепція вартості грошей в часі

5.2. Елементи теорії процентів

5.3. Вплив інфляції на теперішню і майбутню вартість грошей

5.4. Нарощування і дисконтування грошових потоків

5.5. Порівняння альтернативних варіантів вкладення і нарощування грошових засобів методом дисконтування

Тема №5:ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І ПЕРЕХІДНА ЕКОНОМІКА

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інтеграція у міжнародні банківські структури	\|	Концепція вартості грошей в часі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.