Екологічні проблеми сільського господарства

Земельний фонд України. Гумус та його значення

Земельний фонд України. Гумус та його значення. Екологічні проблеми сільського господарства.

Економіка раціонального використання земельних ресурсів

Лекція 12

Земельний фонд України становить 60,36 млн. га, угідь 57% і орних земель 68%. В Україні розораність становить 55%. В США - 20%, Англії - 28%, Болгарії - 34%.

Різке зростання с/г угідь та ріллі призвело до скорочення інших угідь - лісів, багаторічних насаджень, сіножатей тощо, які визначають стабільність ландшафту й с/г виробництва, обміну води й енергії. Обмін катіонів у ґрунті проходить строго еквівалентно

[ґpyнт]₂Ca+4NaCl <-> [ґpyнт]₄Na+2CaCl₂ (6.1)

Складається ґрунт із твердої, рідкої і газоподібної фази. Їх співвідношення не постійні. Тверда фаза – це останки корінних пород основна маса яких - частинки розміром менше 1 мм, що скріплені гумусом.

Гумус - це складна органічна природна речовина, яка і обумовлює родючість ґрунтів. Гумус - це темна аморфна речовина складного хімічного складу, утворена в результаті руйнування мертвих останків рослин і тваринного світу з послідовним утворенням органічних речовин. В дерно - підзолистих ґрунтах гумус становить 1,8-3,0%; в чорноземах гумус становить до 10%, мало гумуса в сіроземах 2,0-2,5%. Комп'ютерна оцінка запасів гумуса по 10 бальній шкалі - від 0 до 9 показала, що на планеті є всього 2 регіони з максимальним вмістом гумусу до 9 балів. Це Україна і Бразилія. По оцінкам американських ґрунтознавців 1 кг нашого чернозема коштує більше 2 дол. США.

Ґрунти характеризуються також і показниками іонами водню. При рН = 4,0 - 4,5 - сильно кислі; рН = 7,0 - нейтральні; рН = 8,0 - 9,0 - лужні.

В Запорізькій області, при площі 2 млн. 730 тис. га площа с/г земель становить 2 млн. 718 тис. га із яких угідь – 2 млн. 246 тис. га в тому числі, орних земель 1 млн. 911 тис. га. Тут найбільше розповсюджені чорноземи звичайні (54%), чорноземи південні (22%). Найбільш врожайні темно-каштанові (8%) і інші типи ґрунтів (16%). В постійному користуванні знаходиться 83% ґрунтів, розораність становить 76% - це дуже багато і дуже погано. В найближчі роки цю цифру необхідно зменшити до 50-55%. Площа еродованих земель в області становить 57%, або 1 млн. 273 тис. га, що еквівалентно втраті 8 млн. т врожаю щорічно, так як вміст гумусу в них становить ледь більше 3%, а точніше 3,31%. По Бердянському району вміст гумусу становить 3,4%. Найменший показник гумусу в Акимівському районі - 2,6%, найбільший - у Куйбишевському районі - 4,5%. Для отримання нормального врожаю в ґрунті має бути не менше 2,5% загублення гумусу на 0,1% - це веде до зменшення врожаю на 0,5-1 ц з гектара. Відновлюють гумус у ґрунті такі трави як конюшина і люцерна.

Однією з великих проблем у сільському господарстві є руйнування ґрунтів та занадто велике використання агрохімікатів, які зменшують кількість гумусу, погіршують якість ґрунтів, обумовлюють всі види ерозії (лат. еродере - руйнувати).

Ерозія буває вітрова, що зумовлена виникненням пилових бур. Водна - із-за зменшення вмісту гумуса вода легко розмиває ґрунт, змиваючи його з кожного гектара до 70 т, замулюючи водойми. Хімічна ерозія - зміна хімічних, а відповідно і родючих властивостей ґрунту. Хімічна ерозія посилює звичайні види ерозії (вітрова і водна), сприяє забрудненню природного середовища. Чим крутіший схил, тим інтенсивніше ерозія. Різновидністю водної ерозії є іригаційна ерозія. Вона розвивається в результаті порушення правил поливу при зрошувальному землеробстві. Руйнування ґрунтів під дією транспорту, отримало назву технічної ерозії.

Зазначимо, що там де мало гумусу у ґрунті виникають пилові бурі, швидкість вітру над полем завдяки стерні зменшується на 30-50%. На схилах крутизною 5-10° крім перерахованих заходів рекомендується робити контурні борозни (рівчаки), збільшення гущини стоячих рослин, вирощування здебільшого озимих культур. Масиви з нахилами 10-15° доцільно використовувати під багатолітні трави, виноградники, сади. Схили понад 15° належить терасувати і використовувати для деревинних і садових насаджень.

Відомо, що для відновлення ґрунтів застосовують методи меліорації. Осушення перезволожених і заболочених ґрунтів, зрошення засушливих ґрунтів, хімічне регулювання вмісту солі - рекультивація (лат.-відновлення, реконструкція) земель. Але необачне використання цих підходів, втручання в природні екологічні процеси дуже часто дає зворотні негативні результати. Зрошення обертається засоленням - утворюються повторно засолені ґрунти - солончаки, заболочуванням, а осушення боліт - зміною ландшафтів, клімату, погодних умов, зникнення рослин і тварин. Ґрунт у нормальних умовах вміщує різні солі: карбонової кислоти, вуглекислий натрій Na₂CO₃, вуглекислий магній МgСО₃, вуглекислий кальцій СаСО₃, сульфат кальцію Na₂SO₄. Натрієві солі значно погіршують родючість ґрунту.

До числа найефективніших заходів для попередження засолення ґрунтів і боротьби з ним належить вертикальний машинний дренаж для відкачки ґрунтових вод, особливо при водопропускаючих ґрунтах.

Велике значення в попередженні засолення ґрунтів, особливо при освоєнні вже засолених ґрунтів має глибокий горизонтальний дренаж у поєднанні з промивними полями або з вертикальним дренажом. Зазначимо, що всі землі держави мають бути під її контролем.

Лекція 13

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Збір за користування радіочастотними ресурсом.	\|	Екологічне забруднення ґрунтів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.